Генерал Антон Денікін. Фото: Вікіпедія.
/

Зміна влади в Криму

Почати

Війська Денікіна після поразки відступали з України трьома групами: перша – на Північний Кавказ, друга – в район Одеси, і третя – до Криму. До Криму відступала група військ генерала Я. Слащова чисельністю близько 4 тис. осіб. За допомогою артилерії військових кораблів союзників вони закріпилися на Перекопі. Невдовзі з-під Одеси та з Кубані на кораблях Антанти прибуло підкріплення, після чого сили добровольців складалися з найбільш боєздатних частин Добровольчої армії: Корніловської, Марковської, Алексєєвської і Дроздовської дивізій та частин донських і кубанських козаків. З’єднані сили добровольців відбили здійснений у січні – березні 1920 р. більшовицький наступ.

Ситуація, що склалася на середину лютого 1920 р., призвела до того, що А. Денікін був вимушений піти на урядову реформу. За домовленістю з Верховним козацьким колом він створив Південноросійський уряд, в якому йому відводилося місце голови. Перед головнокомандувачем Добровольчої армії були відповідальні військово-морський міністр та міністр шляхів сполучення, він мав право розпуску законодавчої влади. До складу уряду увійшли: М. Мельников (голова Ради міністрів, голова Ради керуючих відділами Донського уряду (Кола), генерал-лейтенант О. Кельчевський (військово-морський міністр, начальник штабу Донської армії), В. Зеєлер (міністр внутрішніх справ), генерал від кавалерії М. Баратов (міністр закордонних справ), В. Краснов (міністр юстиції), П. Агєєв (міністр землеробства), М. Бернадський (міністр фінансів), Л. Звєрєв (міністр шляхів сполучення), Ф. Леонтович (міністр торгівлі і промисловості), Ф. Сушков (міністр народної освіти), М. Долгополов (міністр охорони здоров’я), М. Чайковський (міністр пропаганди), Я. Щупляк (міністр продовольства), І. Мирцев (керуючий справами). Під юрисдикцію цього уряду підпадав і Крим.

Програма уряду декларувала: єдність Росії, скликання Установчих зборів, майбутній федеративний устрій Росії, парламент (якому належить уся повнота законодавчої влади, а також йому підпорядковується військова влада), принцип народоуправління (але без загального і рівного виборчого права), відповідальність міністрів перед парламентом та призначення їх главою держави за погодженням з парламентом, право вето глави держави (але з третього разу законопроект все одно мав прийматися).

Серед населення півострова, окрім кадетів, визнання цей уряд не отримав. Як пізніше зазначав А. Денікін, «в народі і в армії поява нового уряду не була сприйнята жодним чином. Багато рядових обивателів лише в еміграції довідалися про його існування».

Генерал Яков Слащов на початку 1920-х років. Фото: Вікіпедія.

Незважаючи на існування уряду, протягом січня – березня 1920 р. фактичним диктатором був генерал Я. Слащов. Накази генерала мали виконуватися без жодного заперечення. Жорстокими засобами він намагався підняти боєздатність війська та закріпитися на півострові. Адже всередині Добровольчої армії поширилися пиятика, мародерство, спекуляція. Так, генерал-лейтенант Макаренко у доповідній записці до Денікіна писав, що деякі генерали (наприклад, В. Май-Маєвський, В. Покровський та ін.) втратили «будь-яку довіру та повагу, й здобули репутацію руйнівників не тільки тилу, але й армії». Слащов видав багато наказів, спрямованих на покращення становища в лавах свого війська, зокрема: про організацію військово-польових судів, заборону спекуляції, азартних ігор та безконтрольного продажу вина, про збільшення покарання за хабар, про негайний арешт осіб, які з’являлися в людних місцях у нетверезому стані, про негайний арешт за таємний вивіз хліба за межі півострова та ін.

Останньою краплею невдоволення став бунт командира 1-го добровольчого Корніловського полка капітана М. Орлова, який разом зі своїми однодумцями виступив з вимогами проведення у Добровольчій армії реформ, спрямованих на «викорінення негативних явищ, що виникли в її лавах».

18 березня 1920 р. відбулася подія, що згодом призвела до великих змін у стані Добровольчої армії. До ставки Денікіна приїхав генерал О. Кутепов, який заявив, що Добровольчий корпус більше не довіряє генералу Денікіну. 20 березня в Севастополі відбулося засідання військової ради, на якому вирішувалося питання про призначення нового керівника. Рада одноголосно висловилася за генерал-лейтенанта П. Врангеля. 21 березня Денікін підписав наказ про зняття з себе повноважень та призначення генерала Врангеля Верховним правителем і головнокомандувачем Збройних сил Півдня Росії. Наступного дня А. Денікін на борту англійського міноносця емігрував.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Тетяна Бикова

Кандидатка історичних наук, науковий співробітник Інституту історії України НАН України

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: