Садиба Меллер-Закомельських у Ялті. Фото надано автором.

Стара Ялта в руках геростратів

Почати

У вересні 2015 року до окупованого Росією Криму на зустріч із президентом держави-окупанта Володимиром Путіним незаконно прибув колишній прем’єр-міністр Італії Сільвіо Берлусконі. Удвох вони відвідали легендарний виноробний комбінат «Масандра», після «націоналізації» у 2014 році контрольований тривалий час Управлінням справами президента РФ. Під час екскурсії винними підвалами призначена після рейдерської атаки в лютому 2015 року «директором» комбінату Яніна Павленко, що до того часу очолювала завод шампанських вин «Новий світ», на прохання закордонного «високого гостя» відкрила одну з п’яти пляшок унікального колекційного вина Херес-де-ла-Фронтера врожаю 1775 року, яке до Криму з Іспанії свого часу привіз сам засновник «Масандри» граф Михайло Воронцов. Дві пляшки цього вина були продані на аукціоні Sotheby’s до та після здобуття Україною незалежності – у 1990 та 2001 роках. У другому випадку ціна лоту, «добро» на виставлення якого дав тогочасний президент України Леонід Кучма, склала рекордні 50 тисяч доларів США; отримані кошти були спрямовані до державного бюджету України на розвиток «Масандри» зокрема і виноробства в Криму загалом. Станом на момент дружнього чаркування Путіна з Берлусконі у «Масандрі» пляшка найціннішого вина в енотеці за різними оцінками коштувала від 100 до 150 тисяч доларів. У січні 2016 року Прокуратура АР Крим висунула Яніні Павленко, що перебувала в розшуку ще з 2014 року за підозрою у державній зраді, чергову підозру, цього разу вже за ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України – «Заволодіння майном в особливо великих розмірах», оцінивши завдані збитки у понад два мільйони гривень, тоді як відкорковану російським президентом та його італійським другом дорогоцінну пляшку було списано за 44 рублі 12 копійок – за ціною пляшки пива не найкращої якості. До того ж, не лише Путіну та Берлусконі, а й особам, що супроводжували їх, було віддано на «дегустацію» 31 пляшку унікального колекційного вина з підвалів «Масандри».

У 2020 році «державна рада республіки Крим» включила «Масандру» до річного «плану приватизації». Після перетворення історичного винзаводу на «акціонерне товариство» кримське «міністерство майнових і земельних відносин» виставило на торги весь пакет його акцій. У грудні підприємство було продане за 5,3 млрд рублів ТОВ «Южный проект», що належить банкові «Россия» і відповідно пов’язане з «гаманцем Путіна» Юрієм Ковальчуком.

Тим часом уродженка буковинської Вижниці Яніна Павленко наприкінці осені 2020 року стала «першим заступником голови адміністрації Ялти», а 24 грудня очолила «адміністрацію» – продовживши практикувати на новій «посаді» своє «традиційне» ставлення до національної історичної та культурної спадщини України, зрадженої нею. Під час свого «обрання» Павленко поклялася боротися з хаотичною забудовою Ялти та зупинити її перетворення на кам’яні джунглі, зазначивши, що містечко не безрозмірне, і тулити в нього багатоповерхівки вже просто нема куди. Разом з тим претендентка на посаду «голови міста» пообіцяла відновлювати архітектурну спадщину Ялти та уніфікувати її архітектурний стиль. Наскільки зараз виконуються ці обіцянки – поговоримо докладніше.

Під новий 2022 рік «адміністрація» Ялти обдарувала мешканців регіону низкою «постанов» про визнання аварійними й такими, що підлягають знесенню, десятків багатоквартирних будинків по Великій Ялті. З жахом громадяни зауважили, що в переліку зазначені будівлі, які або вже мають статус архітектурних пам’яток (у законодавстві держави-окупанта вживається термін «об’єкт культурної спадщини»), або були позбавлені такого статусу чи претендують на нього.

Історичне фото дачі Циммермана в Алупці 1910 рік. Джерело: https://otzyv.ru

Зокрема, суспільний резонанс у січні цього року викликала підписана «першою заступницею голови адміністрації Ялти» Євгенією Бавикіною «постанова» №4534-п про демонтаж будинку №18 (літера А) на вулиці Леніна в Алупці. За вказаною адресою розташована одна з пам’яток архітектури – дача фотографа Альфреда Циммермана, збудована у 1908 році. «Постановою ради міністрів республіки Крим» №627 від 20 грудня 2016 року будівля була зарахована до об’єктів культурної спадщини регіонального значення. З 12 квітня по 14 травня 2021 року щодо виявленої пам’ятки було проведено «державну історико-культурну експертизу», висновки якої засвідчили, що об’єкт має історико-містобудівне значення, архітектурну та меморіальну цінність. «Наказом міністерства культури республіки Крим» №558-ОКН від 2 грудня 2021 року було затверджено межі території та режими використання земель у межах території об’єкта культурної спадщини регіонального значення «Дача А.Е. Циммермана» (АР Крим, Ялтинська міськрада, м. Алупка, вул. Леніна, буд. 18, літери «А», «а1», «а2», «а3», «а4»). Менш ніж за місяць «адміністрація» Ялти вирішила пустити історичну будівлю під бульдозер.

Перспективі позбутися житла 8 січня «зраділи» мешканці історичного будинку №60 на вулиці Радянській у Сімеїзі, в якому понад століття тому розташовувалася дача дворянки Варвари Панфілової і який підлягав знесенню згідно з «постановою» №4535-п «адміністрації» Ялти. Станом на початок 2022 року триповерховим бутовим будинком на три під’їзди загальною площею 785.3 кв. м опікувалася «управляюча організація» «Муніципальне унітарне підприємство «Ремонтно-експлуатаційна організація «Сімеїз». У відкритих кадастрових даних будинок чомусь позначений як «нетрі» а також маркований як зношений на 100%; при цьому замість 1914 року датою спорудження помилково вказано 1917 рік. За правилами держави-окупанта, будинки «дореволюційної» забудови до програми капітального ремонту не включаються з огляду на нерентабельність їхнього відновлення – однак при цьому виняток становлять пам’ятки культурно-історичного значення; оскільки у 2026 році на колишню дачу Панфілової очікував ремонт покрівлі та фасаду, а у 2028 році – ремонт внутрішніх інженерних систем, статус історичної та культурної пам’ятки за нею визнавався. До того ж, проблему створює те, що земельна ділянка домоволодіння не сформована, не розмежована і не перебуває на окупаційному кадастровому обліку; на ній наявні численні самовільні споруди, в тому числі збудований у 2018 році шестиповерховий готель «Море удачі», який зазначається на публічній кадастровій карті під привласненою літерою А. Саме це непорозуміння породило колізію: згідно з ялтинською «постановою», під знесення як аварійний мав би йти будинок №60А, однак її роздруківку розклеїли на «дачі Панфілової», яка не має літери у номері. Слід зазначити, що ще у квітні 2008 року мешканці історичного будинку об’єдналися в ОСББ, яке очолив Олександр Волонтир: саме цю особу мешканці «дачі Панфілової» звинувачують у незаконній забудові прибудинкової території та «підведення під монастир» їхнього житла.

Вілла Татаринової в Ялті. Джерело:https://sevastopol.su/news

Ялтинців же тим часом шокував припис, роздруківки якого з’явилися 11 січня на фасаді багатоквартирного житлового будинку, облаштованого в колишній віллі Татаринової (будинок №12, літер «А» на вулиці Садовій) в історичному центрі міста: крім іншого, у «постанові» №4520-п за підписом вже згаданої Євгенії Бавикіної, як і в решті аналогічних постанов, мешканцям історичного будинку, який було оголошено аварійним, було наказано до 15 січня (тобто за лічені дні) подати документи для включення до програми переселення, а потім до кінця 2026 року власноруч знести своє помешкання; при цьому власників неприватизованих квартир передбачалося відселити у т. зв. «маневровий фонд», доки для них не знайдеться інше облаштоване житло. Такі ж приписи з’явилися у першій декаді січня на решті «аварійних» будинків у Великій Ялті, про які йтиметься далі. Як і алупкинська дача Циммермана, вілла Татаринової, відома також у місті як «майоліковий будинок» завдяки декоруванню унікальними керамічними кахлями, входить до окупаційного переліку «об’єктів культурної спадщини регіонального значення», визначеного «постановою ради міністрів республіки Крим» ще у 2016 році. Мешканці будинку пояснюють наміри міської «влади» тим, що історична будівля отримала від окупантів охоронний статус без поділу на літери – тобто в цьому випадку об’єктами культурної спадщини, крім основної будівлі, є також два флігелі, що стосуються до неї, причому один з них раптово «втратив» історичну й архітектурну цінність. Цікаво, що наступного дня після ознайомлення мешканців колишньої вілли Татаринової з приписом про знесення на одному з російських сайтів продажу нерухомості з’явилося оголошення про продаж «дореволюційного» будинку №12/2К4 на вулиці Садовій у Ялті з коментарем: «Можлива реконструкція та будівництво нової будівлі. На наявній ділянці у три сотки можна збудувати будівлю мінімум 5 поверхів житлового призначення або міні-готель. Є рішення ялтинського міськвиконкому щодо дозволу на будівництво».

Доля Фанні Татаринової (з дому Берґман, 1863–1923) містить чимало цікавих фактів. У 1884 році молода жінка переїхала до Ялти через хворобу чоловіка та сина, з часом поховавши обох. У місті вона була відома не лише завдяки підприємницькій, благодійній та громадській діяльності: вона також видавала і редагувала міське щоденне видання «Ялтинський листок», яке виходило з 16 грудня 1900 року майже до кінця 1904 року. Серед іншого, Фанні Татариновій належала одна з найгарніших будівель на набережній Ялти – готель «Джаліта», який у деяких джерелах називають «дачею Татаринової». Загальну назву «Джаліта» мав комплекс невеликих дач, споруджених наприкінці 1880-х років на перетині набережної та Пушкінського бульвару; Татаринова була власницею одного з дачних будиночків. Відомо, в цьому ж комплексі розташовувалися редакція та контора «Ялтинського листка», а також контора типографії статського радника Миколи Вахтіна, в якій друкувалося видання. Втім, ще до початку виходу «Ялтинського листка» друкарня Вахтіна у 1900 році випустила третій том творів видатного українського літературного та громадського діяча Олександра Кониського, який періодично мешкав у Ялті. У 1904 році у «Джаліті» було відкрито однойменне видавництво, яке випустило щоденники відомої французької художниці українського походження Марії Башкирцевої. У 1905 році дачний комплекс поповнився новою оригінальною будівлею пансіону «Джаліта» на 150 номерів, яку в швейцарському стилі збудував видатний архітектор Микола Краснов. Того ж року Татаринова збанкрутувала, а у 1907 році переїхала до Москви, куди її запросили до Художнього театру, де вона пропрацювала до кінця життя педагогом з вокалу та завідувачем літературної частини. На жаль, будівлі «Джаліти» зазнали непоправної шкоди під час ІІ світової війни, а їхні рештки були демонтовані.

Після хвилі громадського обурення перспективами знесення вілли Татаринової та інших старовинних будівель «голова адміністрації Ялти» Яніна Павленко запевнила свою аудиторію у соціальних мережах у тому, що абсолютно не йдеться про демонтаж об’єктів культурної спадщини, які мають бути піддані реставрації – між іншим, так само злочинній з точки зору українського законодавства. При цьому Павленко пообіцяла зустрітися з мешканцями кожного «аварійного» будинку Великої Ялти з оприлюдненого списку, що налічував 32 позиції, та додала, що охоронні статуси будівель уточнюють у кримському «міністерстві культури».

До того ж, «адміністрація Ялти» дістала нагінку від «департаменту державної охорони культурної спадщини республіки Крим» і від його очільника Андрія Ростенка, який зазначив, що знести об’єкт культурної спадщини неможливо за жодних умов, і припустив, що вілла Татаринової стала «кандидатом» на знесення через технічну помилку або одрук.

Музей Л. Українки в Ялті. Фото ІА “Голос Криму”

Парадоксальною в цій історії є й особистість Андрія Ростенка, що був попередником Яніни Павленко: в серпні–вересні 2014 р. він займав посаду «першого заступника міського голови Ялти», у вересні–листопаді виконував обов’язки «голови адміністрації», а з листопада 2014 р. по липень 2017 р. очолював «адміністрацію» Ялти. Саме за його «каденції» набула розголосу аварійність будівлі ялтинського музею Лесі Українки, діяльність якого було лімітовано після російської окупації Криму. Ніде правди діти – щодо катастрофічного стану збудованої в 1880-х рр. і востаннє відреставрованої століття потому історичної будівлі дачі купчині Ліщинської, в якій розташований музей, громадські діячі та співробітники установи били на сполох ще десятиліття тому, проте як регіональна, так і центральна влада на звернення ніяк не реагувала. На початку весни 2016 року ЗМІ Росії та окупованого нею Криму повідомили, що меморіальний музей Лесі Українки в Ялті, на той час вже понад рік зачинений через часткову руйнацію стелі, потребує капітального ремонту та реставрації, яка найближчим часом не планувалася. За кілька днів після реагування Міністерства культури України на ситуацію Андрій Ростенко, що був тоді «головою адміністрації Ялти», спільно з фахівцями «департаменту архітектури та містобудування» здійснив робочий виїзд до музею, за підсумками якого повідомив, що «управління капітального будівництва адміністрації міста» спільно з «державним комітетом з охорони культурної спадщини республіки Крим» займається підготовкою технічного завдання та інших необхідних документів для розробки проектно-кошторисної документації та проведення реставраційних робіт. Будівлю музею було внесено до переліку об’єктів «департаменту капітального будівництва Ялти», які підлягали капітальному ремонту; питання оформлення «документації» «голова міста» взяв під особистий контроль.

На мить подання заявки на включення будівлі музею Лесі Українки в Ялті до «федеральної цільової програми (ФЦП) розвитку Криму» Андрій Ростенко залишив посаду «голови» Ялти та пішов на «підвищення», ставши помічником «голови Криму» Сергія Аксьонова. У травні 2018 р. колишній «мер» Ялти був затриманий у Москві російськими силовиками за підозрою у «перевищенні службових повноважень», а саме – у відчуженні на користь Ялти 26 соток землі під санаторієм «Бекетове» в Алупці, відібраним МВС РФ. Завдяки своєму «патронові» Ростенко був звільнений з-під варти та позбувся всіх обвинувачень, після чого продовжив працювати під керівництвом «голови» Криму та лобіювати реконструкцію музею Лесі Українки в рамках «ФЦП», вже будучи причетним до її реалізації.

Тим часом становище музею в Ялті залишалося незмінним; крім обіцянок, нічим йому не допомогли наступні «мери» міста – ані колишній службовець МВС України Олексій Челпанов, ані призначений з Кубані «колоніст» Іван Імґрунт, що в жовтні 2020 року помер від ускладнень через коронавірус після вакцинації «чудодійним» російським «Спутником». Взимку 2021 року Андрій Ростенко поскаржився, що реконструкцію музею Лесі Українки було виключено з окупаційної «ФЦП» наприкінці 2020 року через «неможливість фінансування». У жовтні того ж року він очолив «департамент державної охорони культурної спадщини республіки Крим», при цьому ставши «заступником міністра культури республіки Крим» – скандально відомої Віри (Аріни) Новосельської, що з листопада 2021 року перебуває за ґратами у Москві за звинуваченням в отриманні у 2018 році хабаря у 25 мільйонів рублів від сумнозвісної російської компанії «Меандр» за сприяння у будівництві нового театру ляльок у Сімферополі замість зруйнованого старого.

Та повернімося до ялтинських старожитностей. У січні 2022 року містом і околицями прокотилася хвиля пожеж – які народна конспірологія майже одразу розцінила як зумисні підпали. На щастя, серед постраждалих будівель об’єктів культурної спадщини не було – проте деякі могли б мати такий статус.

Інформація з кадастру про дачу Панфілової. Скріншот.

Так, 10 січня спалахнула покрівля двоповерхового будинку №36 на вулиці Київській у Ялті, збудованого в 1917 році: з 47 квартир 16 були охоплені полум’ям, 10 (переважно на 1 поверсі) – залиті водою під час гасіння пожежі. 12 мешканців будинку знайшли тимчасовий притулок у пансіонаті ім. Чехова, решта – в рідних і близьких. Пожежа знищила 800 кв. м з 1450. У зв’язку з інцидентом міська «прокуратура» організувала перевірку з метою надання «правової оцінки» діям «відповідальних посадових осіб», у тому числі щодо дотримання вимог законодавства держави-окупанта про пожежну безпеку.

З відкритих джерел вдалося дізнатися, що будинок №36 на вулиці Київській, яким з листопада 2015 року опікується «муніципальне унітарне підприємство «Ремонтно-експлуатаційна організація-2 міста Ялти», не був аварійним. У 2026 році в будинку планувався ремонт фасаду та покрівлі, що згоріла на початку 2022 року, у 2028 році – внутрішніх інженерних систем (електро-, тепло-, газо-, водопостачання, водовідведення), у 2029 році – ремонт фундаменту. Загалом на капітальний ремонт з мешканців було зібрано 37,17 млн рублів, заборгованість за внесками склала 142,4 млн рублів. Після нищівної пожежі Ялтою прокотилася чутка, що «адміністрація» міста запропонувала погорільцям викупити їхні квадратні метри за ціною в рази нижчою за ринкову або розселити їх по околицях; згорілий же будинок буцімто було заплановано знести під будівництво багатоповерхівки.

Постанова 4520-п Ялта Садова 12 . Вілла Татаринової

12 січня Яніна Павленко анонсувала запуск «глобальної» перевірки житлових будинків Великої Ялти на предмет пожежної безпеки, пообіцявши приділити особливу увагу зношеним будівлям, яких налічується чимало; при цьому вона наголосила, що розташовані поруч численні прибудови, сараї, горища тощо, які використовуються під житло, дуже часто стають причинами займань. За словами Павленко, представники «МНС» та управлячих компаній мали інвентаризацію багатоквартирних будинків, встановлюючи ступінь вогнестійкості. 16 січня «начальник відділу наглядової діяльності по м. Ялта управління наглядової діяльності головного управління МНС Росії по республіці Крим» Роман Марчук оголосив початок анонсованої Яніною Павленко перевірки житлових приміщень. Прикметно, що Марчук, відповідно до «постанови адміністрації Ялти» №1544 від 8 червня 2021 року є членом «міжвідомчої комісії» з переведення житлових приміщень у нежитлові й навпаки, а також із переобладнання та/або перепланування житлових і нежитлових приміщень, про визнання приміщення житловим і житлового – непридатним для проживання.

14 січня Яніна Павленко повідомила, що «адміністрація» Ялти продовжує спільно з «міністерством житлово-комунального господарства республіки Крим» реалізацію «регіональної адресної програми» переселення з аварійного житла, затверджену «постановою ради міністрів республіки Крим» від 29 березня 2018 року. Також вона додала, що протягом 2021 року «житлова інспекція республіки Крим» спільно з «прокуратурою» Ялти обстежила у Великій Ялті 86 будинків, що мають ознаки аварійності, визнавши аварійними 32 з них, а саме:

  • Ялта – № 121 на вул. Кірова; літ. Б та В № 3-5 на вул. Музейній; літ. А та В № 2 на вул. Фонтанній; № 14 і № 16 на вул. Грибоєдова; літ. А № 12 на вул. Садовій; літ. В1 № 27 на вул. Червоноармійській; літ А № 12 на вул. Фурмана; літ. Г № 7 на вул. Полікурівській; № 39, корп. 1 і 2 та літ. А № 46 на вул. Свердлова; № 29 на вул. Д. Ульянова; № 26 на вул. Сосновій; літ. А № 14/13 на вул. Нижньослобідській/Середньослобідській; літ. А № 16 на вул. Шеломеєвській; № 23 на вул. Таврійській; № 16 на вул. Підйомній; літ. А та Б № 64/5 на вул. Кірова/Котельникова; літ. А № 42/1 на вул. Свердлова/Бакунінській;
  • Кореїз – № 24 на вул. Курортній;
  • Нікіта – літ. Б № 15 на Південнобережному шосе;
  • Сімеїз – літ. А № 7 на вул. Блакитній та літ. А № 60 на вул. Радянській;
  • Паркове – № 9 на вул. Центральній;
  • Алупка – № 2 на вул. Революції, літ. Б № 6 на шосе Свободи, літ. А № 81 на Севастопольському шосе та літ. А № 18 на вул. Леніна.

Переважно вказані будівлі перебувають в ареалі історичної забудови, сформованому ще у 2006 році на території Великої Ялти.

Сімеїз дача Панфілової. Фото надано автором.

15 січня Яніна Павленко повідомила, що «адміністрація» Ялти спільно з «міністерством культури республіки Крим» уточнює список будівель, які мають статус об’єктів культурної спадщини»; відповідна «офіційна» інформація мала бути отримана наступного тижня. При цьому «голова» Ялти повторила слова свого «попередника» Андрія Ростенка і запевнила, що про знесення об’єктів культурної спадщини не може бути й мови – вони підлягають лише реставрації, однак при цьому несподівано заявила, що «за законом» збереження об’єкта культурної спадщини є «обов’язком власників». Втім, вона так і не відповіла на питання містян – хто саме проводив «експертизу» і чому мешканців заздалегідь не попередили про неї.

У вересні 2021 року «вітання» Яніні Павленко переказала Служба безпеки України, перекваліфікувавши її кількахвилинну працю путінською офіціанткою у 2015 році за ч. 1 ст. 438 – «Порушення законів та звичаїв війни» за грабунок національних цінностей України на окупованій території АР Крим; аналогічні звинувачення ще на початку того ж року були висунуті кримським «керманичам» Сергію Аксьонову та Володимиру Константінову. На вичерпну правову оцінку тим часом чекають факти знищення та замаху на ліквідацію культурних пам’яток у Криму з боку цих та інших осіб.

Наприкінці січня цього року громадськість Ялти вчергове стривожилася через ситуацію довкола ще однієї історичної пам’ятки міста – садиби Меллер-Закомельських (будинок №26 на вулиці Чехова), збудованої у другій половині ХІХ століття та реконструйованої за проектом головного архітектора міста Платона Теребеньова, що також був автором дачі Ліщинських, у якій наразі розташовується багатостраждальний музей Лесі Українки. Ділянку для будівництва дачі барони Меллер-Закомельські придбали в грецької родини Цемко, що тримала на цій землі виноградники.

До слова, зі згаданого роду походить відомий ялтинський культурний діяч Андрій Цемко – син кримського грека та українки. З часу заснування в 1905 році напівпрофесійної Ялтинської української трупи під керівництвом режисера Петра Націлевича Андрій Цемко керував у ній оркестром і хором, грав оперні та драматичні ролі, виступав як бандурист. З 1910 року працював диригентом оркестрів українських професійних пересувних труп. З 1923 року був диригентом оркестру, актором і бандуристом у вже іншій ялтинській «Українській трупі» – музично-драматичному професійному театрі під режисурою Павла Делявського, при цьому організовуючи в Ялті драматичні хорові гуртки та керуючи ними. Після саморозпуску трупи у 1927 році на базі її колективу та хору Прокопа Сапсая заснував потужний український аматорський драматичний хоровий театр при клубі Комінтерну. За німецької окупації Ялти під час ІІ світової війни Андрій Цемко працював у міському театрі зі своїм художнім колективом, учасників хору якого у 1942 році було відправлено до Німеччини під назвою «Ялта». Колектив гастролював майже до кінця війни і був розпущений з приходом радянської армії до Європи: артистів помістили до приймального розподільника для перевірки, звідки відправили до України. У Ялті Андрія Цемка, що влаштувався столяром до міській школі №3, 14 серпня 1945 року заарештували представники НКВС за «організацію в період окупації українського ансамблю, що виступав перед німцями». 3 листопада того ж року Кримський обласний суд засудив Андрія Цемка до 4 років виправно-трудового табору (нині покійний ялтинський краєзнавець Олекса Нирко у своїх працях стверджував, що Цемко карався у сибірських концтаборах 10 років). Відбувши ув’язнення, він був змушений відійти від мистецької та громадської діяльності. У 1956 році артист помер у рідному місті; 3 травня 1993 року був реабілітований Прокуратурою АР Крим.

Після більшовицької «націоналізації» у садибі Меллер-Закомельських було відкрито санаторій «Ґюзель Єр», згодом – пансіонат «Ніцца»; з часом тут були облаштовані корпуси санаторію «Київ». У 1990-ті роки оздоровниця фактично припинила своє існування. У 2001 році архітектурний ансамбль садиби (два будинки та колишній каретний сарай) разом із парком на державний облік поставив комітет з охорони культурної спадщини; у 2009-2010 роках будівлі з невідомих причин були виключені з реєстру за рішенням експертної комісії Міністерства культури України – проте статус об’єкта культурної спадщини залишився за парком зі столітніми деревами (магнолії, оливи, пальми). До того ж, споруду було визнано аварійною через підтоплення фундаменту ґрунтовими водами та пошкодження шашелем; необхідних заходів ніхто не вживав роками. Восени 2010 року комплекс садиби було приватизовано та викуплено орендатором, після чого її приміщення опинилися в оренді в різних підприємців; зокрема, в історичній будівлі дотепер розташовується редакція дротового радіо «Ялтинський меридіан».

Фактичними власниками садиби Меллер-Закомельських у Ялті є брати Едуард і Вадим Гривковські: перший, колишній депутат Верховної Ради АР Крим і заступник голови Ради міністрів АР Крим, на початку 2018 року був оголошений у розшук СБУ за підозрою у державній зраді, другий – народний депутат Верховної Ради України від «Блоку Литвина», причетний до спорудження 22-поверхового житлово-готельного комплексу на місці колишнього рибокомбінату в Ялті, де, згідно з генеральним планом міста, мали розташуватися міський будинок творчості та бібліотека. До того ж, Едуард Гривковський володіє Будинком Композитора в Ялті, який після «реставрації» додатково «здобув» клубний будинок із підземним паркінгом та 36 апартаментами. У червні 2020 року пов’язане з братами Гривковськими ТОВ «Санаторій «Київ», що у 2014 році перереєструвалося у правовому полі держави-окупанта, отримало від «адміністрації» Ялти земельну ділянку площею 9192 кв. м, на якій розташовано комплекс садиби Меллер-Закомельських, в оренду на 38 років із «дозволом» на ведення «курортної діяльності», проте з обмеженнями, зумовленими особливою архітектурно-планувальною організацією та наявністю захисної зони об’єктів культурної спадщини регіонального значення, яких довкола налічується шість. Восени 2020 року власники планували облаштувати на місці садиби Меллер-Закомельських апарт-готель із кількома 9-поверховими корпусами, однак в «адміністрації» Ялти проект забудови відхилили.

Наприкінці січня 2021 року Ялтою прокотилася чутка, що міська «влада» має намір знести садибу Меллер-Закомельських: орендаторів попросили впродовж двох тижнів звільнити приміщення у зв’язку з приготуваннями до демонтажу та подальшої забудови території. Після реакції окупаційних «чиновників» на суспільний резонанс у березні «науково-методична рада з питань культурної спадщини при міністерстві культури республіки Крим» включила садибу до переліку «виявлених об’єктів культурної спадщини», проте до реєстру об’єктів культурної спадщини будівля так і не потрапила. За рік історія повторилася: наприкінці січня 2022 року орендаторам приміщень у садибі знов показали на двері, що спричинило чергову хвилю чуток про її можливе знесення. Вже згадуваний Андрій Ростенко запевнив, що очолюваний ним «департамент державної охорони культурної спадщини республіки Крим» не отримував ані від «міністерства культури», ані від «адміністрації Ялти» жодних «документів» щодо погодження будівельних робіт, а відтак не надавав жодних «дозволів» на реконструкцію чи, тим більше, знесення історичної будівлі або будівництво на її території; при цьому окупаційний «чиновник» пообіцяв, що комплекс садиби отримає статус пам’ятки найближчим часом. Незабаром «департамент» застеріг «адміністрацію» Ялти від будівельних робіт на території садиби.

Причина прагнення регіональної «влади» окупованого Криму до «оновлення» архітектурного вигляду підконтрольних їй населених пунктів, часом загрожуючи знесенням усього на своєму шляху, банальна – бажання вислужитися перед московськими господарями, запопадливо виконуючи їхні накази без обміркування перспектив. Наприкінці 2020 року президент держави-окупанта Володимир Путін підписав прийнятий Держдумою РФ у третьому читанні федеральний закон №494-ФЗ «Про внесення змін до Містобудівного кодексу РФ та окремих законодавчих актів РФ з метою забезпечення комплексного розвитку територій», який пропонує поширити досвід московської програми реновацій на всю країну та на окуповані території при розселенні зношеного й аварійного житла – проте, згідно з законом, під реновацію можуть потрапити навіть ті території, що не мають таких будинків. Також до програми можуть включати неаварійні будинки в разі зношеності конструктивних елементів (дах, фундамент), а також якщо капітальний ремонт будинку вбачається дорогим і недоцільним або чого вартість перевищує певну суму. При цьому порядок визнання будівель обмежено придатними, а також ступінь зношеності та граничну вартість капремонту визначатимуть регіони. У голосуванні під час включення будинків до програми реновації повинні брати участь власники житлових приміщень: за включення мають висловитися 2/3 осіб, для виходу з програми достатньо 1/3. Також документ передбачає надання рівноцінного або рівнозначного житла або ж грошове відшкодування. Якщо власник протягом 45 днів від моменту голосування не підписав угоду про надання йому компенсації, його можуть зобов’язати до переселення через суд. Слід зазначити, що «одним із найважливіших для розвитку країни та населених пунктів» закон про комплексний розвиток території назвав віце-прем’єр уряду РФ Марат Хуснулін, якого називають «куратором Криму».

У теорії все це виглядає гарно, хоча на практиці окупаційні силовики нерідко просто викидають з будинків людей без надання житла: часто це стосується тих, хто не зміг оформити окупаційні «документи», а також відмовився від примусового накидання громадянства держави-окупанта.

Поки що ж мешканцям окупованого Криму лишається тільки дивуватися тій вибірковості, з якою «влада» регіону підходить до питання щодо визнання аварійними тих чи інших будинків: зокрема, питань у неї не викликають напівзруйновані одноповерхові бараки в самому центрі тієї ж Ялти, мешканців яких «невигідно» розселяти, всупереч їхнім багаторічним проханням, однак при цьому «кандидатами» на знесення стають історичні будівлі, які є пам’ятками культурної спадщини або принаймні повинні отримати такий статус.

Віталій СОЛОНЧАК

_____________________________________

Матеріал підготовлено в рамках проекту “Інформаційна платформа “Голос Криму. Культура” – про Крим чесно, якісно, актуально” за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США. / Implemented within the project “Information Platform” Voice of Crimea. Culture “- about Crimea honestly, qualitatively, actually” with the support of the Media Development Fund of the US Embassy in Ukraine. The views of the authors do not necessarily reflect the official position of the US government.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: