Заповідна ділянка античної хори Херсонеса Таврійського в Юхариній балці
/

Заповідна ділянка античної хори Херсонеса Таврійського в Юхариній балці

Почати

Ділянка хори Херсонеса Таврійського в Юхариній балці — заповідна територія в межах об’єкта світової спадщини ЮНЕСКО «Стародавнє місто Херсонес Таврійський та його хора», частина античного архітектурно-технологічного ансамблю.

Одна із найкраще збережених ділянок херсонеської хори із наділами, межовими огорожами, дорогами і садибами античного часу в центральній частині Гераклейського півострова. Територія заповідної ділянки площею близько 150 га охоплює значну частину русла Юхариної балки (в 2,5 км на південний схід від її устя), а також ділянки схилів і водорозділів, що прилягають до нього

На території даної ділянки в східній частині Юхариної балки, під захистом крутого північно-східного схилу, розташовуються залишки поселення доби бронзи. В зборах підйомного матеріалу є орнаментована ліпна кераміка і крем’яні знаряддя. Це – найбільш ранні сліди заселення даної місцевості до її розмежування херсонеситами.

У другій половині ІV ст. до н.е. територія цієї заповідної ділянки у складі всієї Гераклейської хори піддалася розмежуванню на земельні ділянки розміром 26,5 га кожна. Практично повністю в заповідну територію ділянки потрапляє п’ять таких ділянок (за наявною нумерацією — №№ 224, 225, 226, 227 і 237), ще шість ділянок охоплені лише фрагментарно (№№ 192, 193, 236, 238, 268, 269). Практично на всіх ділянках знайдено залишки античних межових і плантажних стін, що збереглися малими або значними фрагментами на висоту від 20 до 50 см. Добре простежуються траси поздовжніх і поперечних античних доріг, що розмежовують земельні ділянки. На земельних ділянках №№ 193, 194, 224, 226, 227, 238, 268 розвідані та частково розкопані руїни античних садиб (у межах ділянок № 227 і № 268 простежені залишки парних садиб). Садиби в Юхариній балці, як й інші садиби хори Херсонеса, представлені класичним античним модулем, характерним для всіх заміських садиб цього часу.

Заповідна ділянка античної хори Херсонеса Таврійського в Юхариній балці
Будівельні залишки античної садиби в Юхариній балці.

Антична садиба на земельній ділянці № 193 мала значні розміри (площа близько 2000 кв. м). Вона прилягала до поперечної дороги, що перетинала Юхарину балку. Розкопками встановлено, що садиба функціонувала (з незначними перервами) протягом без малого 1000 років: від другої половини ІV ст. до н.е. до VІІ ст. н.е. На території садиби відкрито залишки двох оборонних веж (прямокутної і круглої), воріт, звернених у бік наділу, що прилягає, декількох господарських приміщень елліністичного і римського часу, одне з яких служило виноробнею. У дворі садиби досліджено глибоку цистерну грушоподібної форми, призначену для зберігання води. З боку ділянки до садиби примикали наділи, призначені для розведення винограду і садових культур.

Антична садиба на земельній ділянці № 226 розташовувалася в межах одного з наділів, віддаленого від межових доріг. Її розміри близько 400 кв. м. Садиба споруджена в останній чверті ІV ст. до н.е. та існувала до кінця ІІ ст. до н.е. Загибель садиби пов’язана, ймовірно, із подіями херсонесько-скіфських війн. Результати її досліджень свідчать про те, що тут, у житловій вежі з вівтарем, присвяченим Гераклу, розміщався загін ефебів, які охороняли сусідні ділянки хори й дорогу до святилища в Мармуровій балці (аналогічна садиба-укріплення, яка, однак, залишається недослідженою, розташована на території земельної ділянки № 238, що прилягає до магістральної поздовжньої дороги, що йшла вздовж Юхариної балки).

Північна садиба земельної ділянки № 227 розташовувалася в північній його частині біля поперечної дороги, що перетинає Юхарину балку, в оточенні полів зі збереженими плантажними стінками. Розміри садиби понад 250 кв. м. До її складу входило 11 приміщень, серед яких – прямокутна вежа ІV ст. до н.е., комора і невеликі господарські приміщення. При розкопках садиби було виявлено сліди селекціонування винограду. Садиба стала занедбаною вже наприкінці ІІ ст. до н.е.

Південна садиба земельної ділянки № 227 (так звана «садиба Басилідів») розташовувалася біля південно-західної поздовжньої дороги в середній частині ділянки. Тривале існування цієї садиби — з ІІІ ст. до н.е. до VІІ ст. н.е. — забезпечило її чималі розміри: в момент загибелі на цій віллі, що існувала в оточенні садів і виноградників, було до 40 окремих приміщень. Серед будівель садиби — вежа з протитаранним поясом, господарські будівлі з двома замощеними внутрішніми дворами, колодязем, цистерною-водосховищем. В ранньому середньовіччі навколо садиби було зведено загони для худоби, задля випасу якої античні плантажні стінки виноградників було частково розібрано.

Ще одна досліджена садиба розташована в північно-західній частині земельної ділянки № 268. Садиба являє собою великий, площею понад 1500 кв. м, комплекс будівель з оборонною вежею, прибудованими до неї господарськими приміщеннями і цистерною-колодязем, частково перекритими кладками середньовічного часу. Садиба, яка прилягає до поперечної дороги, що перетинає Юхарину балку, залишається ще недослідженою.

Заповідна ділянка античної хори Херсонеса Таврійського в Юхариній балці
Виноробня античної садиби в Юхариній балці.

Крім зазначених споруд, на території заповідної ділянки в Юхариній балці розташовані руїни ще декількох недосліджених садиб з вежами, залишки межових і плантажних стін, магістральних доріг, середньовічних кошар, а також численні склепи, висічені у скелі в південній частині території.

На момент початку весни 2014 року заповідна територія в Юхариній балці була позбавлена сучасної забудови і не використовувалася в господарських цілях. На вказаній території велися археологічні дослідження і консерваційні роботи (практично повністю розкопано і законсервовано садиби та ділянки місцевості, що прилягають до них, на стародавніх земельних ділянках №№ 193, 226 і 227). На базі даної заповідної території Національним заповідником «Херсонес Таврійський» планувалося створення археологічного парку. Археологічні колекції з розкопок садиб зберігаються у Національному заповіднику «Херсонес Таврійський».

Евеліна Кравченко

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Проект реалізовано за підтримки Українського культурного фонду

Евеліна Кравченко

кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту археології НАН України, керівник Інкерманської експедиції ІА НАНУ

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: