/////

Доля культурної спадщини України, поцупленої окупантом або навіщо держдума рф прийняла закон «Об особенностях правового регулирования отношений в области культуры»

Почати

Злочинна діяльність Російської Федерації на окупованих територіях щодо культурної спадщини України після повномасштабного вторгнення набула рис організованої злочинності. Якщо до лютого 2023 року РФ намагалася хоч би косметично прикривати свої наміри заволодіти рухомими культурними цінностями, що перебували на окупованих територіях, евакуацією, проведенням виставок, реставраціями, так званими заходами із збереження культурної спадщини, то події 2023 року спонукали виконавців цього дійства скинути маски і діяти відкрито. Однією із перших була оприлюднена інформація про пограбування Мелітопольського краєзнавчого музею Запорізької області, звідки було вивезено частину археологічної колекції із розкопок Мелітопольського кургану, куди входили золоті накладки на одяг похованого скіфа. Також було вкрадено унікальну золоту діадему із гунського поховання, старовинну зброю, нагороди часів Російської імперії тощо. Протягом весни-літа із окупованих територій надходила інформація про пограбування регіональних музеїв. Одним із перших окупанти пограбували музей Архипа Куїнжи в Маріуполі після захоплення цього міста, під час якого було зруйновано і спалено країзнавчий музей, звідки були вивезені залишки вцілілих археологічних колекцій. Спеціально для цього до міста прибула делегація Інституту археології РАН на чолі із його директором Н.А.Макаровим. Після цього російські вчені займалися відбором вцілілих після пожежі експонатів Маріупольського краєзнавчого музею із подальшим вивезенням на територію РФ. Їх місцезнаходження натепер також достеменно невідоме, в розЗМІ була розміщена інформація, що речі перевезено до Ростова, а нещодавно з’явилася інформація у російській пресі, що Куїнджи вивезли до Донецька. Згодом почали надходити відомості про пограбування і вимоги до працівників підготувати речі до вивезення музеїв на півдні – в Порогах, Каховці тощо.

На фоні цих подій відбувалося закінчення так званих археологічних розкопок, а насправді, знесення пам’ятки археології – передмістя давнього міста Херсонес Таврійський в Севастополі і підготовка майданчика під будівництво так званого «Нового Херосонеса», проєкта під патронатом Путіна. Інших масштабних археологічних досліджень, як попередні роботи на трасі «Таврида», окупаційна влада не проводила. Станом на весну 2023 року більша частина археологічних робіт на півострові відбувається в межах оборонних програм РФ і на замовлення міністерства оборони РФ. Низка археологічних експертиз була проведена на території Севастопольської міскради, надані висновки про дозвіл на проведення будівельних робіт в акваторії Севастопольської бухти (Північна сторона, балка Голландія, Кілен-бухта, бухта Куріная, інші місця дислокації ЧФ РФ), а також на території Костянтинівського равеліна із метою проведення реставраційних і ремонтних робіт для розміщення там штаб-квартири підсанкційного Россійского географіческого общества.

Крім розкопок на суходолі окупаційна влада також проводить роботи у морській акваторії навколо Криму, де розташовано 1424 об’єкти культурної спадщини України. На весну 2023 року зафіксовано значну кількість фактів підйому на поверхню об’єктів підводної спадщини. З травня 2014 р. по 2022 р. окупаційна влада провела 31 підводно-археологічну експедицію в акваторії АР Крим. Проведено підводні розвідки та розкопки на 38 підводних об’єктах і пам’ятках місцевого і національного значення. Частину нововиявлених об’єктів підводної спадщини України було незаконно вивезено до росії. Загалом, в термін з 2015 по 2018 рр. фонди музеїв лише в м. Севастополі поповнилися майже трьома тисячами предметів основних фондів. З 2016 р. за три роки, в зоні незаконного будівництва мосту через Керченську протоку виявлено більше мільйона артефактів. З них більше 100 тис. знахідок передано в фонди Східно-Кримського історико-культурного музею-заповідника і Таманського музейного комплексу. В акваторії Керченської протоки, в бухті біля мису Ак-Бурун, на поверхню піднято більше 60 тис. знахідок – великих фрагментів керамічного посуду, виготовленого в Середземномор’ї і Малій Азії в V ст. до н.е. – III ст. н.е. Серед знахідок – великий фрагмент теракотової скульптури в формі голови чоловіка, попередньо V ст. до н.е. Вірогідно це зображення древньогрецького божества, виконане в вигляді бюсту або статуї в Малій Азії. За три роки робіт в районі самого мосту і підходів до нього загальна площа археологічних розкопок – 56 гектарів. Виконавці робіт: Центр морських досліджень і технологій Інституту суспільних наук і міжнародних відносин Севастопольського державного університету, Міністерство надзвичайних ситуацій рф, Міністерство оборони рф, Росгвардія і Інститут сходознавства російської академії наук.

На території давнього передмістя пам’ятки всесвітньої спадщини – Херсонеса Таврійського незаконні археологічні роботи наразі завершені. Там археологічні шари і об’єкти повністю знищено, майданчик передано для подальшої забудови так званим культурним центром і музеєм православія. Забудова відбувається під особистим патронатом В.Путіна генпідрядником Міністерством оборони РФ через фонд при Патріаршому совєтє по культурє РПЦ «Моя історія». Під час березневого візиту до Севастополя Путін особисто прибув до Херсонеса із метою оглянути хід будівельних робіт. Результати злочинної забудови представляли голова Патріаршего совєта по культурє митрополіт Псковський і Порховський Тіхон (Шевкунов), представники забудовника і директор фонду «Моя історія» Іван Єсін.

В ході цих робіт із археологічних шарів і комплексів було вирито мільйони речей, із них десятки тисяч традиційно мали б потрапити до музейних фондів Херсонса Таврійського. Для зберігання такої великої кількості знахідок потрібне окреме приміщення, оскільки наявні фонди не зможуть уміситити таку кількість речей. Проте в інформації, що надходить до нас з окупованого Криму, відсутні будь-які натяки на створення такого фондосховища ані зараз, ані у майбутньому. Тож складається враження, що зберігати рухомі об’єкти культурної спадщини окупанти в Криму не збираються.

У 2023 році ще низка процесів додалася до цих злочинних дій держави агресора. Вони пов’язані із переміщенням об’єктів рухомої культурної спадщини, викрадених із музеїв материкової України, і окупацією частини територій Донецької, Луганської, Херсонської і Запорізької областей. Минулого року тікаючи від українських військ в ході звільнення правобережжя Херсонеської області і міста Херсон окупаційна влада пограбувала низку музеїв Херсону – Херсонський обласний краєзнавчий музей, Херсонський обласний художній музей імені Олексія Шовкуненка, Херсонський обласний архів, Херсонську обласну бібліотеку. Згідно свідчень директорки закладу пограбування Мелітопольського музею відбулося колаборантами і представниками окупаційної влади. Місцезнаходження речей, викрадених із цього музея достеменно не відомо. В соцмережах з’являлася неверифікована інформація, що вилученням і переміщенням цих речей займалася група науковців із кримських установ як музейних так і наукових й освітніх і що вилучені речі вони також перемістили на територію Криму. Обставини пограбування окупаційною владою районних краєзнавчих музеїв Херсонської і Запорізької областей натепер достеменно не встановлені, місце перебування вкрадених речей невідоме.

Рис. 1. Гунська золота діадема, вкрадена із Мелітопольського краєзнавчого музею в ході російської окупації влітку 2022 року. ФОТО надане автором

Продовжує надходити інформація із окупованих територій про пограбування регіональних музеїв. Вщент розграбований і погромлений Пологівський краєзнавчий музей в Запорізькій області. В середині приміщень все розтрощене. Зник унікальний експонат, що виставлявся там на час повномасштабного вторгення РФ 24 лютого 2022 року, так званий пологівський скіпетр – дерев’яний облямований бронзою посох, символ влади суспільства доби середньої бронзи, знайдений у підкурганному похованні експедицією під керівництвом канд. іст. наук Валентини Папанової біля м. Пологи зовсім недавно – у 2018му році.

Рис. 2. Вітрина Пологівського краєзнавчого музею із екcпозицією поховання бронзової доби із скіпетром, викраденим в ході російської окупації навесні-влітку 2022 року. ФОТО надане автором

За інформацією із відкритих джерел відоме місце перебування вкрадених із Херсонського обласного художнього музею картин – це Центральний музей Тавриди. Місце перебування предметів, викрадених із Херсонського обласного краєзнавчого музею наразі також достеменно невідоме, відомо лише, що вони також були вивезені до Криму. Російські ЗМІ із посиланням на голову госкомітєта по делам архівов Олега Лобова поширили інформацію про перебування архівних матеріалів, вивезених із обласного архіву в Херсоні, на території Криму і намір створити там «державний архів Херсонської області». Місце перебування викрадених книг із фондів Херсонської обласної бібліотеки наразі невідоме. Ймовірно, що вони також були вивезені до Криму разом із іншими вкраденими культурними цінностями.

Рис. 3. Реконструкція пологівського скіпетра. ФОТО надане автором

Зараз ні в кого не викликає сумнівів, що така діяльність Російської Федерації є протиправною та порушує основні норми міжнародного права щодо захисту та збереження культурної спадщини, зокрема ті, що закріплені Конвенцією про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту 1954 року, Конвенцією про заходи, спрямовані на заборону і попередження незаконного ввозу, вивозу та передачі права власності на культурні цінності 1970 року, Конвенцією про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини 1972 року та інші. Варто наголосити, що злочинна діяльність держави окупанта на Кримському півострові призвела до накопичення там десятків мільйонів одиниць зберігання як із проведених в Криму з 2014 по 2023 рр. археологічних досліджень (траса Таврида, Новий Херсонес, розкопки під будівництво, відновлення і модернізацію військової інфраструктури, тощо), так і з переміщених із музеїв материкової України поцуплених колекцій, бібліотечних і архівних фондів із пограбованих українських установ. І це все – новий матеріал, який вимагає камеральної обробки, обліку, реставрації і консервації. Про жодну масштабну програму по опрацюванню цього матеріалу в заходах окупаційної влади не йдеться. Отже, можна припустити, що весь цей матеріал з самого початку не збиралися лишати на зберігання в Криму. Враховуючи обмежені можливості кримських музейних, наукових і освітніх установ, де може відбуватися процес опрацювання і взяття на облік цього матеріалу, в їх нинішньому стані це просто неможливо. Немає в Криму і відповідних приміщень для зберігання цих колекцій.

Всі ці дії вимагають проведення низки маніпуляцій окупаційною владою із взяттям на облік відритих на археологічних пам’ятках і поцуплених із установ материкової України об’єктів рухомої культурної спадщини у системі федерального законодавства РФ. І ось тут в продовження всього спектаклю, який окупаційна влада влаштувала для міжнародного співтовариства, щоб переконати їх у своїй «пам’яткоохоронній» діяльності на окупованих територіях, відбулася доволі знакова подія, яка зробила прозорою всю грабіжницьку схему, створену окупантом на непідконтрольній Україні території.

14 березня 2023 року Державною Думою РФ був прийнятий федеральний закон «Об особенностях правового регулирования отношений в области культуры в связи с принятием в Российскую Федерацию Донецкой Народной Республики, Луганской Народной Республики, Запорожской области и Херсонской области и образованием в составе Российской Федерации новых субъектов – Донецкой Народной Республики, Луганской Народной Республики, Запорожской области и Херсонской области» (від 18 березня 2023 року, № 63-ФЗ). Згідно з цим законом всі об’єкти культурної спадщини, що знаходились в реєстрах Донецької, Луганської, Запорізької і Херсонської областей на момент прийняття держдумою рішення про входження ДНР, ЛНР, Запорізької і Херсонської областей до складу федерації, а також нововиявлені об’єкти на їх території автоматично визнаються культурною спадщиною РФ без державної експертизи. Рішення про виключення цих об’єктів із державного реєстру об’єктів культурної спадщини також прийматиметься без державної експертизи. Закон подано до прийняття федеральним органом виконавчої влади, уповноваженим уряду РФ в галузі зберігання, використання, популяризації і державної охорони об’єктів культурної спадщини, узгоджено із вищими виконавчими органами ДНР, ЛНР, окупаційною владою Запорізької і Херсонської областей. Операції із культурною спадщиною без держекспертизи будуть відбуватися за цим законом до 1 січня 2026 року. Фактично цей закон дозволяє знімати статус об’єкта культурної спадщини із будь-якого об’єкта культурної спадщини, що знаходиться на окупованих територіях або міститься в документації, що діяла на момент прийняття рішення держдумою про приєднання до РФ Донецької, Луганської, Херсонської і Запорізької областей, без експертного висновку фахівця. Дія цього закону відсуває від контролю за переміщенням і відчуженням культурних цінностей усі фахові організації, які теоретично могли б вплинути на ситуацію, включно із ІСОМ, ІСОМОS, ЕАА і UNESCO. Як видно із дій РФ, дії із взяття на облік майже всіх викрадених об’єктів культурної спадщини будуть відбуватися на окупованій території АР Крим і м.Севастополь.

Також у законі окремо прописано процес взяття на облік бібліотечних зібрань і архівних документів. Останні також дозволяється обраховувати без експертного висновку про цінність документа. Закінчення процесу включення до Державного каталогу Музейного фонду РФ має відбутися згідно цього закону 31 грудня 2027 року, тобто процес обліку триватиме п’ять років.

Тож, давайте пофантазуємо. Припустимо, що нових рухомих речей, які треба брати на облік, зараз у Криму і на окупованих територіях 10 мільйонів (що є смішною цифрою, обраною лише для демонстрації абсурдності написаного в законі і офіційних пояснень окупаційної влади). На їх опрацювання дається п’ять років. Навіть не знаючи, скільки в ерефії робочих днів на рік (бо кількість святкових днів там останнім часом збільшується в геометричній прогресії), припустимо, 240, за п’ять років – 1200. Таким чином за один робочий день всі музейні, наукові, освітні, культурні установи Криму і кілька нерозвитих вщент музеїв Херсонщини, Запоріжжя, Луганщини і Донеччини, які мають право зберігати культурну спадщину, мають опрацьовувати 8 333.33 одиниці зберігання. Припустимо, що один працівник фондів, який не ходить на обід і лишається працювати після закінчення робочого дня, за день зможе створити облікову документацію для десяти одиниць зберігання (що є космічною швидкістю, і у що загалом, не віриться), що цей працівник не хворіє, не ходить у відпустку, не хворіють його діти і взагалі він живе на роботі. В підсумку таких працівників у Криму і кількох музеях Донеччини, Луганщини, Херсонщини і Запоріжжя має бути 833цілих і 33 сотих. Прибираємо дроби про півтора землекопа, але абсурдності ситуації це не міняє. 833 працівника фондів, які будуть займатися лише обліком нових виритих земляними роботами і поцуплених із херсонських і запорізьких музеїв, архівів і бібліотек одиниць зберігання. Це має бути масована висадка всіх фондівських працівників із найбільших музеїв, архівів і бібліотек РФ на півострів, а ще ці люди мають блискуче орієнтуватися у проблематиці української культурної спадщини.

Як ми всі розуміємо, ця абсурдна картинка нами створена, щоб пояснити всім, а не лише фахівцям із культурної спадщини, що мета цього закону ерефії не встановлення на облік об’єктів культурної спадщини, а максимальне відсунення фахового середовища, яке деінде ще зберіглось в росії, від процесу перерозподілу цінностей. І давайте лише уявимо, яка страхова вартість всіх цих речей, а про аукціонну наразі навіть думати страшно. А це ті гроші, які опиняться в руках у окупаціної влади після продажу цих предметів на чорному ринку. І тоді боротися із цією організованою злочинною системою буде вже набагато складніше навіть міжнародному співтовариству і НАТО.

Після прийняття цього закону почався процес взяття на облік викрадених в Херсоні об’єктів культурної спадщини Україні, про що повідомили росЗМІ із посиланням на директора Центрального музею Тавриди (Симферополь) Андрія Мальгіна.

Крім того за особистого патронату Владіміра Путіна Національний заповідник «Кам’яна могила», що у Запорізькій області, було приєднано до створеної окупаційною владою структури для управління музеєм Херсонесу Таврійського на правах його філіалу. Таким чином структура в Херсонесі отримала на свій баланс фонди і експозицію Кам’яної Могили, оскільки філіали Херсонесу своїх відокремлених фондів не мають.

Все це свідчить про продовження реалізації країною-окупантом плану по пограбуванню і привласненню культурної спадщини України на окупованих територіях. При тім, так зване взяття на облік культурних цінностей, викрадених із українських музеїв, бібліотек і архівів, відбувається поза правовим полем не лише України і світу, а і РФ, оскільки об’єктам культурної спадщини із Донецької, Луганської, Запорізької і Херсонської областей новоприйнятим законом надано специфічний статус, що позбавляє всі дії, вчинені із ними, процесу проведення державної експертизи. Це унеможливлює будь-який контроль за переміщенням і відчуженням цих культурних цінностей, свідчить про виняткову загрозу потрапляння на чорний ринок цих речей і кримінальний характер цих порушень. Основними напрямки протиправної діяльності Російської Федерації щодо використання об’єктів культурної спадщини України на території окупованої АР Крим і м.Севастополь у 2023 році лишаються використання пам’яток історії і культури в російській ідеологічній пропаганді і псевдонаукових історичних побудовах путінського режиму, переміщення об’єктів культурної спадщини із музеїв окупованих територій на територію півострова під приводом евакуації, проведення маніпуляцій із об’єктами рухомої культурної спадщини, які потенційно можуть призвести до потрапляння цих речей на чорний ринок і поповнення рахунків кримінального світу.

__________________________________

Евеліна КРАВЧЕНКО, 

кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту археології НАН України, керівник Інкерманської експедиції ІА НАНУ, експертка групи “Гуманітарна політика” Міжнародної експертної мережі “Кримська платформа” на замовлення редакції газети “Кримська світлиця”

 

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Евеліна Кравченко

кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту археології НАН України, керівник Інкерманської експедиції ІА НАНУ

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: