Остання хвиля детатаризації Криму
Кримські татари в Туреччині
/

Остання хвиля детатаризації Криму

Почати
  • This page available also in
  • EnglishEnglish

Свого піку хвиля переселення досягла на початку ХХ ст., коли стало відомо про створення так званої Протимусульманської ліги. Серед народу поширювалися чутки про те, що основна мета цієї організації – насильницьке переведення всіх мусульман до християнства.

Цього разу уряд теж не робив спроб зупинити масову еміграцію. Навпаки, верховна влада намагалася добитися того, щоб з півострова поїхало якнайбільше кримських татар. 6 жовтня 1902 р. уряд дав дозвіл на їхній безперешкодний виїзд. Право вільно емігрувати одержали всі охочі кримські татари, у тому числі й ті, хто підпадав під військову повинність. Цей наказ звільняв новоселів від кругової поруки і розширював пільги та надавав різну допомогу новим переселенцям на півострів (надавалися кошти на дорогу та лікарсько-продовольчу допомогу, був знижений тариф на проїзд залізницею, надані позички на обзаведення господарством тощо).

Остання хвиля детатаризації Криму
Кримські татари в Туреччині

Спочатку деякі місцеві чиновники намагалися запобігти зростанню еміграції, але невдовзі були зупинені розпорядженнями уряду. Так, у 1902 р. губернатор Таврійської губернії В. Трепов писав: «Вважаючи неможливим і навіть марним утримувати насильно татар у підданстві російському й у межах імперії, я в той же час визнавав би дуже бажаним придбання залишених ними земель у руки росіян. Для кращого здійснення цього було б конче бажаним, щоб Кримський банк оповістив через державне посередництво місцеве татарське населення про бажання своє купувати землі і при цьому оголосив свою ціну. Я переконаний, що цим буде зроблений дійсний крок до подальшої колонізації Криму». Ці слова були підкріплені реальними діями: того ж року В. Трепов видав наказ, згідно з яким татарам, які емігрували до Османської імперії, заборонялося будь-коли повертатися назад на територію Російської імперії. Через деякий час, 2 червня 1910 р., ця заборона була скасована, але використати цю можливість змогла дуже мала частка тих, хто емігрував.

З початком Першої світової війни в Російській імперії розпочалися репресії, спрямовані виключно проти татар будь-якої соціальної приналежності. Свідок цих подій зазначав: «Це була нічим не прихована сегрегація – людей переслідували лише за національною ознакою». Перш за все, царський уряд розпочав систематичну депортацію татарського народу – «як неблагонадійного» – вглиб імперії. А в тому, що татари — народ «неблагонадійний», як в уряді, так і на місцях ніхто не сумнівався. Так, наприклад, уповноважений кримських дворян Чернов у своєму листі до генерального прокурора Беклемішева цілком серйозно зазначав: «Кримські татари завжди готові до зради російському престолу». Така політика невдовзі призвела до того, що вже в 1917 р. татари становили лише 36,6% сільського і 11,3% міського населення півострова.

Остання хвиля детатаризації Криму
Таблиця 1

З початком Першої світової війни загальна чисельність населення Криму внаслідок мобілізації зменшилася. За даними перепису 1917 року, у п’яти повітах Кримського півострова проживало 807 903 осіб цивільного населення (з них 54% – у 15 містах) та понад 90 тис. матросів і солдат. Більш детально національний склад півострова можна побачити з Таблиці 1.

На 1917 р. населення Криму за національною ознакою розподілялося по містах та селах півострова таким чином (Табл. 2).
Якщо подивитися на те, як саме розподілялися різні національності по повітах Криму, то побачимо таку картину (Табл. 3)

Остання хвиля детатаризації Криму
Таблиця 2

Щільність населення у Криму була відносно невеликою. На початок Першої світової війни тут налічувалося 28 осіб на квадратну версту. Найбільшої величини вона досягала в Ялтинському повіті, який був заселений переважно татарами (98 осіб), а найменшої – у степових Перекопському та Євпаторійському (відповідно 10 та 14). У 1917 р. ці цифри змінилися: густота населення півострова збільшилася до 36 осіб.

Таким чином, на початок 1917 р. Крим являв собою дуже своєрідну частину Російської імперії. Якщо підсумувати вищесказане, то побачимо, що протягом усього часу перебування Кримського півострова (як складової частини Таврійської губернії) у складі Російської імперії кількісний склад населення постійно змінювався за рахунок еміграції місцевого, корінного населення та приїзду нових переселенців з інших губерній. Після приєднання Кримського ханства до Російської імперії остання цілеспрямовано й неухильно проводила на півострові політику вигнання кримських татар.

Можна визначити три великі еміграційні хвилі. Перша хвиля еміграції мусульманського населення почалася з моменту приєднання Кримського півострова до складу Російської імперії (1783-1800 рр.), друга – після закінчення Кримської війни (1859-1870 рр.), третя – наприкінці ХIХ – на початку ХХ ст.

Остання хвиля детатаризації Криму
Таблиця 3

Цілеспрямована політика царського уряду призвела до того, що менш ніж за півтора століття (1783-1917 рр.) кількість кримських татар на території Кримського півострова істотно скоротилася. З наявної наприкінці ХVІІІ ст. кількості кримських татар напередодні революції в Криму залишилася лише чверть. Три чверті кримськотатарського населення емігрували до інших країн.

Аналізуючи склад населення, яке мешкало на півострові, треба звернутися до записок консула Франції при Крим-Гіреї барона Тотта. За його свідченням, загальна кількість населення Кримського ханату у 1767 р. (тобто за 7 років до приєднання до Російської імперії) налічувала 4 мільйона осіб. Згідно з підрахунками дослідника Р. Куртієва у 1778 р. приблизно 95% складу всього населення становили кримські татари. Якщо згадати, що згідно з переписом 1897 р. у Криму мешкало 546 592 особи, то масштаб еміграції вражає.

У 1994 р. під час міжнародної наукової конференції на тему: «Розвиток подій у Криму: дилема для України та значення для національної безпеки» у Києві турецький професор Дейгу Сезар зазначив, що нині в Туреччині мешкає близько 5 млн нащадків кримських татар. Саме там татари, емігруючи з Кримського півострова, знайшли свою другу батьківщину…

Тетяна Бикова, к.і.н., науковий співробітник Інституту історії України НАН України

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Проект реалізовано за підтримки Українського культурного фонду

Тетяна Бикова

Кандидатка історичних наук, науковий співробітник Інституту історії України НАН України

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: