Заповідні ділянки хори Херсонеса Таврійського в південній частині Гераклейського півострова
Південні землі Гераклейського півострова, вигляд із заходу.
/

Заповідні ділянки хори Херсонеса Таврійського в південній частині Гераклейського півострова

Почати

Ділянка хори у балці Бермана — заповідна територія в межах об’єкта світової спадщини ЮНЕСКО «Стародавнє місто Херсонес Таврійський та його хора», частина хори Херсонеса із залишками клерів, межових огорож, доріг і садиб. Площа ділянки близько 20 га, розташована в південній частині Гераклейського півострова, охоплює частину русла балки Бермана поблизу її устя, а також прилеглі до неї ділянки схилів.

На території цієї ділянки відомі залишки поселень епохи неоліту та бронзової доби. Ці пам’ятки передували розмежуванню території херсонеситами в другій половині ІV ст. до н.е. на земельні ділянки розміром 26,4 га. Кожна з них складалася відповідно з 4 менших ділянок пл. 4,4 га, які й становили наділи окремих громадян. До заповідної території хори в балці Бермана фрагментарно потрапляють дві таких ділянки (за наявною нумерацією — № 346 і № 347). Крім вказаних поселень і античних земельних ділянок, на даній території розвідано й розкопано залишки декількох античних садиб, укріплення з вежами римського і середньовічного часу, залишки водопроводу римського часу і середньовічних печерних споруд (можливо, ранньохристиянських склепів). У руслі балки збереглися залишки межових і плантажних стін, що збереглися на висоту більш 0,5 м.

На території земельної ділянки № 346 розташовані залишки декількох кам’яних курганів, один з яких був розкопаний. Він виявився кенотафом кеми-обинської культури ІІІ тис. до н.е. Також на території цієї ділянки, поблизу джерела на східному схилі балки відомі залишки античної садиби, збудованої з великих кам’яних блоків.

Одна з античних садиб земельної ділянки № 347 відома в її північно-західній частині на західному схилі балки. До її складу входила оборонна вежа з прилеглими до неї господарськими будівлями елліністичного часу. В підвальному приміщенні вежі досліджено сховище зі встановленими піфосами для зберігання вина. З південного сходу до садиби примикали приміщення, що належать до середньовічного періоду; це свідчить про її функціонування протягом багатьох століть.

Заповідні ділянки хори Херсонеса Таврійського в південній частині Гераклейського півострова
Південні землі Гераклейського півострова, вигляд зі сходу.

У південній частині заповідної території (і ділянки № 347), на західному схилі балки розташована так звана «садиба Гриневича», що являє собою величезний комплекс житлових, господарських і оборонних споруд площею не менш ніж 6000 кв. м. До складу цього комплексу входила оборонна вежа ІV ст. до н.е. з масивним протитаранним поясом і прилеглими будівлями античного та середньовічного часів, зведеними на місці поселення кизил-кобинської археологічної культури. Південна частина комплексу площею 3500 м² була обгороджена потужною оборонною стіною зі збереженими бійницями. В межах цієї території також розташовано кілька господарських приміщень і дворів з колодязями і цистернами для зберігання води, а також лінія водопроводу, зробленого з кам’яних плит. В одному з приміщень збереглися сліди виноробні та комори з піфосами для зберігання вина.

Зі сходу до них примикає група приміщень, сконцентрована навколо ще однієї античної оборонної вежі з протитаранним поясом і підвальним приміщенням із цистерною для зберігання води і заглибинами в підлозі для піфосів. У схилі балки під цими спорудами вирубано в скелі два середньовічних печерних приміщення, з’єднані між собою проходом. Археологічні матеріали, знайдені при розкопках цього укріпленого комплексу, належать до ІV ст. до н.е. — XІV ст. н.е.

У 100 м на північний захід від будівель комплексу розташовані залишки елліністичної оборонної вежі з протитаранним поясом, вимощеним плитами двором, прибудованими сходами, цистерною для зберігання води і прилеглими ззовні приміщеннями. Встановлено, що простір між вежами, зафіксованими вздовж західного схилу балки, було забудовано приміщеннями, які функціонували між ІV-ІІІ ст. до н.е. і XІ ст. н.е.

В елліністичний час вздовж західного схилу балки Бермана існував укріплений військово-господарський комплекс, що складався з декількох оборонних веж, зведених на рівній відстані одна від одної (близько 105 м), між якими розташовувалися житлові та господарські будівлі. В римський і середньовічний часи цей комплекс скоротився в розмірах і був сконцентрований на площі близько 1 га, обмеженій на південному сході комплексами Південної і Східної груп будівель, на північному заході — найближчою до них оборонною вежею. Не виключено, що після запустіння житлових і господарських будівель комплексу на його місці в XIII-XIV ст. існував християнський монастир з печерними спорудами.

На початку березня 2014 року було частково законсервовано лише південну частину оборонного комплексу, інші споруди потребують додаткових досліджень і музеєфікації.

Ділянка хори на Виноградному мисі – територія заповідної ділянки площею понад 8 га розташована в південно-західній частині Гераклейського півострова, безпосередньо примикає до морського узбережжя. До меж ділянки входить скельна берегова круча з широкою терасою і виступом мису, з якого відкриваються мальовничі краєвиди.

На пасмі скелі оголюються кам’яні конструкції та культурні нашарування двох античних земельних ділянок № 312 і № 313, частково зруйнованих береговою ерозією.

Нижче в скелі фіксується два-три яруси печерних споруд середньовічного печерного монастиря. Протягом археологічних досліджень тут було розчищено залишки печерної церкви, житлових і господарських приміщень, агіасми, а також поховальна крипта з гробницями. Археологічні знахідки з поховань дозволяють стверджувати, що монастир існував (з перервами) протягом тривалого періоду – від VІ-VІІ до XІV-XV ст. н.е.

Заповідні ділянки хори Херсонеса Таврійського в південній частині Гераклейського півострова
Південні землі Гераклейського півострова, вигляд із заходу.

Крім печерних споруд, до складу монастирського комплексу входила наземна церква XІІ-XІІІ ст., руїни якої були розкопані на вершині мису (що раніше мав назву Церковний). До церкви примикав комплекс житлових і господарських приміщень з внутрішнім критим двором. Перспективною для подальших розкопок є територія тераси зі слідами стародавніх виноградників і виходами джерел прісної води. Ймовірно, тут слід очікувати знахідок, пов’язаних з виноробством античного та середньовічного періодів.

На початок весни 2014 року залишки наземної церкви законсервовано, розкопані протягом 2012-2014 років печерні споруди вимагали термінової музеєфікації. Ділянка є одним із наймальовничіших місць на Гераклейському півострові.

Евеліна Кравченко

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Проект реалізовано за підтримки Українського культурного фонду

Евеліна Кравченко

кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту археології НАН України, керівник Інкерманської експедиції ІА НАНУ

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: