«Царська фортеця» Алма-Кермен
Почати

У далекому 1837 році науковець Петро Кеппен виявив у південно-західному Криму руїни пізньоскіфського городища, зафіксувавши його у «Кримському збірнику» під назвою Кала і висловивши припущення, що північна частина передгір’їв Криму захищалася низкою взаємопов’язаних і збудованих за єдиним планом укріплень, які перепиняли шлях до гірських районів і до узбережжя Тавриди. Поселення могло бути тотожне до згадуваної Страбоном «царської фортеці» Хабеї.

Археологічні дослідження на городищі розпочалися у 1954 р. за ініціативою археолога Н.О. Богданової та були продовжені у 1959-1967 рр. під керівництвом Т.М. Висотської. Внаслідок розкопок під керівництвом Ю.П. Зайцева у 2004-2009 рр. було виділено кілька хронолого-археологічних горизонтів життя городища, пов’язаних з існуванням пізньоскіфського поселення та присутністю римського гарнізону. Некрополь досліджувався у 1950–80-х рр. Н.О. Богдановою, у 2004–2006 рр. – Ю.П. Зайцевим. Своє найменування городище отримало від колишньої (до 1948 р.) назви села Завітне Бахчисарайського району – Алма-Кермен, або ж Альма-Кермен чи «Альминська фортеця».«Царська фортеця» Алма-Кермен

На південь від городища біля підніжжя плато розташоване селище, за 250 метрів на південний захід – некрополь на понад 300 поховань, який виник у І ст. до н.е. (однак переважна частина поховань датується ІІ ст. н.е.) і займав переважну частину городища.

Життя на городищі розпочалося у VI-V ст. до н.е. за часів таврів. Наприкінці II ст. до н.е., сюди прийшли скіфи, котрі на узвишші облаштували фортецю, а біля його підніжжя – селище, яке виникло пізніше за Неаполь Скіфський. Плідна земля та близькість питної води сприяли орному землеробству, яке було основним заняттям (скіфи вирощували переважно пшеницю), виноградарством (привезене вино коштувало чимало, дозволити його собі могли лише заможні). Скіфія постачала на причорноморський ринок величезну кількість хліба, при цьому мавши монополію. Слід зазначити, що на Алма-Кермені вперше в Північному Причорномор’ї була виявлена житня культура. Також місцеві мешканці займалися ткацтвом, гончарством, каменярством, ковальством, ливарством. Життя поселення концентрувалося на північно-східній ділянці плато.

У 60-х рр. I ст. н.е. до Херсонеса на заклик місцевих мешканців увійшли римські легіонери, щоб захистити поліс від скіфів; відтоді місто втратило незалежність і стало володінням Римської імперії. Городище Алма-Кермен, яке було розташоване на перехресті шляхів, що вели вглиб Скіфії, за 4-5 км від магістралі Неаполь – Херсонес, мало для римлян стратегічне значення як місце, де можна було створити зручний і стратегічно важливий військовий пост, розташувавши там загін. Середня течія Альми становила глибинні території Скіфії; уздовж річки пролягав суходільний шлях, який пов’язував два згадані важливі населені пункти. Цей чинник дозволив римлянам запровадити фактичну товарну блокаду Скіфії, регулюючи потік товарів з гирла Альми до Неаполя: це не могло не порушувати й не послаблювати економічне життя скіфської держави. Ймовірно, зайнявши силою плато городища, легіонери примусили його мешканців-скіфів розташуватись на селищі. Останнім лишалося хіба що підпорядкуватись, оскільки вояків серед них було небагато – кинджали та мечі були виявлені лише у 4-х похованнях: цим неможливо було протистояти римській зброї.«Царська фортеця» Алма-Кермен

Вочевидь, на Алма-Кермені був розташований один із загонів XI легіону Клавдія, що входив до херсонеського гарнізону. Зокрема, на городищі була знайдена черепиця, обпалена й таврована штемпелями легіону в Херсонесі: її велику партію привезли для спорудження різних будівель на Алма-Кермені. Городище могло бути єдиним місцем Скіфії, до якого увійшли римські легіонери: принаймні, у місцевості нема іншого пункту з явними слідами перебування римлян. Попри окупацію, місцеве населення займалося звичними справами.

Римський легіон пробув у фортеці не більш ніж три десятиліття, після чого вона знов стала скіфською: вочевидь, причиною виходу римлян була необхідність зосередити війська на заході імперії, коли у II-III ст. н.е. варвари дедалі частіше почали загрожувати провінціям на Рейні та Дунаї.

В середині III ст. н.е. поселення на Альмі загинуло від пожежі; мешканці залишили його раптово, про що свідчить покинуте добро, серед якого були навіть золоті прикраси. Ймовірно, фортецю зруйнували готи, котрі в цей час увійшли до Криму. Тоді ж припинилося життя на багатьох поселеннях європейського Боспору.

«Царська фортеця» Алма-КерменНа початку травня 2013 р. виставковий проект Кримської республіканської установи «Історико-археологічний заповідник «Неаполь Скіфський» переміг у конкурсі на проведення серії експериментальних виставок Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара». Проект мав на меті створення на базі музею та презентацію виставки «Vinum et Oleum. Стародавня амфора – від народження до смерті» в березні-травні 2014 р. Основою експозиції мали стати античні амфори з фондів заповідника, в тому числі й знайдені при дослідженні городища Алма-Кермен. Плани зруйнувала окупація Криму Росією в лютому-березні 2014 р.

Проект реалізовано за підтримки Українського культурного фонду

Сергій Конашевич

Автор численних культурологічних публікацій, редактор ТОВ "Видавничий дім "Українська культура"

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: