Тризуб, тамга чи грифон?
/

Тризуб, тамга чи грифон? Роздуми стосовно кримської геральдики

Почати
  • This page available also in
  • English

Ми відзначаємо день Конституції, і наш Основний Закон проголошує, що держава має символіку. Свою символіку формально має і Крим. Який знак найдавніший у Криму? Руни готів, орел візантійців, тамга кримських ханів, міфічний грифон…

Якщо родові герби шляхетної верстви еволюціонували від малюнків на щитах рицарів, то державна символіка починається з печаток, якими скріплювалися державні документи.

Печаткою імперії був і візантійський двоголовий орел, адже не у Константинополі чи Малій Азії зароджувалася європейська геральдична традиція, печаткою ханів династії Гераїв є тарак-тамга, що стала національним символом кримських татар.

Тризуб, тамга чи грифон?
Герб Автономної Республіки Крим

Двоголовий візантійський орел, якого ми можемо побачити на гербі Таврійської губернії, був зображений у давні часи на гербі (печатці) держави Феодоро, середньовічної кримської держави. Та символ цей не візантійський, він був поширений на Близькому Сході задовго до появи Східної Римської імперії; на санскриті легендарний двоголовий птах зветься гандаберунда і його шанують за силу, що протистоїть силам руйнації. Гандаберунда використовується в індійській геральдиці, зокрема, на гербі штату Карнатака.

Тризуб, тамга чи грифон?
Тарак-тамга

Свою символіку мали міста середньовічної Готії, як називався до 1475 року Південний берег Криму. На печатках та монетах ми знаходимо знаки, схожі на тамгу.

Тамга є родовим знаком, поширеним у тюркських народів, а відтак і серед їхніх сусідів. Коли у 1917 році було проголошено Кримську Народну Республіку, її гербом стала тарак-тамга на візантійському (тобто круглому) щиті.

При спробі штучно створити символіку для штучного утворення – Республіки Крим – пропонувалося навіть поєднати на одному щиті український тризуб з двоголовим орлом і тамгою. В підсумку у вересні 1992 року грифон – несподівано для самого себе – потрапив на герб Кримської автономії. Грифон не містив чогось неприйнятного для жодної зі сторін і був фігурою стародавньою, а отже, до певної міри нейтральною. Та він, хоч і не викликав відрази, так і не став своїм ані для кримських українців, ані для кримських татар.

Можливо, мені заперечать – мовляв, нащо говорити про герби, прапори, коли сам Крим окупований. Та не забуваймо, що досі офіційно Україна визнає символіку, яка ототожнюється з сепаратизмом і проросійським напрямом, не забуваймо, що питомо української символіки в Криму шукати катма, а тарак-тамга є давнім символом, але її не визнано досі в жодному офіційному державному документі.
Чи варто досі триматися за той прапор і герб АРК? Можливо, варто замислитися щодо нової символіки українського Криму?

Геральдика і геральдика

Розглянемо, що відбувається з гербами міст Криму.
Закони геральдичної традиції однакові, незважаючи на те, йдеться про герб державний, обласний, міський чи лицарський. Напівтони та відтінки в геральдиці виключені. Кольори мають обиратися з визначеного переліку: червоний, зелений, синій, чорний, пурпурний (це емалі), жовтий, що символізує золото, і сріблястий, що символізує срібло, але насправді найчастіше малюється просто білим (це метали), і два різновиди хутра: білий у чорну цятку, що називається горностаєм (наприклад, герб Бретані), та сині так звані шапочки на білому (срібному) тлі, це хутро, що називається білячим. Метал не можна накладати на метал, а хутро – на хутро.

Тризуб, тамга чи грифон?
Середньовічний герб Кафи

Слово «герб» і в нашій мові, і в російській запозичене з польської, а туди воно потрапило з німецької. Українські геральдичні традиції тісно пов’язані зі спадком Речі Посполитої. Кожна зі шкіл геральдики має свої відмінності, проте загальним принципом є чіткість елементів, лаконічність та виразність.
Російська геральдика бере початок у ІІ половині XVII століття. У наступному XVIIІ столітті триває процес творення губернських та міських гербів у Російській імперії.

Після 1783 року у намаганні почати історію Криму з чистого аркуша імперська влада нав’язувала своє бачення геральдики містам Таврійської губернії, ігноруючи принципи геральдики європейської, що міцно вкоренилися на той час в Україні.

Символіка завжди несе певний зміст: достатньо порівняти міські герби Центральної та Західної України з тими, що малювалися в Російській імперії, щоб зрозуміти, що таке Магдебурзьке право та чим козацьке полкове містечко відрізняється від російської повітової глухомані.

Тигр і тигр

…А точніше tyger і tiger: tyger – це геральдична тварина, а tiger – тигр справжній, котрий водиться у дикій природі та зоопарках. Тигри поширені у геральдиці не так сильно, як леви-леопарди, та й геральдичний тигр мало схожий на природну тварину. Красномовний факт щодо російської геральдики стосується саме тигра та герба Іркутська, а саме: коли у XVIIІ столітті розроблялася символіка цього сибірського міста, вирішено було на щит помістити тигра; в указі Катерини Другої так і писалося: «В серебряном поле щита бегущий тигр, а в роту у него соболь. Сей герб старый». Якутською мовою «баабир» – амурський тигр; цю шляхетну тварину в тих місцях здавна йменували «бабр». Тигр мав, за сюжетом герба, нести в пащі соболя. Проте у 1878 році якийсь чиновник, не зрозумівши слова «бабр», наказав малювати на гербі бобра, тільки велетенського, та ще й такого, що харчується соболями, пожираючи їх разом із цінним в експортному значенні хутром. Таким чином замість тигра у російській геральдиці виник новий невідомий геральдичній науці звір – чи то велетенський чорний бобер, чи то росомаха-шатун, чи то хорт, чи то чорт: бабр кольору конфуціанського кота.

І грифон з герба…

Тризуб, тамга чи грифон?
Герб міста Керчі

Орел і лев – дві найпоширеніші фігури тварин у геральдиці. Орел символізує владу та державницьку далекоглядність, а лев – силу, мужність та великодушність. Не дивно, що виникла фігура, котра поєднує їхні кращі якості. Грифон – міфічна істота з тулубом лева, головою та крилами орла; його походження близькосхідне – археологи знайшли на території Ірану давню печатку з зображенням грифона, якій понад п’ять тисяч років.
На відміну від герба Кримської автономії, на міському гербі Керчі грифон стоїть на задніх ногах, що більш відповідає геральдичним звичаям. Під ногами у цієї істоти ключ. Малий герб міста виглядає взірцево, великий керченський герб майже не викликає зауважень. От лише корона Російської імперії поєднана у ньому з п’ятикутною золотою зіркою. Проте зірка під щитом, а корона над щитом.

Лев і леопард

Тризуб, тамга чи грифон?
Прапор міста Ялти

У класичній геральдиці лев має стояти на задніх лапах, і бути повернутим у профіль; якщо тварина стоїть на трьох лапах, а четверту (зрозуміло, передню) тримає піднятою – це леопард, і грива йому ні до чого. Леопард має дивитися зі щита, тобто голова у нього обов’язково повернута анфас. Далі цікавіші тонкощі: якщо голова леопарда повернута у профіль, то це так званий леопардовий лев, а якщо, навпаки, морда у лева повернута на глядача – це левовий леопард (приклад – герб Естонії).

Чим не влаштовував ялтинських депутатів старовинний, з 1884 року відомий герб з лавровою та виноградною гілками, не розумію; припускаю, не сподобався він тим, що гілочки були золоті на синьому щиті. Відтак на герб Ялти, затверджений у 2005 році, а потім в умовах окупації перезатверджений зі змінами у 2015 році, потрапив лев. Тримають щит обабіч два морські коники — цікаве рішення. Лев опустився на всі чотири лапи, що у геральдиці допускається, хоча трапляється нечасто. Не надихає, щиро кажучи, поєднання кольорів: синього з пурпуровим (на варіанті 2005 р. був замість пурпурового червоний колір), але це не найгірше.

Найсимволічніше, що ми бачимо на ялтинському гербі в обох варіантах — лев іде вперед, з головою, оберненою назад. Мабуть, дуже далеко зайде…

Герб і герб

Перехід під окупаційну російську владу викликав деякі зміни у формі щита ялтинського герба, який з рекомендованого українським геральдичним товариством «італійського» (з округлою нижньою частиною) був замінений на здавна прийнятий у Росії «французький», тобто такий, що має загострення по центру нижньої частини; в офіційному описі герба цей щит чомусь названий «русским». Ну що ж, такий він «русский мир» – у ньому не лише французький щит виявляється російським, а й французький «шарман Катрін» перетворюється на шарманку, римська Матрона стає матрьошкою, а еллінська Гармонія – гармошкою.

Традиція – не догма, а досвід, сенс якого треба збагнути. Символіка – це не просто знаки, намальовані художником. Геральдика Заходу – це втілення тривалої боротьби за гідність: йдеться про гонор шляхти чи відстоювання прав міських громад. Російська втілює лише одну багатовікову традицію – звичай відсутності гідності, до якого додається копіювання зовнішніх атрибутів західного життя.

Адже нема нічого більш промовистого за символіку…

Міста Криму мають давню та видатну історію. Готи залишили тут руни, елліни «завезли» міфічних тварин, тюрки дали тамгу, венеціанці та генуезці принесли сюди європейські геральдичні знаки. Геральдика справа серйозна. Лицаря могли не допустити до турніру, якщо герольд бачив неправильний герб на його щиті. І славетні подвиги, і ниці вчинки мали назавжди фіксуватися на гербі власника або на гербі міста.
Кожен завойовник, прийшовши на чужу землю, першочергово міняв символіку. І, навпаки, на такі знаки, як, наприклад, візантійський двоголовий орел, знаходилося кілька охочих «спадкоємців». Не оминули зміни і герби кримських міст.

Судак

Тризуб, тамга чи грифон?
Герб Судака нинішній

Історія цього нині маленького, проте вельми поважного в минулому міста насичена бурхливими подіями. Солдайя руйнувалася та занепадала, відновлювалася завдяки торгівлі та багатству благодатного краю. Вигідне розташування на жвавих торговельних шляхах було і щастям, і прокляттям Солдайї.

Починаючи з міфічного Бравлина і аж до зовсім не міфічних італійців, татар, турків, – усі хотіли володіти цим містом, а отже, треба було вміти себе захищати.

У 1475 році Солдайя відмовилася підкоритися турецьким завойовникам і захищалася героїчно, не маючи жодних шансів не те, що на перемогу, а й на прийнятні умови миру. Тому цілком закономірним було б відобразити військову славу минулого, підприємливість мешканців та сучасну щедрість цього куточка півострова.
За радянських часів символізувати місто «доручили» грону винограду та чомусь подібному на половину чаші зі шматком змії… Чаша зі змією – символ медицини; вийшла якась напівмедицина. Не обійшлося без згадування про найзначнішу пам’ятку, що лишилася від Солдайї, – фортецю.

Цей герб дотримався до 2015 року, коли міськрада прийняла нинішню символіку.
Тло червоне, внизу хвилі Чорного моря. Генуезька фортеця винесена в центр герба. Назвати це стилізоване зображення вдалим не наважуся, бо без додаткових коментарів не зрозуміти, що це таке: покладена на бік кирилична «Г» чи латинська «L». Фортеця, що ніби висить у повітрі на тлі золотого сонця, не справляє враження твердині, краще б вона міцно стояла на землі.

Можна зрозуміти певні відступи від геральдичних традицій – усе минає, все розвивається. Та обрати різнокольорову жабку туристичною емблемою міста з назвою риби… Але так і вчинили в Судаку, немов поглузувавши з приїжджих. Та й з себе самих.

Феодосія

Тризуб, тамга чи грифон?
Герб Феодосії нинішній

На гербі середньовічної Кафи містився знак, схожий на тамгу Золотої Орди.
У 1811 році (очевидно в бажанні розірвати зв’язок з минулим і переписати історію міста з чистого аркуша) місто отримало новий герб. Це, мабуть, кращий варіант герба з усіх, що отримувала Феодосія протягом свого існування: на синьому полі тризуб Нептуна перехрещується з жезлом Меркурія.

Цікаво, що нинішній затверджений герб Феодосії повторює не старовинний міський герб, а герб Феодосійського повіту, затверджений у 1844 році. Ця композиція занадто перевантажена складними деталями, що, втім, звична справа для російських геральдистів. Герб не претендує на оригінальність, сплутати його з гербом якогось іншого міста можна легко: червона вежа на синьому полі, з-за вежі висувається ніс вітрильника, над вежею – двоголовий орел. Щоб не виникало сумнівів, що приналежність птаха російська, а не візантійська, на нього навісили маленькі щити з гербами підкорених князівств і ханств, а по центру, на грудях орла, – герб Москви.
Наприкінці 1960-х років міста СРСР почали заводити власні емблеми, більшість з яких лише віддалено нагадувала герби. Не оминула ця епідемія і Феодосію. Герб міста зразка 1967 року являв собою зображення вежі генуезької фортеці Кафи. Вітрильник відчалив кудись за моря і зник з герба, натомість морську специфіку міста позначили зображенням якоря та модними в радянській емблематиці хвилями внизу щита. На верхній частині щита з-за вежі сходило (чи заходило) сонце. Цей не вельми вдалий герб, з певними змінами, і був затверджений 30 червня 2005 року міськрадою Феодосії, та проіснував до 2016 року, коли нова панівна сила взялася шукати більш проросійський зміст у символіці міста.

Євпаторія

Тризуб, тамга чи грифон?
Герб Євпаторії нинішній

Найбільше місто Західного Криму отримало герб «височайшою милістю» у 1844 році. Щит поділений навпіл: зліва золота голова барана на зеленому тлі, справа – на червоному тлі змія, що оплела срібний жезл та п’є трунок з чорної чаші.
За задумом, голова барана означала дебелі отари, що гарно пасуться на Тарханкуті, а змія з чашею – курортно-медичну специфіку міста. Чорний трунок у чаші – лікувальні грязі.

За радянських часів до герба додали бджолу на верхньому полі, а кольори чомусь поміняли місцями. Проте цей проект не був прийнятий офіційно, хоча іноді використовувався, зокрема (як і дореволюційний герб), на сувенірах, які охоче привозили з Криму відпочивальники. Та з 1997 року і понині символіка Євпаторії – герб зразка 1844 року.

Бджоли «роїлися» і на інших кримських гербах радянського періоду. Загалом ця «геральдична тварина» заслуговує окремої розповіді.
Спочатку радянська емблематика нищила будь-яку символіку, пов’язану з минулим до 1917 року, відрікаючись від спадку; герби, прапори, державні печатки несли ідеологічний зміст.

Та варто нагадати про особливість саме міської геральдики: зароджена в Середні Віки, вона символізувала волелюбність та гідність городян. Самостійність та паростки демократії у середньовічних містах сприяли розвиткові та збагаченню міст, а відтак і зміцненню держав загалом, чим доводили ефективність нової моделі суспільного устрою. Тож міські герби для Європи – це не примха, не обтяжливий спадок варварства, а навпаки – нагадування про довгий і важкий шлях, який Захід подолав, досягнувши рівня життя, що має сьогодні. А для України – ознака належності до Європи.

Натомість у небажанні дотримуватися європейських традицій навіть у символіці проглядається прагнення уникнути впливу Заходу. Крим – на роздоріжжі.

Бджоли Сімферополя

Тризуб, тамга чи грифон?
Один із проектів герба Сімферополя за СРСР
Тризуб, тамга чи грифон?
Герб Сімферополя 2006 року

Місту, що стало адміністративним центром Таврійської губернії, не щастило з символікою від самого початку. Верхня частина герба, затвердженого царським указом у 1844 році, синя з золотим хрестом, загалом прийнятна. У нижній, золотій, половині щита міститься купа чогось зеленого; без додаткових пояснень у описі, що то гора Чатир-Даг, геть не зрозуміти, що воно таке. Та всього лише через п’ятнадцять років розробили інший варіант герба міста; «розробили» сказати надто сильно, бо він був тотожний гербові, що існував ще з 1784 року: золотий щит, чорний двоголовий орел, на грудях якого малий синій щит з «православним» хрестом. Цей проект так і не «сподобився» височайшої милості, тобто лишився не затвердженим.

Бджола потрапила на гербовий щит Сімферополя в 1970 році, коли в Радянському Союзі почалася мода на міські герби. Навряд чи малася на увазі жива комаха: силует бджоли був «прорізаний» у голівці ключа, який і пропонувалося зробити символом міста. Тоді цей проект міської символіки затверджений не був, але наступного року розробили новий проект герба. І бджоли знову посіли місце на ньому – їх було аж п’ятеро, вони оточували круг з датою заснування міста, а вгорі радянські художники помістили серп і молот. Згодом кількість бджіл та їхня диспозиція змінювались неодноразово, поки врешті у грудні 2006 року не затвердили герб з однією-єдиною бджолою та золотою чашею в нижньому полі.

Тризуб, тамга чи грифон?
Герб Сімферополя у 1844-1920 рр.

Бджоли зустрічаються на сотнях родових гербів у всьому світі, на кількох міських гербах (від Манчестера до Тамбова), а одного разу, щоправда ненадовго, вони прикрасили герб державний – герб Наполеонівської імперії; тоді, на початку ХІХ століття, ці працьовиті комахи всіяли поле синього щита Франції, замість королівських лілій.
Герб із бджілкою є навіть… на шевроні сімферопольської патрульної поліції, поки що не створеної Міністерством внутрішніх справ України. Адже іншого офіційного герба місто досі не має.

Загибель ескадри

Тризуб, тамга чи грифон?
Проект нового герба Севастополя

За часів російської корони герб Севастополя був геть іншим: червоний щит, на якому зображений срібний грифон. Від керченського герба відрізняється він кольором (керченський грифон жовтий, тобто золотий, а севастопольський білий, тобто срібний); крім того, покладені під щитом два якорі у Керчі чорні, а в Севастополя – золоті. Від давнього герба – «мастю» грифона: сучасний весь срібний, а в старого лапи та пазурі були золотими.
Грифон повернувся у 1990-ті, однак ненадовго, він був гербом Севастополя з 1994 до 2000 року. Нині офіційним гербом найбільшого кримського міста є той, що лишився у спадок з радянського часу, – прийнято його було у 1969 році.

Тризуб, тамга чи грифон?
Нинішній герб Севастополя

Інакше, як збиткуванням над головною базою Чорноморського флоту, цю композицію не назвеш. Хіба що свідомою ідеологічною диверсією.
На діагонально розсіченому полі: на срібному тлі – золоті зірка героя та лаврова гілка, на блакитному тлі – пам’ятник затонулим кораблям. Так, цей прекрасний монумент давно став символом міста, його візитівкою… Проте згадаймо безславну історію російського Чорноморського флоту: затоплення вітрильних фрегатів у Кримську війну (саме цим кораблям і встановлений пам’ятник); ліквідація Чорноморського флоту як такого за умовами капітуляції Росії у тій війні; у 1918 році – затоплення кораблів ЧФ матросами, підбурюваними більшовицькою агентурою, аби флот не дістався Українській Державі (загибель ескадри). Зрештою, у Другій світовій Чорноморський флот замість штурму Босфору та Дарданелл, замість океанських переходів, відступав до Туапсе і Поті, а флотські екіпажі використовувалися у лавах піхоти, і навіть далеко не морської. Тож пам’ятник цей є істинним символом Чорноморського флоту і міста, нерозривно пов’язаного з його історією.

Геральдичний казус: білий колір у геральдиці вважається металом – сріблом, золоті елементи композиції (зірка міста-героя та лаврова гілка) також «метал», а метал на метал накладати геральдичні закони забороняють категорично, таке не можна було робити навіть у варварській геральдиці царської Росії.
Навіть припутінський Геральдичний реєстр РФ обурився таким нехтуванням усього святого і відмовився реєструвати ностальгійно-радянську символіку міста, а Геральдична рада при тому ж Путіні рекомендувала севастопольській владі прийняти герб з ХІХ століття, тож офіційного герба Севастополь у складі Росії не має.

У лютому 2015 року так зване «законодатєльноє собраніє» окупованого Севастополя внесло законопроект, яким пропонується повернути старий, царський герб міста, з невеликим доповненням: внизу, під щитом, домалювали медаль «золота зірка» (так само, як і на керченському гербі).
Проте навіть цей компроміс не задовольняє «ветеранів флоту та більшість мешканців міста», котрі наполягають на збереженні радянської емблеми Севастополя, яку гербом називати неправомірно.

Орел розправляє крила?

Тризуб, тамга чи грифон?
Герб Таврійської губернії

Двоголовий орел був символом Візантійської імперії. Двоголового орла хотіли собі і Австро-Угорщина, і Московське царство. Двоголового орла зображено й на гербі українського міста Чернігова; двоголові орли в геральдиці бувають різні. У тій же Російській імперії можна налічити три варіанти зображення геральдичного орла. Це щонайменше.

Тризуб, тамга чи грифон?
Герб Таврійської області

Різними вони були й на гербах Таврійської області і Таврійської губернії. У 1784 році було утворено Таврійську область, і одразу ж гербом її став чорний двоголовий орел на золотому щиті. Крила орла були розправлені та підняті вгору. Але за часів Павла Першого область ліквідували, а її повіти передали до Новоросійської губернії. Відповідно, потреба у гербі відпала.
Таврійську губернію створили у 1802 році, а новий герб для неї затвердили у 1844-му. Це знову був чорний орел, тільки в іншій конфігурації – з опущеними крильми.

На часі, як не сьогодні, то завтра, пошук нової символіки Криму, адже кожен зі старих гербів несе відбиток тих політичних реалій, які розділяли півострів та материкову Україну.

Валерій Верховський, «Кримська світлиця» № 26-28, 2017 р.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Проект реалізовано за підтримки Українського культурного фонду

Валерій Верховський

Автор культурологічних статей, український письменник-фантаст, журналіст газети «Кримська світлиця» 

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: