Широкомасштабне руйнування та привласнення культурної спадщини України в Криму та інші воєнні злочини Російської Федерації: аналітичний погляд

Почати
  • This page available also in
  • EnglishEnglish

У 2014-му році, Україна піддалася збройної агресії з боку Російської Федерації та мимоволі стала стороною міжнародного збройного конфлікту, який триває по сьогодні. З початку окупації Кримського півострову, міжнародний збройний конфлікт, а точніше російська-українська війна, автоматично підпала під регулювання норм міжнародного гуманітарного права.

Міжнародне гуманітарне право (МГП), або право війни, право збройних конфліктів, є галуззю міжнародного публічного права, яка захищає жертв війни та обмежує засобі й способі ведення бойових дій. Таким чином, МГП створено гуманізовати збройний конфлікт, пом’якшити його наслідки.[1]

У зв’язку з тим, що право війни складається з двох частин – захищати потерпілих від збройного конфлікту та обмежувати засоби й способи ведення збройних дій – воно умовно кодифіковано в Женевське право (захист цивільного населення, військовополонених тощо) та в Гаазьке право (обмеження засобів й способів війни з метою уникнути зайвих страждань та мінімізувати цілі до розмірів суто військової необхідності).

Окупував частину суверенної території України – Кримський півострів, агресор має дотримуватися заборон, накладених МГП, насамперед норм Женевського права, зокрема Конвенції про захист цивільного населення під час війни[2]. Розділ ІІІ (Окуповані території) Частини ІІІ (статус осіб, які перебувають під захистом, та поводження з ними) зазначеної Конвенції накладає на державу-окупанта – Російську Федерацію певні обов’язки, невиконання яких є порушенням або грубим порушенням норм міжнародного гуманітарного права. В свою чергу, грубе порушення норм МГП є воєнним злочином.

Проте, Російська Федерація, як держава-окупант, з початку окупації до сьогодні, грубе порушує безліч норм Женевського права, зокрема: умисне вбивство; тортури або нелюдяне поводження; нелегальна депортація чи переміщення або нелегальне ув’язнення; примушення особи, що перебуває під захистом, служити в збройних силах ворожої держави; умисне відбирання в особи, що перебуває під захистом, прав на справедливий і офіційний судовий процес; широкомасштабне руйнування і привласнення власності, не виправдане воєнною необхідністю, і здійснюване незаконним чином і безцільно.

Зрозуміло, що правоохоронні органи України не мають можливості притягнути до відповідальності винних осіб Російської Федерації через їх приховування на території країни-агресора або на окупованій території України – Кримському півострові. Крім того, особи, які надавали накази на скоєння міжнародних злочинів, належать до вищого державного керівництва Російської Федерації та користуються персональним імунітетом від іноземної кримінальної юрисдикції.

Проте, Міжнародний кримінальний суд (МКС), якій діє на підставі Римського Статуту[3], не обмежений будь-яким імунітетом від кримінальної відповідальності та має юрисдикцію щодо притягнення до кримінальної відповідальності будь-яких осіб, винних у скоєні геноциду, воєнних злочинів, злочинів проти людяності та злочину агресії.

Україна ще не ратифікувала Римський Статут, проте визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду, що дозволяє Офісу Прокурора МКС проводити слідство (а міжнародному кримінальному суду притягувати винних до кримінальної відповідальності) щодо скоєння міжнародних злочинів на території України, зокрема на її суверенних, але окупованих[4] територіях.

З метою переконання Офіс Прокурора МКС у скоєнні країною-агресором серйозних порушень норм міжнародного права – воєнних злочинів та злочинів проти людяності на окупованих територіях, українськи правозахисні організації разом з правоохоронними органами вже сім років фіксують міжнародні злочини, систематизують та аналізують отриману інформацію, правоохоронці збирають докази в рамках відповідних кримінальних проваджень, та скеровують до Офісу прокурора МКС високоякісні інформаційні повідомлення.

Так, в період 2016 – 2021 рр. прокуратурою Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, разом з правозахисними неурядовими організаціями скеровано до Міжнародного кримінального суду дванадцять інформаційних повідомлень, які стосуються як скоєння воєнних злочинів, так й злочинів проти людяності, зокрема, щодо: масового знищення та присвоєння майна, не обґрунтованого військовою необхідністю; масованої депортації кримських в’язнів, громадян України, до місць позбавлення волі на території Російської Федерації з метою відбування кримінального покарання; насильницького переміщення та масового видворення жителів Криму на материкову Україну; незаконного призову кримчан до лав Збройних Сил РФ, кримінального переслідування за відмову від проходження військової служби; пропаганди військової служби серед дітей; використання цивільного населення в якості «живих щитів» під час активної фази окупації півострова Крим; переслідування журналістів Російською Федерацією на тимчасово окупованій території АР Крим та міста Севастополя тощо.

Масштаб злочинів вражає, а оскільки збройний конфлікт триває, то й правопорушення мають місце чи не щодня. Важливо зазначити, що всі вищевказані злочини об’єднані одним злочинним задумом: шляхом використання широкого спектру форм переслідування, витиснути все українське з території півострову – Українську Церкву, українську мову, українську культуру та самих українців. Тих, хто залишився, «прив’язують» до країни-окупанта нав’язаним громадянством та службою у збройних силах РФ. А також намагаються змінити демографічний стан півострову шляхом депортації та видворення українців та заселення Криму російськими громадянами.

На фото відображене проведення археологічних розкопок, що відбулися на території хори Херсонеса протягом 2020 року. Фото з сайту «Державного історико-археологічного заповідника Херсонес Таврійський».

В цьому сенсі, важливо звернути увагу на останнє інформаційне повідомлення щодо відповідальності посадових осіб Російської Федерації за широкомасштабне привласнення і руйнування об’єктів культурної спадщини України в Криму, що було підготовлено офісом Генерального прокурора спільно з правозахисними громадськими організаціями, які безпосередньо досліджують конфлікт та збирають відомості про протиправну діяльність РФ в Криму[5].

Інформаційне повідомлення було подано в МКС в серпні минулого 2020 року.

До окупації Автономної Республіки Крим та м. Севастополь, станом на 2014 рік під охороною держави Україна на території півострова Крим знаходилось 12 612 пам’яток національного та місцевого значення, станом на лютий 2014 року на території Криму заходились більш ніж 30 діючих музеїв та галерей, де було виставлено близько 1 млн. 200 тис. експонатів державної частини Музейного фонду України та водночас працювали близько 773 бібліотеки[6].

Інформаційне повідомлення доказує, що політика країни-окупанта супроводжується декількома векторами щодо культурної спадщини України в Криму:

  • воєнні злочини у вигляді широкомасштабного привласнення та руйнування культурних цінностей;
  • незаконний обіг (продаж, обмін) предметів культури;
  • злочинна недбалість у процесі так званої «реставрації» об’єктів культури;
  • проведення незаконних археологічних розкопок, зокрема розкопок місць поховань та курганів;
  • переміщення культурних цінностей з окупованої території, не виправдане воєнною необхідністю.

В усіх цих випадках завдається суттєва шкода охоронюваним пам’яткам культури, що загрожує їх збереженню.

Автори повідомлення довели, що широкомасштабне руйнування та привласнення культурної спадщини на окупованої території АР Крим та м. Севастополь має чіткі ознаки воєнного злочину та підпадає під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду.

А це значить, що ці злочини не мають терміну давності та що винні у їх скоєнні вищі посадові особи РФ не користуються імунітетом від міжнародної кримінальної юрисдикції.

Загальною метою цього інформаційного повідомлення, як і попередніх, є переконання Офісу Прокурора МКС в необхідності проведення повноцінного слідства щодо скоєння воєнних злочинів й злочинів проти людяності та притягнення винних до міжнародної кримінальної відповідальності.

Офіс Прокурора МКС ретельно вивчає скеровані повідомлення і враховує отриману інформацію під час підготовки щорічних Звітів щодо попереднього вивчення ситуації.

Нарешті від Міжнародного Кримінального Суду Україна отримала довгоочікуване рішення про завершення попереднього розслідування, Офіс Прокурора МКС визнав наявність ознак воєнних злочинів та злочинів проти людяності в умовах збройного конфлікту, зараз розглядається можливість відкриття повноцінного слідства.

На нашу думку Міжнародний Кримінальний Суд реально може стати ефективним міжнародним механізмом для притягнення осіб, відповідальних за злочини проти культурної спадщини України в Криму, зокрема вищих посадових осіб Російської Федерації, до кримінальної відповідальності.

Україні варто зосередити свої зусилля на зборі відповідних доказів злочинної діяльності держави-окупанта в Криму, продовжити розслідування на національному рівні всіх фактів руйнівної діяльності Російської Федерації в Криму, та подачу офісу прокурора МКС належної інформації про такі факти.

Зазначене інформаційне повідомлення щодо відповідальності посадових осіб Російської Федерації за широкомасштабне привласнення і руйнування об’єктів культурної спадщини України в Криму, яке ми дослідили в цій статті, є гарним прикладом об’єднання зусиль громадянського суспільства України та апарату держави заради ефективної протидії збройній агресії Російської Федерації.

                                      Андрій АНДРОСОВ, експерт з міжнародного гуманітарного права,

спеціально для «Голос Криму. Культура»

____________________________________________________

[1] https://www.icrc.org/en/doc/assets/files/other/what_is_ihl.pdf

[2] Конвенція про захист цивільного населення під час війни (IV Женевська Конвенція) 1949 року. Дата набрання чинності для України – 03.01.1955

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_154#Text

Convention Relative to the Protection of Civilian Persons in Time of War (IV Geneva Convention), 1949. Date of entry into force for Ukraine – 03.01.1955

[3] Римський Статут Міжнародного кримінального суду є своєрідним аналогом кримінального та кримінально-процесуального кодексів. https://www.un.org/ru/law/icc/rome_statute(r).pdf

The Rome Statute of the International Criminal Court is a kind of analogue of the Criminal and Criminal Procedure Codes.

[4] Термін «тимчасова окупація» не є коректним, тому що «окупація» – є апріорі тимчасовим станом. Окупація – тимчасове захоплення частини або всієї території однієї держави збройними силами іншої держави. (Академічний тлумачний словник) http://sum.in.ua/s/okupacija

The term “temporary occupation” is not correct, because “occupation” is a priori a temporary state. Occupation – the temporary capture of part or all of one state by the armed forces of another state. (Academic Glossary)

[5] Мова йде про громадські організації «Регіональний центр прав людини», «Євромайдан-Крим» та громадську спілку «Українська Гельсінська спілка з прав людини»

We are talking about the NGOs “Regional Center for Human Rights”, “Euromaidan-Crimea” and “Ukrainian Helsinki Human Rights Union”

[6] https://voicecrimea.com.ua/main/articles/problemni-pitannya-formuvannya-derzhavno%D1%97-politiki-ukra%D1%97ni-v-sferi-zaxistu-kulturno%D1%97-spadshhini.html

_______________________________________________________

Матеріал підготовлено в рамках проекту “Інформаційна платформа “Голос Криму. Культура” – про Крим чесно, якісно, актуально” за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США. / Implemented within the project “Information Platform” Voice of Crimea. Culture “- about Crimea honestly, qualitatively, actually” with the support of the Media Development Fund of the US Embassy in Ukraine. The views of the authors do not necessarily reflect the official position of the US government.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: