Митрополит Сімферопольський і Кримський УПЦ (МП) Лазар з «главою Криму» Сергієм Аксьоновим

«Від малого до великого»: як УПЦ МП виховує в Криму «патриотов Отечества»

Почати

Події, про які йтиметься у цьому матеріалі, відбулися ще 2018 року, проте вони вкотре доводять, що поки представники УПЦ МП на вільній території України намагаються всіляко створювати собі імідж «єдиної істинної української церкви», в окупованому Криму їхні «побратими по церкві» активно співпрацюють з окупаційною адміністрацією, наставляють військовослужбовців держави-окупанта на шлях боротьби з «зовнішніми і внутрішніми ворогами» та виховують молодих кримчан «патриотами Отечества» (і йдеться, ясна річ, не про Україну).

22-24 листопада 2018 року в Ялті відбувся III міжнародний форум «Нюрнберзький процес: історія і сучасність», організований Університетом прокуратури РФ спільно з кримською «державною радою» та міжнародним дитячим центром «Артек».

Організація форуму, присвяченого 72-й річниці проведення міжнародного трибуналу у Нюрнберзі, спрямована на реалізацію наказу президента РФ від 20.10.2012 р. «Про вдосконалення державної політики у галузі патріотичного виховання» та постанови уряду РФ від 30.12.2015 р. «Про державну програму «Патріотичне виховання громадян РФ на 2016-2020 рр.», а також на «недопущення перегляду історії». Участь у заході взяли «представники російських і зарубіжних органів влади, наукових і освітніх установ, громадських організацій, а також фахівці з питань Другої світової війни та міжнародного трибуналу у Нюрнберзі», які «вели дискусії щодо проблематики, спадщини, інтерпретацій міжнародного суду над нацистськими злочинцями 1945-1946 рр.».

Під час свого виступу на форумі на той час ще «заступник голови» і «керівник апарату ради міністрів республіки Крим (РК)» Лариса Опанасюк оголосила кримську молодь «головною зброєю в ідеологічній війні». «Головна переможна зброя у будь-якій ідеологічній війні – наступ. Вважаю, що такі заходи за участі педагогів і молоді покликані популяризувати знання про правдиві підсумки Другої світової війни. Надто важливим є виховання молодого покоління у дусі патріотизму, поваги до історії, нетерпимості до будь-яких проявів екстремістської ідеології. Впевнена, наша молодь омине прояви фашистської ідеології і, звісно ж, переможе», – висловилася вона.

Також Опанасюк зачитала вітальну адресу «глави Криму» Сергія Аксьонова до учасників форуму, в якій, зокрема, заявлялося таке: «На прикладі України ми бачимо, що нацистська ідеологія стала інструментом цілковитого підпорядкування зовнішнім силам. Впевнений, що український народ ніколи не змириться з такою жалюгідною реальністю і відправить режим разом із його русофобією на звалище історії. Кримчани одними з перших усвідомили небезпеку відродження нацизму в Україні, і під час Кримської весни дали гідну і дієву відсіч державному переворотові у Києві, головною ударною силою якого були неонацисти».

Солідарність із «главою Криму» в його міркуваннях виявив і вже на даний момент колишній «заступник голови ради міністрів РК» Дмитро Полонський, який оголосив неминучість процесу, подібного до Нюрнберзького, щодо української влади, яка «скоює злочини проти мешканців Донбасу». «Крим був, є і буде регіоном, в якому обговорюються питання світового масштабу, тому, незважаючи на всі санкційні заходи та неприйняття факту входження Криму до складу Росії з боку чинної заокеанської влади, на півострів приїздять закордонні гості. Можливо, сьогодні світова спільнота ще не готова до такого процесу, однак минають часи, змінюються політики, приходять нові люди з іншим світоглядом. Голоси на підтримку того, що злочини на Донбасі мусять бути засуджені найрішучішим чином лунають дедалі активніше. Тому для нас важливо говорити про те, як цей процес свого часу відбувався у Нюрнберзі, тому що ті люди, які скоюють злочини в Україні тими ж методами й технологіями, домагаються результатів особисто для себе. На жаль, такий політичний результат – це горе для людей, невиправдані смерті мешканців Донбасу та України. Характер злочинів, які наразі чинить українська влада проти своїх-таки громадян, мешканців Донбасу, дуже подібний до того, що свого часу робила Німеччина. Ідеологія розвитку сучасної України дуже нагадує шлях становлення фашистської держави, яким свого часу пішли Німеччина, Італія та інші країни. На жаль, сьогодні у світі можна побачити тенденцію до зменшення ролі міжнародного права, у тому числі й рішень Нюрнберзького трибуналу: спостерігаються спроби виправдати нацистських злочинців та їхню ідеологію, применшити роль СРСР у перемозі над фашизмом», – заявив він.

Лишається тільки здогадуватись – чи так само запекло готовий «викорінювати український фашизм» вікарій Сімферопольської і Кримської єпархії Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ МП), єпископ Ялтинський Нестор (Доненко), який був присутній на «підготовці до другого Нюрнберга» разом із кількома священиками єпархії.

Втім, свою чинну світоглядну позицію він доволі чітко окреслив напередодні – у проповіді після хресної ходи під час святкового богослужіння у гарнізонному севастопольському храмі на честь архістратига Божого Михаїла, який є головним храмом окупаційного Чорноморського флоту (ЧФ) РФ: «Ми вдивляємося у небесне змагання за небесні цінності. Архістратиг Божий Михаїл і небесне військо скинули у безодню сатану, що повстав проти Бога. І це небесне змагання ніколи не припиняється вже у нашому земному житті, у людському вимірі. Війна у цьому світі ніколи не припиняється, зло і духи піднебесної злоби завжди на сторожі, щоби зжерти кожного християнина. Ми з вами мусимо бути добрими воїнами і чинити опір ворогам істини, мати Слово Боже як дуже гостру й потужну зброю і боротися за свою душу, чинити опір зовнішнім сутінкам, брехні та підміні, всьому і всім, хто хоче забрати в нас наше першорідство, нашу віру і ту істину, благодать і церкву, які нам дав Христос. Молитовно звертаючись до небесного воїна, ми лише входимо у військові дії, у силові відносини з зовнішніми і внутрішніми ворогами, котрі опираються нам, а сутність зла через нас опирається Богові. Ми — громадяни неба, нашою абсолютною батьківщиною є Царство Небесне. Але увійти до нього ми можемо лише через помісну церкву (вочевидь, мається на увазі Російська православна церква (РПЦ), – авт.) – як і у вічність можемо увійти лише через нашу російську історію, в якій ми народилися, до якої нас від початку помістив Господь і в якій ми мусимо пройти свій життєвий шлях. Бажаю всім вам мужності, твердості, віри, духовних перемог і тієї радості, яку дає Господь кожному, хто перемагає за духом, за благодаттю, творчо, з силою Бога і Його Слова. Один горизонт має людина з поразковою свідомістю – і цілковито інакший має людина, котра скуштувала перемоги, не лише військової, економічної, інтелектуальної чи соціальної, а перемоги духовної. Воістину горизонт можливостей, уявлень про світ і про себе, про все те, що Господь приготував для цієї людини, розширюється до неохопності. Будемо ж навчатися перемагати за правдою Христовою, перемагати завжди, на будь-який час і на кожну годину, щоб увійти у Славу Божу і поєднатися з радістю любові Христової в Його Божественному Царстві».

Духівництво Сімферопольської і Кримської єпархії УПЦ (МП) на базі спецпідрозділу ЗМОП «Беркут» військ національної гвардії РФ у Сімферополі. 22.11.2018 р. Фото надано автором.

З огляду на сучасні реалії – натяки більш ніж зрозумілі, годі й казати. Просто чудова промова архієрея істинної і канонічної української церкви, яка є, якщо вірити запевненням її очільників, «єдиною структурою, котра пов’язує Крим і Донбас з Україною». Дивно, як «христолюбивое воинство русское», вислухавши «українського батюшку», не схопилося тієї ж миті за зброю і не вирушило за Перекоп – на славу Божу і за Його правдою здобувати духовну та фізичну перемогу над «фашистським зовнішнім ворогом», котрий надумав відірватись від московського царства небесного і земного та прямувати до Господа власним шляхом, а не сповідатись йому через співробітників російських спецслужб у рясах. А так, як каже кремлівський патріарх, – «ми як мученики потрапимо до раю, а вони просто здохнуть».

У Севастополі, з яким «Республіка Крим» досі ділить «кордони», панотці «української» православної церкви теж поводяться вельми по-українськи. Так, 16 листопада 2018 року в місцевій «філії» Російського економічного університету ім. Г. Плеханова відбувся круглий стіл на тему: «Розвиток державно-конфесійних взаємин у сучасній Росії на основі єдності поглядів і розмаїття традицій», організований за участі Московського державного університету, «департаменту освіти Севастополя» та «Севастопольського державного університету».

Першим промовцем на цьому заході став керівник відділу релігійної освіти Севастопольського благочиння УПЦ МП о. Михайло Вікторов, який також є членом «міжконфесійної ради при губернаторі Севастополя», він виголосив доповідь на тему: «Роль міжрелігійного діалогу у міжнародних відносинах». Слово було надане й голові місцевої релігійної організації «Мюневер» «духовного управління мусульман РК і Севастополя» Енверу Ресульєву, який розповів про відродження ісламу в місті після повернення кримських татар з місць депортації.

Також були заслухані доповіді студентів севастопольських «вишів» і їхніх наукових керівників, зокрема, на такі теми: «Православ’я і традиційні цінності у сучасній Росії», «Католицизм у сучасному світі. Відповідь на виклики глобалізації», «Проблеми духовно-морального формування молоді. Шлюб з іновірцем: поліконфесійний аспект» тощо. У прес-службі благочиння також нагадали, що проблемні питання круглого столу обговорювалися у форматі «питання-відповідь»: «Єдність історії, єдність народу, єдність Росії», «Традиційні цінності – основа єдності Росії», «Діалог між конфесіями – основа миру і стабільності у Росії». Словом, надзвичайно доцільний захід для «істинної української церкви» та її представників.

21 листопада 2018 року відділ Сімферопольської і Кримської єпархії щодо взаємодії з дошкільними навчальними закладами провів тематичний круглий стіл у «Кримському інженерно-педагогічному університеті», під час якого розглядалися питання основних форм і методів роботи з дошкільнятами, впровадження курсу «Основи православної культури» у дошкільні освітні установи тощо. Після завершення заходу було ухвалено резолюцію з пропозиціями до «уряду РК», «міністерства освіти, науки і молоді РК», «адміністрації Сімферополя», «керівників органів державної влади, що здійснюють управління у галузі освіти, культури та соціальної політики», «керівників» і співробітників «державних і муніципальних освітніх установ» створити «координаційну раду з духовно-морального виховання дошкільнят при уряді РК», здійснювати «конструктивний діалог» представників «влади», церкви, науки та «органів місцевого самоврядування» з питань зміцнення взаємодії церкви, «органів державної влади» та громадських організацій у вирішенні «спільних питань» у різних сферах громадського життя на окупованому півострові, а також виховувати молоде покоління з опорою на «вітчизняну традицію, основою якої є родинне виховання, російська культура та духовні цінності традиційних релігій», щоб формувати з дитини «громадянина і патріота». На думку ініціаторів подібних заходів, у всіх зазначених напрямках, крім духівництва, мають бути задіяні також «відповідні органи державної влади», «соціальні інститути», вчені та громадські організації.

Того ж дня у «Кримському університеті культури, мистецтв і туризму» відбувся круглий стіл «Виховання свободи та відповідальності у молодого покоління засобами культури», під час якого заступник начальника «відділу у справах релігій і національно-культурних товариств Міністерства культури РК» Оксана Алексєєва від імені «міністра культури» Арини Новосельської висловила впевненість, що цей захід стане «важливим етапом взаємодії церкви та держави у справі відродження духовності суспільства»; тут-таки духівництву Сімферопольської і Кримської єпархії та особисто митрополитові Лазарю було висловлено вдячність за «активну участь православної церкви у найрізноманітніших аспектах соціального та суспільного життя Криму».

Наступного дня, 22 листопада, у Таврійській духовній семінарії відбувся круглий стіл на тему: «Духовно-моральні цінності у системі освіти», співорганізаторами якого також виступили Міністерство науки та вищої освіти РФ, «Міністерство освіти, науки та молоді РК» та «Кримський федеральний університет» («КФУ»). Для дискусії, серед іншого, було запропоновано такий напрямок, як «Традиції виховання духовності в освіті Росії», «Досвід взаємодії духовної та світської систем освіти», «Актуальні проблеми трансляції духовно-моральних цінностей», «Духовні цінності та сучасний медійний простір». Пролунали доповіді на тему історії РПЦ у Криму після подій 1917 р.

Представники кримської «влади» та Сімферопольської і Кримської єпархії УПЦ МП під час «парламентської зустрічі» у «державній раді РК». 23.11.2018 р. Фото надано автором.

22 листопада у «Таврійській школі-гімназії № 20 ім. Святителя Луки Кримського» відбувся семінар-практикум «Духовно-моральне виховання старших школярів», організований Сімферопольською і Кримською єпархією спільно з «Міністерством освіти, науки та молоді РК», «Управлінням освіти адміністрації Сімферополя» та сімферопольським «інформаційно-методичним центром». На початку заходу секретар єпархії о. Олександр Якушечкін звернув увагу присутніх на необхідність розвивати викладання предметів духовно-морального циклу (зокрема, курсів «основ православної культури») на всіх щаблях здобуття освіти – від дитсадка до вищої школи. На додачу керівник єпархіального відділу освіти Віталій Сухоребров вказав на недостатність знань суспільства – передусім педагогів і батьків – про православну культуру як «державотворчу» і «таку, що формує базові цінності Росії». Учасники семінару відвідали заняття, присвячене віршу Олександра Пушкіна «Пророк», яке «яскраво продемонструвало, як із залученням знань основ православної культури містко, цікаво, новітньо сприймається творчість великого російського поета».

Того ж дня у Таврійській духовній семінарії відбувся круглий стіл «Духовно-моральні цінності у системі освіти», учасники якого прийняли резолюцію з такими пропозиціями: подати клопотання до «керівництва РК» щодо необхідності увічнення пам’яті засновника семінарії архієпископа Гурія Карпова на півострові та встановлення пам’ятника йому в Сімферополі, де він «здійснював своє велике служіння РПЦ та вітчизні»; подати клопотання до Міністерства освіти і науки РФ щодо включення спадщини Гурія Карпова, Луки Войно-Ясенецького та інших «подвижників землі Кримської» до навчальних програм вишів РФ; звернутися до «Міністерства освіти, науки та молоді РК» з пропозицією щодо проведення занять, присвячених пам’яті святителів, сповідників і мучеників «Православної Тавриди»; створити єдиний науково-методичний центр духовно-моральних дисциплін спільно з «Міністерством освіти, науки та молоді РК», Сімферопольською і Кримською єпархією УПЦ МП, Таврійською духовною семінарією та «КФУ» за участі психологів і соціальних працівників; «у діалозі та творчій взаємодії» з «керівництвом Кримського федерального університету» актуалізувати ідею створення при «виші» православного храму на честь Покрови Пресвятої Богородиці, оскільки саме на її велике свято 100 років тому було урочисто відкрито найдавніший кримський виш – Таврійський університет, «правонаступником» якого себе вважає створений окупантами «КФУ». Наостанок підписанти висловили глибоке переконання у «насущній необхідності цілковитого продовження діалогу Церкви й науки на Богом береженій Кримській землі, яка є колискою Православ’я для нашої великої Батьківщини» (і навряд чи на увазі тут малася Україна).

22 листопада 2018 року в Алушті відбулася науково-практична міждисциплінарна конференція «Свобода і відповідальність у житті молодої родини: богословські, філософські, психологічні аспекти проблеми». Її учасники після обговорень досвіду і перспектив родинної спрямованості у «Кримському федеральному окрузі» та неодноразових повторень мантр про «нашу страну», «наших соотечественников» і «наше государство» ухвалили рішення звернутися з клопотанням до «Міністерства освіти, науки та молоді РК» щодо взяття на озброєння досвіду Сімферопольської і Кримської єпархії та відкриття «шкіл батьківства» при кримських освітніх установах за участі духівництва у рамках постійної програми «Відродження духовних родинних традицій», яку єпархія здійснює спільно з кримськими «державними установами», «представниками влади», «органами освіти і культури». Ба більше – було запропоновано використати кримський досвід в «інших суб’єктах РФ».

Того ж дня, 22 листопада, у Сімферополі на базі спецпідрозділу ЗМОП «Беркут» військ національної гвардії РФ під головуванням командира підрозділу полковника Віталія Бахарєва, керівника військового відділу Сімферопольської і Кримської єпархії УПЦ МП о. Дмитра Кроткова та керівника єпархіального відділу у справах «казачєства» о. Ігоря Лесика відбулося засідання секції у рамках різдвяних читань за напрямком «Церква й армія», участь у якому взяли кримські священики УПЦ МП, котрі душпастирюють над окупаційними військовими та «правоохоронними» структурами на штатній і позаштатній основі. Під час заходу обговорювалася низка питань щодо взаємодії місцевих єпархії УПЦ МП з окупаційною «Росгвардією». Додатково стало відомо, що на грудень 2018 року планується подібний захід у «військовому комісаріаті РК» за участі представників окупаційних силових структур, «Міністерства освіти РК», місцевих «військово-патріотичних» і «ветеранських» організацій.

23 листопада у «Державній раді РК» у рамках зазначених різдвяних читань уже втретє за 2018 рік було проведено «парламентську зустріч», яку цього разу було присвячено питанням морального виховання молоді. Участь у заході взяли: митрополит Сімферопольський і Кримський Лазар, єпископ Ялтинський Нестор, секретар єпархії о. Олександр Якушечкін, екс-«керівник апарату ради міністрів РК» Лариса Опанасюк, члени «президії» та «депутати Державної ради РК», керівники профільних відділів єпархії, священики, учні Таврійської духовної семінарії. Засідання розпочалося з вітального слова митрополита Лазаря, який відзначив особливу значущість взаємодії УПЦ МП з «органами влади республіки». Звертаючись до «представників законодавчої влади нашого краю», він заявив таке: «У моїй пам’яті залишилися чудові приклади того, як парламент, церква та громадськість можуть відверто, невимушено та принципово обговорювати різні питання, які стосуються духовно-морального життя молодих кримчан. Справді, розвиток у дітях і молодих людях почуттів патріотизму, любові до батьківщини і вітчизняної історії та культури є насущним і першорядним завданням для всіх нас, бо від того, яким ми виховаємо молоде покоління, залежить майбутнє нашої вітчизни й церкви. Тішить, що за минулий час як з боку єпархії, так і з боку органів державної влади Республіки Крим було зроблено чимало у питаннях залучення молодих людей до традиційних культурних цінностей. Треба зробити ще багато чого, щоб ми у майбутньому отримали гідних громадян нашої країни і вірних дітей святої матері-церкви». Навряд чи доводиться тішити себе сподіваннями, що кримський митрополит церкви, яка зве себе українською, мав на увазі патріотизм до України.

Митрополит Сімферопольський і Кримський УПЦ (МП) Лазар з «главою Криму» Сергієм Аксьоновим у Севастополі. Фото надано автором.

26 листопада стало відомо, що за благословенням митрополита Лазаря з Севастополя до Мурманська вирушила «слов’янська хода «Кримський міст»» з нагоди 1030-річчя охрещення Русі та 100-річчя страти російської царської родини Романових; до складу учасників увійшли благочинний Севастопольського церковного округу о. Сергій Халюта, настоятель храму Олександра Невського о. Сергій Поливцев, члени «регіонального відділення» Спілки письменників Росії та ін. Захід, який відбувається за підтримки «депутата Держдуми РФ від РК Світлани Савченко», є відповіддю на «слов’янську ходу з Мурманська до Севастополя «Духовна єдність півдня та півночі Росії»», що відбулася у 2014 р., і так само має на меті «зміцнення духовних, історичних і культурних зв’язків між Кримським і Кольським півостровами». Серед іншого, у програмі заходу заплановано відвідування атомоходу «Ленін». Додатково було анонсовано проведення навесні 2019 року на території Сімферопольської і Кримської єпархії хресної ходи під назвою «Славься Отечество!» на підтримку «збереження і розвитку традиційних цінностей і патріотичного виховання».

Отже, маємо таку картину: представники УПЦ МП, яка на вільній території України намагається всіляко створювати собі імідж «єдиної істинної української церкви», на окупованих територіях України беруть участь у заходах, де говориться про «злочини українського нацизму проти «русского міра», наставляють службовців окупаційного військового контингенту на шлях боротьби з «зовнішніми і внутрішніми ворогами» за цей-таки «русскій мір», стимулюють мешканців анексованого Криму до протидії Українській державі, активно співпрацюють з окупаційною «владою» у питанні виховання маленьких, юних і молодих кримчан «патриотами Отечества» (і йдеться, ясна річ, не про Україну) – бо ж молодь, згідно з визначенням окупаційної «влади», є «головною зброєю в ідеологічній війні». При цьому «на материку» керівництво церкви не вбачає нічого особливого у вчинках своїх «колег» у Криму, продукуючи заяви про те, що півострів «споконвічно був російським» і «хтозна-яким чином дістався Україні».

Чого тільки вартий коментар намісника Святогірської лаври митрополита Арсенія (Яковенка) виданню «РБК-Україна» 21 листопада 2018 року: «В Криму можливість введення цих [російських] військ була після того, як Крим проголосував. Вони [«зелені чоловічки»] там і були на базі Чорноморського флоту [РФ]. Скільки людей загинуло у військовому конфлікті через введення російських військ у Крим? До мене приїжджають депутати Верховної Ради, особливо перед виборами сильно богомільними стають, приїхали і кажуть: «Як ви ставитеся до того, що Росія захопила Крим?». Чому ви питаєте? Я в Криму не живу. Всі єпархії та парафії Криму вважаються канонічною територією УПЦ МП. Під час служби, як і у нас, поминається патріарх Кирило і Блаженніший Митрополит Онуфрій, Київський та всієї України. На території «Л/ДНР» точно так само. Ми зберігаємо територію України в єдності. Патріарх Московський донині шанує Крим як канонічну територію УПЦ МП, очолювану митрополитом Онуфрієм. За останній столітній період скільки разів змінювалися кордони не те, що України, а того ж Радянського Союзу. В тому числі, ми знаємо, як Крим став українським. Микита Сергійович Хрущов подарував. Крим був частиною Римської, а потім Візантійської імперії, князівства Феодоро. З ХІV століття кримські татари туди зайшли, в XVIII столітті Катерина II приєднала Крим до Російської імперії. Чий Крим – нехай вирішує народ Криму, у нього і питайте. Всі люди, які там живуть. У моєму церковному розумінні це досі канонічна територія УПЦ. З «Л/ДНР» – точно так само, нехай вирішують люди, які там живуть. Вже всі звикли, що батюшки служать на парафіях з обох боків».

Сергій КОНАШЕВИЧ

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: