Релігійна і культурна політика царизму
Мечеть і медресе хана Узбека в Старому Криму.
/

Солхат (Старий Крим). Наслідки окупації для культурної спадщини

Почати
  • This page available also in
  • EnglishEnglish

Старий Крим був заселений ще у III тисячолітті до н. е. На початку І тисячоліття н. е. згадується таврське поселення Карія (Кареа, Кареон). У XII ст. існувало поселення під назвою Суркат (Сурхат). У 1263 р. згадувався невеликий населений пункт Кирим, у якому мешкали кипчаки, алани, готи, русини та греки. Місто Солхат (генуезька назва) виникло у ХІІІ ст. як резиденція намісника хана Золоої орди. До XIV ст. було центром юрту (адміністративної одиниці), багатим торгівельним вузлом, що керувався і був частково населений мусульманами, при цьому маючи значну кількість християнського населення – вірмен, греків, італійців. Основні прибутки Солхат отримував від транзиту східних товарів з генуезьких колоній Кафи та Солдаї (сучасні Феодосія та Судак) до Європи і назад. Зі створенням незалежного Кримського ханства у XV ст. його столиця постала у Бахчисараї. Відтак Солхат втратив своє політичне значення і занепав. Удару міжнародній торгівлі завдали тогочасне падіння Візантійської імперії та захоплення турками Кафи.

Пізніші назви міста, за якими іменували цілий півострів, що раніше називали Газарією або Таврикою, – Кирим, Ескі Кирим (з кримськотат. – «старий Крим», інший варіант – «старий рівчак»). У 1783 р. після завоювання Криму Російською імперією місто отримало псевдогрецьку назву Левкополь («Тихе місто»), яка не прижилася; у 1787 р. місто було перейменоване на «Старий Крим» і увійшло до складу Феодосійського повіту. На той час воно налічувало 6000 мешканців; більшість мусульман емігрували до Туреччини, католиків – до Італії та Іспанії.

Первинне ядро міста, що сягає античних часів, перекрите середньовічними археологічними нашаруваннями. До наших часів у Старому Криму збереглися пам’ятки старовинної архітектури або їхні залишки: мечеть хана Узбека, руїни медресе, мечетей Бейбарса, Куршум-Джамі та Мюск-Джамі, караїмської кенаси, караван-сараю (базару), храму Івана Хрестителя.

Мечеть Хана Узбека є найстарішою збереженою мечеттю Криму. Була закладена у 1314 р., на початку правління хана Золотої орди Узбека. У 1332 р. до неї було додано медресе за ініціативою багатої жінки Інджибек-хатун, похованої там само у 1371 р. Медресе Солхату вважається чи не найдавнішою відомою на території Східної Європи школою, де здобували освіту діти представників кримськотатарської еліти; наразі від нього лишилися руїни. Форма мечеті проста, прямокутна, дах двохскатний. Мінарет один, збоку від входу. Портал і міхраб прикрашені різьбою та написами, в яких зафіксовано дату будівництва. Мечеть діюча, однак її також відвідують туристи.

Храм Івана Хрестителя, що вважається першим християнським храмом міста, був збудований у XI-XIV ст. Руїни розташовані у північно-східній частині міста, на занедбаній території тютюнової фабрики. Визначити конфесійну приналежність храму доволі складно через архітектурні особливості, притаманні і грекам, і вірменам; вірогідно, належить до типу сільських візантійських храмів (маленька однокамерна одноапсидна базиліка). Богослужіння у ньому проводилися до 1930 р.

Мечеть Бейбарса була споруджена коштом султана Єгипту Бейбарса I, який, за переказами, народився у Старому Криму. Будівля датується приблизно 1287-1288 рр., відтак є припущення, що це найстаріша мечеть Криму. Наприкінці XVIII ст. зберігався її мінарет, нині втрачений.

Мюск-Джамі («мускусна мечеть») була збудована у 1-й половині XIV ст. Довкола мечеті ще у 1860-х рр. помічалися рештки арабесок, місцями з позолотою. Над входом був напис із прославленням Аллаха та інформацією про те, що мечеть була споруджена Абдул-Газі-Юсуфом за часів правління хана Узбека у 714 р. за гіджрою (1314 р.). Біля Мюск-Джамі розташовувалася медресе.

Куршун-Джамі (або Куршум-Джамі, «cвинцева мечеть») – мечеть, ймовірно споруджена на початку XIV ст. (1396 р.) як текіє (притулок) дервішів за вказівкою онучки Кутлуг Тимура Бай Бугли Хатун. У 1398 р. стала квартальною мечеттю. Зазнала руйнувань у XVI ст., у 1625 р. під час міжусобної сутички, у 1944 р. через падіння авіабомби. Руїни розташовані на території колишнього маєтку митця Івана Айвазовського.

Захоплення та нищення української спадщини. Моніторинг подій

Розпорядженням уряду РФ № 2073-р від 17.10.2015 р. мечеть Хана Узбека та руїни храму Івана Хрестителя було внесено до переліку «об’єктів культурної спадщини федерального значення, включених до єдиного державного реєстру об’єктів культурної спадщини (пам’яток історії та культури) народів РФ».[1] Руїни мечетей Бейбарса та Куршум-Джамі «постановою ради міністрів республіки Крим №627» від 20.12.2016 р. було зараховано до «об’єктів культурної спадщини регіонального значення».[2] «Наказом № 248-ОКН” від 05.07.2021 р. «міністерство культури республіки Крим» затвердило охоронні зони мечеті хана Узбека та руїн медресе.[3]

В період 2014 – 2019 років група фахівців Державного Ермітажу (під керівництвом провідного наукового співробітника відділу Сходу Державного Ермітажу, члена редколегії журналу “Татарская археология”, члена Міжнародного комітету турецького мистецтва Крамаровського М.Г.) під виглядом «археологічних досліджень» незаконно провела  розкопки на об’єкті культурної спадщини України в Криму  – городищі Солхат. Під час цих робіт із пам’ятки було незаконно вилучені археологічні артефакти.[4] Завдано шкоди старовинним зразкам культур корінних народів України (кримських татар, караїмів, кримчаків), а також давньогрецької та інших культур.

2014

На архітектурному комплексі медресе 1-ї третини XIV ст. розрито середньовічної вулиці, прилеглої до південної стіни пам’ятки. За південною стіною медресе на ділянці площею близько 150 кв. м розрито культурний шар вулиці кінця XIII – XVII ст., а також залишки кількох споруд, у тому числі кам’яного каналу XIV ст., призначеного для скидання дощових стоків, та кількох господарських ям, пов’язаних із житловою забудовою XIII–XV ст. Також виявлено платформу основи (2,7 × 4,1 м) прямокутного фонтану в центрі двору медресе. На рівні долівки двору виявлено горловину збірного колодязя (діаметр верхньої частини – 2 м, діаметр стовбура – 0,9 м, простежено глибину 3,5 м). Виявлено 5 освітлювальних колодязів, 4 галереї гідротехнічної системи та 23 фонтани. Було розкрито складену з каміння на глиняному розчині «подушку» колонади (1,2 × 1,5 × 1,3 м) в південно-західному секторі споруди. З пам’ятки незаконно вилучено понад 200 монет Золотої Орди і прилеглих до неї територій та Кримського ханства, а також велику кількість господарського та столового посуду, виробів з металу та скла.[5]

2015

На зовнішній стороні південної стіни медресе Солхата розрито канал скидання дощових стоків (2-га половина XIII – початок XIV ст.), рештки колодязя, тандир і дві господарські ями, що є старішими за медресе, а також – залишки караїмської кенаси (приблизно 2-га половина XIII ст.): довжина західної та східної стін – близько 18,13 м, південної та північної – близько 14,79 м, товщина – близько 0,9 м, площа об’єкта в інтер’єрі – близько 214,3 кв. м. В центрі південної стіни збереглися залишки вівтарної ніші, частина якої зберегла штукатурку зі слідами графіті, що не піддаються прочитанню. З пам’ятки незаконно вилучено чималу кількість кераміки та понад 200 монет.[6]

2016

На 6 ділянках, загальною площею 130 кв.м. продовжено розриття залишків синагоги чи кенаси середньовічного Солхата. Виявлені залишки кам’яних господарських будівель та зольник, сформовані у XIII – на межі XIV ст., а також залишки водогону з керамічних труб XIII–XIV ст. З пам’ятки незаконно вилучено велику кількість фрагментів кераміки та 128 монет XIII–XVII ст: два анонімні пули Менгу-Тимура (1267–1280), анонімний пул чеканки Криму, кінець XIII ст. – правління Тула Буги (1287–1290) з написом «48 – один йармак», номінали Кримського ханства часів Мухамед Герая (1517 р.), акче Девлет Герая I (1577 р.) та ін.[7]

2017

Під час розкриття комплексу медресе та мечеті Узбека, виявлено піч, ймовірно, для роботи з виробами з металу. На південному схилі гори Малий Агармиш під час розкриття споруди виявлені сфероконічні посудини, фрагменти амфор і тарних глеків, столового та кухонного посуду, які незаконно вилучені з пам’ятки.[8]

2018

На північно-східному секторі передпортальної площі архітектурного комплексу «Медресе – мечеть Узбека» шурфами було виявлено мусульманський могильник XVI ст. та розкрито 6 поховань у кам’яних ящиках. Розкрито колодязь (глибина 6 м, діаметр 1,5 м), у заповненні якого було виявлено археологічно повні профілі керамічних посудин, вироби з металу, монети. На об’єкті у південно-східному секторі городища в районі міського водосховища були виявлені нижні кладки кам’яного мавзолею не старіше XIV ст. з долівкою, вистеленою золотоординською пласкою цеглою. З пам’ятки незаконно вилучено велику колекцію кераміки, в тому числі імпортної, золотоординської пласкої цегли та монет XIV-XVII ст.[9]

2019

Розрито мусульманський мавзолей (дюрбе) ймовірно кінця XIV – початку XV ст. на східній околиці Старого Криму. На 11 ділянках по 5 × 5 м, загальною площею 104,5 кв. м. виявлено і подальшому незаконно вилучено, щонайменше, глазурована цегла та кахлі з зеленою поливою (20 × 20 × 2 см), рештки жіночого кістяка, парні сережки з жовтого металу з прозорою вставкою, фрагменти бронзового дзеркала, підвіску з жовтого металу, дві намистини, а також 26 монет: срібний данг Узбека (720 рік за хіджрою) з надкарбуванням «Хан», карбування Крима ал-Махруса, срібне акче Сахіб Герая, Крим; решта монет – мідні, дві з яких належать до анатолійських округів Османської імперії, решта – до карбування Золотої Орди XIII–XIV ст.[10]

До незаконної діяльності на пам’ятці «Солхат» (м.Старий Крим, АР Крим, Україна) залучена федеральна бюджетна установа культури «Державний Ермітаж» (м.Санкт-Петербург, Російська Федерація), до якої Указом Президента України від 14 травня 2020 року №184 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 травня 2020 року «Про застосування, скасування і внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».

Дії окупаційної влади, що виразилися в незаконній експропріації, незаконних археологічних розкопках, під час яких вилучено археологічні артефакти є порушенням міжнародного гуманітарного права.

Зазначені дії Російської Федерації разом з іншими діями держави-окупанта у своїй сукупності можуть складати воєнний злочин у вигляді широкомасштабного руйнування і привласнення культурних цінностей, не виправданого воєнною необхідністю, і здійснюване незаконним чином і безцільно.

Група експертів з моніторингу Регіонального центру прав людини,

робоча група експертної мережі «Кримська платформа – гуманітарна політика»

_____________________________________________________

[1] Правительство Российской Федерации. Распоряжение от 17 октября 2015 г. № 2073-р. Режим доступу:

https://okn-mk.mkrf.ru/maps/show/id/1240329

[2] Республика Крым. Совет министров. Постановление от 20 декабря 2016 г. № 627. Режим доступу: https://okn-mk.mkrf.ru/maps/show/id/2734265

[3] Приказ Министерства культуры Республики Крым от 05.07.2021 № 248-ОКН «Об утверждении границ зон охраны, режимов использования земель и требований к градостроительным регламентам в границах зон охраны объекта культурного наследия федерального значения «Мечеть и медресе, 1314 год» (ансамбль), расположенного по адресу: Республика Крым, г. Старый Крым, пер. Чапаева, д. 5». Режим доступу: https://mkult.rk.gov.ru/ru/get-attachment/e75dc1ccebc173530cb2af91f89e36cde5ea6f5e51b39f48f0b93a379977953b35d299af62cc3445746b6084493750563abf227d299bc6713547d6e7d63dee14

[4] Золотоордынская (Старо-Крымская) экспедиция. Государственный Эрмитаж. Режим доступу: https://archive.is/1bmZ6

[5] Отчет Государственного Эрмитажа. 2014 / Государственный Эрмитаж. – СПб. : Изд-во Гос. Эрмитажа, 2015. – 244 с. : ил. – С. 156-157. – Режим доступу: https://www.hermitagemuseum.org/wps/wcm/connect/0868d170-3ae8-4699-8e41-9f644a0a0f73/%D0%9E%D1%82%D1%87%D0%B5%D1%82+%D0%93%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B0%D1%80%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE+%D0%AD%D1%80%D0%BC%D0%B8%D1%82%D0%B0%D0%B6%D0%B0+2014.pdf?MOD=AJPERES&CONVERT_TO=url&CACHEID=ROOTWORKSPACE-0868d170-3ae8-4699-8e41-9f644a0a0f73-l4fSHkd

[6] Отчет Государственного Эрмитажа. 2015 / Государственный Эрмитаж. – СПб. : Изд-во Гос. Эрмитажа, 2016. – 200 с. : ил. – С. 122. – Режим доступу: https://www.hermitagemuseum.org/wps/wcm/connect/c6c40776-75e6-449e-843c-47a7fed28774/otchet_2015.pdf?MOD=AJPERES&amp%3BCONVERT_TO=url&amp%3BCACHEID=ROOTWORKSPACE-c6c40776-75e6-449e-843c-47a7fed28774-m1kGC20

[7] Отчет Государственного Эрмитажа. 2016 / Государственный Эрмитаж. – СПб. : Изд-во Гос. Эрмитажа, 2017. – 204 с. : ил. – С. 127-128. – Режим доступу: https://www.hermitagemuseum.org/wps/wcm/connect/f93842af-ecd8-4446-a954-3d66054e15c4/report2016r.pdf?MOD=AJPERES&CACHEID=ROOTWORKSPACE-f93842af-ecd8-4446-a954-3d66054e15c4-lZjycIk

[8] Отчет Государственного Эрмитажа. 2017 / Государственный Эрмитаж. – СПб. : Изд-во Гос. Эрмитажа, 2018. – 216 с. : ил. – С. 141. – Режим доступу: https://www.hermitagemuseum.org/wps/wcm/connect/7b60549f-4fe9-4878-bb3f-4f45626e7591/%D0%9E%D1%82%D1%87%D0%B5%D1%82+%D0%93%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B0%D1%80%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE+%D0%AD%D1%80%D0%BC%D0%B8%D1%82%D0%B0%D0%B6%D0%B0+2017.pdf?MOD=AJPERES&CACHEID=ROOTWORKSPACE-7b60549f-4fe9-4878-bb3f-4f45626e7591-muIYRB2

[9] Отчет Государственного Эрмитажа. 2018 / Государственный Эрмитаж. – СПб. : Изд-во Гос. Эрмитажа, 2019. – 228 с. : ил. – С. 141-142. – Режим доступу: https://www.hermitagemuseum.org/wps/wcm/connect/c9220123-12be-47bf-924f-beae36983491/otchet_2018.pdf?MOD=AJPERES&CACHEID=ROOTWORKSPACE-c9220123-12be-47bf-924f-beae36983491-mWT9VLJ

[10] Отчет Государственного Эрмитажа. 2019 / Государственный Эрмитаж. – СПб. : Изд-во Гос. Эрмитажа, 2021. – 244 с. : ил. – С. 166-167. – Режим доступу: https://www.hermitagemuseum.org/wps/wcm/connect/4d36cdb4-263a-47fe-b419-cfd9d4b00347/otchet19.pdf?MOD=AJPERES&CACHEID=ROOTWORKSPACE-4d36cdb4-263a-47fe-b419-cfd9d4b00347-nz6QdmO

___________________________________________________

Матеріал підготовлено в рамках проекту “Інформаційна платформа “Голос Криму. Культура” – про Крим чесно, якісно, актуально” за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США. / Implemented within the project “Information Platform” Voice of Crimea. Culture “- about Crimea honestly, qualitatively, actually” with the support of the Media Development Fund of the US Embassy in Ukraine. The views of the authors do not necessarily reflect the official position of the US government.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: