Відносини між військовою і цивільною владами
/

Відносини між військовою і цивільною владами

Почати
  • This page available also in
  • EnglishEnglish

Навесні і влітку 1919 р. у Криму існувала сила, яка керувалася у своїх діях власними міркуваннями: Червона армія та її керівник П. Дибенко. Завдяки його вказівкам ті чи інші волості несподівано виділялися з одного повіту і приєднувалися до іншого, навіть виходячи за межі Кримського півострова.

Відносини між військовою і цивільною владами
Павло Дибенко, командир Задніпровської стрілецької дивізії і комбриг Нестор Махно, Катеринослав, 1919 р.

6 червня Х. Раковський надіслав до П. Дибенка телеграму, в якій вимагав: «Ваш політком Жигалкін втручається у справи, які перевищують його компетенцію, виділяючи волості з одного повіту і приєднуючи їх до іншого. Адже кордони Криму поширюються на північ лише до Перекопського перешийка».

Проблеми у стосунках Х. Раковського, Д. Ульянова та Ю. Гавена з П. Дибенком цим не обмежувалися. Тертя між військовими та радянськими органами влади розпочалися одразу ж після зайняття півострова військами Червоної армії. Серед документів Кримського архіву зберігається безліч фактів, що віддзеркалюють ці відносини.

Перші проблеми виникли вже наприкінці квітня. Це можна побачити з резолюції, ухваленої на засіданні Сімферопольського ревкому 28 квітня. Обговорювалися кандидатури на заміщення посад у новоствореному уряді Кримської республіки. В резолюції зазначалося: «До складу уряду вводиться Дибенко з призначенням його наркомом військових і морських справ. Взяти в нього підписку про беззаперечне підпорядкування вказівкам як загального військового командування, так і вказівкам, які надсилатиме ЦК».

Відносини між військовою і цивільною владами
З газети «Більшовик», 14 травня 1919-го. Фото – http://argumentua.com

Далі – більше. 6 травня у звіті до ЦК РКП(б) та ЦК КП(б)У К. Ворошилов писав про те, яким чином «хазяйнували» на півострові дибенківські вояки. Він підкреслював: «Військове майно розбирається безладно. Один Дибенко взяв і вивіз кудись 27 тис. російських гвинтівок, залишених добровольцями, без будь-якого погодження з місцевим урядом. Військком Левін, який призначений політкомом Дибенка Каном, втручається у справи ревкому, реквізує турецькі фелюги із шовком і вином. Військова влада не бажає слухатися місцеву владу, військові комуністи не реєструються в місцевих партійних організаціях. Йдуть постійні тертя з ЧК щодо питань підпорядкованості».

Х. Раковський намагався притушити невдоволення і 9 травня надіслав Дибенку таку телеграму: «Як член уряду ви перший маєте бути зацікавлений у піднесенні авторитету радянської влади. Ворошилов повідомляє, що політком Кан втручається в справи ревкому, реквізує фелюги із шовком і вином. Покладіть врешті-решт кінець цим неподобствам». Однак нічого не змінилося.

27 травня Ю. Гавен писав у ЦК РКП(б), що в середовищі армії Дибенка відчувається «сильний вплив григор’євщини і махновщини». Втім, він висловлював упевненість у тому, що центральний уряд вжитиме заходів для того, аби «повстанська армія Дибенка була у кінцевому підсумку перетворена в регулярну».

Відносини між військовою і цивільною владами
Листівки, 1919 рік

Взагалі, відносини між військовими та партійними діячами в той час складалися непросто. Кожна з цих двох сил вважала себе головною. Через це протягом усього існування республіки відбувалося безліч конфліктів. Про це, наприклад, свідчить звіт інспектора НКВС, який протягом травня – червня 1919 р. робив інспекційну перевірку стану партійних організацій. У звіті щодо становища в Карасубазарі він зазначав: «О восьмій годині відкрилися загальні збори комуністів, на яких я зробив доповідь про політичний момент. Товариші слухали дуже уважно і виявили величезний інтерес до доповіді. На зборах були присутні військовий командир і військовий керівник, яким зовсім не сподобалися декілька моїх заяв щодо того свавілля, яке роблять військові. Особливо їх вразило те, що партія має змогу зняти з посади будь-якого комуніста, незважаючи навіть на те, що він є військовим командиром. Ці громадяни вважали якраз навпаки».

1 червня інструктор ЦК РКП(б) Чорноусов надіслав до Москви звіт, в якому також, зі свого боку, охарактеризував стан справ на півострові. Він зазначав: «Кримська організація має зв’язок з Дибенком та іншими частинами з бандитськими настроями. У штабах, у військових частинах, що тут перебувають, немає партійних працівників. Крим зовсім не позбувся грабунків і погромів. Так, у Севастопольському ревкомі робітники оголосили про зняття з себе всіх обов’язків, адже тов. Дибенко заявив: «Ви навіть не мрійте про створення раднаргоспу, тому що в Катеринославі до його створення ми мали все, а потім – нічого». Тов. Дибенко, незважаючи на численні заяви, нічого не робить. Квітнуть безвідповідальні розстріли. Були випадки, що розстрілювали навіть політпрацівників. Необхідно підсилити нагляд за тов. Дибенком. Усі НК під тиском Дибенка і григор’євського виступу взагалі скасовані. Утворено нелегальний штаб оборони, який має мобілізувати всіх членів партії. Найближчими днями армія готує чистку організації з метою її розпуску».

На початку червня до Криму з інспекційною перевіркою поїхав Я. Епштейн (Яковлев). Він телеграфував Раковському, щоб той втрутився у події в Криму: «Треба налагодити ненормальні стосунки і примирити Дибенка з Гавеном та Ульяновим».

Відносини між військовою і цивільною владами
П. Дибенко – нарком у військових і морських справах Кримської радянської республіки

Найбільш красномовно події того часу висвітлені у звіті, надісланому до ЦК КП(б)У секретарем Кримського обкому Шустером 12 червня: «У Криму вся влада перебуває в руках «Штабу армії Дибенка», який ні з ким не рахується. З моменту вступу армії в Крим одразу створилося двовладдя: 1) ревком, складений, на думку штабу, із «саботажників» – членів обкому та міськкому і 2) штаб Дибенка. Одразу розпочалася затаєна боротьба між ними: ревком обурюється на дії штабу, в якому головну роль відіграють анархіст Петровський, лівий есер Сергєєв, який був у штабі Сабліна в Москві під час лівоесерівського заколоту. Штаб призначає комендантів, що підпорядковуються тільки Дибенку по всіх містах Криму. Стаючи вищою владою в місті, вони розпускають і скликають ревкоми (як це було в Ялті), сваволять і бешкетують, як Сандомірський і Дубницький, які увірвалися до банку із вимогою відкрити їм «залишений ними рік тому» сейф. Накази видаються військкомом, комендантом, ревкомом, і населення не знає, кому підкорятися. Забороняється, наприклад, виїзд із міст. Пропуски на виїзд видаються комендантом міста, НК, ревкомом, але всі вони анулюються комендантом станції. Дибенко віддає наказ викидати з вагонів усіх, хто їде як у Крим, так і з Криму. Проведення трудової повинності полягає в тому, що на вулицях хапають людей, не розбираючи, чи робітники вони, чи ні. Нерідкі випадки знущання під час роботи. По магазинах і фабриках забираються товари під гаслом «Все – для Червоної армії».

Коли ревком відкидає ті чи інші вимоги (наприклад, надати 25 обідніх сервізів), Дибенко особисто погрожує йому арештом. Крайпродком позбавляється засобів пересування, продагентам, що їдуть заготовляти продукти, не видають пропуск, реквізуються вози, на яких селяни привозять продукти і т.п. У прибулих турок-контрабандистів відбираються товари, вони самі заарештовуються, щоб не мали змоги попередити інших, і в результаті з 10 млн вантажів усіляких товарів велика їхня частина згнила на пристані, пропала, розкрадена, і тільки на 2 млн «дибенківські соколи» вивезли в Сімферополь. Словом, є така значна кількість подібних діянь штабу, що важко їх перелічити. Коли на засіданні обласного комітету було зазначено неприпустимість подібних явищ, Дибенко відповів, що, якщо не подобаються його дії, він може повести свої війська ближче до фронту, що Крим йому не цікавий і він у ньому випадкова людина. Вищій військовій інспекції, що прибула до Криму, Дибенко заявив, що «вона може провалювати, його контролювати ні до чого, тому що він – наркомвоєн». Словом, у діях штабу Дибенка, у його ставленні до ревкому партії, у цькуванні НК, грабунках і розстрілах вночі без суду червоноармійців, і в переслідуванні політпрацівників можна бачити початок авантюри на зразок григор’євської. Таке становище в Криму. Необхідно ЦК ужити таких заходів: 1) негайно відкликати Дибенка; 2) надіслати товариша для налагодження роботи партійної і радянської; 3) наказати обкому зробити чистку радянських установ і вжити заходів до підняття дисципліни в партії».

Відносини між військовою і цивільною владами
П. Дибенко у штабі Кримської Червоної армії

Діяльність як військових, так і цивільних органів однаковою мірою підривалася пияцтвом. 12 квітня було видано наказ помічника начальника охорони Сімферополя коменданта Бродського: «Негайно наказую опечатати всі винні і питні склади та магазини. Про виконання довести до мого відома». Після взяття Сімферополя до всіх магазинів міста, які займалися торгівлею вином, було надіслано розпорядження (за підписом голови ревкому Є. Багатур’янц (Лаури)), в якому зазначалося: «Згідно з наказом № 1 вам забороняється продаж будь-кому різного роду спиртних напоїв, а також забороняється відпускати його військовим частинам». Такі накази було надіслано до всіх складів півострова, де зберігалися кримські вина.

Відносини між військовою і цивільною владами
Павло Дибенко

Водночас кримські більшовики розпочали відправляти все колекційне та марочне вино з кримських запасників до Москви. Для систематизації цього процесу ревком 24 квітня надіслав до начальника сімферопольської міліції розпорядження, згідно з яким він мав «зробити експертний огляд усього вина, що є на складах, для з’ясування кількості вина, придатного до відправлення на північ».

Однак більшовики не могли зупинити пияцтво. Як і рік тому, керівники на місцях продовжували зловживати алкогольними напоями. Про це, зокрема, свідчать звіти інструкторів НКВС Криму, які протягом травня – червня 1919 р. робили об’їзд та перевірку міст. Досить красномовно висловився з цього приводу інструктор Шипов: «Взагалі треба зазначити, що організація у Карасубазарі здорова, проте спить сном Іллі Муромця. Треба їх розбудити, чому заважають декілька нечесних комісарів та вино, яке вживається у величезній кількості». В іншому звіті інструктора, надісланому до ЦК РКП(б) 27 травня, зазначалося: «У Сімферополі в радянських установах надзвичайно сильно поширене пияцтво».

Протягом усього часу існування Кримської республіки партійні працівники надсилали до Москви звіти, в яких вказували на те, що в усіх радянських установах сильно розвинуто пияцтво, і зупинити його взагалі не є можливим.

Цивільна влада більшовиків мало поступалася військовій…

Фото з відкритих джерел

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Проект реалізовано за підтримки Українського культурного фонду

Тетяна Бикова

Кандидатка історичних наук, науковий співробітник Інституту історії України НАН України

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: