САНКЦІЙНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ І КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА КРИМУ
/

Санкційна політика України і культурна спадщина Криму

Почати
  • This page available also in
  • English

Минуло п’ять років після запровадження в Україні Законом від 14 серпня 2014 року № 1644-VII спеціального інституту санкцій, задіяних державою з політичною метою задля протидії російській агресії. На виконання закону до РНБО багато органів подавали численні пропозиції, неодноразово схвалювалися власне й рішення РНБО, затверджені президентськими указами. Серед іншого, порушення з боку РФ та її окупаційних органів влади норм міжнародного права, що захищають культурну спадщину України в Криму, не могло не призвести до відображення у санкційній політиці України.

Втім, лише через чотири роки після запровадження санкційного законодавства, в умовах систематичного знищення та розграбування об’єктів археології та архітектури Криму, органами виконавчої влади було визнано за доцільне розпочати роботу щодо запровадження відповідних санкцій. У ч. 3 ст. 13 Плану заходів, спрямованих на реалізацію деяких засад державної внутрішньої політики щодо тимчасово окупованої території АРК та м. Севастополя, затверджених урядовим розпорядженням від 28 березня 2018 р. № 218-р, передбачалася потреба розроблення та подання на розгляд Кабміну пропозицій щодо застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до осіб, які проводять будь-які несанкціоновані археологічні розкопки на тимчасово окупованій території України. Ці пропозиції, згідно зі встановленими Планом умовами, мали бути поданими до жовтня 2018 р. Національною академією наук, МЗС, Мін’юстом, Мінекономрозвитку та Мінокупації на розгляд уряду.

Подальший аналіз запроваджених рішеннями РНБО санкцій доводить, що відповідні обмеження у сфері захисту культурної спадщини Криму були запроваджені указом Президента України № 82/2019 від 19 березня 2019 р., що затвердив схвалене того ж дня рішення РНБО (позиції 32-60 додатку № 2 до нього). Для визначених рішенням РНБО структур заборонялося проведення культурних обмінів, наукового співробітництва, спільних розважальних програм, а саме: проведення спільних наукових досліджень; взаємного обміну музейною інформацією, виставками, музейними предметами, музейними колекціями; проведення спільних конференцій, конгресів, симпозіумів, виставок та участі в них; організації спільної підготовки музейних працівників, видавничої діяльності; участі у заходах, що організовуються та проводяться музеєм. Додатково для цих структур запроваджувалася «заборона встановлення ділових контактів» та «заборона надання фінансової підтримки та гарантій».

Водночас вартим уваги є сам перелік відповідних підсанкційних структур, жодна з яких не розташована власне у державі-агресорові. Фактично цей перелік складається із трьох севастопольських і тридцяти чотирьох кримських музейних установ, які були неправомірно зареєстровані державою-агресором за російським законодавством як публічно-правові юридичні особи (з них дві «федерального», тринадцять «муніципального», решта регіонального рівня).

Отже, санкції було запроваджено проти таких підконтрольних окупантам структур, як «Державний музей героїчної оборони Севастополя», «Севастопольський художній музей імені Михайла Павловича Крошицького», «Державний історико-археологічний музей-заповідник «Херсонес Таврійський», «Бахчисарайський історико-культурний і археологічний музей-заповідник», «Ялтинський історико-літературний музей», «Лівадійський палац-музей» та «Кримський літературно-художній меморіальний музей-заповідник» (м. Ялта), «Алупкинський палацово-парковий музей-заповідник», «Алуштинський літературно-меморіальний музей С. М. Сергєєва-Ценського», «Музей-заповідник «Судацька фортеця», «Феодосійська картинна галерея імені І. К. Айвазовського», «Феодосійський музей старожитностей», «Феодосійський літературно-меморіальний музей О. С. Гріна», «Історико-культурний, меморіальний музей-заповідник «Кіммерія М. А. Волошина» (відповідно м. Феодосія), «Східнокримський історико-культурний музей-заповідник» (м. Керч), «Музей історії міста Сімферополя», «Кримськотатарський музей культурно-історичної спадщини», «Сімферопольський художній музей», «Центральний музей Тавриди» та «Кримський етнографічний музей» (відповідно м. Сімферополь), «Євпаторійський краєзнавчий музей», «Історико-археологічний музей-заповідник «Калос Лімен» (смт Чорноморське), «Історико-краєзнавчий музей міста Армянська», «Красноперекопський краєзнавчий музей», «Районний краєзнавчий музей Красногвардійського району», «Первомайський районний історичний народний музей», «Білогірський районний історико-краєзнавчий музей», «Нижньогірський історико-краєзнавчий музей» та навіть «Етнографічний музей ім. Ю. А. Клименко» (Ленінський район, с. Новомиколаївка).

Водночас із відкритих джерел очевидно, що зовсім інші структури є основними суб’єктами організації неправомірних археологічних досліджень в Криму. Мною, як постпредом Президента України в АРК, з цього питання було здійснено доповідь парламентському Комітетові з питань культури і духовності 21 листопада 2018 р. щодо охорони культурної спадщини, зокрема археологічної, на тимчасово окупованій території України в Криму.

Комітету, серед іншого, доповідалося, що Міністерством культури РФ було видано незаконні, в частині АРК, дозволи вісімнадцяти установам (організаціям) на проведення робіт з виявлення та вивчення об’єктів археологічної спадщини на тимчасово окупованій території України в Криму. За підсумками доповіді комітетом було схвалено рішення (протокол № 81 від 19 грудня 2018 р.) – рекомендувати РНБО в установленому законом порядку застосувати санкції щодо підконтрольних державі-агресорові установ та організацій, які здійснюють незаконні археологічні розвідки, розкопки, вивозять культурні цінності України з Криму до РФ, зокрема, до таких юридичних осіб, як «Інститут археології Російської академії наук», «Інститут археології Криму Російської академії наук», «Інститут сходознавства Російської академії наук», «Інститут історії матеріальної культури Російської академії наук», «Державний Ермітаж», «Академія наук Республіки Татарстан»; «Чорноморський центр підводних досліджень», «Кримський регіональний центр археологічних досліджень», «Таврійське археологічне товариство», «Терра», «Підводна культурна спадщина», «Кірамет», «Південний регіональний центр археологічних досліджень», «Артефакт», «АРХЕ», «Кримський федеральний університет імені В. І. Вернадського» та «Історико-археологічний музей-заповідник «Неаполь Скіфський» тощо.

Крім того, комітет у цьому рішенні рекомендував Генеральній прокуратурі України активізувати координацію дій правоохоронних органів щодо належної кримінально-правової оцінки діянь підконтрольних державі-агресорові установ та організацій, які здійснюють незаконні археологічні розвідки, розкопки, вивозять культурні цінності України з Криму до РФ, перевести таку координацію з регіонального на загальнодержавний рівень. На жаль, відповідні запропоновані заходи були проігноровані як правоохоронними органами, так і органами виконавчої влади, відповідні пропозиції до РНБО так і не надійшли.

Наведене доводить вибірковість та фрагментарність санкційної політики України з питань захисту власної культурної спадщини на тимчасово окупованих територіях. Шляхи її удосконалення мають стати підґрунтям для окремих наукових досліджень.

Борис БАБІН, доктор юридичних наук, професор, Інститут законодавства Верховної Ради України
журнал Пам’ятки України, 2019 рік

Проект реалізовано за підтримки Українського культурного фонду

Борис Бабін

доктор юридичних наук, професор, Інститут законодавства Верховної Ради України

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: