//

До родоводу консула УНР в Криму Павла Горянського

Почати

Павло Єрофійович Горянський – історик книги, бібліограф, філолог, журналіст. Чоловік Марії Дмитрівни Сікорської – родички авіаконструктора Ігоря Сікорського.

Згідно з власноруч написаною автобіографією, народився 15 січня 1878 року в родині священника, навчався у духовній школі (Богуслав); духовній семінарії (Київ); на історико-філологічному факультеті Дерптського університету (Юр’їв, тепер – Тарту, Естонія, 1898–1903). Працював співробітником та секретарем редакції журналу «Киевская старина» (1903); викладачем російської мови і письменства, історії, географії комерційної школи (Бендзин, Польща, 1903–1904); викладачем історії, географії, російської мови та літератури комерційних і торгівельних шкіл, Маріїнської жіночої гімназії, 1-ої реальної школи (Катеринослав, 1904–1907); викладачем історії, інспектором, головою товариства викладачів комерційної школи (Умань, 1907–1914); завідувачем відділу «україніка» газети «Голос провинции» (Умань, 1910); викладачем комерційної школи (Ялта, 1914–1925); бібліотекарем Центральної бібліотеки (Ялта, з 01.06.1924); бібліотекарем-фахівцем (з 15.08.1925); науковим співробітником (з жовтня 1925), старшим бібліотекарем-бібліографом (01.10.1926–1930); науковим співробітником підвідділу бібліографічної секції україніки (1931); старшим бібліотекарем (1932–23.08.1933) Всенародної бібліотеки України (нині – НБУВ).

Член Секції наукових працівників (СНР); бібліографічної секції Науково-дослідної комісії бібліотекознавства та бібліографії (НДКБ) (з 1926). У ВБУ провадив наукову роботу в галузі книгознавства та бібліографії. За дорученням УАН працював над з’ясуванням принципів польської бібліографії, бібліографією творів М. Коцюбинського та творів про нього. Склав бібліографію творів М.М. Коцюбинського на замовлення «Книгоспілки» до видання творів письменника (1926).

Разом з тим, Павло Горянський – знаний громадсько-політичний діяч. Брав участь у діяльності товариства «Просвіта», фундатор та член Уманської філії Товариства з охорони пам’яток старовини. У 1914 р. у зв’язку із захворюванням на туберкульоз виїхав до Ялти, де на початку 1917 року заснував та очолив Ялтинську Громаду Українців, представники якої взяли активну участь 18 квітня 1917 р. у робітничому святі в Ялті. 21 квітня того ж року Горянський організував вшанування відомого українського письменника і ялтинського лікаря Степана Руданського, які відбулися на могилі цього діяча на Масандрівському цвинтарі. Після панахиди, як повідомила газета «Нова Рада», голова Ялтинської Громади П. Горянський виголосив промову, в якій «ясно змалював тяжке життя українського народу і розповів про життя Степана Руданського та його творчість». Незабаром при Ялтинській громаді була заснована Комісія охорони могили С. Руданського, яка зуміла зібрати кошти і викупити для громади у церкви Івана Золотоустого ділянку, де поховано поета. П. Горянський своїми зусиллями і коштом з 1917 року підтримував могилу Руданського.

28-29 серпня 1918 року в помешканні Сімферопольської Української громади відбувся з’їзд українців Криму, на який прибули представники з Сімферополя, Ялти (на чолі з П. Горянським), Севастополя, Євпаторії та Алупки. З’їзд ухвалив рішення про намір видавати українські газети, створення українських освітніх і культурно-просвітницьких організацій, а також створення Крайової Української Ради в Криму з осідком у Сімферополі як крайового органу українських кримських організацій.

11 серпня 1919 р. у Севастополі відбувся з’їзд українських громадських організацій Криму, в роботі якого взяли участь представники міст Севастополя, Сімферополя, Євпаторії, Ялти, Алупки. На цьому форумі була ухвалена постанова: «Аби Краєва Українська Рада в Криму могла обстоювати права української людности перед Кримською Владою і провадити широку організаційну, просвітну і економічну діяльність серед українців Криму, з’їзд постановив надати Виконавчому Комітету Краєвої Ради, котрий зветься Малою Радою, права Українського Консульства, і Голову Малої Ради Павла Ерофеїча Горянського визнати Консулом Української Народньої Республіки в Криму. Місцем перебування Консула є м. Ялта».

Про ці сторінки своєї біографії за часів радянської влади Павло Горянський згадував неохоче, лаконічно зазначаючи, що в «1917–1920 рр. провадив широку культурну роботу серед українських громад Криму». Так само коротко він згадував і про своє походження з роду священнослужителів Різдво-Богородицької церкви села Кримки Звенигородського повіту Київської губернії (тепер – Звенигородський район Черкаської області).

Запис про народження Павла Горянського

Згідно із записом про народження в метричній книзі Різдво-Богородицької церкви села Кримки, Павло Горянський народився 15 (27-го за Григоріанським календарем) і був охрещений 18 січня 1878 року священником села Терешки Онуфрієм Стасиневичем та дияконом Іваном Бенецьким. Його батьками були парафіяльний священник села Кримок Ієрофій Пилипів Горянський та його дружина Марія Васильєва. Хрещеними – священник Лебединського монастиря Іоанн Гаврилів Яворський та Ольга Михайлова, дружина священника Іоанна Стасиневича.

З клірових відомостей церкви села Кримки про Ієрофія Пилипового Горянського дізнаємося таку інформацію: 1833 р.н., син диякона. По закінченні курсу Київської духовної семінарії в 1856 році прирахований до Другого розряду семінарійських вихованців. 16 серпня 1856 року преосвященним Аполлінарієм, єпископом Чигиринським, рукопокладений на священника в с. Очитків Липовецького повіту до церкви Св. Архистратига Михаїла. 16 жовтня 1860 року, за власним проханням, резолюцією Його Високопреосвященства Арсенія, Митрополита Київського, переміщений у с. Кримки Звенигородського повіту до Різдво-Богородицької церкви. 18 листопада 1868 року затверджений Його Високопреосвященством Арсенієм, Митрополитом Київським, помічником благочинного 1-го округу Звенигородського повіту з нагородженням набедреником. Цю посаду обіймав до 20 травня 1871 року. Указом Київської духовної консисторії за №7032 нагороджений бархатною фіолетовою скуфією. Грамоту має за №308.


Його дружина – Марія Васильєва, 1837 р.н. В родині станом на 1890 рік, окрім сина Павла, на той час – учня Богуславського училища, дві доньки – Олександра (нар. 17.12.1861), заміжня за священником Херсонської губернії Єлисаветградського повіту посаду Новоархангельська Володимиром Пономаревським та Анна (нар. 03.02.1871), заміжня за священником Володимиром Маєвським у с. Межигірці Чигиринського повіту. У метриках ми також відшукали записи про народження інших дітей подружжя Ієрофея та Марії Горянських – Катерини (03.01.1858), Іларіона (27.03.1865), Нектарія (09.05.1873) та записи про смерть двох їхніх синів: від гарячки – Іоанна (1860 – 08.04.1862), від внутрішньої хвороби – Василія (09.1863 – 05.01.1864).

У власному господарстві отця Ієрофія в 1890 році була одна хата, клуня, комора спільно з конюшнею, повіт для загону худоби та погрібник на церковно-садибній землі, площею 4 1/4 десятини.

Запис про шлюб Ієрофія Горянського та Марії Гордієвської

Батько Павла Ієрофій був сином диякона Пилипа Горянського із сусіднього села Сигнаївки (тепер – Звенигородського району Черкаської області). Мати Марія – донькою священника села Кримки Василія Гордієвського. Одружилися вони в с. Кримки 22 липня (за ст. ст.) 1856 року. Обвінчав їх містечка Шполи Троїцької церкви 1-ї частини благочинний священник Іоанн Стасиневич та диякон Макарій Баньковський. Поручителями зі сторони нареченого були священник села Сигнаївки Георгій Левицький та священник села Товмача Кіндрат Томкевич; зі сторони нареченої – священник села Скотаревого Григорій Захарієвич та священник села Водяного Іоанн Валицький.

Дід Павла по батьковій лінії диякон Пилип Трохимів Горянський, 1798 р.н., син священика з с. Сердюківки Черкаського повіту. Після навчання російській грамоті, в 1816 році Черкаським духовним правлінням грамотою за №110 призначений паламарем у с. Санжариха того ж повіту до Миколаївської церкви. У 1818 році по резолюції бувшого Митрополита Київського Серапіона посвячений Іренеєм, єпископом Чигиринським у село Баландаху (можл. тепер – Баландине Черкаського району) Черкаського повіту стихарним дячком, а 22 липня 1820 року по резолюції Його Високопреосвященства Серапіона рукоположений на диякона в село Сигнаївку Звенигородського повіту до Миколаївської церкви. Помер до 1847 року.

Запис про народження Анни Горянської

Його дружиною (бабусею Павла Горянського) була Анна Пилипова Горянська, 1799 р.н., дяківська донька. З 15 листопада 1843 року вона була в Сигнаївці просвірнею, мешкала у власному будинку, що залишився після смерті чоловіка, і самостійно виховувала шестеро дітей – Варвару, Марію, Іоанна, Ієрофея, Пелагію і Стефана.

Дідом Павла Горянського по лінії матері був священник Василій Петрів Гордієвський, 1785 р.н., син священника. 12 березня 1800 року призначений дячком з посвяченням у стихар Преосвященним Серапіоном Митрополитом Київським у село Богачівку Звенигородського повіту до Богословської церкви. 16 березня 1817 року Митрополит Серапіон посвятив його на диякона до Звенигородського Преображенського собору. 20 березня 1829 року В. Гордієвський рукопокладений на священника преосвященним Євгенієм, Митрополитом Київським, у село Кримки до церкви Різдво-Богородицької. Грамоту мав за №36.

Його дружиною (бабусею Павла Горянського по матері) була Євдокія Петрова Гордієвська, 1792 р.н. Подружжя виховало трьох дітей – Йосипа, Марію та Степана.

І на завершення подаємо інформацію про сім’ю Павла Єрофійовича і Марії Дмитрівни Горянських.

У подружжя була донька Наталія, яка померла у два роки (03.07.1905 – 04.10.1907) та син Михайло (нар. 24.10.1908, охрещений 03.01.1909). Його Свідоцтво про народження було надіслане до м. Луганськ 06.10.1938 року, але до червоної армії на початку Другої світової війни він був призваний Київським (Святошинським) військкоматом. Марія Дмитрівна Горянська під час Другої світової війни мешкала в Києві за адресою: Музгородок, 4/19. Саме на цю адресу надіслали похоронку Михайла Павловича Горянського – інтенданта третього рангу, начальника фінансової частини 167 стрілецької дивізії, який загинув 23 липня 1942 року і був похований у с. Мала Верейка Хлевенського району Воронезької області (тепер – Семилуцький район Воронезької обл. РФ). Також з високою імовірністю сином Павла і Марії Горянських був молодший лейтенант Тарас Павлович Горянський, який народився в 1912 році в Умані. Українець, службовець, безпартійний. Освіта: загальна – Ком. будів. технікум, військова – двомісячні збори підготовки молодших лейтенантів запасу при Київському ПУ в 1938 році. В червоній армії – з 1935 року, був одружений. У донесенні зазначена адреса: м. Радомишль, вул. Федоровського, 67. У вересні 1941 року Т.П. Горянський у складі 99 СД бувшого Південно-Західного Фронту потрапив в оточення разом з частиною. Із оточення на територію фронту не виходив, частина була розформована, інформації про нього станом на вересень 1943 року не було.

Запис про загибель Михайла Павловича Горянського

На нашу думку, українським історикам важливо вивчати не лише віхи життя і діяльності окремих діячів, а й їхні родоводи. З огляду на вищенаведену інформацію, подальше дослідження родоводу лідера Крайової Української Ради в Криму у 1919-1920 роках, консула УНР в Криму, літератора, педагога, фахівця бібліотечної справи, науковця Павла Горянського щодо виявлення, як його пращурів, так і нащадків, вбачається досить перспективним.

Євген БУКЕТ,

«Інгульський степ», випуск VII, 2022 рік

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: