Загадки Кримського Єрусалиму
Велика кенаса Чуфут-Кале
/

Загадки Кримського Єрусалиму

Почати
  • This page available also in
  • EnglishEnglish

Історія найдавнішої караїмської кенаси України й міста, де вона розташована, нагадує втілені в життя біблійні сюжети. Які загадки приховує печерне місто і його храм? 

Центром караїмського життя в Криму й у всій Східній Європі був Кирк-Єр, нині більш відомий як Чуфут-Кале. Йосеф бен Йєшуа га-Машбір, караїмський вчений і поет з Волині, який жив у XVII столітті, охарактеризував Кале так: «Головне серед караїмських громад місто, велике мудрецями і книжниками, наповнене книгами і досконалими праведниками». У найдавнішій серед нині збережених караїмських кенас, що розташована на Чуфут-Кале, караїми бачили проєкцію Єрусалимського храму, а саме місто вважали кримським Єрусалимом. Такої ж думки були й захоплені мандрівники, які бачили Кале. Храмовою горою був південний схил столової гори, на якій стоїть стародавній Кирк-Єр, а храмовим комплексом – дворик з двома давніми кенасами. Деякі топоніми Кале безпосередньо свідчать, що мешканці вважали його другим Єрусалимом: під схилами плато розташована Емек Йегошафат – Йосафатова долина, молодша сестра своєї єрусалимської тезки, місце останнього спочинку багатьох поколінь караїмів, і не лише місцевих.

Загадки Кримського Єрусалиму
Велика кенаса Чуфут-Кале

Цікаво, що в караїмських переказах Кирк-Єр ще може посперечатися зі Святою землею за роль місця, де світу буде явлений Машиах (Месія), про що розповідає караїмська легенда: «Першим князем з роду Узун був відважний Хаджи Муса (Хаджи Мусала), який першим серед караїмських князів здійснив паломництво до Єрусалиму. Звідти князь привіз у подарунок своєму онуку колиску, виточену з ліванського кедра. Перед розставанням єрусалимський газзан (караїмською – панотець) побажав, щоб у цій колисці виріс Спаситель Світу, пришестя якого принесе на землю щастя й добро. Відтоді колиска стала переходити від покоління до покоління як родове благословення першого паломника-караїма».

Назва міста змінювалася з плином століть: Кирк-Єр (Кирк-Ор), Гевхер-керман, Села Єгудім, Чуфут-Кале. Найдавніший з цих топонімів – Кирк-Єр, або Кирк-Ор, означає «сорок місць» або «сорок фортець». Таку дивну як для одного поселення назву ще в першій половині ХХ століття пояснив дослідник кримської історії О. О. Васильєв у своїй монографії «Готы в Крыму»:  він припустив, що спочатку назва Кирк-Єр належала не одному місту, а цілому регіону – південному гірському Криму між Херсоном (середньовічним Херсонесом) і Судаком. У такому разі в назві міста Кирк-Єр ми бачимо обриси середньовічного Кирк-Єрского князівства, столицею якого був Кирк-Єр.

Виникнення фортеці Кирк-Єр дослідники найчастіше пов’язують з діяльністю зі зміцнення північних кордонів Візантійської імперії наприкінці VI – у VII століттях. У ті часи тут жили ґото-алани – федерати Візантії. У фортеці перебував невеликий гарнізон, а у разі небезпеки в ній могли отримати прихисток і мешканці навколишніх густонаселених долин разом зі своїм майном.

Аналізуючи надгробні камені Йосафатової долини і рукописи, залишені далекими предками караїмів, учений Даниїл Хвольсон дійшов висновку, що в VI столітті до Кирк-Єру переселяються бене Мікра – караїми з Візантії, які підняли культурний рівень місцевих одновірців, що оселилися там ще раніше. З їхнім переселенням дослідник пов’язує появу епітафій на надгробках, що відрізнялися вишуканістю стилю. Серед переселенців були коганім, які вели походження від роду первосвященика Цадока часів царя Соломона, а також левіти.

Загадки Кримського Єрусалиму
Кенаса Кале

Назва Йосафатова долина – не єдиний топонім, що пов’язує Єрусалим із Кале. Одне з імен Чуфут-Кале, що згадується в історичних джерелах, – Гевхер-керман – «Фортеця коштовностей».

«Татарські улеми назвали цю фортецю Гевхер-керман. В ту епоху насправді всі стіни й ворота фортеці були прикрашені дорогоцінним камінням. Після того, як вона потрапила в руки татар, певно, зайве питання, чи залишилися на місці дорогоцінні камені. Але й тепер місця, де були прикраси, помітні й вирізняються», – пише Евлія Челебі в своїй «Книзі подорожей», у главі «Опис фортеці Гевхер-керман».

У біблійного пророка Ісаї прийдешній Єрусалим теж описаний як фортеця коштовностей: «О безталанний, бурею киданий, безутішний! Ось я кладу основи твої на малахіті, підвалини твої на сапфірі. Зроблю зубці твої з рубіну, твої ворота з каміння-ґранату, всю твою огорожу з самоцвітів» (Ісайя, 54:11-12).

Фортецею коштовностей постає Єрусалим й у відомій книзі християнської традиції – Одкровенні Іоанна Богослова: «Підвалини стіни міста всяким камінням коштовним оздоблені: підвалина перша – яспис, друга – сапфір, третя – халцедон, четверта – смарагд, п’ята – сардонікс, шоста – сардіон, сьома – хризоліт, восьма – берил, дев’ята – топаз, десята – хризопрас, одинадцята – якинт, дванадцята – аметист» (Одкр. 21: 19-20).

Меридіан Чуфут-Кале, до речі, близький до єрусалимського: в Єрусалиму – 35°14’00” східної довготи, у Кале – 33°55’28” східної довготи.

Центром караїмського життя Чуфут-Кале були дві старовинні кенаси, що стоять поруч, – Велика й Мала. Перед ними колись росли дерева, мешканці фортеці плекали тут єдиний у місті сад. У ньому справляли свято Суккот.

Загадки Кримського Єрусалиму
Кенаси на Чуфут-Кале

На напису, зробленому на кам’яній стелі, що була встановлена поруч із Великою кенасою на честь її відвідин імператором Олександром ІІІ,  цей молитовний будинок названий у тексті російською мовою «древним храмом», а давньоєврейською мовою «бет мікдаш меат веаттік йомін», у перекладі – «будинок святості, старий днями». Подібною в юдейській традиції є назва Єрусалимського Храму – «бет га-мікдаш» («будинок святості»).

Історики припускають, що Велика кенаса була зведена в XIV ст., але це лише припущення, й нічого конкретного про час її будівництва не відомо. Радіовуглецевий аналіз декоративної планки фасаду вівтаря показав більш ранню дату – ХІІ ст.

Поруч з Великою кенасою, там же, над південним схилом Чуфут-Кале, розташована й Мала кенаса, її звели караїми, які переселилися з Мангупа на Кале наприкінці XVIII ст. Мала кенаса, яку побудовано між 1795 та 1800 рр., отримала назву «бет га-кодеш» (у перекладі теж «будинок святості»). Самуїл Пігіт у книзі «Іґґерет-нідхе-Шемуель» наводить спогади свого діда, який розповідав, що до цієї кенаси з покинутої кенаси Мангупа перевезли не тільки сувої Тори і книги, а й деталі інтер’єру, її дерев’яні частини, балки, крокви й все, що можна було перенести й використовувати в будівництві нової кенаси. Тому її ще називали Мангупською, а точніше – «мікрешей веккодшей ір Мангуп» – «з дощок і святинь міста Мангупа».

Цей історичний сюжет перегукується з пророцтвом щодо Єрусалимського храму, зробленим за півтора століття до цих подій польським і волинським вченим-равіністом і поетом на ім’я Едельс Шмуель Еліезер бен Йєхуда га-Леві, відомим також під акронімом Махарша. На його думку, Третій храм в Єрусалимі з’єднає в собі всі синагоги світу, які дивним чином зберуться в одному місці і складуть Храм, що буде спущений з небес повністю відбудованим.

Загадки Кримського Єрусалиму
Мала кенаса Чуфут-Кале

У першій половині ХІХ ст. Чуфут-Кале починає порожніти й перетворюватися на руїну. Мешканці поступово покидають його й переселяються до міст, які тоді переживали кращі часи, ніж старовинна фортеця в горах. Уже згадуваний нами Самуїл Пігіт писав, що в той час там щотижня продавалися й руйнувалися власниками чи покупцями все нові й нові будинки. У 1839 р. Мала кенаса переважно стояла закритою, її двері відчиняли, лише коли до міста приїжджали караїми з інших місцевостей, а тамтешнім вірянам цілком вистачало її більшої сусідки. Місто пережило короткий ренесанс у роки Кримської війни, коли на Кале знайшли прихисток караїми-біженці з прифронтових районів Криму. Мала кенаса знову була відкрита, й там лунали суботні молитви. Та це був уже останній подих життя старого міста. Після закінчення війни воно знову заснуло міцним сном, цього разу назавжди.

Одним із небагатьох людей, хто там залишився, був караїмський дослідник минулого, археолог Авраам Фіркович. Він влаштував у Малій кенасі книгосховище, величезну бібліотеку цінних стародавніх рукописів, які він назбирав під час мандрів країнами Сходу. Так культова споруда стала науковим архівом. У 1876 р. його вміст було перевезено до Публічної бібліотеки Санкт-Петербурга. В наш час у стінах Малої кенаси розташовано заклад схожого профілю – музей караїмської релігії. А Велика кенаса й нині використовується за своїм прямим призначенням. На відміну від Єрусалимського храму, його далекий кримський нащадок уник руйнування, й караїми з усього Криму збираються там на свята, проводять служби. Як і багато століть тому, в стародавніх стінах лунають молитви.

Фото надав автор

Олександр Дзюба

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Проект реалізовано за підтримки Українського культурного фонду

Олександр Дзюба

Автор культурологічних матеріалів, голова Харківської караїмської громади, історик

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: