Утворення Республіки Тавриди
/

Утворення Республіки Тавриди

Почати
  • This page available also in
  • EnglishEnglish

Переможці постійно відчували «кадровий голод». Тому вони зверталися до центрального уряду з проханнями про допомогу людьми, партійною та агітаційною літературою, грошима. Ще 29 лютого 1918 р. на ім’я О. Стасової від «товариша голови Севастопольської ради депутатів О. Алексакіса» була надіслана телеграма, в якій він просив: «Надсилайте якнайбільше керівних працівників, а також літературу».

Утворення Республіки Тавриди
Ілюстраційне фото

11 березня 1918 р. з Москви до Криму для «зміцнення» місцевої партійної організації» прибула група нових працівників на чолі з А. Слуцьким, який до цього часу працював у Петроградському комітеті РКП(б). Як виявилося, Слуцький належав до тих, хто переоцінював ефект підписання Брестського миру. Так, під час одного з делегатських зібрань чорноморців він цілком упевнено заявив: «Німці не можуть прийти до Криму, адже ми визнаємо Брестський договір; якщо завдяки якому-небудь непорозумінню вони все ж таки прийдуть сюди, то варто лише показати їм Брестський договір, і вони відразу підуть геть».

Така позиція Слуцького викликала гостре незадоволення В. Леніна. У надісланому 14 березня листі до надзвичайного комісара України С. Орджонікідзе він писав: «Дуже прошу вас звернути серйозну увагу на Крим та Донецький басейн з метою створення єдиного бойового фронту проти наступу з Заходу. Переконайте кримських товаришів, що хід речей нав’язує їм оборону, і вони повинні оборонятися незалежно від ратифікації мирного договору. Дайте їм зрозуміти, що становище Півночі суттєво відрізняється від становища Півдня, та з огляду війни, фактичної війни німців з Україною, допомога Криму, який (Крим) німці можуть побіжно з’їсти, є не тільки актом сусідського обов’язку, але й вимогою самооборони та самозбереження. Можливо, що Слуцький не зрозумів усієї складності ситуації, що склалася, гне яку-небудь іншу спрощену лінію – тоді його треба осадити рішуче, пославшись на мене. Негайне… створення єдиного фронту оборони від Криму до Великоросії, залучення у справу селян, рішуче і безумовне перелицювання наших частин, які перебувають на Україні, на український лад – таке тепер завдання. …Втлумачте все це, товаришу Серго, кримсько-донецьким товаришам та добийтеся створення єдиного фронту оборони».

Утворення Республіки Тавриди
Антон Iосифович Слуцький, голова Раднаркому Республiки Тавриди

15 березня 1918 р. у Катеринославі відбулася нарада представників радянської УНР, Донецько-Криворізької республіки та Криму (останній репрезентували А. Слуцький та М. Хацько), учасники якої обговорили перспективи створення «єдиної лінії оборони» проти німецьких військ. Було визнано за доцільне вести відкриту війну проти Німеччини лише тим губерніям, котрі входять до складу радянської УНР. Іншим, у тому числі Криму, належало неофіційно допомагати всіма засобами у цій війні, демонструючи водночас дотримання умов мирного договору, який РСФРР підписала з Німеччиною та Австро-Угорщиною.
19 березня на засіданні ЦВК рад Таврійської губернії було прийнято декрет про оголошення території Таврійської губернії «у складі Сімферопольського, Феодосійського, Ялтинського, Євпаторійського, Мелітопольського, Бердянського, Перекопського та Дніпровського повітів Таврійською республікою рад робітничих, солдатських та селянських депутатів». Як бачимо, кримські більшовики включили до складу проголошеної республіки ряд територій, які в той час уже були визнані складовими частинами Української радянської республіки. Це викликало протест з боку харківського уряду, а також невдоволення й самої Москви, яка справедливо побоювалася використання німцями цього факту для активізації дій у напрямі поглинення Криму. Тому РНК РСФРР довелося «виправляти» кримських більшовиків, розтлумачуючи їм, які території можна віднести до Республіки Тавриди, а які – ні. Для цього знову було скликано засідання ЦВК рад Таврійської губернії. До Москви для отримання інструкцій від В. Леніна були надіслані С. Новосельський та О. Коляденко.

21 березня відбулося засідання Таврійського губернського ЦВК рад робітничих, солдатських та селянських депутатів. У порядку денному стояло шість питань:

  1. коротка доповідь делегації з Москви;
  2. конструкція влади в радянській Республіці Тавриді;
  3. чергові завдання;
  4. про Раду п’ятьох;
  5. про з’їзд Донської республіки;
  6. про розподіл обов’язків ЦВК з призначення тих, хто не увійшов до Ради народних комісарів.

Першим виступив А. Слуцький, який розповів про конференцію в Катеринославі та рішення, що були ухвалені під час її роботи. Потім слово взяв С. Новосельський, котрий повідомив: «Раднарком РСФРР, завдяки наступу на Україну та виникненню бойових дій між українськими радянськими військами та гайдамаками, запропонував для збереження Кримського та Чорноморського флотів оголосити в Криму автономну республіку, яка буде входити до складу РСФРР». Раднарком сподівався, що «Німеччина, яка має договір з РСФРР, не окупує Крим, якщо він не буде входити до складу України». Доповідач також повідомив, що Москва наполягала на створенні республіки лише в межах «нейтральної зони», тобто включаючи Крим від Перекопу, – «становлячи таким чином складову частину РСФРР». Після тривалого обговорення члени ЦВК рад прийняли рішення проголосити Республіку Тавриди у пропонованих Москвою кордонах.

Наступного дня ЦВК рад Таврійської губернії оприлюднив декрет про проголошення території Кримського півострова у складі Сімферопольського, Феодосійського, Ялтинського, Євпаторійського, Перекопського повітів Соціалістичною Радянською Республікою Тавриди.

Утворення Республіки Тавриди
Пам`ятний знак на мiсцi розстрiлу членів першого уряду Республiки Тавриди

Слід зазначити, що хоча Москва й виправила «помилку кримських товаришів», виключивши зі складу Республіки Тавриди українські території, це рішення частиною кримського керівництва на практиці не було сприйняте. Після проголошення Республіки Тавриди в межах тільки півострова ЦВК рад та РНК продовжували здійснювати керівництво північними повітами колишньої Таврійської губернії. Про це недвозначно свідчать документи. 28 березня А. Слуцький надіслав до всіх місцевих ревкомів телеграму, в якій категорично наголошувалося: «Декрет про кордони… вважати таким, що скасовано». 6 квітня до місцевих органів влади було надіслано директиву, в якій зазначалося: «Хоча за декретом Мелітопольський, Дніпровський і Бердянський повіти не увійшли до меж Республіки Тавриди, але у зв’язку з виявленими ними побажаннями та їхнім природнім зв’язком з іншими територіями Криму вони фактично входять до складу Соціалістичної Республіки Тавриди».

11 квітня РНК Республіки Тавриди спеціально розглянув це питання й ухвалив рішення: «1) жодного відокремлення повітів не визнаємо і вважаємо, що всі повіти становлять єдине ціле Республіки Тавриди; 2) мобілізувати вільні агітаційні сили й направити їх для роз’яснення політичного становища та необхідності евакуації хлібних продуктів; 3) допомагати всіма засобами по змозі цим повітам».

Утворення Республіки Тавриди
Мандат наркома фінансів Республiки Тавриди Олексiя Коляденка, 24 березня 1918 р.

Щодо допомоги, обіцяної урядом Республіки Тавриди материковим повітам, то, окрім партійної літератури та активістів, які повинні були навчати місцеві кадри, що треба робити, нічого більше їм надано не було. Натомість щодо викачування хліба з материкових повітів кримські керівники не пасли задніх. За березень-квітень з Дніпропетровського, Бердянського та Мелітопольського повітів до Росії було вивезено 6 млн пудів хліба. Втім, хліб більшовики вивозили не лише з Північної Таврії, а й з острівного Криму.

Утворення Республіки Тавриди
Пам`ятник першому уряду Республiки Тавриди в Алуштi на братськiй могилi членів Раднаркому та інших діячів Радянської Соцiалiстичної Республiки Тавриди, якi були розстрiлянi 24 квiтня 1918 року

Цифри, які наводять свідки тих подій, сильно різняться. Згідно з даними Ю. Гавена, датованими 1930 р., від середини січня до середини квітня 1918 р. з Криму до Москви і Петрограда було вивезено 5,5 млн пудів хліба. Проте у споминах, що побачили світ у 1933 р., він вже називає значно меншу цифру – за цей самий час з півострова було вивезено «не менше 3,5 млн пудів». Л. Гарчева зазначає, що названа Ю. Гавеном цифра в 5 млн пудів хліба є більш достовірною.

Окрім хліба, з Криму в Центр вивозилися великі запаси консервів, сиру, варення, джемів та інших продуктів, розрахованих на багаторічне зберігання.

Інтенсивне викачування продовольства призвело до різкого зниження посівних площ, великої нестачі продуктів харчування, а відтак – до загрози голоду в Криму.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Проект реалізовано за підтримки Українського культурного фонду

Тетяна Бикова

Кандидатка історичних наук, науковий співробітник Інституту історії України НАН України

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: