Башта Климента — пам’ятка архітектури національного значення в Автономній Республіці Крим (охор. № 010055/1). Башта була побудована 8 травня 1348 року (згідно напису на мармуровій плиті), і розташована в м. Феодосія за адресою вул. Портова, 14.
Башта складається з трьох ярусів, прямокутна в плані, з відкритим північним кутом всередину цитаделі. Саме вона захищала великі ворота, які вели до фортеці. Вежа трохи виступала над мурами, прилеглими з півночі і заходу, що забезпечувало кращий їх захист і можливість кращого огляду території. У стінах нижнього ярусу не було входу з землі — тут знаходилися шість бійниць, що виходили на чотири сторони. У верхньому ярусі розташовані вікна-амбразури. Збереглися гнізда для дерев’яних балок, на яких кріпилися плоскі дерев’яні перекриття. Завершувалася башта зубцями-мерлонами, що огороджували верхній бойовий майданчик.
На західній стіні вежі є ніша, в яку була вмурована мармурова плита, що зберігається в краєзнавчому музеї Феодосії, з написом про час будівництва: «В літо Господнє 1348 в день восьмий місяця травня, коли дарована була милість Клементом папою, для звеличення Христа була побудована ця вежа». Крім напису, на плиті зображені латинський хрест-герб Генуї і татарська тамга з півмісяцем — герб Кафи, а також символи консулів Кафи та інших знатних посадових осіб.
Первісно башта носила ім’я Святого Антонія, а ім’я Климента отримала після того, як археолог і археограф Владислав Норбертович Юргевич опублікував у 1863 році в «Записках Одеського Товариства історії та старожитностей» переклад напису на заставній плиті, що зберігалася в Феодосійському музеї.
Башта Джіовані ді Скаффа (інакше — Башта Джованні ді Скаффа, Кругла башта) — пам’ятка середньовічної оборонної архітектури у Феодосії, внесена до Державного реєстру нерухомих пам’яток України за № 010056/4. Споруджена в 1342 році.
Напівзруйнована вежа Джованні ді Скаффа знаходиться у Феодосії на перехресті вулиць Татарської і Баштової. Це один із об’єктів, які колись складали кільце зовнішньої оборони Кафи. Дата спорудження вежі — 1342 рік. На честь кого назвали споруду, історики не можуть відповісти однозначно. Хтось схиляється до версії, що в період будівництва вежі Кафою керував консул-генуезець Джованні (або Джіовані) ді Скаффа. Звідси і назва. У Феодосійському музеї старожитностей можна побачити заставні плити споруди. На одній з них чітко читається герб консула. На інших вибиті герби Кафи і Генуї.
Башта Джованні ді Скаффа — цікава пам’ятка середньовічної архітектури. Відомо, що вона мала три яруси і була досить потужним автономним укріпленням — із власним колодязем, продовольчим запасом і навіть опаленням. За всіма ознаками вона належить до особливого типу веж європейських замків — так званих донжонів. Ці вежі зазвичай перебували перед фортечними стінами і були передовими автономними міні-фортецями.
Передбачається, що від башти до цитаделі був проритий підземний хід. Вона могла досить довго стримувати напад. Основа башти кругла, діаметром 26 м. Товщина стін нижнього ярусу досягала 2 м. Кладка велася з блоків місцевого вапняку. По колу споруду прикрашав ажурний пояс романського фризу. Вхід був виконаний у вигляді вузького проходу, пробитого в стіні навскіс — це ускладнювало штурм. Сьогодні збереглася лише її частина — дві напівкруглі стіни. Розкопки тут зупинили після обвалу, але ніяких серйозних досліджень вежі не проводилося. Башта Джованні ді Скаффа відігравала велику роль у захисті міста, оскільки захищала його з південно-східного боку. У середньовіччі вздовж неї проходив глибокий рів з насипом, стіни йшли до самої цитаделі, яка стояла на відстані 400 м.
З баштою пов’язано чимало легенд. Найпопулярнішою стала історія про Мамая, який сховав у підземеллі, прокопаному в цитадель, свої скарби. Сталося це після його поразки в Куликовській битві, коли він зі своїми багатствами втік на Азов, а потім в Кафу.
Також побутує думка, що саме в цю вежу хан Джанібек закидав катапультою тіла померлих від чуми воїнів, після чого в Європі почалася епідемія чуми.
Частиною Генуезької фортеці також є Генуезький міст XIV століття (вул. Леніна 34/1 — вул. Старокарантинна, 26, охор. № 010057). Він зберігся біля водорозбірного басейну, покритий зараз бруківкою і погано помітний. Звід цього мосту викладений з цегли, довжина його 10 метрів. По цьому уцілілому до наших днів Генуезькому мосту можна було підійти до південних воріт цитаделі. Це одноарковий міст, складений з оброблених блоків вапняку, перекинутий через неглибокий яр, який є залишками середньовічного рову, оперізуючого Феодосію по периметру. У минулому сторіччі його розширили шляхом будівництва впритул нового мосту. Таким чином, це єдиний міст на території України, розміщений на одній з магістральних вулиць міста, який функціонує з XIV століття. Дещо молодшим від нього є «Турецький міст» над річкою Смотрич біля фортеці у Кам’янці-Подільському: його було побудовано у XVI ст.
Інший міст, що зберігся, видно на перетині Адміральського бульвару (колишньої вул. Кріпосної) і Суворовської вулиць, навпроти педтехнікуму. Під час ремонту моста з товщі його були витягнуті шматки гончарних труб, які подавали воду з колодязів на пагорбах в місто. Одна труба з моста зберігається в музеї.
Проти карантинних мурів, побудованих в більшій частині з фортечного матеріалу і на старих фундаментах, добре зберігся ще один міст, неподалік від якого можна бачити фортечний рів, що найкраще зберігся саме в цьому місці.
Всього таких мостів у Феодосії було п’ять, і всі вони охоронялися баштами.
Семен Василенко, краєзнавець
