КРИМ. Керченська жіноча гімназія. Архівне фото з вікепедії

Українські навчальні заклади у Керчі століття тому: сподівання і реальність

Почати

Від Здолбунова, що поблизу Рівного, до кримської Керчі – понад тисяча кілометрів. Однак століття тому керченським шляхетним дівчатам кілька років видавалися атестати про закінчення приватної Здолбунівської жіночої гімназії.
Засновницею, власницею і керівницею цього навчального закладу була баронеса Елеонора Олександрівна фон Таубе. Гімназія діяла у збудованому 1905 р. корпусі двокласного міського залізничного училища – найпершого навчального закладу Здолбунова, заснованого 1877 р. Наразі у цій будівлі розташовується головний корпус ЗОШ № 5.

Здолбунівську жіночу гімназію було відкрито 1914 р. – у рік початку Першої світової війни. Західні кордони Російської імперії, близько до яких розташовувався Здолбунів, стали прифронтовою смугою. Відтак навчальний заклад було евакуйовано у 1915 (за іншими даними – таки у 1914) р. до «спокійнішої» Керчі. Подібна евакуація була суцільною, оскільки імперський уряд вдався до тактики «випаленої землі»: всі території, що залишалися під час війни, повністю зачищувалися, всі підприємства (як і населення) примусово евакуювалися цілком, разом з обладнанням і співробітниками, а інфраструктура зумисне псувалася і руйнувалася.

«Перенесена» з-під Рівного на берег Керченської протоки гімназія діяла протягом усієї війни – в тому числі й під час і після революції, що зруйнувала Російську імперію, і з проголошенням Криму «незалежною державою» під проводом «Кримського крайового уряду», підконтрольного німецькій окупаційній адміністрації.

Замітки у керченській газеті «Волна», 1918 р.

У числі керченської газети «Волна» за 23 липня 1918 р. знаходимо невелику нотатку такого змісту: «Тимчасовий керуючий Міністерством народної просвіти Налбандов звернувся до Керченської міської управи, чи нема з її боку якихось перешкод до дозволу засновниці Здолбунівської жіночої гімназії баронесі Е. О. фон Таубе проводити заняття у 1918-1919 навчальному році в її гімназії за прикладом трьох останніх років у другу зміну у приміщенні Керченської жіночої громадської гімназії. Безсумнівно, міська управа жодним чином цьому не перешкоджатиме, коли вже визнано за необхідне залишити у Керчі Здолбунівську гімназію, евакуйовану сюди за обставинами військового часу, назавжди. До того ж наразі вона переповнена суто місцевими ученицями».
Втім, у наступному випуску «Волни» було подано оголошення за підписом баронеси фон Таубе: «Здолбунівська жіноча гімназія з повними правами урядових гімназій з метою гідного проведення занять шукає придатне приміщення. З пропозиціями прошу звертатись особисто до мене кожного дня о 3-5 год. за адресою: Інститутська, № 25 (зараз вулиця Крупської; наразі за цією адресою розташовано міський пологовий будинок – авт.), квартира М. Г. Тодорова. У цей же час – прийом прохань на вступ до всіх класів гімназії». Подальша доля навчального закладу і його власниці губиться.

Раніше, 16 липня, «Волна» зазначила, що «Дума» (вочевидь, міська) привітала відкриття у Керчі політехнічного інституту: напередодні ця ідея не викликала заперечень під час губернського земського зібрання у комісії з заснування вишу.

Напередодні місто відвідав Олександр Коробов – випускник і співробітник Київського політехнічного інституту, уповноважений вишем на перемовини щодо створення політехнічного інституту в Керчі. Планувалося, що цей виш буде розташовано у приміщенні найстарішого навчального закладу Керчі – Кушніковського інституту шляхетних дівчат, відкритого ще у 1830-х рр. і названого за ім’ям чинного статського радника Григорія Кушнікова та його старшого сина Дмитра, які були його меценатами (інститут припинив своє існування у 1920 р.; зараз у його приміщенні розташовується ЗОШ № 1 імені Володі Дубініна). Однак адміністрація інституту не дуже радісно зустріла цю новину, заявивши, що про це не може бути й мови, оскільки «крайовий уряд» прийняв рішення розширити виш – усупереч перспективі його закриття. Відтак «міністр народної просвіти» Налбандов порадив Коробову розглянути як «стартовий майданчик» Севастополь – хоч подібних питань не порушували ані жодна профільна комісія, ані саме місто. Тим часом керчан засмутила втрачена можливість надати єдине придатне приміщення під виш.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Сергій Конашевич

Автор численних культурологічних публікацій, редактор ТОВ "Видавничий дім "Українська культура"

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: