Залучення татар у державотворчий процес
Мусульмани-комуністи. Джерело - https://islam.in.ua
/

Залучення татар у державотворчий процес

Почати
  • This page available also in
  • EnglishEnglish

Після того, як радянська влада утвердилася на півострові, вона почала впроваджувати тут ті ж самі методи, які використовувала й раніше в інших захоплених регіонах. Як і в 1918 р., тепер на території півострова розпускалися колишні органи влади і створювалися нові, надзвичайні – військово-революційні комітети.

Спочатку їхній склад був багатопартійним. Однак більшовики шляхом розпуску і переобрань комітетів та інших заходів досягли повного витіснення з їхнього складу всіх конкурентів з інших партій і залишилися єдиними носіями влади. Вони зайняли в ревкомах панівне становище, зробивши їх слухняним знаряддям саме власної політики.

Залучення татар у державотворчий процес
Члени комуністичної партії Туреччини. Мустафа Субхі праворуч. Джерело – wikipedia.org.

Протягом квітня 1919 р. ревкоми виникли в усіх більш-менш великих центрах Криму. Свою діяльність спочатку ревкоми, а потім кримський уряд розпочали з того, що розігнали створений Кримським крайовим урядом адміністративний апарат. Потім черга дійшла й до політичних партій. 16 квітня Сімферопольський військово-революційний комітет ухвалив рішення: «Через численні повстання на Україні, організовані лівими соціалістами-революціонерами як у тилу, так і в армії, – ревком висловлює негативне ставлення до партії соціалістів-революціонерів». Після заборони партії лівих есерів така сама доля спіткала вірменську партію Дашнакцутюн. 22 квітня Сімферопольський ревком заборонив їй друкувати власну газету. 17 травня Кримський обком РКП(б) прийняв рішення: «На перших найближчих зборах ревкому порушити питання про виключення з ревкому партії Дашнакцутюн як партії націоналістичної».

Єдиною партією небільшовицької спрямованості, яку більшовики не заборонили, була кримськотатарська Міллі Фірка. Вона отримала офіційний дозвіл на легалізацію та випуск власної газети «Єні-Дунья». Пояснювалося це змінами у ставленні більшовиків до національної політики та їхнім намаганням використати національні сили півострова для зміцнення своєї влади. Більшовики зробили висновки з помилок, яких вони припустилися у 1918 р., під час існування Республіки Тавриди. ЦК РКП(б) чітко поставив перед Кримським обкомом завдання якнайширшого залучення кримських татар до керівних органів створюваної республіки.

Прихильність Міллі Фірка до більшовиків, своєю чергою, була викликана тим, що її члени повірили гучним заявам нової влади щодо можливості відтворення кримської держави. А саме це прагнення, як відомо, було покладене в основу політичної програми партії. Через це Міллі Фірка ухвалила рішення підтримувати більшовицький уряд Кримської республіки.

Оскільки місцевих кримських татар-комуністів було ще небагато, для роботи на півострові активно використовували «комуністів-турок», які приїхали з Туреччини (в тому числі М. Субхі). Цей «турецький загін» мав проводити «роз’яснювальну» роботу серед місцевих татар. Крім того, до Криму «для допомоги місцевим товаришам» приїхав спеціально створений загін з 45 комуністів-турків. До речі, згодом член Кримського обкому РКП(б) І. Шульман у звіті «Про роботу партійної організації Криму за період з травня 1918 р. до липня 1919 р.» зазначав, що мусульмани, які приїхали з Туреччини, палко вітали проголошення Кримської республіки і всіляко підкреслювали, що «цей факт значно посилив радянську орієнтацію на Сході».

Залучення татар у державотворчий процес
Перший більшовик-кримський татарин Ісмаїл Фірдевс (Керимджанов)

Уже вказувалося, що наприкінці 1918 р. – на початку 1919 р. у лавах партії Міллі Фірка відбувся розкол. Лозунг Добровольчої армії про «єдину та неподільну» державу йшов всупереч її планам та бажанням. В підсумку стався вихід значної частини членів Міллі Фірка (А. Боданінський, І. Арабський, У. Боданінський, С. Ідрісов, В. Ібраїмов, У. Ібраїмов, С. Меметов та ін.) зі складу Курултаю. Через деякий час вони вступили до більшовицької партії, де утворили мусульманську секцію.

Згодом Ю. Гавен писав: «Чи прийшли до нас деякі мілліфірківці? Так. Ідрісов, Сейдамет (так у тексті, – авт.), Меметов, Мамбетов (йдеться про Д. Мамбет Аджи, – авт.) – це ліве крило виступило проти лінії більшості й пізніше прийняло рішення боротися разом з Радами, і коли їх розкритикували (в Курултаї, – авт.), то ці люди перейшли до нас і працювали в Раді, але вони не відштовхнулися від Міллі-Фірки. Цікаво, що ще у вересні – жовтні 1918 р., коли курултаївці захопили (слово написано незрозуміло, – авт.) комісію, коли її підтримував Сулькевич, який підтримував дворянську лінію, тоді група, яку очолював Алі Боданінський, скликала тут (в Сімферополі, – авт.) і утворила військову раду й у лютому (1919 р., – авт.) зв’язалася з нашим підпільним комітетом. Тов. Гамарник у грудні 1918 р. робив доповідь для групи татарських працівників, де брали участь Алі Боданінський, Меметов і Мамбетов».

31 березня 1919 р. І. Шульман доводив до відома ЦК РКП(б) про те, що при обкомі створено Мусульманське бюро, найближчим завданням якого було «сприяння утворенню та розвитку партійних організацій і осередків серед мусульманського населення Криму, посиленню авторитету обкому та зростанню його впливу». До складу президії цього бюро увійшли: М. Субхі (голова, турок за національністю) та секретарі І. Шульман і А. Боданінський. М. Субхі було призначено на посаду редактора газети «Єні-Дунья». Мусульманське бюро почало видавати газету «Догру йол» («Прямий шлях»).

Більшовики активно залучали татар до процесу державотворення. 23 квітня 1919 р., під час об’єднаного засідання членів Кримського обкому та Мусульманського бюро при ньому, Ю. Гавен зробив доповідь «Про створення тимчасової влади».

Залучення татар у державотворчий процес
Алі Боданінський, кримськотатарський просвітитель, журналіст, політик. Джерело – wikipedia.org.

Під час промови він, за його власними словами, «ознайомив збори з дорученням т. Сталіна про організацію в Криму автономного робочо-селянського тимчасового уряду в повному контакті (виділено мною, – авт.) з татарською комуністичною організацією». Далі Гавен запевнив усіх присутніх в тому, що це розпорядження підтверджене й головою Українського РНК Х. Раковським.

Під час обговорення цієї доповіді головуючий, яким був С. Джигенті, підкреслив: татарам надається в складі уряду п’ять місць, проте, виходячи з того, що татарська комуністична організація ще «дуже молода, а її сили незначні», їм цілком вистачило б чотирьох місць, навіть «якщо брати до уваги відсоткове відношення татар до іншого населення Криму». Татарська організація, як він зазначив, «потребує постійного нагляду» з боку «більш досвідчених товаришів». Потім він зупинився на тому, що татари, яких будуть пропонувати обрати до складу новосформованого уряду, мають користуватися довірою центру, а також мати істотний вплив на кримських татар, які мешкають на півострові, щоб «прилучати їх до загальної (читай: російської, – авт.) культури».

Окремо на засіданні розглядалося питання щодо ставлення більшовицької партії до партії Міллі Фірка та ідеї співробітництва з нею. З ґрунтовною доповіддю стосовно історії виникнення Міллі Фірка та її діяльності виступили колишні її члени С. Ідрісов та С. Меметов.

У кінцевому підсумку до складу уряду Кримської республіки увійшло п’ять кримських татар – С. Меметов, С. Ідрісов, І. Фірдевс, І. Арабський та А. Боданінський. Вони обійняли посади комісарів юстиції, внутрішніх справ, іноземних справ, освіти та керуючого справами РНК.

Кримських татар почали приймати в міські та сільські ревкоми. Кримськотатарська мова разом з російською стала офіційною. На початку травня 1919 р. у Сімферополі урочисто відкрився татарський клуб. У багатьох документах, які випускалися кримськими ревкомами, урядом Кримської республіки та КримНК, містилися погрози застосування різних кар аж до розстрілу за «заклики і виступи проти окремих націй». Кримськотатарська мова поряд з російською визнавалася державною. Знову доводиться повторити: уроки Республіки Тавриди не пройшли для більшовиків марно.

22 травня на засіданні Мусульманського бюро при Кримському обкомі РКП(б) було ухвалено таке рішення: «Скликати 10 червня ц.р. у Сімферополі обласну конференцію, на яку всі мусульманські комуністичні секції та осередки, які існують, мають надіслати своїх представників за нормою два дійсних члени від кожної секції та один співчуваючий від кожного осередку». На порядок денний висувалася низка питань, а саме: «1. Доповідь Обласного бюро; 2. Доповіді з місць; 3. Доповідь комуністичних організацій народів Сходу; 4. Організаційні питання; 5. Тактика нашої партії щодо інших політичних течій серед татарського населення; 6. Про участь комуністичних організацій у виборах до обласної ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів; 7. Про професійний рух; 8. Селянсько-земельне питання; 9. Про поточний момент; 10. Національне питання».

Залучення татар у державотворчий процес
Мусульмани-комуністи. Джерело – https://islam.in.ua

Кримська обласна конференція мусульманських комуністичних організацій відкрилася 11 червня. Головуючий на ній С. Меметов одразу окреслив мету цього заходу: «Наша мета – пропаганда серед народів Сходу ідей комунізму та соціалізму, об’єднання з європейським пролетаріатом, спільна боротьба проти капіталу. Ми високо піднімемо червоний прапор соціальної революції  на Сході і цим надамо величезну послугу всесвітній соціалістичній революції».

На початку червня на об’єднаному засіданні Кримського обкому РКП(б) та Мусульманського бюро було ухвалено рішення скликати «обласний з’їзд партії» (задокументоване саме таке формулювання, – авт.). В газеті «Крымский коммунист» від 8 червня розповідалося про майбутній з’їзд більш докладно: «На останньому засіданні обкому РКП було внесено постанову про скликання обласного з’їзду партії 5 липня. При цьому передбачається прийняти такий порядок денний: доповідь обкому; доповіді з місць; робота на селі; робота Червоної армії; з’їзд рад, конструювання влади; поточні справи. Також передбачається така норма представництва: від 25 осіб – 1; осередки до 20 осіб надсилають представників з правом дорадчого голосу». Однак через наступ Добровольчої армії «обласний з’їзд партії» не відбувся.

Залучення татар у державотворчий процес
Асан-Сабрі Айвазов

Щоб залучити до Червоної армії кримських татар, більшовики оголосили про відродження мусульманських військових частин. 8 червня у зв’язку з наступом добровольців уряд створив Раду оборони Кримської республіки в складі наркома з військових та морських справ П. Дибенка, наркома внутрішніх справ Ю. Гавена і наркома торгівлі С. Вульфсона (Давидова). 11 червня Рада оборони оголосила в Криму воєнний стан.

Наступної доби вона видала таку постанову: «Для захисту Кримської республіки з пролетарських, напівпролетарських татарських народних мас, найбіднішого та революційно спрямованого, прихильного до радянської влади татарського населення Криму формуються мусульманські військові частини. Для формування цих частин, а також політичного їх виховання та керування засновується при Політсекретаріаті Народного комісаріату з військових та морських справ мусульманська військова колегія у складі п’яти членів. В адміністративному відношенні мусульманська військова колегія безпосередньо підпорядковується Народному комісару з військових та морських справ і впроваджує в життя всі його накази та розпорядження. Впровадження до життя зазначеної постанови доручається Наркомвоєнмору».

У червні обласна конференція татар-комуністів закликала кримських татар – трудівників приєднатися до захисту радянської влади. Проте лише досить невелика частина кримських татар, яка повірила закликам, почала записуватися до мусульманського війська. Всього було набрано дві турецько-татарські піхотні роти та одну кінну сотню загальною кількістю в 196 осіб. Для їхнього «виховання» при Наркомвоєнморі Кримської республіки було засновано Мусульманську військову колегію з 5 осіб.

Представник кримських татар А.-С. Айвазов, уже перебуваючи в тюрмі НКВС, написав досить суперечливі мемуари, в яких недвозначно проглядала риторика, притаманна державним обвинувачувачам на політичних процесах 1930-х рр. Розповідаючи про період існування Кримської республіки у 1919 р., він зображував співіснування більшовицької влади з кримськими татарами (як представниками «пролетарів», так і контрреволюційними «мілліфірківцями») у досить своєрідному вигляді. Спільна робота радянської влади з татарами-«пролетарями» проходила в повній гармонії та співробітництві. Робота з «контрреволюціонерами» також була плідною, адже «мілліфірківці» або вміло маскували свою ворожу сутність перед ще малообізнаними більшовиками, або входили в тісний союз з невикритими ще на той час «троцькістами» та «веліібраїмовцями», таємними агентами інших держав: «У 1919  р., коли більшовики знову зайняли Крим (без Керченського півострова), мілліфірківці спочатку сховалися, але незабаром почали з’являтися. Їх підбадьорювала присутність тов. Мустафи Субхі в Криму. З лідерів Міллі Фірка деякі, як Амет Озенбашли, Халіль Чапчакчи, як тоді казали, працювали разом з більшовиками. Мустафа Субхі відновив свою газету «Єні-Дунья» («Новий світ»). Його газета завоювала прихильність татарського народу. Більшовики всюди співіснували з націоналістами дружньо. Між ними не відбувалося ні спорів, ні зіткнень. У деяких містах більшовики, покидаючи Крим, залишали татарам зброю».

Залучення татар у державотворчий процесТакими самими словами розповідав про Міллі Фірка під час допитів у 1928 р. заарештований Амет Озенбашли. Проте його слова, явно підказані слідчим НКВС, звучать ще більш принизливо, ніж висловлювання Асана-Сабрі Айвазова: «Сколочена в 1919 р., у час підготовки до виборів до крайового сейму, за рішенням кадетського уряду, організація Міллі Фірка не була партією в повному розумінні цього слова, не була ідейно згуртованою компактною одиницею, а була за соціальним змістом свого роду вінегретом та формою, або зовнішньою оболонкою, за змістом тактики, щоб довести кадетам, що кримські татари вже не ті «баранячі голови», що вони можуть організовано, як нація, добиватися своїх прав» .

Однак В. Оболенський малював у спогадах зовсім іншу картину. Він твердив, що більша частина кримських татар посідала щодо більшовиків цілком протилежну окресленій Айвазовим позицію: «Ще з часів перших більшовиків, які так жорстоко розправлялися з татарами, вони мали до них заховану ненависть, і хоча слухняно виконували їхні розпорядження, без спротиву обирали «революційні комітети» і взагалі зовні виявляли більшовицькій владі пошану та повагу, але в таємних печерах, про всяк  випадок, ховали гвинтівки та патрони… Більшовики намагалися розкласти патріархальний лад татарського життя, намагалися вводити до ревкомів так званих бідняків, тобто більшою мірою найбільш розкладену ними частину татарської молоді, злодіїв та хуліганів, але це їм майже не вдавалося. Татарські «середняки» були надзвичайно згуртовані й висували на відповідальні посади своїх лідерів, які з властивим східним народам дипломатичним талантом уміли крадькома входити у довіру до начальства, яке всіх підозрювало».

Також не можна погодитися з явно ангажованими висловлюваннями А. Озенбашли, оскільки все, що відбувалося, починаючи з лютого 1917 р., доводило, що Міллі Фірка не була «сколочена у 1919 р.», і не вимагала робити з татар «націю» – адже вони давно вже нею були.

Слід підкреслити, що більшовики лише загравали з національними меншинами, використовуючи діячів Міллі Фірка для поширення свого впливу на кримських татар. Вони залучили деяких її лідерів до органів державної влади, але, незважаючи на це, ставилися до національної партії з великою підозрою. Надавати їм владу вони не збирались, про що свідчить багато фактів.

Наприклад, 23 квітня під час згадуваного вище засідання Кримського обкому та Мусульманського бюро при ньому обговорювалося питання про кандидатуру голови Кримського раднаркому і було висунуто пропозицію призначити на цю посаду «представника кримськотатарського народу», кандидата від мусульманської організації М. Субхі. Однак більша частина членів Кримського обкому категорично з цим не погодилася, побоюючись, що такий крок може бути, за словами учасника того засідання Ю. Гавена, «через недавні загострені національні відносини у Криму витлумачений перекручено». Отже, більшовики цілком слушно побоювалися, що при появі на чолі уряду мусульманського лідера можливий новий сплеск національно-визвольного руху, а це призвело б до нового зростання серед кримських татар настроїв, спрямованих на створення власної, незалежної від Москви, держави.

Залучення татар у державотворчий процесАбо інший факт. 5 травня до Кримського обкому партії від ЦК РКП(б) було надіслано телеграму, в якій підкреслювалося, що М. Субхі не має права ставити на офіційних паперах власний підпис і печатку. Так само рішучо більшовиками було відкинуто вимогу членів Міллі Фірка щодо надання татарам більшої кількості місць у складі уряду Кримської республіки.

Попереджаючи сепаратизм місцевих мусульман, 13 травня секретаріат ЦК РКП(б) надіслав до губкомів РКП(б) (у тому числі Кримського) циркулярний лист, в якому вимагав, щоб «робота мусульманських секцій велася під безпосереднім наглядом партійних комітетів, щоб члени секцій обов’язково входили до складу місцевої організації, щоб вони в жодному разі не відокремлювалися. Уся діяльність секції має зводитися виключно до пропаганди й агітації серед мусульман».

Отже, оголосивши на словах про союз з Міллі Фірка, насправді більшовики проводили з нею боротьбу. Так, наприклад, під час травневих виборів до рад партійні організації Криму, за словами дослідника Ф. Загородських, «були змушені провести вельми серйозну роботу серед населення, щоб до рад не потрапили мілліфірківці та інші вороги народу». Члени партії Міллі Фірка цього не розуміли й справді бажали працювати разом з більшовиками. Дослідник М. Бунегін, розповідаючи про події весни – літа 1919 р., навів слова одного з діячів Міллі Фірка, не назвавши його прізвища, який заявив, що «вони (члени татарського парламенту, – авт.) почали серйозно та цілком щиро готуватися й готувати народні маси, які йшли за ними, до нового ладу на радянських засадах».

У підготовленому для Добровольчої армії «Огляді мусульманського руху до 1-го жовтня 1920 р.» зазначалося: «Після зайняття Криму більшовиками «Директорія» увійшла з ними у переговори щодо надання у радянському уряді [місць] представникам місцевого татарського населення, але успіху ці намагання не мали. Втім, бажаючи гарантувати власну безпеку, «Директорія» оголосила татарському населенню про досягнення згоди з більшовиками і що останні начебто обіцяли не протидіяти їй. Ця прокламація мала відому дію, адже цього разу татарське населення не тільки не надало більшовикам збройного опору, але частина з них, прийнявши політичну платформу радянської влади, пішла до них на службу».

Загравання Кремля з мілліфірківцями мали й зовнішньополітичну складову: курс на розпалювання революції на Сході. 3 червня 1919 р. до Москви за підписом Ю. Гавена та І. Шульмана було надіслано довідку про роботу Кримського обкому РКП(б). Серед іншого, в ній зазначалося: «При обкомі існує мусульманська секція, вірменська, німецька і через короткий час намічається створення єврейської. Обком веде роботу через окремих товаришів і на іншому березі Чорного моря (на Кавказі і в Туреччині). Необхідно цю роботу координувати з відповідною роботою в центрі. При обкомі утворилося бюро міжнародної пропаганди, що встановлює конспіративні зв’язки з народами Сходу (Кавказ і Туреччина) й за допомогою контрабандистів переправляє через Чорне море партійних працівників і літературу, головним чином турецькою мовою».

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Проект реалізовано за підтримки Українського культурного фонду

Тетяна Бикова

Кандидатка історичних наук, науковий співробітник Інституту історії України НАН України

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: