Структурування політичних сил на початку Російської революції
Момент присяги міського гарнізону Тимчасовому уряду на початку березня 1917 року біля собору св. Миколая, м. Євпаторія
/

Структурування політичних сил на початку Російської революції

Почати

Російська революція почалася в лютому (березні) 1917 р. поваленням самодержавства, пережила два контрреволюційні перевороти – корніловський і ленінський, після чого зійшла нанівець у січні 1918 р. внаслідок розгону Установчих зборів більшовиками. Соціальні і національні чинники нерозривно переплелися в ній, утворюючи майже гомогенну суміш.

Структурування політичних сил на початку Російської революції
Момент присяги міського гарнізону Тимчасовому уряду на початку березня 1917 року біля собору св. Миколая, м. Євпаторія

Головною соціальною силою в революції виявилися ради робітничих і солдатських депутатів, які представляли народні «низи» і багатомільйонну царську армію, що швидко втрачала дисциплінованість і перетворювалася на анархічну, але добре озброєну силу, готову йти за популістами і демагогами. В національних окраїнах імперії, яка розвалювалася, швидко наростав визвольний рух пригноблених народів. Він наштовхувався на протидію політичних сил, які прагнули відстояти «единую и неделимую» Росію. Зрозуміло, що політична палітра революції в національних регіонах була особливо ускладненою. Тут суперечності між «верхами» і «низами» російського суспільства накладалися на національно-визвольний рух, що швидко зростав.

Особливо гостре й оголене протистояння політичних сил спостерігалося в Криму. Тут була штаб-квартира дореволюційної еліти, яка намагалася відстояти свій попередній статус. Тут зосереджувався Чорноморський флот з десятками тисяч матросів, налаштованих знищити буржуазію як клас. Тут проживав корінний народ, зведений зусиллями імперської держави до стану національної меншини на власній батьківщині.

Революція в Росії почалася демонстраціями в Петрограді у Міжнародний жіночий день 8 березня (23 лютого ст. ст.). 15(2) березня Микола ІІ зрікся влади. Звістка про події в імперській столиці надходили до Криму швидко.
У містах і повітах почали виникати різноманітні громадські організації. За підрахунками істориків, на осінь 1917 р. у Таврійській губернії діяли 23 політичні партії (13 – національних), 16 з яких були соціалістичними. Вони об’єднували в своїх лавах до 60 тис. осіб. Найбільший вплив мали есери, соціал-демократи (меншовики), кадети та кримські татари, члени партії «Міллі Фірка» (міллі-фірківці).
Раніше за всіх організувалися кадети. Серед активістів цього руху в Криму слід назвати Д. Пасманіка, С. Крима, М. Богданова. В Росії 1917 р. ця партія налічувала до 70 тис. членів, у тому числі в Криму – 2 тис.

Структурування політичних сил на початку Російської революції
Демонстрація більшовиків на Соборній площі в Євпаторії, березень 1917 р.

Найчисленнішою та найвпливовішою була партія есерів. У травні 1917 р. Севастопольська організація есерів налічувала 13 тис. осіб. Серед провідних діячів партії есерів можна назвати І. Бунакова, І. Баккала, І. Попова, П. Бондаря, С. Ніконова. Мабуть, жодна інша партія не приділяла більшої уваги становищу кримських татар і не підтримувала так їхні інтереси. Адже саме есери послідовно підтримували інтереси не фабричного пролетаріату, а пов’язаних з землею селян, тобто тих, хто в умовах Криму становив явну більшість населення.
Заснований у 1902 р. Кримський союз РСДРП перебував майже цілком під впливом меншовиків. На відміну від есерів, меншовики не приділяли уваги корінному населенню і не провадили роботи в татарських селах. Вони вважали, що кримські татари не сприймали ідей соціал-демократичного руху через прив’язаність до одноосібного господарювання. Це стосувалося не лише селян, а й дрібних торговців, кустарів, ремісників.Структурування політичних сил на початку Російської революції

На конференції в Ялті 22-23 квітня Кримський союз РСДРП було відтворено. До складу його організаційного комітету увійшли П. Новицький, М. Канторович, В. Біанкі, А. Йоффе, І. Федосєєв, Г. Бережіані. Восени в ньому перебувало 4 500 осіб. Але вже з вересня він почав розпадатися: спочатку з нього вийшли плехановці, потім — бундівці та більшовики. Наприкінці року в губернській організації залишилося близько тисячі меншовиків.

Активну роль у політичній боротьбі на півострові відігравали анархісти, які не вважали себе партією. Найвідомішим представником кримських анархістів був О. Мокроусов.

Оформлення більшовицьких організацій на півострові відбулося досить пізно, а їхній вплив у Криму був мізерним. До 1917 р. самостійних осередків більшовицької партії не існувало. Маємо підстави стверджувати, що протягом першої половини року на півострові налічувалося не більше двох-трьох десятків осіб, які належали до більшовицької партії і входили до складу Кримського союзу РСДРП. Перший більшовицький осередок сформувався у Севастополі (квітень 1917 р.), потім у Феодосії (червень), Євпаторії та Ялті (вересень), Сімферополі та Керчі (жовтень). Серед більшовиків були найбільш впливовими С. Сапронов, І. Назукін, І. Ржанніков, І. Клепіков, Н. Остроухова. Протягом 1917 р. їхні лави зміцнювалися за рахунок відряджених з Росії представників більшовицького ЦК: О. Островської, Ю. Гавена, Ж. Міллера, Я. Тарвацького, С. Новосельського, М. Пожарова та ін. Після виходу зі складу Кримського союзу та остаточного розмежування з меншовиками у листопаді губернський комітет більшовиків очолив голова євпаторійського комітету Ж. Міллер. Завдяки постійному припливу на півострів більшовиків чисельність цієї партії в Криму напередодні жовтневого перевороту наближалася до 2 тис. членів, продовжуючи невпинно зростати.

У березні 1917 р. в Криму почали виникати ради робітничих і солдатських депутатів. Керівництво в них, як правило, належало меншовикам та есерам. Одночасно створювалися профспілки робітників та службовців, керівні посади в яких також обіймали представники цих партій.

Слід особливо підкреслити ще одну важливу деталь: специфіка багатонаціонального Криму жодним чином не відбилася на діяльності місцевих рад. За весь 1917 рік національне питання з’їздами рад не обговорювалося жодного разу. Більше того, керівники рад багаторазово відхиляли вимоги татар надати їм місця. Зокрема, 12 квітня виконком Сімферопольської ради не задовольнив прохання кримськотатарських організацій надати їм місця в раді. 6 червня, коли Таврійська губернська рада зібралася на позачерговий пленум з метою обговорення рішень I Всеросійського з’їзду рад, вона ухвалила таку резолюцію: «Визнаючи право кожної нації на самовизначення, Рада вважає неприпустимими до скликання Установчих зборів спроби окремих національностей розв’язати самочинно національне питання». Як свідчив І. Федосєєв, Сімферопольська рада «серед нацменшостей певної роботи не проводила, у своєму складі представників від нацменшостей не мала… Взагалі, рада була противником національної автономії».

Структурування політичних сил на початку Російської революції
Мітинг на площі Нахімова в Севастополі. 6 жовтня 1917 року

Неабиякою політичною силою в Криму був Чорноморський флот. Навесні 1917 р. верховне командування флотом належало адміралу О. Колчаку (як головному командиру флоту та портів Чорного моря), який визнав Тимчасовий уряд. Спочатку флот стояв осторонь від революційних подій, не маючи зв’язку з іншими містами Криму (тим більше – з селянами), але поступово становище почало змінюватися. Адже всі без винятку партії бажали встановити над ним свій контроль.

Центральна Рада підтримувала національне відродження серед українців, які мешкали на території півострова. З початку березня 1917 р. у Севастополі почала діяти Українська громада, яка проводила просвітницьку роботу серед моряків-українців. З кінця березня розпочала діяти Чорноморська громада, більшість членів якої становили українські есери. На початку квітня 1917 р. було обрано раду Української чорноморської громади. Головою ради став директор Севастопольської жіночої гімназії В. Лащенко, заступниками голови – вчитель М. Коломієць і матрос М. Пащенко.

Протягом року флот охопив процес українізації. Логічним фіналом стало підняття 12 жовтня на більшій частині кораблів та в портах Чорноморського флоту національних українських прапорів з одночасним сигналом-гаслом «Хай живе вільна Україна!». 22 грудня Центральна Рада створила в Києві Український генеральний секретаріат морських справ, який очолив син відомого українського історика Дмитро Антонович.

Структурування політичних сил на початку Російської революціїНайбільших зусиль до посилення впливу на моряків докладали більшовики. Я. Свердлов, відряджаючи черговий загін партійних активістів та матросів до Криму, говорив їм: «Ваше завдання — перетворити Севастополь у революційну базу Чорноморського узбережжя. Севастополь повинен стати Кронштадтом Півдня». Щоб виконати це завдання, більшовики використовували конфлікти між офіцерами і матросами та солдатами. 6 червня відбулися делегатські збори матросів, солдатів та робітників Севастополя, на яких їм вдалося розпалити конфлікт між О. Колчаком та матросами. Адміралу, який був присутнім на цих зборах, не дали сказати жодного слова. Після цього Колчак звернувся до уряду з проханням про відставку. Новим командувачем флоту призначили капітана I рангу О. Немітца.

Есери й меншовики теж не стояли осторонь проблем Чорноморського флоту та армійських частин, які базувалися на півострові. Влітку з офіцерів, солдатів і матросів було створено так звану «Чорноморську делегацію», що орієнтувалася на ці партії.
Згодом почали виникати судові та полкові комітети, які об’єдналися у З’єднаний центральний військово-виконавчий комітет. Незабаром він злився з радами робітничих та солдатських депутатів у єдину Севастопольську раду депутатів армії, флоту та робітників. Севастопольська рада обрала свій Центральний виконавчий комітет, керівну роль в якому відігравали есери та меншовики.

Структурування політичних сил на початку Російської революції
Промова матроса-українця, делегата Балтійського флоту на Історичному бульварі в Севастополі влітку 1917 р. перед українізованими частинами морської піхоти «Спеціальної десантної дивізії»

30 серпня у Севастополі було створено Центральний комітет Чорноморського флоту (Центрофлот) на чолі з анархістом Є. Шелестуном. Незважаючи на певний вплив більшовиків, головну роль у Центрофлоті теж відігравали есери та меншовики.

В Криму існувало чимало національних партій і політичних груп. Серед євреїв був поширений вплив таких партій, як сіоністи, Цієрі-Ціон, Бунд, Поалей-Ціон і СЄРП. Серед українських партій найвпливовішими були есери (УПСР) на чолі з членом Центральної Ради та виконкому Севастопольської ради депутатів армії, флоту і робітників підпоручиком К. Величком. УСДРП значно поступалася УПСР, маючи лише дві організації на всю Таврійську губернію. Працювали відділення вірменської соціалістичної партії Дашнакцутюн та Союз кримських німців-колоністів. Серед національних рухів найвпливовішою силою були кримські татари…

Тетяна Бикова, к.і.н., науковий співробітник Інституту історії України НАН України

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Проект реалізовано за підтримки Українського культурного фонду

Тетяна Бикова

Кандидатка історичних наук, науковий співробітник Інституту історії України НАН України

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: