«Зачистка» старовинних будівель Херсонеса від «історичного бруду»

Почати

21 березня 2022 року в «державному історичному музеї-заповіднику «Херсонес Таврійський» в окупованому Севастополі повідомили про проведення протиаварійних робіт у будівлі, в якій, крім кабінету «директора» та інших приміщень, розташовується постійна візантійська експозиція «музею», присвячена історії Херсонеса в середньовічну епоху: в ній зберігаються понад три тисячі унікальних експонатів. В «адміністрації установи» повідомили, що під час негоди влітку 2021 року дах, який на той час вже перебував в аварійному стані, почав протікати, через що під загрозою опинилися не лише музейні експонати та співробітники, а й електричне обладнання. Після того, як будівлю обстежили «спеціалісти музею», Міністерство культури РФ надало відповідні кошти на «протиаварійні роботи», які невдовзі погодила «Росдержекспертиза» – Державний Всеросійський Центр експертизи та сертифікації у галузі охорони та реставрації пам’яток історії та культури.

Будівля, про яку йдеться, непересічна. Її було споруджено на початку 60-х років ХІХ століття, і наразі вона відома як «архієрейський будинок» – оскільки в ній розташовувався настоятельський корпус Херсонеського монастиря. Перший ремонту будівля зазнала у 1899 році. Після більшовицької окупації Криму, в 1921 році у споруді облаштували будинок для осіб з інвалідністю, а в 1924 році її передали на баланс археологічного музею. У 1925 році було проведено терміновий капітальний ремонт, під час якого були відновлені дах, вікна та двері, а також на другому поверсі облаштовано експозицію музею Візантійської історії Херсонеса Таврійського, бібліотеку та адміністративні кабінети. У 1928 році відбулися ремонт даху, встановлення нових шибок, білення стін, у 1933 році – черговий ремонт даху, а в 1938 році – капітальний ремонт фасаду з очищенням стін від бруду та нальоту, ремонт печей і димарів, вікон бібліотеки. Після ІІ світової війни пошкоджену будівлю відновили, однак її капітальний ремонт із заміною всіх постраждалих конструкцій було завершено лише після входження Кримської області до складу Української РСР – у 1956 році, після чого періодично проводилися поточні ремонтні роботи: на стіни накладалися фарби різних кольорів і типів. У 1970 році в «архієрейському будинку» сталася пожежа, внаслідок якої споруду було визнано аварійною: до 1979 року в ній відновили дах, замінили перекриття, систему водопостачання, електропроводку та всі вікна. Загалом дрібні ремонтні роботи проводилися щорічно, капітальні – кожне десятиліття.

Після відновлення Україною незалежності, до 2012 року проводилися поточні ремонти історичної будівлі, змінювалося планування приміщень з облаштуванням нових внутрішніх перекриттів. «Заступниця директора музею з питань музеєфікації та охорони об’єктів культурної спадщини» Тетяна Сарапулкіна запевняє, що «за українських часів» переважну частину шибок на першому та другому поверхах було замінено на пластикові, а також частково було пофарбовано фасад; при цьому дах не ремонтувався взагалі. Наразі у будівлі проводяться «протиаварійні роботи», за якими стежать «фахівці музею». Сарапулкіна підкреслює: ані до, ані після російської окупації Криму старовинна будівля не мала статусу об’єкта культурної спадщини – відтак з нею можна чинити що завгодно.

За словами «головного інженера музею» Івана Каплія, у деяких місцях система зливу з покрівлі «архієрейського будинку» була зібрана невдало – вода стікала просто фасадом будівлі, через що камінь позеленів і став вкриватися пліснявою. Задля запобігання руйнуванню стін усі уражені ділянки необхідно очистити, після чого вкрити камінь гідрофобним розчином для захисту від вітру, вологи та грибка. При цьому ремонтники обіцяють зберегти на фасаді будівлі всі історично значущі елементи – зокрема, сліди від куль та написи, залишені під час оборони Севастополя у 1940-х роках. Пошкоджену покрівлю ремонтують і перекривають, щоб усунути протікання. Також планується замінити старі шибки, встановлені ще під час відновлення будівлі у 1956 році: мовляв, їхня деревина давно згнила і її нищить шашіль, що заважає забезпеченню необхідного температурно-вологісного режиму, необхідного для експонатів. Провітрювати приміщення стало просто небезпечно, оскільки штамповані петлі радянських часів заіржавіли і вийшли з ладу. Відтак підрядник встановлює однакові одностулкові вікна, які за кольором нагадують деревину і є подібними до встановлених раніше пластикових рамам на першому поверсі будівлі. Завершити всі роботи планується до літа.

На дії та наміри «музею-заповідника» щодо «ремонту» однієї з найдавніших будівель Севастополя, що може загрожувати її стінам, відреагував «заступник голови севастопольського відділення Всеросійського товариства охорони пам’яток історії та культури» Степан Самошин. За його словами, «архієрейський будинок», без якого складно уявити Візантійський дворик заповідника «Херсонес Таврійський», має особливий шарм і колорит завдяки давнім стінам із благородною патиною, що додає атмосфери старовини та романтики. У грудні 2021 року Самошин подав заявку на включення колишньої будівлі настоятельського корпусу Херсонеського монастиря до переліку виявлених об’єктів культурної спадщини: цей крок істотно збільшив би складність і вартість ремонтних робіт та зобов’язав «адміністрацію» Херсонеса дбати про автентичний вигляд будівлі. Проте окупаційні «чиновники» на ініціативу не відреагували. За деякий час стіни споруди почали брутально механічно зачищати, через що вони стали білішати: на думку Самошина, це наразі виглядає дико не лише суто естетично, а й загрозливо, оскільки після зняття захисного шару, сформованого за півтора століття, необроблений унікальний кримбальський камінь може знов зазнати впливу плісняви і руйнуватися. Історик також звернув увагу на те, що на банальні пластикові склопакети були замінені вікна не радянської, а «дореволюційної» доби, що мали латунні ручки: у будівлі кілька десятків шибок і вікон, деякі з них збереглися під час ІІ світової війни, деякі були відтворені після неї – настільки дбайливо, що їх неможливо відрізнити від первісних. Наразі він наполягає на негайній зупинці робіт, з’ясуванні долі демонтованих шибок, їхній реставрації або принаймні реконструкції та на розробці проекту реставрації будівлі. Також Самошин запевняє, що під загрозою перебуває і решта атрибутів – старовинні двері, вентиляційні ґрати, ліпнина, і наполягає на тому, що всі частини історичної будівлі мусять бути історичними.

Реакція на втручання у вигляд «архієрейського будинку» була також і з боку представників «влади» окупованого міста. Зокрема, «реставрацію» будівлі «голова постійного комітету законодавчого зібрання Севастополя з архітектури та містобудування» В’ячеслав Горєлов назвав «абсолютно обурливою подією» і зазначив, що внаслідок такого некваліфікованого оновлення може бути безповоротно втрачений не лише історичний вигляд колишнього настоятельського корпусу Херсонеського монастиря, а й сама атмосфера знакової для містян локації. На думку Горєлова, якби 150-річна будівля справді потребувала ремонту, то для його проведення потрібно було запросити фахівців із кам’яної архітектури та столярного ремесла, які змогли б оновити споруду зі збереженням її автентичного вигляду. «Депутат» закликав усіх співробітників «музею-заповідника» зберегти вилучені шибки, щоб за їхнім взірцем можна було зробити нові, а також вирішив звернутися до міської «прокуратури», щоб з’ясувати всі деталі, які стосуються будівлі, та напрацювати подальший план її порятунку. Що ж стосується заміни унікальних дерев’яних шибок «архієрейського будинку» на новітні пластикові склопакети низької якості – Горєлов згадав, що це вже не перший випадок з історичною будівлею в Севастополі після «російської весни»: так, у Петропавлівському соборі варварська заміна вікон докорінно змінила сприйняття старовинної споруди. Слід зазначити, що подібні підходи до «реконструкції» історичних споруд є для окупованого міста звичним явищем: наприклад, у 2017 році біля пам’ятника адміралові Сенявіну «негарний сіренький» (тобто зі старовинним шаром) парапет із кримбальського каменю замінили на «гарний біленький», який незабаром почав кришитися, внаслідок чого виникла необхідність вже у його заміні.

«Тривожні дзвіночки» щодо «архієрейського будинку» в Херсонесі пролунали ще у грудні 2021 року – практично одночасно зі спробою включити його до переліку виявлених об’єктів культурної спадщини. Так, 6 грудня 2021 року «державний історико-археологічний музей-заповідник «Херсонес Таврійський» розмістив на російському сайті державних закупівель дві заявки на виконання відновлювальних робіт з усунення наслідків небезпечного природного явища – капітального ремонту будівель музеїв античної та середньовічної історії: загальна вартість обох закупівель склала понад 9 мільйонів рублів.

До речі, античну залу, розташовану в історичній будівлі трапезної Херсонеського монастиря (1914–1916 рр.), було відкрито в серпні 2017 року після капітального ремонту, що розпочався ще у далекому 2005 році. У споруді було цілковито перероблено дах і підлогу та замінено перекриття між цокольним поверхом, у якому розташовані фонди, та приміщенням зали, в якому мали перебувати експонати. Істотну матеріальну допомогу музеєві, крім уряду України, надав кіпрський благодійний фонд А.Г. Левентіса. До 2014 року була готова концепція зали, для якої у Києві були замовлені спеціальні вітрини: після «російської весни» в Криму їх «контрабандою», за допомогою «особистих зв’язків», вивезли до вже окупованого Севастополя як «приватні меблі» – і цей випадок, як і чимало подібних інших, заслуговує на розслідування з відповідними наслідками.

Під час російської окупації Криму співробітники «музею-заповідника», що отримав статус «федерального», «героїчними зусиллями долали труднощі» з некомпетентністю постачальників, складнощами комунікацій із державою-окупантом та іншими «банальними кримськими реаліями». У 2017 році ремонт будівлі античної експозиції був завершений у рамках «федеральної цільової програми з розвитку Криму»: тоді ж було «відреставровано» мармурову скульптуру лева римської доби. Напередодні «офіційного» відкриття залу відвідали президент РФ Володимир Путін, прем’єр-міністр РФ Дмитро Медведєв та єпископ Єгор’євський (нині митрополит Псковський і Порховський) РПЦ Тихон (Шевкунов)  – усі троє так чи інакше причетні до незаконної варварської діяльності, спрямованої на руйнацію та зміну історичного вигляду об’єкта Світової спадщини ЮНЕСКО «Античне місто Херсонес Таврійський і його хора». Під час наради з науковою та творчою громадськістю очільник держави-окупанта оголосив Херсонес «російською Меккою». Готовність сприяти в цьому Путіну висловив його особистий духівник єпископ Тихон, який презентував свою програму «розвитку» Херсонеса.

Слід зазначити, що у 2015 році ненадовго «директором музею-заповідника» з незрозумілих причин став благочинний Севастопольського округу УПЦ МП Сергій Халюта – і буквально за тиждень залишив «посаду», призначення на яку спричинило бурхливий суспільний резонанс. З 2016 принаймні до 2020 р. Халюта неодноразово вдавався до спроб «віджати» історичні будівлі колишнього Херсонеського монастиря на користь Севастопольського благочиння УПЦ МП – не без підтримки нині вже митрополита Тихона.

Станом на кінець 2021 року в античній залі планувалося замінити покрівлю, очистити фасад, виконати ремонт кам’яної кладки та облаштувати пожежні сходи. Подібні заходи планувалося провести і в «архієрейському будинку», в якому розташовано музей античної історії, – на додачу з демонтуванням 50 дерев’яних віконних блоків і заміною їх на пластмасові на кшталт Rehau Grazio або не гіршої якості. Щодо обох будівель «експертиза» надала позитивні висновки ще 25 листопада 2021 року. У відповідь на запити журналістів у «музеї-заповіднику» заявили, що споруди, які потребували ремонту після наслідків негоди, що сталася влітку 2021 року, «не є об’єктами культурної спадщини» – попри їхній поважний вік та історичну цінність.

Маємо черговий випадок того, як у загарбаному Криму «інституції», що мали б відповідати за культурну спадщину, варварськи знищують її – як і належить окупантам.

Віталій СОЛОНЧАК

____________________________________________

Матеріал підготовлено в рамках проекту “Інформаційна платформа “Голос Криму. Культура” – про Крим чесно, якісно, актуально” за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США. / Implemented within the project “Information Platform” Voice of Crimea. Culture “- about Crimea honestly, qualitatively, actually” with the support of the Media Development Fund of the US Embassy in Ukraine. The views of the authors do not necessarily reflect the official position of the US government.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: