Скликання Першого Курултаю
С. Д. Хаттатов, А. С Айвазов, Н. Челебіджихан, Д. Сейдамет біля порталу Алевіза в Хан-Сараї
/

Скликання Першого Курултаю

Почати
  • This page available also in
  • EnglishEnglish

Звістка про намір кримських татар скликати Курултай викликала гнів та обурення з боку майже всіх інших політичних сил, які існували на півострові. У багатьох газетних виступах (переважно в кадетських газетах) стверджувалося, начебто кримські татари «нарешті відкрили забрала, перейшли до дій, спрямованих проти Росії, як це зробила раніше Україна».

Скликання Першого Курултаю
Урочисте відкриття Першого Курултаю кримськотатарського народу в Ханському палаці Бахчисарая

Так, наприклад, газета «Южные ведомости», яка була органом губернської влади, виступила проти гасла «Крим — для кримців», натомість запропонувавши інше гасло: «Крим – для росіян»: «Якщо утвердиться проголошена Україною незалежність, зв’язок між Кримом та Росією буде перервано. Але навіть у такому випадку Крим залишиться частиною Росії. Адже Крим не зможе існувати самостійно… Хіба ж Крим, незважаючи ні на що, припинить бути частиною Росії? Хіба Крим здатний без участі Росії вирішувати свою долю?».

Тобто ні революція, ні більшовицький переворот, спрямований на скочування країни до громадянської війни, не змінили сутність «головної нації імперії» розглядати себе як панівну силу, для блага якої всі інші народи, які раніше входили до складу імперії, повинні були й надалі будувати власну політику.

За спогадами Д. Сейдамета, кримські татари намагалися виправити таке ставлення до себе, але марно: «Головною думкою наших газет був захист Криму від анархії, об’єднання кримців, підготовка їх до самоврядування… На жаль, росіяни, одержимі ідеєю національної найвищості, й інші національні меншини, які у цьому питанні з вигоди чи обережності примкнули до них, не давали можливості втіленню нашого гасла [до життя]. І скільки б після захоплення більшовиками влади в Петрограді вони не поділяли суспільство на два протилежні ворожі табори, єдині, хто був згуртований, — так це більшовики. Консерватори, ліберали, меншовики, соціал-демократи, есери — всі, незважаючи на небезпеку більшовизму, слідували різним політичним цілям, і жоден з них не пішов на співробітництво з нами…. Як у центрі, так і по губерніях, більшовики, щоб не допустити виникнення альтернативної сили, розпалювали заколоти та анархію. Це вони робили і в Криму. Їхньою метою було монополізувати владу у власних руках. Співпрацювати з більшовиками насправді означало на всі сто відсотків підкоритися їхній владі, їхній програмі».

Скликання Першого Курултаю
Номан Челебіджихан виступає на відкритті Першого Курултаю кримськотатарського народу

Мусвиконком планував визначити статус Криму та долю кримськотатарського населення півострова у два етапи, провівши установчі збори: 7 грудня (24 листопада) 1917 р. – національні (Курултай), і вже у 1918 р. – регіональні (всекримські). Тим більше, що згідно з рішенням Київського з’їзду народів, Курултай мав зібратися до Всеросійських установчих зборів.
У середині листопада на півострові були проведені вибори делегатів до Всекримського татарського з’їзду. Роз’яснюючи причини його скликання, Д. Сейдамет заявив: «Ми проти татаризації Криму, але ми проти суверенної влади будь-якої іншої національності над Кримом. Якщо ми скликаємо татарські національні установчі збори «Курултай», то тільки для того, щоб з’ясувати для себе та виявити перед іншими волю татарської національності. Але й голос татар ще не є голосом усього Криму. Для цього потрібні загальнокримські установчі збори, в яких мають взяти участь усі народності, які населяють Крим».

Скликання Першого Курултаю
Перше урочисте засідання Курултаю в залі Дивану Хан-Сарая (Ханського палацу). Біля трибуни сидить Д. Сейдамет, далі Ш. Гаспринська, Н. Челебіджихан

Вибори до Курултаю проходили шляхом прямого, таємного і рівного голосування у спеціально створених окружних виборчих комісіях у п’яти кримських повітах. Вибори розпочалися 30 (17) листопада і тривали декілька днів. Пізніше Д. Сейдамет згадував: «Після 134-річного гніту кримські тюрки взялися до історичної і священної справи заснування організації, відповідальної за їхні долі… Під час виборів до Курултаю були випадки, коли навіть прикуті до ліжка хворі, немічні старі, кажучи, що «нікому іншому не передовірять свої права», просили дітей донести їх до виборчої скриньки».
Обрані делегати зібралися у Бахчисараї – колишній столиці ханства. Але 7 грудня, як передбачалося Мусвиконкомом, Курултай не зміг розпочати свою роботу. Затримка, за спогадами Д. Сейдамета, була викликана ураганом, який не дозволив деяким делегатам прибути вчасно до Бахчисарая.

9 грудня (26 листопада) 1917 р. у Бахчисараї в урочистій обстановці, після проведеного у ханській мечеті намазу, розпочали свою роботу Установчі збори кримськотатарського народу – Курултай. Він складався з 76 депутатів.

У творах багатьох дослідників є відомості, що серед депутатів Курултаю було чотири жінки – Хатідже Авджи, Аніфе Боданінська, Шефіка Гаспринська (донька Ісмаїла Гаспринського) та Ільхан Тохтар, які були обрані голосами більш ніж 70% татарського населення Криму. Проте у спогадах Д. Сейдамета зазначалося, що серед депутатів було 5 жінок. Дослідник А. Іванець, аналізуючи доповіді мандатної комісії, знайшов ім’я п’ятої делегатки Курултаю – Аніфе Ханум Нурі Куртієва, яка була обрана від Феодосійського повіту.

Відкриваючи засідання, Ч. Челебієв виступив з яскравою промовою, в якій пролунали, між іншим, такі слова: «Шановні панове національні представники! Сьогодні наше політичне життя, що урвалося півтора сторіччя тому, набуває справді нового народження. Курултай, який зібрався у залі Дивині-Алі, знову стверджує національну татарську владу, що покінчила з російським деспотизмом. Татарська нація знову виходить на світову арену». Далі він закликав депутатів «взяти кермо влади у власні руки і самостійно розпорядитися власною долею».

Скликання Першого Курултаю
Делегати і гості Першого Курултаю

Після відкриття роботи Курултаю в його президію були обрані Ш. Гаспринська, Ч. Челебієв, Д. Сейдамет, А. Хільмі та А. Бедреддін. Відразу після початку роботи Курултай одержав масу поздоровлень і привітань. Одним з них стало привітання, надіслане Українською Центральною Радою: «Від населення всієї України вітаємо татар Криму, які є нашими найстарішими славними союзниками ще з часів Кримського ханату. Відтепер татари — законні хазяї Кримського півострова, з визнання Київського з’їзду народів».

У споминах Д. Сейдамет згадував: «Усім нам, особливо мені, було дуже приємно бачити делегацію з Києва від Української Ради, від чого наші дружні відносини і повага до українців, особливо професора Грушевського, зросли». Також на ім’я Курултаю надійшло вітання від голови Українського генерального військового комітету С. Петлюри.

Під час роботи Курултаю досить чітко визначилися три основні політичні напрямки, які пізніше оформилися в три відповідних крила. Праве, найбільш радикальне, до яких можна віднести представників традиціоналістського духовенства та дворянства (мурзацтва), вбачало головною метою майбутнього народного парламенту відтворення Кримського ханства, модернізованого відповідно до вимог сучасного часу (лідером цього напрямку був Д. Сейдамет).

Центр намагався в умовах громадянської війни, що вже насувалася на півострів, попередити кровопролиття, котрого ще не бачили в Криму. Для досягнення цієї мети центр був готовий на переговори й компроміси з головними силами, які боролися одна проти одної (Ч. Челебієв). Ліве, представники якого були згодні на проведення значних реформ у народній та політичній сферах, основну увагу передбачали приділяти культурному відродженню нації (А. Боданінський).

Скликання Першого КурултаюБули деякі лідери, які не могли цілком погодитися з жодним крилом. Наприклад, А.-С.Айвазов, який в цілому підтримував центристську програму, на одному із засідань висловився проти будь-якого компромісу з більшовиками.

26 (13) грудня Курултай проголосив створення Кримської Народної Республіки, ухвалив її конституцію (першу в історії Криму), оголосив себе (до скликання всекримських Установчих зборів) Кримським національним парламентом і ухвалив герб та прапор новоствореної республіки. Того ж дня було сформовано національний уряд – Директорію. До його складу увійшло 5 директорів: голова ради директорів та директор юстиції – Ч. Челебієв, директор у зовнішніх та внутрішніх відносинах (він же голова революційного штабу та військовий керівник) – Д. Сейдамет, директор у справах релігії – А. Шукрі, народної просвіти – А. Озенбашли, фінансів та вакуфів – С.-Д. Хаттатов. Усі вони були активістами партії Міллі Фірка. Уряд, який одразу визнали і Рада народних представників, і керівництво Центральної Ради, проіснував до січня 1918 р., коли Крим захопили більшовики. Після обрання головою уряду Ч. Челебієв наголосив: «Єдина наша мета на сьогодні – попередити в країні анархію спільно, рука об руку з іншими організаціями».

Того ж дня Курултай ухвалив текст Конституції Кримської республіки («Кримськотатарські основні закони»), який 31 (18) грудня 1917 р. було надруковано у газеті «Голос татар». Сам по собі текст Конституції був невеликим за обсягом й складався з 18 статей. Проте цей текст охоплював майже всі питання життя кримськотатарського народу.

Дуже важливою, у світлі подальшого конструювання політичного розвитку Криму, була стаття 12 цієї Конституції, в якій зазначалося: «Беручи до уваги, що питання щодо форми управління в краї може бути вирішене тільки крайовими Установчими зборами, скликаними на основі загального, рівного, прямого та таємного виборчого права, Курултай вважає, що форма правління в Криму може бути визначена кримськими Установчими зборами. Тому Курултай доручає парламенту в найкоротший термін вжити заходів для скликання кримських Установчих зборів».

Наприкінці грудня Курултай звернувся до населення Криму з відозвою, в якій виклав свої пропозиції стосовно подальшого свого співробітництва з іншими національностями. Між іншим, в ній ішлося: «Громадяни співвітчизники! Видавши основні закони (мається на увазі ухвалена Курултаєм конституція. – авт.), кримськотатарський Курултай оголосив себе національним парламентом. Обраний національним парламентом кримськотатарський національний уряд з цього дня розпочинає виконувати свої обов’язки». Далі у відозві наводилися основні постулати, згідно з якими кримськотатарський національний парламент намагався діяти. Перш за все, парламент вважав за потрібне зупинити той вал анархії, який уже накочувався на півострів. «Кримськотатарський народ, — зазначалося у відозві, — який зміг серед пожежі анархії, що охопила всю Росію, створити парламентський національний уряд, вважає себе й інші народи Криму такими, які гідні досягти спокою й встановлення благоденства в краї. …Кримськотатарський національний уряд категорично й неухильно вирішив підтримувати порядок та спокій на півострові. …Кримські татари разом з революційною демократією прагнутимуть недопущення анархії, яка все руйнує й уже насувається на Крим й не зберігає на своєму шляху ні пам’яток старовини, ні пам’яток мистецтва, ні храмів науки й культури».

Скликання Першого Курултаю
С. Д. Хаттатов, А. С Айвазов, Н. Челебіджихан, Д. Сейдамет біля порталу Алевіза в Хан-Сараї

Разом з цим уряд намагався створити на півострові всі умови для плідної співпраці з іншими політичними силами й національностями, обіцяючи дотримуватися всіх особистих та майнових свобод: «…Кримськотатарський національний уряд піклується про щастя й порятунок не лише одного татарського народу; він вважає святим своїм обов’язком захист особистої, майнової безпеки й честі всіх своїх кримських співвітчизників. …Кримськотатарський національний уряд визнає й поважає особисті й громадянські права кожного й вимагає такої самої поваги до прав свого народу».

Цілі й завдання, що проголошувалися у відозві, мали створити потрібні умови для негайного скликання кримських Установчих зборів: «Маючи глибоке переконання в тому, що сильніший кримський уряд може бути створений лише загальнокримським парламентом, кримськотатарський національний уряд усіма силами й засобами прагнутиме якнайшвидшого скликання кримських Установчих зборів».

Одразу після закінчення роботи Курултаю Директорія та Рада народних представників уклали спільну угоду, згідно з якою Кримський штаб ставав спільним центром для керівництва усіма воєнними діями на території півострова. Йому підпорядковувалися не лише кримськотатарські національні військові частини, а й деякі інші військові підрозділи, без огляду на національну приналежність їхніх воїнів. Кримський штаб повинен був «вести боротьбу з погромами, бешкетами, насиллям, проводити умиротворення краю, щоб довести країну до Установчих зборів».

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Проект реалізовано за підтримки Українського культурного фонду

Тетяна Бикова

Кандидатка історичних наук, науковий співробітник Інституту історії України НАН України

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: