Браслети
Почати
Браслети
Браслети

Нижньогірський район в Автономній Республіці Крим – це малознаний, далекий від туристичних маршрутів і, здавалося б, позбавлений принадності куточок кримської землі. Вся його місія начебто полягає в тому, щоб промайнути на шляху до південного берега і зникнути з пам’яті.

Земля, що лежить нижче гір; Нижньогірський район Криму — рівнинний, степовий край, зручний для рільництва і тваринництва, цікавий для мисливства та риболовства. Ще тут розмаїття польових трав і степовий вітер з Сивашів пахне роман-зіллям. До речі, місцеві мешканці чомусь назву Сиваша вимовляють лише в множині: «Сиваші».

У давнину коси Арабатська стрілка, вочевидь, ще не існувало, і цілком можливо, що вона являла собою ряд острівців, тож морські води омивали береги Нижньогір’я. На території нинішнього Нижньогірського району, за деякими гіпотезами, розташовувалося описане ще в античні часи Геродотом портове місто на Азовському морі — Кремни. Це все, звісно, лише припущення, а можливо і фактом, який буде встановлено в майбутньому археологами після де окупації Кримського півострову.

Але про давні часи цієї української території свідчать реальні знахідки археологів радянського періоду. Саме тут знайшли сарматське поховання двотисячолітньої давнини. Ногайчинський курган – справжня знахідна сучасності поблизу села Червоне Нижньогірського району в Криму. Справжній скарб всесвітньої історії археології. Це з’ясувалося під час розкопок у 1974 році.

Будівництво Північно-Кримського каналу викликало необхідність проведення археологічних розкопок в місцях, якими мала йти в Крим вода з Дніпра. Таким чином «курган № 5», відомий також під назвою Ногайчинський, привернув увагу археологічної експедиції, яку очолював археолог, науковий співробітник Інституту археології АН УРСР, кандидат історичних наук, автор 75 наукових та науково-популярних праць Аскольд Щепинський.

Сережки
Сережки

За інформаційними джерелами української Вікепедії Аскольд Щепінський народився 16 жовтня 1926 року в Сімферополі, у сім’ї колишніх дворян. Середню школу закінчити не встиг — почалася німецько-радянська війна, а після звільнення Криму в 1944 році Щепінського призвали до армії. Демобілізувавшись у 1945 році, працював бджолярем, завідувачем червоним куточком у колгоспі, збирачем колекцій фабрики «Природа і школа», у вільний час здійснюючи прогулянки по околицях Сімферополя, під час яких зробив перші археологічні знахідки, які приніс у Кримську філію Інституту археології АН України. На артефакти звернув увагу відомий археолог Павло Шульц, який очолював Тавро-Скіфську експедицію Кримської філії АН СРСР.

У 1946 році Щепінський почав працювати в експедиції, в польових сезонах якої брав участь до 1977 року, паралельно продовжуючи освіту. У 1954 році Щепінський був зарахований до штату Кримської філії Інституту археології АН СРСР. Тільки в 1964 році Аскольд Олександрович отримав середню освіту, у 45 років вступив у історичний факультет Кримського педагогічного інституту, а за 4 роки захистив кандидатську дисертацію.

У 1957 році, при розкопках кургану Кемі-оба у села Дозорне в Білогірському районі, в результаті дослідження поховань, вчений виділив нову археологічну культуру бронзової доби, що отримала назву Кемі-обинська. Результатом робіт 1958–1960 років в Червоних печерах, у складі Комплексної карстової експедиції АН СРСР, стало виявлення і дослідження найбільшого пам’ятника обинської культури, всього вченим було виявлено в Криму близько 800 пам’яток археології.

Курган висотою 8 метрів і діаметром близько вісімдесяти метрів, розташований поблизу села Червоне (Ногайли-Ахмат) Нижньогірського району Автономної Республіки Крим був розкопаний у 1974 р. під час тривалої  Північно-Кримської експедиції (1967-1981рр.). При розкопках Ногайчинського кургану біля було відкрито нерозграбоване поховання сарматської цариці I століття до н. е., з безліччю (вагою більше 2 кг) унікальних золотих виробів найвитонченішої ювелірної роботи.

Спиральна гривна
Спиральна гривна

Всередині кургану розкопали 38 поховань, переважно доби бронзи, але найцікавішим виявилося одне (№18), віднесене до сарматських часів. Це поховання  не було пограбованим, в ньому знайшли останки заможної жінки та чимало коштовних жіночих прикрас.

Крім того, в шкатулці, знайденій поруч, виявилися: фібула у вигляді дельфіна з гірського кришталю, медальйон, перстень, підвіски у вигляді лев’ячих голів та інші прикраси. Деякі прикраси ідентифіковано, як виготовлені в Єгипті. Загальна вага знайденого золота становила 2 кілограми, що дало історикам підстави припускати, що це поховання не просто знатної жінки, а цариці або принцеси. Нею могла бути легендарна Амага, цариця сарматів, або навіть одна з дочок царя Мітридата Євпатора.

Фібула Дельфін, спиральна гривна, брошка
Фібула Дельфін, спиральна гривна, брошка

Аскольдом Щепинським була знайдена дерев’яна скриня 192 х 85 х 15 см із залишками фарби на ній. По кутах могили збереглись невеликі круглі заглиблення, вірогідно для стовпів. Скриню було орієнтовано з північного заходу на південний схід. В ній витягнуто на спині головою на північний захід було покладено жінку віком – 35-44 років. На шиї вона мала золоту гривну, біля скронь лежали сережки, на лобі діадема, на зап’ястках та щиколотках – браслети. В області шиї – брошка.

З правого боку від небіжчиці на рівні гомілкової кістки лежала дерев’яна шкатулка. В шкатулці були знайдені: туалетні флакони, фібули, медальйон, перстень, підвіски у вигляді лев’ячих голів, амулет. Біля шкатулки стояли алебастрова посудина та тарілка і червонолакова чаша. Біля правого плеча розташувались глечик, бальзамарій та дзеркало. В області грудної клітини зібрані намиста та золоті бляшки. Кисті рук знаходились в срібних чашах. Над скелетом вище його на 10 – 15 метрів по всьому периметру лежали золоті платівки.

Унікальною знахідкою цього кургану є перлини в прикрасах, адже під землею перлини можуть зберігатися не довше 200 років, а потім поступово перетворюються на порошок. Припускають, що збереженню перлин у прикрасах могла сприяти повна відсутність циркуляції повітря.

Згодом дослідженням артефактів з поховання приділив увагу доктор історичних наук, старший науковий співробітник, провідний науковий співробітник відділу археології раннього залізного віку Інституту археології України Національної Академії Наук України Олександр Симоненко, який пов’язував це поховання з аланами, які принесли в ці краї «бірюзово-золотавий» звіриний стиль і датував знахідки І – першою половиною II ст. н.е.

Фібула у формі дельфіна
Фібула у формі дельфіна

 «НОГАЙЧИКСЬКИЙ КУРГАН – курган біля с. Червоне Нижньогорського р-ну АР Крим. У ньому 1974 Північнокрим. експедицією Ін-ту археології АН УРСР під кер-вом А.Щепинського було досліджене поховання сарматської знатної жінки. Кістяк, кисті якого було покладено в срібні античні чаші, лежав у дерев’яному, оздобленому розписаним алебастром саркофазі. Саркофаг був вкритий гаптованим золотими платівками балдахіном. На чолі небіжчиці знайдено золоте намисто антич. роботи, використане як діадема, на шиї – золоту гривну із зображенням левів та грифонів у поліхромному “бірюзово-золотому” стилі, антич. золотий медальйон та разок намиста зі скляних, геширових, бурштинових й сердолікових намистин. Руки прикрашали золоті, оздоблені перлинами браслети зі скульптурними зображеннями Ерота та Псіхеї, із замками, інкрустованими цирконом і цитрином, литки – золоті спіральні браслети. Біля голови лежали бронзове люстро середньоазіатського вир-ва, глек північнокавказ. походження, антична посудина. У пд.-зх. куті саркофагу стояла туалетна скринька, в якій знаходилися 6 золотих туалетних флаконів, 2 поліхромні фібули-брошки, одна з яких у вигляді дельфіна, тулуб якого зроблений з гірського кришталю, а голова та хвіст – із золота, золоті медальйон та 2 персні з геммами, золоті амулети, срібні туалетні ложки рим. роботи. Поруч лежали тарілка і флакон та чашка із скла міллєфіорі. Одяг похованої був гаптований золотими платівками. Поховання датується кін. 1 ст. Воно належало аланській цариці та є одним із найбагатших сарматських поховань України».

Симоненко О.В. НОГАЙЧИКСЬКИЙ КУРГАН // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редколегія.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. – К.: Видавництво “Наукова думка”, 2010. – 728 с.: іл.

Тридцять років після відкриття поховання кримські дослідники Ю. Зайцев та В. Мордвінцева спираючись на червонолаковий унгвентарій, сіролощений горщик, гривну з пласким зворотним боком, запропонували іншу дату Ногайчинського поховання – початок – перша половина І ст. до н.е. Подібну дату має поховання поблизу хутора Піщаний на Кубані оскільки воно схоже на Ногайчинське за обрядом та комплексом речей.

Ю. Зайцев та В. Мордвінцева поділяють прикраси на декілька категорій: оздоби «східного типу» (гривна), античні прикраси (сережки, кольє, флакони, підвіски), убори типу греко-варварських пам’яток Прикубання (спіральні ножні браслети, кулон з халцедоном, брошка), прикраси птоломеєвського Єгипту (каблучки). До унікальних знахідок можна віднести фібулу у вигляді дельфіна, що зроблена з золота, бронзи та гірського кришталю. Вірогідно, що смаки жінки сформувались в елліністичному світі, а поховання здійснене згідно з місцевими традиціями. Текст Аппіана «Мітрідатови війни» дозволяє пов’язати поховання з Мітрідатом Євпатором, а поховану в ньому жінку вважати його дочкою. За Аппіаном цар Понту Мітрідат встановлював союзи з правителями Причорноморських земель і з 65 р. до н.е. почав видавати за них своїх дочок. У 64 р. до н.е. шлюб виявився вдалим і Мітрідат рушив далі через Фракію в Македонію, а потім в Пеонію і до Італії через Альпійські гори. Перебуваючи в подорожі він відправляв дарунки (прикраси та гроші) в Північне Причорномор’я. Їх співвідносять з прикрасами, що були знайдені в Ногайчинському кургані. Таким чином датують поховання початком – 50-40 рр. до н.е., адже шлюбний вік становив 18-25 рр., а вік похованої становив 39-41 рр.

У 2012-13 рр. радіовуглецевий аналіз деяких предметів з поховання був здійснений у Швеції, в лабораторії радіовуглецевого датування університету в Лунді, та в Німеччині в Курт-Енсельгольмському центрі Археометрії. Обидва проведені незалежно аналізи дали однаковий результат – це поховання здійснене не пізніше I ст. до н.е.

Частина артефактів, знайдених у похованні, переважно це прикраси, виготовлені з золота, опинилася в Києві, у Музеї історичних коштовностей України. Решта лишилася в Криму, потрапивши у «Народний музей археології Криму», що не був державним, а існував на громадських засадах. Після смерті у 1997 році Аскольда Щепинського, більша частина артефактів зникла без сліду.

Скарби Ногайчинського кургану фігурують, зокрема і в справі затриманого в Нідерландах «Скіфського золота. Оскільки всі виготовлені з золота артефакти з поховання № 18 (зокрема і фібула у вигляді дельфіна) давно зберігаються в Києві, їх без заперечень повернули в Україну, що досі викликає обурення в Криму, зокрема «Крымская правда» писала: «Ведь “ногайчинский клад” – действительно крымское культурное наследие из всех крымских…» (Ткаченко С. Крым-край русский. Курган Ногайчинский, могила царицы. 27.08.2014). Про зникнення «сімферопольської» частини ногайчинського скарбу після незаконної анексії Криму Росією «Крымская правда» не згадала. Де знаходиться ця частина українського скарбу – культурної спадщини України залишається невідомо.

Дельфін аверс
Дельфін аверс

27 лютого 2018 року Національним банком України  введено в обіг  пам’ятну монету «Дельфін» номіналом 5 (п`ять) гривень срібла. На аверсі монети розміщений зверху малий Державний Герб України з надписом «УКРАЇНА», під яким рік карбування монети «2018» та номінал «5 ГРИВЕНЬ»; у центрі — позолочене зображення (елемент оздоблення: локальна позолота, вміст золота в чистоті не менше ніж 0,0004 г) дельфіна — фібула у вигляді дельфіна з Ногайчинського кургану (сарматська доба), під ним — ольвійську монету (IV ст. до н. е.). На реверсі монети ліворуч на дзеркальному тлі зображено дельфіна, стилізовані хвилі (унизу), праворуч від яких — вертикальний напис «ДЕЛЬФІН», праворуч на матовій поверхні розміщено ольвійську монету із зображенням дельфіна.

Пам`ятна монета «Дельфін» належить до серії «Фауна в пам’ятках культури України». Художники зображення: Таран Володимир, Харук Олександр, Харук Сергій. Скульптори зображення: Дем’яненко Володимир, Дем’яненко Анатолій.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Проект реалізовано за підтримки Українського культурного фонду

Валерій Верховський

Автор культурологічних статей, журналіст газети «Кримська світлиця»

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: