Єпископ Коктебельський УПЦ МП Агафон (Опанасенко) та митрополит Феодосійський і Керченський УПЦ МП Платон (Удовенко). ФОТО: «Феодосийская Епархия»
/

«У тихому вирі»: заколот проти керченського архієрея УПЦ МП

Почати

7 червня 2022 року за підсумками Священного Синоду Російської православної церкви (РПЦ) три кримські єпархії Української православної церкви» (у єдності з Московською патріархією; УПЦ МП) всупереч церковним канонам були «прийняті в адміністративне підпорядкування Патріархові Московському і всієї Русі та Священному Синодові РПЦ» буцімто на прохання правлячих архієреїв цих єпархій, на основі яких було утворено т. зв. «Кримську митрополію РПЦ».

Буквально за кілька тижнів на зазвичай малоактивному сайті Феодосійської єпархії, новини на якому раніше публікувалися з величезними часовими інтервалами, з’явилися повідомлення про скандал у керченській громаді церкви Московського патріархату. Зокрема, ініціативна група місцевих парафіян висловила своєрідний «вотум недовіри» митрополитові Феодосійському і Керченському Платонові (Удовенку) у відкритому листі, адресованому предстоятелеві РПЦ патріархові Кірілу, управлінню справами Московської патріархії та редакціям міських новинних ресурсів. До того ж, виявилося, що частина образ на митрополита накопичувалася протягом десятиліття, відколи він став на чолі новоутвореної єпархії УПЦ МП, а деякі його дії та рішення були охарактеризовані як «неадекватні» через поважний вік 81-річного ієрарха.

Лист групи керченських парафіян до патріарха Кіріла зі скаргою на керченського митрополита УПЦ МП Платона. Джерело: «Мыкерчь.РФ»
2 сторінка листа групи керченських парафіян

Автори звернення звинуватили митрополита Платона у тому, що нібито за його ініціативою виникають проблеми у функціонуванні дитячих гуртків і секцій на базі єпархіального храму в ім’я святителя Луки, який з кінця 1990-х років розташовується у будівлі колишнього Будинку офіцерів на території розформованої військової частини. Парафіяни стверджують, що в їхніх дітей без пояснення причин забрали сприятливі умови, в які були вкладені не лише кошти, а й нематеріальні ресурси. Зокрема, було закрито спортзалу при храмі, що розташовувалася у колишній актовій залі. Ця ситуація буцімто призвела до того, що своє місце служіння залишив протоієрей Роман Запоточний, який був настоятелем храму з 2004 року і «до останнього підтримував людей та боровся за права дітей».

Також члени ініціативної групи стверджували, що начебто за розпорядженням митрополита Платона у старовинному храмі Івана Предтечі в Керчі, який є пам’яткою культурної спадщини національного значення і який російські окупанти внесли до своїх реєстрів як «об’єкт культурної спадщини народів РФ федерального значення», було закрито бібліотеку – на місці якої з’явилася торгівельна точка. У Феодосії ж недільну школу при одному з храмів, назву якого не було вказано, митрополит Платон буцімто наказав «узаконити під житло своєму племінникові».

Крім іншого, парафіяни керченського храму святителя Луки поскаржилися також на «неналежну» поведінку помічниці митрополита Платона – черниці Ісидори (мирське ім’я – Любов Мельник). «З її появою у нашому храмі все зруйнувалося, та любов і благодать, що були, безнадійно минули. Черниця Ісидора поводиться, м’яко кажучи, неадекватно: вона свариться з парафіянами, людьми, які пропрацювали у храмі 10-14 років, лає їх, виганяє геть з робочого місця, може навіть битися. На Велике Свято Пасхи зовсім сказилася і не давала пройти до каси, загородила собою двері й вимагала «пароль». Вона займається плітками, скандалить, гасає храмом із лютим виглядом фурії тощо. Ми неодноразово слізно просили і скаржилися нашому владиці Платонові, але чомусь усе марно», – повідомлялося у листі.

Основним підписантом аналогічного відкритого листа, складеного нібито від групи членів керченських релігійних громад Московського патріархату, став уродженець Тернопільської області, земляк теперішнього митрополита Сімферопольського і Кримського УПЦ МП Лазаря (Швеця) Любомир Гаврисевич – заслужений працівник культури АР Крим, художній керівник академічного хору «Боспор», у 2011 році удостоєний ордена святого князя Ярослава Мудрого за заслуги перед УПЦ МП. Після російської окупації Криму Гаврисевич очолив фейкову комісію з питань культури міської організації «Русской общины Крыма», а у 2015 році отримав від маріонеткової міської «влади» Керчі «почесний знак міста «Золотий грифон».

Зокрема, у своєму зверненні Любомир Гаврисевич перелічив заходи, які проводилися з кінця 1990-х років до 2012 року за ініціативою протоієрея Сергія Коваля, що був тоді благочинним Керченського церковного округу УПЦ МП, на базі духовно-просвітницького центру при храмі святителя Луки: різдвяні та великодні благодійні концерти згаданого хору «Боспор», ярмарки, виступи міських недільних шкіл, презентації книжок і авторських пісень, читання духовної літератури з нагоди християнських свят. Також при храмі було створено недільну школу для дітей парафіян, працювали гуртки малювання, театральні та спортивні секції. Ці добрі починання були підтримані парафіянами храму та мешканцями міста, а також настоятелем Романом Запоточним. Серед іншого, Гаврисевич звернув увагу на те, що будівля колишнього будинку культури військового гарнізону була безоплатно передана містом у розпорядження Сімферопольської і Кримської єпархії УПЦ МП для подальшого переобладнання під просвітницький центр та храм святителя Луки; при цьому громада вклала великі зусилля та матеріальні засоби в тому числі у збереження актової зали на 500 місць як приміщення з найкращою в місті акустикою для духовних піснеспівів та в облаштування інших приміщень будівлі для праці дитячих гуртків. Після свого призначення на керченську кафедру наприкінці 2012 року, митрополит Платон своїм «нічим не обґрунтованим» рішенням перемістив недільну школу до «непристосованого тісного приміщення», а також видав розпорядження про закриття актової зали, через що зупинилася праця спортивних секцій, які діяли у ній.

Також Любомир Гаврисевич «пригадав» митрополитові Платонові тяганину зі встановленням на території храму святителя Луки пам’ятника його небесному покровителеві, виготовленого за ініціативою міської «влади» і зрештою встановленого в іншому місці на землі, що належить місту, та з виготовленням і встановленням барельєфа у нижній частині зовнішньої стіни будівлі храму. До того ж, Гаврисевич закликав до незаконного «косметичного ушляхетнення» зовнішнього вигляду історичного храму Івана Предтечі «у рамках закону» держави-окупанта.

Любомир Гаврисевич. Джерело: «Русская община Крыма»

Наприкінці свого листа Любомир Гаврисевич назвав «дивовижним» і «антиморальним» факт надання митрополитові Платонові у серпні 2021 року окупаційною «владою» Керчі «звання почесного громадянина міста» за «велику громадську працю»; при цьому було заявлено, що до отримання цього «звання» архієрей УПЦ МП прожив у Керчі лише сім років (вочевидь, Гаврисевич вів відлік часу від моменту російської окупації Криму), і така «честь» для нього буцімто «викликала обурення містян і громадськості». Посилаючись на пункт 26 глави XVI статуту РПЦ, який дозволяє архієреям подавати на ім’я московського патріарха прохання про відхід на спочинок після досягнення 75-річного віку, Гаврисевич запропонував митрополитові Платонові піти на пенсію, скориставшись такою можливістю, і «на благо духовного та морального розвитку дати дорогу для добрих справ молодому новому єпископові»: тут, вочевидь, мався на увазі єпископ Агафон (Опанасенко), який раніше був ризничим Києво-Печерської лаври, а наприкінці літа 2021 року за рішенням Священного Синоду УПЦ МП був відправлений до Криму на посаду вікарія Феодосійської єпархії с титулом «Коктебельський».

В обговореннях цих листів окремі коментатори запідозрили їхніх авторів у «явних проукраїнських настроях», на які у текстах звернень анічогісінько не вказувало, а колишнього настоятеля храму святителя Луки о. Романа Запоточного – у дружніх стосунках із Любомиром Гаврисевичем та протекції майже монопольній участі очолюваного ним хору «Боспор» у заходах православного спрямування із «псевдодуховними піснеспівами».

При цьому з подивом було відзначено зазвичай непритаманну Феодосійській єпархії УПЦ МП оперативну реакцію на інцидент. За лічені дні після публікації звернень Гаврисевича та компанії, на сайті єпархії було оприлюднено заяву її секретаря протоієрея Іоана Копилова у відповідь на скарги «наклепницького змісту» на митрополита Платона. Копилов заявив, що ці звернення «у ці складні для церкви та вітчизни часи» він сприйняв «із глибоким смутком», і що подана у них інформація «не відповідає дійсності, завдає збитків честі та гідності церкви, духівництву, православній громадськості, владі міста-героя Керчі». Зокрема, секретар Феодосійської єпархії УПЦ МП заявив, що наприкінці 2012 року настоятель и парафіяни храму святителя Луки зустріли митрополита Платона «холодним, а іноді навіть хамським, безтактним і безкультурним ставленням»; при цьому парафіяни буцімто не виконували розпоряджень митрополита без схвалення настоятеля, який нібито весь час негативно налаштовував їх проти архієрея.

Храм УПЦ МП в ім’я святителя Луки в Керчі. Джерело: «Русская Православная Церковь online»

Згідно з викладеною Іоаном Копиловим історією керченського храму святителя Луки – він виник на базі просвітницького центру, створеного у 2000 році зусиллями парафії Олександра Невського під керівництвом настоятеля протоієрея Сергія Коваля, і «передбачався як джерело прибутку для діяльності центру» (sic!). Після капітального ремонту напівзруйнованого будинку офіцерів, у центрі були розташовані актова зала, конференц-зала, бібліотека, навчальні класи, трапезна, а також архієрейські покої з кабінетом. Останній пункт, з урахуванням плутаної хронології викладу, викликає питання, коли саме у центрі з’явилися архієрейські покої – до чи після утворення Феодосійської єпархії УПЦ МП та призначення її правлячого архієрея. У 2000–2004 рр. настоятелем храму був Дмитро Сарахман, який мешкав у будівлі центру і «зруйнував усе, що було, влаштував у приміщенні біля актової зали кошару для кіз, почав вести аморальний образ життя, за що й був знятий з посади та заборонений у служінні». У 2004 році настоятелем було призначено Романа Запоточного. На створеному ним сайті храму інформація про православний центр «виглядає так, немовби всі роботи з відновлення будівлі – це його заслуга», а все, що було за о. Сергія Коваля, «викреслено з історії храму та центру». Серед безпосередніх заслуг о. Романа, за версією Копилова, – встановлення бані, благоустрій території з дитячим майданчиком, будівництво каплиці у дворі храму, продовження діяльності недільної школи; при цьому настоятель буцімто «особисто не допоміг нікому з прохачів, завжди відправляючи їх по допомогу до митрополита».

Що стосується актової зали у приміщенні просвітницького центру Феодосійської єпархії УПЦ МП – вона, за словами Копилова, стояла без ремонту і здавалася в оренду під працю спортивних секцій, які не мали стосунку до церкви, а їхні «цілковито далекі від православ’я» відвідувачі у розмовах використовували ненормативну лексику, що є неприпустимим поруч із храмом; через це митрополит Платон розірвав домовленості з орендаторами. Вже після повномасштабного вторгнення РФ до України наприкінці зими 2022 року, у приміщенні колишньої актової зали розташувався гуманітарний центр «Боспор», понад 800 тисяч рублів на облаштування якого єпархія отримала у рамках грантового конкурсу «Православна ініціатива»; на базі цього центру лицемірно надається матеріальна та «юридична» допомога людям, які були змушені тікати до окупованого Криму з територій материкової України внаслідок військової агресії РФ. Також Копилов згадав, що стараннями митрополита Платона з бюджету держави-окупанта було надано 268 млн рублів на незаконну «реставрацію» історичного храму Івана Предтечі, який секретар Феодосійської єпархії УПЦ МП назвав «найдавнішим храмом РФ» і який єпархія використовує у статусі кафедрального; бібліотека ж із цього храму «перемістилася до будівлі недільної школи» – однак при цьому Копилов зволів «забути» про торгівельну точку, яку, за твердженням Любомира Гаврисевича, було облаштовано замість бібліотеки. Втім, самому Гаврисевичу протоієрей пригадав, як його хор «Боспор» своєю півгодинною програмою забирав в інших виконавців, у тому числі вихованців недільних шкіл, можливість виступу на заходах, які провадив о. Роман Запоточний і які відбувалися «формально, переважно за рахунок ентузіазму інших зацікавлених людей».

Далі Іоан Копилов повернувся до особи о. Романа, який протягом певного часу керував у керченському благочинні напрямком праці з молоддю, а у 2013 році був призначений керівником відповідного єпархіального відділу – проте нібито сам зізнавався у відсутності будь-якого зацікавлення просвітницькою діяльністю: за твердженням секретаря Феодосійської єпархії УПЦ МП, відділ «практично не працював», а його діяльність обмежувалася «спільними чаюваннями та вилазками на природу невеликого гурту молоді». До 2014 року кандидатура о. Романа була відсутня у списках кандидатів на отримання нагород УПЦ МП, однак того ж року (до чи після російської окупації Криму – не уточнювалося) якась людина, що прибула, ймовірно, з материкової території України до Криму і відрекомендовувалася як співробітник УПЦ МП, передала митрополитові Платонові листа з папером, нібито підписаним предстоятелем УПЦ МП митрополитом Володимиром (Сабоданом) на нагородження о. Романа правом носіння митри – головного убору єпископів, надягати який мають право також священики, удостоєні такої честі за особливі заслуги. Псевдоуказ без номера, з сумнівними підписом і печаткою, а також помилками у тексті керченський архієрей проігнорував. На той час УПЦ МП на правах місцеблюстителя замість важкохворого митрополита Володимира керував митрополит Онуфрій (Березовський), її теперішній предстоятель. На думку Іоана Копилова, укази про нагороди на старих бланках міг видавати теперішній митрополит Переяславський і Вишневський Православної церкви України (ПЦУ) Олександр (Драбинко), якого секретар Феодосійської єпархії УПЦ МП назвав «забороненим» і який у 2006–2014 рр. був особистим секретарем і вікарієм митрополита Володимира; за словами Копилова, о. Роман Запоточний сам зізнавався у відповідних домовленостях із митрополитом Олександром, а того ж 2014 року після смерті митрополита Володимира повідомляв усім, що новим предстоятелем УПЦ МП стане митрополит Вінницький і Барський Симеон (Шостацький), який нині служить у ПЦУ – «в розколі та забороні», за термінологією Копилова. Секретар Феодосійської єпархії УПЦ МП також додав, що після становлення ПЦУ, яка для нього є «так званою», о. Роман Запоточний висловлювався на її підтримку і начебто висловлював несхвалення діяльності УПЦ МП. При цьому митрополит Платон «терпів і пробачав» те, що о. Роман іноді під час богослужінь надягав митру, не маючи на це права. До того ж, син о. Романа працював у митрополита Платона водієм, а згодом був висвячений на диякона. У вересні 2021 року о. Роман буцімто зажадав від митрополита Платона нагородити його правом носіння митри, пообіцявши архієреєві, що його «скоро все одно приберуть» (саме тоді на служіння до східного Криму з материкової України прибув новий вікарний архієрей – єпископ Коктебельський Агафон). Внаслідок цієї «зухвалої витівки» протоієрей з настоятеля храму був розжалуваний у ключарі – однак, за власним-таки клопотанням, отримав заради своїх дітей-студентів «гідну зарплатню, яка набагато перевищувала зарплатню інших священиків та настоятелів міських храмів». Суворе покарання, годі й казати.

Крім іншого, Іоан Копилов обвинуватив Романа Запоточного у «бездіяльності», яка призвела до втрати єпархіальним управлінням земельної ділянки, та додав, що цю ділянку вже після російської окупації Криму, у 2020 році, «міська адміністрація» Керчі передала у розпорядження єпархії, і зараз на ній за ініціативою митрополита Платона за підтримки російської федеральної агенції у справах національностей споруджується «чудова» триповерхова будівля духовно-просвітницького центру «Корчев», на будівництво якого з бюджету РФ було надано 100 млн рублів.

Далі секретар Феодосійської єпархії УПЦ МП перейшов до «опозиціонера» митрополита Платона Любомира Гаврисевича, заявивши, що той не є парафіянином жодного храму міста, а його «церковна діяльність» пов’язана лише з виступами хору «Боспор», який припинили запрошувати на загальноміські заходи. Також Іоан Копилов закликав позбавити Гаврисевича ордена Ярослава Мудрого через Київську митрополію УПЦ МП та порадив міській і «республіканській» організаціям «Русской общины Крыма» звернути увагу на «безкультурну поведінку» Гаврисевича, яка «ганьбить саму ідею «русской общины», та на його підтримку «явно націоналістично і розкольницьки налаштованого» о. Романа Запоточного. До того ж, секретар Феодосійської єпархії УПЦ МП викрив Гаврисевича на заздрості до митрополита Платона через звання «почесного громадянина Керчі», присвоєного архієреєві «на заздрість ворогам церкви», і додав, що невдоволення цим рішенням «депутатського корпусу Керченської міської ради» висловлювали «ворожі українські сайти, які досі якимось чином діють на території Росії» – до якої Копилов зараховує і окупований Крим. На думку секретаря єпархії, свою скаргу на митрополита Платона Гаврисевич адресував предстоятелеві УПЦ МП митрополитові Онуфрію, однак після переведення кримських єпархій УПЦ МП у пряме підпорядкування Московській патріархії листа було переадресовано патріархові Кірілові. Також Копилов згадав і ремарки Гаврисевича щодо пам’ятника святителю Луці Кримському, який місто отримало за сприяння народного артиста РФ Васілія Ланового, що підтримав воєнну агресію РФ проти України (помер 28 січня 2021 року), і який за наполяганням митрополита Платона було встановлено у самому центрі Керчі.

Заява парафіян храму при управлінні Керченської єпархії УПЦ МП про підробку їхніх підписів. Джерело: «Феодосийская Епархия»

Окрему увагу було приділено підписам парафіян керченського храму святителя Луки, долучених до звернення. За твердженням Іоана Копилова, багато людей не знали про зміст листа і підписувалися за повернення о. Романа Запоточного на посаду настоятеля парафії на чистому аркуші. У списках були виявлені й підписи від імені неповнолітніх дітей. Також за деяких людей підписи ставили буцімто їхні родичі та знайомі, або взагалі невідомі їм люди; у будь-якому разі і ті, й інші висловлювали готовність відкликати свої підписи та перепросити митрополита Платона. На першому місці стояв підпис Єкатєріни Кришталь – засновниці «ТОВ «Мыкерчь.РФ»: інформацію про листи було оприлюднено на однойменному інформаційному сайті та в його спільноті у російській соціальній мережі «ВКонтакте». Це «ТОВ» з’явилося у реєстрах держави-окупанта 27 квітня 2022 року. За інформацією Іоана Копилова, 30 квітня о. Роман Запоточний подав на ім’я митрополита Платона два прохання – про переведення до храму св. Афанасія в Керчі та про почислення за штат із правом переходу до іншої єпархії; у той же час о. Роман буцімто висловлював намір поскаржитися на керченського архієрея митрополитові Онуфрію. Наприкінці травня о. Роман перейшов до штату Сімферопольської і Кримської єпархії УПЦ МП та був призначений виконувачем обов’язків настоятеля одразу трьох храмів у Чорноморському районі АР Крим.

Загалом Іоан Копилов розцінив ситуацію з листами проти правлячого архієрея Феодосійської єпархії УПЦ МП як «замовлення зацікавлених осіб з метою усунення митрополита Платона в якості помсти за його рішення, пов’язане з позбавленням о. Романа місця настоятеля храму» та повідомив, що йому стало відомо про подібну скаргу на єпископа Джанкойського і Роздольненського Алексія (Овсянникова; Джанкойська єпархія УПЦ МП відповідної інформації не озвучувала); цей інцидент секретар Феодосійської єпархії УПЦ МП назвав схожим на «цілеспрямовану дискредитацію кримських архієреїв [УПЦ МП] з боку СБУ після їхнього відповідального та патріотичного рішення щодо переходу до РПЦ». Пославшись на «Ставлення РПЦ до навмисного публічного богохульства та наклепу на церкву», прийняте 4 лютого 2011 року Архієрейським Собором РПЦ, Іоан Копилов порекомендував священноначаллю та «світським організаціям» окупованого Криму та РФ «вжити відповідних заходів», а підписантам відкритих листів проти митрополита Платона – «принести публічне покаяння». Копії своєї заяви секретар Феодосійської єпархії УПЦ МП направив до московського патріарха Кіріла, митрополита Сімферопольського і Кримського Лазаря, митрополита Феодосійського і Керченського Платона, до «міської адміністрації» та «міської ради» Керчі, а також до ЗМІ.

Заява єпископа Агафона та духівництва Керченської єпархії УПЦ МП на підтримку заяви секретаря єпархії Іоана Копилова за фактом «наклепу» на митрополита Платона. Джерело: «Феодосийская Епархия»

Цілком очікувано єпископ Коктебельський Агафон разом із духівництвом Феодосійської єпархії УПЦ МП підтримав заяву Іоана Копилова за фактом «наклепу» на митрополита Платона. Згодом парафіяни храму при управлінні єпархії заявили про підробку їхніх підписів під відкритим зверненням. Так, якийсь Сєрґєй Чмихалов повідомив, що ані він, ані ще четверо членів його родини не мають жодного стосунку до листа, до якого без їхнього відома були додані їхні підписи.

На початку липня у редакції згаданого сайту «Мыкерчь.РФ» із посиланням на парафіян керченського храму святителя Луки повідомили, що ті помирилися з митрополитом Платоном, який після публікації та відправлення до Москви скарги на нього разом із помічниками скликав священиків Керчі на зібрання з метою розгляду та обговорення конфліктної ситуації, внаслідок чого священнослужителі та парафіяни «дійшли спільної думки та мирної згоди двох сторін». Зокрема, людей заспокоїли і запевнили, що будуть проведені роботи з покращення загального та внутрішнього стану храму, а також пообіцяли налагодити не лише фізичний стан храму, а й вплинути на створення сприятливої духовної атмосфери у ньому.

У викладеній справі увагу привертає один момент – походження основних її фігурантів. Митрополит Сімферопольський і Кримський Лазар – родом із села Комарин Кременецького району Тернопільської області. Про місце народження Любомира Гаврисевича інформації знайти не вдалося, проте відомо, що ще у 1960-х роках він мешкав на Тернопільщині, звідки подався на далекі терени Росії. О. Роман Запоточний – уродженець Тернополя. Зважаючи на цей чинник, можна було б припустити операцію галицького земляцтва, спрямовану на закріплення позицій на сході Криму, де вже майже десятиліття першу скрипку в церковному житті грає проросійський осередок під керівництвом митрополита Платона. Втім, від свого керченського «колеги» митрополит Лазар за ступенем колабораціонізму з окупаційним режимом по суті нічим не відрізняється. Ще задовго до російської окупації Криму Лазареві дорікали тим, що для місцевого сепаратистського руху він є «чужою людиною» (незважаючи навіть на членство у російській націоналістичній організації «Всемирный русский народный собор»), а також витісненням проросійських священиків з кримських парафій УПЦ МП та заміною їх на вихідців із заходу України – які не завжди були носіями українства, що закидали їм різні «союзы русских православных верующих Крыма». Той же о. Роман Запоточний навряд чи є людиною, яку можна було б запідозрити у «проукраїнських» настроях. Ще в серпні 2009 року він разом з іншими керченськими священиками їздив до Севастополя, щоб узяти участь у зустрічі та спільному богослужінні з московським патріархом Кірілом і отримати його благословення; долучення до цього заходу священик назвав «великою честю». Менше ніж за два роки о. Роман узяв участь у Так звучала тема церковно-педагогічних Кирило-Мефодіївських читань, що відбулися у ялтинському санаторії «Росія» у рамках шовіністичного «міжнародного» фестивалю «Великое русское слово», до роботи якого долучилися московські гості.

Як би там не було, але цьогорічний неочікуваний інцидент збурив «тихий вир», який собою становить Феодосійська єпархія УПЦ МП. Так само несподівано, хоча деякою мірою прогнозовано, серед голосів взаємних обвинувачень пролунали докори «українським націоналізмом», «підтримкою розколу» (себто ПЦУ), «підступах СБУ» та іншими «традиційними» штампами російської пропаганди, які використовує Московська патріархія. Незважаючи на незаконну зміну юрисдикції, для кримських єпархій УПЦ МП, які роками обслуговують інтереси окупаційного режиму, подібні вистави можуть мати властивість повторюватися – принаймні до деокупації півострова.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Віталій Солончак

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: