Статус Кримської республіки
Група командирів Кримської Червоної армії
/

Статус Кримської республіки

Почати
  • This page available also in
  • EnglishEnglish

9 травня 1919 року уряд Кримської республіки надіслав телеграму до Москви, в якій викладалися його найближчі плани: «Опублікували урядову декларацію, в цілому схожу на вашу. Днями, зібравши фактичні дані про звірства добровольців, скоєні під охороною союзників над мирним населенням, опублікуємо по радіо протест проти попередніх дій Антанти і сучасної блокади узбережжя. Копію ноти протесту повідомимо негайно. Настійно просимо вжити всіх заходів до встановлення безпосереднього телеграфного зв’язку з Києвом і Москвою». З тексту телеграми ще раз можна побачити: уряд Кримської республіки цілком залежав від вказівок, які надходили до нього ззовні.

На відміну від уряду Республіки Тавриди, якого цілком задовольняв стан справ, коли через відсутність надійного зв’язку центр іноді не мав чіткого уявлення щодо подій на півострові, уряд Кримської республіки бажав інформувати Москву з приводу будь-яких питань. Проте всіх в Кремлі турбував «кримський сепаратизм». 28 травня політбюро ЦК (були присутні лише троє – В. Ленін, Л. Каменєв і М. Крестінський) ухвалило рішення про статус Кримського уряду та Кримського обкому партії. В цьому рішенні вказувалося: «Прийнято як директива, що уряд діє на правах губвиконкому, підпорядковуючись ВЦВК і відповідним наркомам за приналежністю, а обласний партійний комітет прирівнюється до губкому, зв’язаному безпосередньо з ЦК РКП(б)». Кримська Червона армія, як частина Червоної армії, підпорядковувалась Південному фронту «на правах дивізії». Жодні самостійні дії не допускалися. Отже, політбюро ЦК РКП(б) вичерпно визначило реальний статус Кримської республіки.

Це рішення телеграфували до Сімферопольського ревкому, і того ж дня, 28 травня, ревком його продублював: «Кримський уряд діє на правах губкому, а обком прирівнюється до губкому, зв’язаному з ЦК РКП(б). Кримська армія – частина Червоної армії РСФРР, що входить до складу Південного фронту як дивізія, жодні самостійні дії і формування на Кримському півострові неприпустимі. Флот і порти перебувають в управлінні Всеросійського морського штабу».

Статус Кримської республіки
Група командирів Кримської Червоної армії

Яким був офіційний статус проголошеної більшовиками республіки? В різних документах він мав різні визначення. У Кримському архіві зберігається наказ наркома охорони здоров’я Д. Ульянова від 9 травня, в якому говориться: «Цього числа я вступив у виконання обов’язків народного комісара охорони здоров’я і соціального забезпечення Кримської радянської федеративної республіки». Назва «федеративна» республіка зустрічається в деяких інших постановах кримського Раднаркому. Отже, Кримська республіка вважалася і територіальною автономією в складі РСФРР, і федеративною республікою (слово «федеративна» підкреслює факт її рівноправності з іншими радянськими республіками, в тому числі і з РСФРР), і губернією (згідно з рішенням політбюро ЦК РКП(б) від 28 травня). Водночас з 1 червня 1919 р. вона, разом з Росією, Україною, Латвією, Литвою і Білорусією, була проголошена членом військово-політичного союзу радянських республік.

Цей різнобій аніскільки не хвилював московський партійний центр. ЦК РКП(б) створював Кримську республіку лише для «зовнішнього» використання.

Визначення реального статусу Кримської республіки у постанові політбюро ЦК РКП(б) від 28 травня 1919 р. призвело до того, що партійні й радянські органи Криму були виведені з-під підпорядкування ЦК КП(б)У і Раднаркому України і підпорядковані виключно органам РСФРР не тільки де-юре, тобто згідно з рішенням VΙΙΙ з’їзду РКП(б), але й де-факто. Прагнення керівників радянської України, які бажали зберегти Крим у своєму складі, не були задоволені. Втім, КП(б)У протягом квітня – травня продовжувала наполягати на приналежності Криму УСРР.

Уперше питання щодо приналежності Криму розглядалося на засіданні сімферопольського військово-революційного комітету ще 27 квітня 1919 р. На порядку денному воно стояло у такому формулюванні: «Кому підпорядкований Крим – Україні чи Великоросії?». Після тривалого обговорення ревком ухвалив таке рішення: «Крим стає самостійною одиницею. Комісаріати мають керуватися виключно декретами з центру, але в деяких випадках допустимо вводити поправки з українських декретів». Отже, місцеві більшовики вважали, що Крим є територією, яка має керуватися законами з Москви.

Статус Кримської республіки
Наказ коменданта Ялти, 2 червня 1919 року

6 травня секретар Кримського обласного комітету РКП(б) Шульман надіслав до ЦК РКП(б) телеграму, в якій зазначав: «Створенням Кримського уряду необхідно вирішити питання приналежності партійних організацій Криму». 9 травня ЦК КП(б)У просив ЦК РКП(б) відповісти, у чиєму веденні перебувають партійні організації Криму – ЦК РКП(б) чи ЦК КП(б)У. 10 травня ЦК РКП(б) надіслав обом сторонам відповідь. Кримський обком отримав телеграму, в якій зазначалося: «Відповідно до постанови VIII з’їзду Крим прирівнений до області. Організаційно зв’язаний з ЦК РКП(б). Секретар ЦК Стасова». ЦК КП(б)У повідомляли: «Кримський півострів належить до ведення Цека РКП(б). Секретар Цека РКП(б) Стасова».

Втім, в Україні не бажали змиритися з втратою Кримського півострова. 13 травня ЦК КП(б)У вдруге просив ЦК РКП(б) повідомити, чи входить партійна організація Криму до складу КП(б)У. Цього ж дня з секретаріату ЦК РКП(б) надійшла відповідь: «Кримський півострів належить до ведення Цека РКП(б)». Повідомлення було знову надіслане до Кримського обкому РКП(б). Підтвердило це й вищезгадана постанова політбюро ЦК РКП(б) від 28 травня 1919 р.

Однак Х. Раковський надсилав до Сімферополя різноманітні вказівки, котрі стосувалися й питань «партійного будівництва». Це викликало незадоволення з боку уряду Криму. 9 червня Д. Ульянов надіслав Х. Раковському телеграму, в якій зазначав: «Ваша телеграма за № 2204 від 7 червня отримана. Проте всі питання Криму згідно з постановою ЦК РКП вирішуються виключно Москвою. Вашу пропозицію передайте Москві».

Знову виникла проблема приналежності трьох північних повітів Таврійської губернії. Як і рік тому, під час існування Республіки Тавриди, керівники Криму намагалися підпорядкувати їх собі. 22 червня до Х. Раковського було надіслано таку телеграму: «З вашого листа можна зрозуміти, що три північних повіти Таврійської губернії не можуть належати республіці Крим. Будь ласка, як тільки одержите цей лист, терміново чи телеграмою відкрито, чи шифровано, повідомте нам про те, чи варто нам взагалі порушувати питання про ці три повіти».

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Проект реалізовано за підтримки Українського культурного фонду

Тетяна Бикова

Кандидатка історичних наук, науковий співробітник Інституту історії України НАН України

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: