Хресна хода на свято Покрови Пресвятої Богородиці у Судаку. На передньому плані – архімандрит Марк (Александров). 14.10.2018 р. Фото надано автором.

«За Веру, Крым и отечество»: плекання «православних шахідів»

Почати

Наприкінці 2018 року в Києво-Печерській лаврі відбулося останнє цього року чергове засідання Священного Синоду Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ МП), участь у якому на правах постійного члена взяв митрополит Сімферопольський і Кримський Лазар. Під час заходу його учасники дійшли висновку, що Вселенський патріарх Варфоломій І «не має жодних канонічних прав» на будь-які дії на українському напрямку, а запланований на 15 грудня Об’єднавчий собор зі створення незалежної помісної української православної церкви та надання їй Томосу про автокефалію заздалегідь назвали «незаконним зібранням» через участь у ньому «розкольницьких угруповань» і «не благословили» своїх служителів і вірян на участь у ньому.

Також під час засідання йшлося про «брутальне втручання державної влади у церковне життя в Україні» та «численні випадки тиску на архієреїв УПЦ (МП)». За кілька днів, 11 грудня, у Сімферопольській і Кримській єпархії УПЦ МП висловили солідарність із митрополитом Київським і всієї України Онуфрієм і заявили, що не розглядають варіанту участі в Об’єднавчому соборі.

Не до України зараз кримським «святим отцям», котрі вже давно практично нічого спільного з нею не мають, служачи «отєчєству». Так, 10 грудня у день пам’яті «святого благовірного великого» князя Олександра Невського у спорудженому на його честь храмі при 810-й окремій гвардійській бригаді морської піхоти окупаційного військового контингенту відбулося святкове богослужіння, яке провели настоятель храму о. Сергій Поливцев, помічник благочинного Севастопольського округу УПЦ МП із взаємодії зі збройними силами країни-окупанта о. Олександр Григор’єв і військовий священик Чорноморського флоту (ЧФ) РФ о. Василь Гумаров. Участь в урочистостях узяв помічник командира бригади з роботи з віруючими військовослужбовцями, який привітав гвардійців під час шикування бригади, після чого окупаційні морпіхи пройшли урочистим маршем повз храм і пам’ятник Олександрові Невському, віддаючи військову шану «великому російському святому та своєму покровителеві».

Того ж дня у Севастополі відбулося урочисте прийняття до складу ЧФ РФ новітнього малого ракетного корабля «Орєхово-Зуєво»: святкування розпочалося з освячення Андріївського прапора корабля у гарнізонному храмі ЧФ РФ на честь архістратига Михаїла, яке здійснив благочинний Севастопольського округу УПЦ МП о. Сергій Халюта разом із військовим духівництвом, котре «окормляє» окупаційний флот. О. Сергій звернувся до присутнього на церемонії командувача ЧФ РФ віце-адмірала Олександра Моїсеєва та особового складу нового судна: «Я вітаю вас із освяченням бойової корогви нового спорудженого корабля російського Чорноморського флоту. Прапор, під яким ви будете ходити і захищати свою вітчизну, є святою корогвою, яка зміцнюватиме вас у твердості, що ви на вірному шляху і що ви готові завжди покласти на вівтар нашої вітчизни найдорожче, що ви маєте від Бога, – життя, що ви завжди готові захистити нашу державу і наш народ. Наші російські вояки – христолюбиві. Ми завжди захищаємо свою вітчизну, свої кордони, свій народ. Сьогодні ми освятили цю корогву не заради війни, а заради миру, щоб вона лякала ворогів і супостатів, давала вам силу і твердість у тому, що обраний вами шлях служіння своїй вітчизні є вірним і що наш російський флот стоятиме на Чорному морі до кінця світу задля його збереження». Після цієї «патріотичної» промови священик церкви, котра називає себе «українською», подякував командувачеві ЧФ РФ за «любов до православної віри».

Доречно б тут виглядало новітнє «кредо» очільника РФ Володимира Путіна: «Ми як мученики потрапимо до раю, а наші вороги просто здохнуть, бо навіть розкаятись не встигнуть». Фактично він запропонував своїм підданим і мешканцям загарбаних територій долю шахідів: в ісламі так називають тих, хто прийняв мученицьку смерть заради своєї віри й оминає випробування у могилі та чистилищі, дістаючи повне прощення гріхів і входячи до раю. Однак до цієї категорії не зараховуються ті, хто змагався заради мирських інтересів – матеріальних благ, слави тощо: вони, навпаки, отримують покарання. Шахідами, до речі, називають і загиблих у війнах з агресорами й окупантами або від рук бандитів під час самооборони. Слід зазначити, що у хадісах (мусульманських переказах) говориться: «Нікому не належить виносити рішення за Аллаха про Його творіння, у пеклі чи в раю вони будуть».

Судячи з деяких чинників, на роль «православних шахідів» першими можуть претендувати проросійські «казакі» як «вірні слуги Бога, віри та вітчизни». Так, наприклад, 13 жовтня, напередодні свята Покрови Пресвятої Богородиці, ігумен Кизилтаського Свято-Стефано-Сурозького чоловічого монастиря архімандрит Марк (Александров) під час проповіді у Свято-Покровському храмі Судака, настоятелем якого він є, звернувся до місцевих «казаків» перед прийняттям у них «присяги на вірність вітчизні» (яку дали 5 людей, у тому числі прибулі з території РФ): «Це не просто обряд як данина старовині, а ваше стояння перед Богом. Ви бачите, що зараз відбувається в Україні. Це дуже сумно. Нам у цей час важливо розуміти, що ці випробування можуть прийти й до нас. Ми мусимо бути готовими до того, щоб захистити свою віру, церкву, храми, монастирі. Ми вже багато чого пропустили, допустивши розкол. Тепер владу [де саме? – авт.] захопили безбожники, які топчуть святе православ’я і підмінюють його всілякими неправильними розкольницькими рухами. Тому ви мусите усвідомлювати свою велику місію, особливо зараз. Будьте істинними захисниками православної віри та свого народу. Пам’ятайте про ваших пращурів, друзів, братів, співвітчизників, котрі не схилили голів, не відступили від правди, але віддали своє життя за віру православну і зараз перебувають у небесному війську, зміцнюючи нас духовно. Дай нам, Боже, донести наше переможне знамено, не зігнути колін перед ворогом, а бути істинними воїнами Христовими». Загалом суть ясна: «Наша віра найправильніша, тож ми потрапимо до раю, а всі інші або будуть з нами, або просто здохнуть – і не факт, що без нашої допомоги». Бо ж недаремно, мабуть, архімандрит Марк освятив для «казаків» нагаї, шаблі та кинджали. Такі «казачі присяги» на свято Покрови відбулися у багатьох храмах Криму.

«Верстання кадетів Кіровського казачого хутора». С. Медведєве Чорноморського району АР Крим, 14.10.2018 р. Фото надано автором.

Чому «зловісна сатанинська злоба й ненависть» вихлюпнулася в Керчі 17 жовтня – краснокам’янському архімандритові запитати б свого архіпастиря. Хоча до уродженця Луганщини Володимира Удовенка, колишнього народного депутата РФ (1990-1993 рр.), і так є чимало запитань з урахуванням його «заслуг перед отечеством» вже після російської анексії Криму. Так, 14 січня 2017 р. він освятив нові надпотужні зенітні ракетні системи ППО ЗС РФ С-400 «Тріумф», які дозволяють одночасно знищувати до 300 повітряних і наземних цілей, і благословив військовослужбовців гвардійського зенітного ракетного Севастопольсько-Феодосійського полку ЗС РФ, а на початку березня 2018 р. у розташуванні окупаційного 171-го окремого десантно-штурмового батальйону у Феодосії освятив закладний камінь на місці майбутнього будівництва храму-каплиці на честь святого пророка Іллі, проголошеного небесним покровителем ПДВ РФ. 9 травня того ж року митрополит Платон освятив Керченську протоку та місце незаконного будівництва мосту через неї з велетенського теплового аеростату «Росія», прикрашеного державним прапором РФ і прапорами всіх її суб’єктів (у тому числі окупованих територій України), а також зображеннями орденів Перемоги та Вітчизняної війни; самого моста митрополит освятив 23 травня під час морського переходу на Аршинцевську косу.

Ще задовго до української Революції гідності в Криму з-поміж місцевих мешканців було вкомплектовано «посольську станицю Таманського відділу Кубанського «казачого» війська», яка «відіграла важливу роль на початковому етапі перекидання кубанців до Криму в лютому 2014 року»; самі ж «кубанці» не раз приїздили на півострів «на прощу», а точніше – для «підтримки православних, які піддавалися тискові з боку ісламістів». 27 лютого — 1 березня 2014 р. при храмі св. Андрія Первозваного в Керчі силами його настоятеля Миколи Зінькова, парафіян і «казаків» було розгорнуто «перевалочний пункт», де «прочан» з Катеринодарського й Таманського відділів і Чорноморського округу «Кубанського «казачого» війська» зустрічали, годували, давали відпочити і відправляли на Севастополь, Сімферополь і Перекопський перешийок – «возз’єднувати Крим з Росією» (напередодні Керченську переправу було несподівано закрито для пасажирського сполучення).

«Відроджене «казачество» з різним ступенем ефективності брало участь практично в усіх збройних конфліктах пострадянського простору, керуючись принципом захисту інтересів «русского міра» і православ’я. «Кримська весна» стала справжньою симфонією російської влади та «казаків», мабуть, першою в історії нової Росії. Глава країни Володимир Путін високо оцінив внесок кубанців у справу «возз’єднання» Криму з Росією. Всі учасники подій нагороджені медалями Міністерства оборони [РФ] та «уряду» Криму», – хваляться учасники тих подій у своїх мемуарах. До слова, практично жодна кримська парафія УПЦ МП не залишилася осторонь подій лютого-березня 2014 р., майже поголівно підтримавши російське вторгнення. Андріївський храм у Керчі став «культовим місцем «Кримської весни», а його настоятель за нагоди подякував «голові державної ради республіки Крим (РК)» Володимиру Константинову за «важливі й доленосні рішення 2014 року» та благословив його на «багато подальших творчих починань».

Тим часом держава-окупант пропагує в анексованому Криму ідею служби в її збройних силах у тому числі й через мілітаризацію дітей. Так, наприклад, 14 жовтня відбулося прийняття у кадети «казачого» військово-патріотичного клубу «Грифон», створеного при «хутірському «казачому» товаристві «Керч-Єнікальське». Також у ті дні до присяги приводилися «казачата» у сімферопольській школі-гімназії № 10 (на «Алеї «казачої» слави» при ній готується до відкриття пам’ятник «казакам», які загинули на Донбасі та в Криму під час бойових дій проти України), селах Золоте Поле (Кіровський район) і Медведєве (Чорноморський район), смт Совєтське (як «чудово» звучить – «Советское православное казачество»!) та інших населених пунктах окупованого півострова. За словами представників Кримської правозахисної групи, подібні дії брутально порушують норми міжнародного гуманітарного права і сприяють розвиткові в дітей культу війни, толерантності до насильства, агресивного ставлення до держав і народів, які не підтримують ідей «русского міра», нав’язування їм виключно «русской» ідентичності.

Сергій КОНАШЕВИЧ

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: