Уч-Баш (поселення і могильник) і ранньохристиянський монастир
Плато Чортова городища із поселенням Уч-Баш
/

Уч-Баш (поселення і могильник) і ранньохристиянський монастир

Почати

Поселення Уч-Баш розташоване в Південно-Західному Криму на плато на лівому березі р. Чорна, при її гирлі, займає площу близько 11 га. Нині — пам’ятка національного значення (№ 270011-Н), поселення входить до складу Національного заповідника «Херсонес Таврійський».

Перша назва — Чортове городище, під яким пам’ятку було відкрито розвідками Л. М. Соловйова на початку 1920-х рр. У 1942 р. Уч-Баш постраждав від підриву складів з боєприпасами, відомих як Інкерманські штольні або Шампани під час відступу радянської армії. Археологічні дослідження проводилися в 1920-х рр. (Л. М. Соловйов, Севастопольський музей краєзнавства), 1952-1954 рр. (С. Ф. Стржелецький, Державний Херсонеський музей) і 2006-2013 рр. (Е. А. Кравченко, Інститут археології НАН України та Національний заповідник «Херсонес Таврійський»).

Пам’ятка являє собою багатошарове укріплене поселення, що датується кінцем ХІІ — зламом VIII/VII ст. до н.е. й атрибутує кизил-кобинську культуру дотаврських і початку таврського етапів. У нижніх шарах зустрічається матеріал кам’яної доби. Верхні шари поселення перекриті середньовічним шаром із залишками монастиря. Середньовічний шар перекритий горизонтами Кримської війни 1853-1856 рр. і Другої світової війни. Господарська діяльність жителів Уч-Баша сформувала округу, представлену синхронними пам’ятками Інкерманської та Кара-Кобинської долин і їхніх схилів. Можливо, що до цієї агломерації входили і поселення ранніх етапів кизил-кобинської культури схилів Балаклавської бухти. Поселення засноване у фіналі бронзової доби наприкінці ХІІ ст. до н.е., ранні його горизонти синхронні пізнім пам’яткам білозерської культури і раннім пам’яткам фракійського гальштату, є найбільш раннім вивченим поселенням кизил-кобинської культури.

Рання фортифікація Уч-Баша відкрита на найвужчій ділянці мису плато. Споруди представлені ровом із залишками обвалування і в’їздом. Наприкінці Х — на початку ІХ ст. до н.е. поселення згорає, в шар пожежі випадають предмети озброєння і кінського спорядження, аналогічні чорногорівським старожитностям степу, маркуючи кінець старшого дотаврського періоду. У наступному молодшому дотаврському періоді Уч-Баш одним із перших у Північному Причорномор’ї отримав технологію виготовлення заліза. Період пов’язаний з функціонуванням залізоробної майстерні, що працювала на місцевій руді. Матеріальна культура і соціальна структура цього періоду в цілому показує якісний стрибок. У кінці періоду мис з поселенням спішно перекривається новими кам’яними фортифікаційними стінами, ймовірно, зводиться вежа біля в’їзду та бойовий майданчик у центральній піднесеній частині. Житлова частина поселення в обох дотаврських періодах розташовувалася вздовж обриву природного мису. Розкопками відкриті наземні каркасно-глинобитні житлові споруди, господарські споруди та виробнича споруда каркасно-стовпової конструкції.

Уч-Баш (поселення і могильник) і ранньохристиянський монастир
Плато Чортова городища із поселенням Уч-Баш

У середині VIII ст. до н.е. укріплене поселення гине в пожежі, пов’язаній з набігом кочівників. На місцях штурму в шар випадає ціла низка предметів озброєння і кінського обладунку, що мають аналогії в новочеркаських комплексах. Господарська діяльність у дотаврські періоди відображає всі напрямки виробництва і промислів фіналу епохи бронзи — розвинене землеробство, тваринництво, мисливство та збиральництво, бронзоливарне, металообробне і косторізне виробництва, обробка рогу, каменя, дерева, прядіння і ткацтво. Для сполучення з округою використовувалися як водні (ранні), так і сухопутні (із появою в регіоні степових кочовиків близько ІХ ст. до н.е.) шляхи. За якийсь час життя на поселенні поновлюється, однак ані фортифікаційних споруд, ані слідів стаціонарних будівель на поселенні не зафіксовано. Це – нове поселення, хоч і має окремі традиційні риси в матеріальній культурі, що пов’язують його з попереднім, але в основному показує традиційно інший господарський лад. На цей час припадає початок масового використання залізних речей. Культура представлена речами початку таврського періоду кизил-кобинської культури. З чим пов’язано припинення життєдіяльності на поселенні наприкінці VIII – на початку VII ст. до н.е., достеменно невідомо. Можливо, населення переселилося з плато в долину.

Могильник кам’яних скринь Уч-Баш не належить до однойменного поселення, датується пізнішим часом — близько VI-IV ст. до н.е. й атрибутує кизил-кобинську культуру таврського періоду ІІ (античного) етапу. Могильник являв собою класичну гряду із кам’яних скринь в огорожах. В кожній скрині було поховано від одного до п’яти небіжчиків, антропологічні визначення показали, що це сімейні усипальниці (чоловік, жінка, діти різного віку). На археологічних картах місце розташування могильника вказано невірно — він розташовувався на крайньому мисі Сапун-гори над Чортовою балкою. На момент початку весни 2014 року могильник повністю зруйнований плантажем і терасуванням 1960-х років.

Уч-Баш (поселення і могильник) і ранньохристиянський монастир
Залишки оборонних споруд Уч-Баша

У Середньовіччі на плато виникає християнський скит або монастир. Кераміка з цих шарів датується VII-XIV ст. до н.е., що загалом збігається з функціонуванням на протилежному березі річки фортеці Каламіта, яка пов’язується із державою кримських готів Феодоро. Не виключено, що скит або монастир на Чортовому городищі був продовженням монастиря Софія, відомого в скелі під Зеленими висотами на протилежному від Уч-Баша схилі Каменоломенного яру. На плато розкопано залишки середньовічного храму, на площі поселення, окрім перекривального середньовічного шару, також зафіксовані залишки господарських приміщень середньовічного часу, фрагменти піфосів. У природній скелі плато досліджено декілька гротів, перетворених на келії у давнину. На протилежному боці Чортової балки, що відділяє Уч-Баш від висот Сапун-гори, досліджено двокамерну чернечу келію з водозбірнею і графіті.

Евеліна Кравченко

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Проект реалізовано за підтримки Українського культурного фонду

Евеліна Кравченко

кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту археології НАН України, керівник Інкерманської експедиції ІА НАНУ

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: