Кафедральний собор святих Рівноапостольних князів Володимира і Ольги Кримської єпархії ПЦУ
///

Росія нищить, держава не захищає. Які можуть бути шляхи вирішення проблеми?

Почати

Утиски та переслідування Української православної церкви Київського патріархату (після Об’єднавчого собору – Православна Церква України) в Криму розпочалися від перших днів окупації півострову та тривають до нині. Російська влада, силові структури, окупаційні адміністрації, проросійські парамілітарні організації системно та агресивно порушують право вірян та священиків ПЦУ на свободу совісті та віросповідання. Весь цей процес витіснення української церкви з півострову відбувається у супроводі проросійських ЗМІ, діяльність яких направлена на дискредитацію та  створення негативного образу церкви.

У 2014 році в місті Севастополі у Київського патріархату російські військові силою відібрали храм Священомученика Климента Римського. Настоятель храму Макарій продовжив здійснювати богослужіння у своєму власному помешканні, але окупаційна адміністрація примусила його припинити  їх. Також Київського патріархату в Севастополі було відібрано храм Апостолів Петра і Павла і Святителя Миколая. Таким чином українська церква та українська релігійна громада в Севастополі припинила своє існування у перші роки окупації.

01 червня  2014 року в селищі Перевальне, біля Сімферополя, озброєні учасники прамілітарної структури «козаків»,  здійснили напад на храм Покрова Пресвятої Богородиці. Вони  розбили машину священика, побили його доньку, хвору на церебральний параліч, і вагітну жінку. Окупаційні силові структури не лише не завадили злодійським та незаконним діям нападників, а й стали на їх бік. Згодом цей храм був переданий УПЦ Московського патріархату на умовах надання допомоги у «патріотичному вихованні» військовослужбовців окупаційних військ Росії. Настоятель цієї церкви Іван Катькало через погрози і відкриття окупаційною владою кримінальної справи за сепаратизм був змушений разом з родиною виїхати з Криму.

Відкритий тиск Росії через окупаційні адміністрацію та суд розпочався з 2015 р., коли «Міністерство майнових і земельних відносин Республіки Крим» змінило умови оренди приміщень і будівель, які були передані УПЦ КП в користування до 2050 року, значно підвищивши орендну плату за користування нерухомим майном в м. Сімферополі по вул. Севастопольській 17-А, де знаходились Кримське єпархіальне управління, Кримський православний духовний центр, а також  кафедральний собор Святих рівноапостольних Володимира та Ольги, ще одна церква, та розпочали судовий процес. Варто зазначити, що право на приміщення було закріплено ще 16 травня 2001 року постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим і передано Кримському Єпархіальному управлінню УПЦ КП в безоплатне користування на 49 років, у квітні 2014 р. нелегітимна «Державна Рада Республіки Крим» своїм рішенням підтвердила право Кримської єпархії УПЦ КП на користування до 2050 р. приміщеннями в Сімферополі, де розташовані кафедральний собор, єпархіальне управління та інші церковні структури.

На питаннях підвищення орендної плати «Міністерство майнових і земельних відносин Республіки Крим» не зупинилося і розпочало процес відбирання церковного майна, висунуло вимогу щодо звільнення частини приміщень в 112,6 кв. м. Для захисту прав релігійної громади представники Кримської єпархії УПЦ КП вимушені були звернутися до «Арбітражного суду Криму», щоб визнати недійсним рішення кримського «міністерства» щодо частини приміщення в 112,6 кв. м, яке з 2004 р. знаходилося в користуванні УПЦ КП. Однак «Міністерство майнових і земельних відносин Криму» подало зустрічний позов. У січні 2016 р. «Арбітражний суд» усі позовні вимоги представників УПЦ КП залишив без задоволення, а от зустрічну позовну заяву «кримського міністерства» суд задовольнив. У підсумку, «суддя» Соколова зобов’язала не тільки звільнити приміщення площею 112,6 кв. м на першому поверсі будівлі за адресою вул. Севастопольська 17-А, міста Сімферополя, а ще й фінансово «покарати» церкву. У листопаді 2016 року представники «Фонду майна Криму» намагалися опечатати перший поверх Кафедрального собору святих рівноапостольних Володимира і Ольги УПЦ КП.

31 серпня 2017 року «судові пристави» заблокували доступ до частини приміщень Управління Кримської єпархії, застосували силу до архієпископа Сімферопольського і Кримського Климента, якому були нанесені тілесні ушкодження, привласнили церковне майно – хрести, ікони, церковний посуд, столовий посуд, килими тощо.

«Наша Церква оцінює дії російських силовиків як беззаконня, порушення права на свободу совісті, гарантованого міжнародними угодами, обов’язковими і для Росії. Патріархія вважає ці події продовженням тиску окупантів на українську релігійну і національну меншину в Криму, залякуванням і спробою повністю ліквідувати Київський патріархат на півострові. Вважаємо це також помстою спецслужб окупантів за позицію особисто архієпископа Климента і за його виступи на захист політв’язнів кремлівського режиму, в тому числі кримськотатарських і українських активістів», – йдеться у публічній реакції УПЦ КП.

Тоді Київська патріархія звернулася до державної влади України, до міжнародного співтовариства, зокрема Євросоюзу і його країн-членів, до США, Канади та інших демократичних країн, міжнародних організацій, включаючи ООН і ОБСЄ, церков і релігійних організацій з проханням «засудити напад окупаційної адміністрації на український храм у Сімферополі і вимагати від Росії припинити переслідування УПЦ КП в Криму».

Зухвальство та наруга окупаційних органів влади над правами людини, вочевидь не отримала, необхідної реакції ані української влади, ані міжнародної спільноти, тому нищення собору в Сімферополі продовжилося.

У 2019, на адресу УПЦ КП в м. Сімферополі надійшов лист від «Міністерства майнових та земельних відносин Республіки Крим» про дострокове розірвання угоди оренди на приміщення, де знаходиться кафедральний собор святих рівноапостольних князів Володимира та Ольги. У листі окупанти вимагали від архієпископа Сімферопольського і Кримського Української православної церкви (ПЦУ) Климента у 20-денний термін підписати погодження на дострокове розірвання угоди про оренду, та протягом наступних 10 днів звільнити будівлю.

Причиною такої ситуації стала відмова єпархії зареєструватися на анексованому півострові за російським законодавством. Як пояснював архієрей, попри звернення до української влади, віряни так і не отримали чіткого алгоритму, як це зробити, аби не потрапити потім під переслідування вже українського законодавства за колабораціонізм. Перевезти ікони та інші цінності із собору на материкову територію України після закриття собору також не вийде, бо законодавство забороняє переміщення культурних цінностей через кордон, зауважував архієпископ.

«Міністерство майнових і земельних відносин Республіки Крим» у 2019 р. також подало позови до суду проти Управління Кримської Єпархії УПЦ КП (нині Православної Церкви України) щодо стягнення грошових коштів, дострокове розірвання договору оренди, спонукання повернути нерухоме майно. У червні 2019 р. окупаційний «суд» в Криму ухвалив рішення з вимогою до ПЦУ остаточно звільнити приміщення Кафедрального собору в Сімферополі. Паралельно для посилення тиску на кримських вірян ПЦУ окупаційне “міністерство майнових і земельних відносин Республіки Крим” без відома Кримської єпархії  розпочало “ремонтні роботи” у ньому, під час яких будівельники розібрали дах, що призвело до затоплення приміщення собору і псування майна, довкола будівлі встановили паркан, витягли двері та вікна.

24 грудня 2019 року Верховний Суд РФ зупинив виконання судових рішень щодо повернення нерухомого майна, і як наслідок виселення громади церкви, та затребував матеріали справи з суду першої інстанції.

04 серпня 2020  року Верховний Суд РФ відмовився переглянути рішення про виселення громади ПЦУ з кафедрального собору в Сімферополі, що по суті засвідчило послідовний курс окупаційної влади на примусове позбавлення ПЦУ можливості користуватися приміщенням. «Росія хоче, щоб в Криму не було Української Церкви, важливого центру єднання українців», – заявив тогочасний постійний Представник Президента України в АР Крим Антон Кориневич.

Адвокат Сергій Заєць, який представляє інтереси ПЦУ заявив, що по суті рішення Верховного Суду РФ означає повну ліквідацію української православної громади в Криму. «Формально це не є геноцидом, але межує з ним. Росія знищує ще одну українську релігійно-культурну групу і продовжує зачистку Криму від усього українського», – написав Заєць у соцмережі на власній сторінці Фейсбук.

05 серпня 2020 року, після цього рішення Верховного суду Росії, Київська митрополія УПЦ (ПЦУ) звернулася до Української Держави, до міжнародних організацій та до демократичних країн із закликом захистити Кафедральний собор ПЦУ в Сімферополі, єпархію та релігійну громаду від знищення та постійно порушувати питання захисту прав української православної громади в Криму під час контактів з Російською Федерацією. В заяві Пресслужби Київської Митрополії УПЦ (ПЦУ) йшлося також про підтримку впровадження, подовження та розширення санкцій проти Російської Федерації як держави-окупанта і персонально проти співучасників релігійних гонінь – чиновників окупаційної адміністрації, суддів, співробітників поліції, судових виконавців та інших.

Виселення громади ПЦУ з Кафедрального собору святих рівноапостольних князів Володимира та Ольги у Сімферополі засудило і Міністерство закордонних справ України, яке у своєму коментарі з цього приводу заявило, що переслідування української православної спільноти в Криму спрямоване на стирання української ідентичності на тимчасово окупованих територіях та є частиною політики утисків всіх релігійних спільнот в Криму, непідконтрольних Москві.

Міністерство культури та інформаційної політики України також засудило дії держави-окупанта Російської Федерації, спрямовані на витіснення Української Церкви з тимчасово окупованого Криму. В його заяві зазначається, що таке рішення фактично означає повну ліквідацію місцевої  української православної громади, що межує з геноцидом.

15  травня 2020 року  «Євпаторійський міський суд» виніс рішення, яким зобов’язав ПЦУ знести храм у місті Євпаторії. Документ вручили архієпископу Клименту в порушення термінів, аби унеможливити подання апеляції на це рішення.  «Зобов’язати в солідарному порядку відповідачів общину «Неопалима Купина» й Управління Кримської Єпархії ПЦУ провести роботи по демонтажу зведеної будови, а саме: стрічкового фундаменту і зведеного на ньому будівлі з дерев’яних брусів (зруб) заввишки більше 10 метрів», – йдеться в «документі». «Це всі ознаки не тільки знищення української церкви в Криму, а й те, що такі дії направлені на політичне переслідування не тільки нас – церковнослужбовців, а на політичне переслідування вірян української церкви в Криму». Він також вважає, що в даному випадку ситуація, що склалася в Криму, має мати місце на міжнародних переговорах. “Якщо влада РФ уникатиме обговорення, – значить повинна бути належна реакція та дії міжнародної спільноти. Прошу у всього світу захисту не собі, а українській церкві та вірянам нашої церкви в Криму», – наголосив владика Климент.

Зауважимо, що Хрестовоздвиженський храм у місті Євпаторія почали будувати ще до 2014 р. і у ПЦУ на нього є відповідні документи. Неодноразові спроби знести храм вчинялися після 2014 р. владика Климент повідомляв у ЗМІ, що ініціатором знесення церкви був заступник голови Кримського республіканського культурно-просвітницького товариства кримчаків «Кримчахлар» М. Пурим, відомий багаторічним співробітництвом із проросійськими радикальними організаціями. У 2014 р., під час того як отець Ярослав, настоятель храму у Євпаторії, перебував на Майдані було спалено купол церкви, який згодом відновили.

Станом на сьогоднішній день ці судові рішення, які стосуються храму в Євпаторії та кафедрального собору в м. Сімферополі, набули законної сили згідно окупаційного законодавства. І хоча вони наразі не виконані, ризик вилучення кафедрального собору та знесення храму залишається значним – це може відбутись у будь-який момент.

До утисків української церкви активно залучаються проросійські ЗМІ, які формують у населення негативний образ Кримської єпархії ПЦУ. В публікаціях намагаються дискредитувати ПЦУ як релігійну організацію, виправдовують дії окупаційної влади щодо утисків церкви та перекладають відповідальність за такі утиски на саму церкву.

Тиск на священиків та вірян

Посилений злочинний вплив на українську церкву відбувається не лише через відбирання майна, але й через погрози та тиск на вірян, священників та приватний бізнес, який до окупації підтримував українську церкву.

Частина бізнесменів та підприємств вимушені були відмовитися від фінансової підтримки громад віруючих або надання їм на умовах оренди приміщень для звершення богослужінь. Зокрема, через тиск на суб’єктів господарювання, які надавали приміщення в оренду для культових потреб, та парафіян УПЦ КП/ПЦУ загалом закрили парафії у Керчі, Красноперекопську і Саках. Це стало одним із суттєвих факторів скорочення чисельності структур УПЦ КП в окупованому Криму.

09 березня 2014 року проросійським парамілітарним формуванням «Самооборона Криму» були викрадені парафіяни української церкви Андрій Щекун та Анатолій Ковальський, які були піддані катуванням і нелюдському поводженню, в тому числі мотивованому релігійною ненавистю.

21 липня 2014 року в селі Мраморне Сімферопольського району невідомі спалили дачний будинок  керівника Кримської єпархії – митрополита Сімферопольського і Кримського Климента.

03 березня 2019 року митрополит Климент був затриманий окупаційною поліцією при спробі виїхати із Сімферополя в Ростов-на-Дону на судове засідання у справі українського політв’язня Павла Гриба.

Священник Максим Вологодін, що вимушено залишив Крим, повідомляв про спроби співробітників ФСБ завербувати його для отримання інформації про єпархію. За його словами, спроби вербування священників російськими силовиками відбуваються регулярно.

Староста однієї з громад, що також залишив Крим, повідомляв про виклики його на «бесіди» співробітниками МВС РФ, які прямо заявляли, що діяльність його парафії небажана.

Одна з парафіянок ПЦУ в Криму розповіла про випадки, коли держслужбовці після російської анексії півострова просили своїх батьків не відвідувати українську церкву, оскільки це може спричинити для них проблеми на роботі.

У 2016 році в РФ був прийнятий т.з. «Закон Ярової», який серед іншого вніс до кодексу РФ про адміністративні правопорушення нову норму, яка передбачає відповідальність за «незаконну місіонерську діяльність». Свавільне тлумачення даної норми було використане у серпні 2021 р. для адміністративного переслідування архімандрита ПЦУ Даміана за звершення Божественної літургії.    23 серпня 2021 р. архімандрит ПЦУ Даміан (в миру – Скоков Павло Георгійович) був притягнутий окупантами до адміністративної відповідальності за звершення Божественної літургії як за «незаконну місіонерську діяльність». При цьому слід зауважити, що відправлення літургії не є місіонерською діяльністю навіть за законами РФ, оскільки воно відбувається для осіб, що вже є православними вірянами і не спрямоване на залучення до церкви нових членів з числа нецерковних людей.

Системний тиск, погрози призвели до того, що представники кліру УПЦ КП/ПЦУ у зв’язку з загрозою розправи вимушені були вивезти жінок і дітей з окупованої території.

Наслідками такого беззаконня стало катастрофічне зменшення кількості парафій української церкви, священників та вірян. Станом на початок 2014 року Кримська єпархія ПЦУ налічувала у своєму складі 45 парафій, якими опікувалися 14 священнослужителів. На початок 2023 року у складі єпархії налічується всього 7 парафій та 4 священнослужителі. Таким чином, кількість парафій під тиском окупаційної влади зменшилась у більше, ніж 6 разів, а кількість священнослужителів – у більше, ніж 3 рази. По суті, на сьогоднішній день єпархія знаходиться на межі виживання.

За інформацією експерта групи “Гуманітарна політика” Експертної мережі Кримської платформи Андрія Іванця на тимчасово окупованому півострові посилився тиск на конфесії, більшість вірних яких є українцями. Багатократно зменшилася чисельність священників та приходів в окупованому Криму, як у помісної автокефальної ПЦУ, яка відмовилася перереєстровуватися за законодавством держави-окупанта, так і у УГКЦ, структури якої вимушено утворили окремий екзархат у прямому підпорядкуванні Ватикану. «Для української громади Криму дискримінація цих релігійних організацій є не лише порушенням прав на свободу совісті, а й замахом на ледь не останні інституції, де можна підтримувати українську ідентичність», – зазначив експерт.

Реакція міжнародної спільноти на дії Росії

Відповідно до норм міжнародного гуманітарного права політика окупаційної влади щодо української церкви в Криму є абсолютно неприйнятною. Захоплення та вилучення храмів, знищення церковних будівель можуть бути кваліфіковані як воєнні злочини відповідно до Римського статуту Міжнародного кримінального суду.

У 2019 році понад пів сотні вірян ПЦУ з Криму звернулися до Комітету ООН з прав людини щодо порушення їх права на свободу совісті та віросповідання. В результаті чого Комітет запропонував Росії не позбавляти ПЦУ приміщень кафедрального собору у Сімферополі та Кримського єпархіального управління. Але вочевидь ця пропозиція Комітету була проігнорована. Власне,  нічого дивного в тому не має, адже  Росія вже не один раз доводила, що рішення, які звучать як прохання, заклик чи рекомендації не мають жодного впливу.

07 грудня 2020 року на 75-й сесії  Генеральної Асамблеї ООН було схвалено Резолюцію A/RES/75/29 «Проблема мілітаризації Автономної Республіки Крим та м. Севастополь (Україна), а також частин Чорного і Азовського морів». Документ підтриманий 63 країнами-членами, 17 проголосувало проти, а 62 країни-члени утрималися. У резолюції Російську Федерацію наполегливо закликають «поважати право на свободу релігії чи переконань і гарантувати його здійснення всіма жителями Криму, включаючи, зокрема, прихожан Православної церкви Україна, а також тих, які сповідують іслам  та свідків Єгови».


Захист права на свободу віросповідання в Україні

17 лютого 2022 року  Верховною Радою України прийнята Постанова №2077-ІХ «Про деякі питання захисту права на свободу світогляду та віросповідання вірян Кримської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) та збереження приміщення Кафедрального собору святих рівноапостольних князя Володимира та княгині Ольги», в якій міститься такий пункт:

Тимчасово, на період дії Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», передати з власності Автономної Республіки Крим у державну власність частину майнового комплексу загальною площею 1 475,7 кв. метра, позначену у плані домоволодіння літерою «а», будівлі, розміщеної за адресою: вул. Севастопольська, 17, м. Сімферополь, 95015, а саме Кафедральний собор святих рівноапостольних князя Володимира та княгині Ольги.

 «Постанова стала відповіддю на дії окупаційної влади російської федерації щодо «передання» вказаного майнового комплексу у власність її незаконних органів… Зазначимо, що з 2019 року Мінреінтеграції проводить послідовну політику захисту громад ПЦУ у тимчасово окупованому Сімферополі та відстоює позицію про передачу собору у власність громади після звільнення півострова», – зазначається в офіційному повідомленні Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України.

Це довгоочікуване та лобійоване, зокрема Крайовою Радою Українців Криму (інституту самоорганізації кримських українців, який виник у 1918 р. і відновив свою діяльність у 2020 р.), рішення парламенту України створило правові підстави уряду держави для ухвалення рішення про передачу приміщень собору у безстрокове/довгострокове користування або власність церкви, що в свою чергу підвищить її можливості у захисті майнових прав на окупованих територіях в міжнародних судах.

Також у 2020 році представники Крайової Ради Українців Криму, створили список співробітників російських судів та силових структур, причетних до судових переслідувань ПЦУ в Криму, передали його в уряд України для застосування до них санкцій. У 2021 році Рада національної безпеки і оборони України запровадила персональні спеціальні економічні та обмежувальні заходи щодо 18 фізичних осіб, які причетні до винесення неправосудних судових рішень про відчуження майна Кримської єпархії ПЦУ. 21 січня 2022 Президент України Володимир Зеленський підписав Указ №21/2022 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 грудня 2021 року “Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)”.

Але позитивні зрушення в питаннях захисту української церкви в Криму після вищезазанчених доленосних та довгоочікуваних рішень знову стали гальмуватися.

29 серпня 2022 року під час прес-конференції в Українському кризовому медіа-центрі за участі представників Крайової Ради Українців Криму Андрія Щекуна та Андрія Іванця було оприлюднене відкрите звернення КРУК до органів влади України з вимогою проведення системної державної політики щодо захисту прав кримських українців. У переліку першочергових кроків на захист і збереження української ідентичності кримчан пролунала пропозиція до Кабінету Міністрів України здійснити процес передачі у власність ПЦУ будівлі у Сімферополі, в якій розташовані кафедральний собор святих рівноапостольних князя Володимира і княгині Ольги та управління Кримської єпархії ПЦУ і яка використовується парафіянами на правах оренди. При цьому було відзначено, що Верховна Рада України після кількарічних звернень активістів української громади Криму запровадила законодавчий механізм закріплення розташованого на тимчасово окупованій території майна Кримської єпархії ПЦУ, на яке зазіхають окупанти, за законними власниками.

«Саме в цьому храмі за благословенням владики Климента було прийнято рішення виходити на мітинги і боротись за Український Крим вже після 27 лютого, коли були захоплені Рада міністрів АРК та Верховна Рада АРК. Рішення про першу акцію (в умовах окупації вже) було прийнято саме в цьому соборі 2 березня 2014 року. Ми і попрямували на першу акцію в умовах збройної агресії  до  пам’ятника Тарасу Шевченку, – і надалі продовжували спротив кожного дня аж до «псевдо референдуму», – зазначив співкоординатор руху «Євромайдан-Крим» (2013-2014рр.) Сергій Ковальський.

Постанова Верховної Ради України не виконується

У березні 2023 року митрополит Сімферопольський і Кримський Православної Церкви України Климент звернувся до Президента України як до гаранта державного суверенітету, територіальної цілісності України. У своєму зверненні він наводить факти невиконання службових обов`язків міністра та першого заступника Міністерства культури та інформаційної політики України.

«На превеликий жаль, засвідчую той факт, що керівництво Міністерства культури та інформаційної політики України з 2014 року здійснювали та здійснюють саботаж щодо виконання прямих функцій та обов’язків цієї державної установи центрального органу виконавчої влади. Сьогодні йдеться вже про невиконання державних постанов Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України. Невиконання державних рішень з боку керівників Міністерства культури та інформаційної політики України призводить до суттєвого погіршення стану української релігійної громади в Криму в захисті громадянських прав та свобод, захисту Кафедрального собору святих рівноапостольних князя Володимира та княгині Ольги та захисту права на свободу світогляду та віросповідання вірян Кримської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)» в рамках міжнародного права, зокрема Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року», – зазначається у публічному зверненні до Президента України.

Митрополит Климент, місто Київ, червень 2022 р. ФОТО: Андрія Іванця

Митрополит Климент просить Президента України притягнути до відповідальності керівників Міністерства культури та інформаційної політики України в особі міністра Олександра Ткаченка та першого заступника міністра Ростислава Карандєєва, що не виконують функції державних службовців щодо захисту прав та свобод вірян та священнослужителів Кримської єпархії Православної Церкви України та здійснюють саботаж щодо виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 28. 10. 2022 № 1213 «Деякі питання прийняття у державну власність Кафедрального собору святих рівноапостольних князя Володимира та княгині Ольги та захисту права на свободу світогляду та віросповідання вірян Кримської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)», що була прийнята на виконання Постанови Верховної Ради України від 17. 02. 2022  № №2077-ІХ «Про деякі питання захисту права на свободу світогляду та віросповідання вірян Кримської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) та збереження приміщення Кафедрального собору святих рівноапостольних князя Володимира та княгині Ольги».

Відповідно на виконання Постанови КМУ Міністерство культури та інформаційної політики зобов’язали :

1) вжити заходів до державної реєстрації прав на Собор;

2) опрацювати питання про передачу Собору в безоплатне користування Кримській єпархії Православної Церкви України;

3) до 30 грудня 2022 р. поінформувати Верховну Раду України, Кабінет Міністрів України та Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій про стан виконання цієї постанови.

Але вищезазначені пункти постанови досі не виконані. «Невиконання державних рішень з боку керівників Міністерства культури та інформаційної політики України призводить до суттєвого погіршення стану української релігійної громади в Криму в захисті громадянських прав та свобод, захисту Кафедрального собору святих рівноапостольних князя Володимира та княгині Ольги та захисту права на свободу світогляду та віросповідання вірян Кримської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)», – зазначив митрополит Климент у публічному зверненні.

28 березня 2023 року митрополит Сімферопольський і Кримський Православної Церкви України Климент направив до Офісу Генерального Прокурора України заяву про вчинення злочину. За наданою інформацією інформаційній агенції “Голос Криму” митрополитом Климентом зафіксовано службову недбалість  Міністра культури України Ткаченка Олександра В’ячеславовича, зокрема бездіяльність у виконанні рішень Кабінету Міністрів України та Верховної Ради України.

Шляхи вирішення проблеми

Як зазначив експерт групи «Гуманітарна політика» Кримська платформа, юрист Регіонального  центру прав людини Микола Кіккас російська влада в принципі не вважає прийнятним діалог з інакодумцями, намагаючись долати їх, як правило, за допомогою сили. «В контексті Криму така тенденція ще більше загострюється, оскільки перед окупаційним режимом стоїть завдання створити наратив «споконвічно російського Криму» з метою перешкоджання його деокупації. Відповідно, російська влада намагається асимілювати або витіснити все, що не вписується у даний наратив та протистоїть йому. У релігійній сфері це відбувається через утиски релігійних організацій, що не є підконтрольними окупаційній адміністрації Криму. Відповідно, відверто проукраїнська позиція ПЦУ є приводом для постійного та різноманітного тиску на неї», – зазначив експерт. Він також переконаний у тому, що переслідування вірян та духовенства ПЦУ є складовою загальної політики РФ щодо витіснення з території Криму корінного населення і колонізації її своїми власними громадянами.

На думку координатора групи “Гуманітарна політика” Кримської платформи Андрія Щекуна державним органам влади слід ефективно реалізовувати державну політику та виконати врешті-решт постанову Кабінету Міністрів України від 28. 10. 2022 № 1213 «Деякі питання прийняття у державну власність Кафедрального собору святих рівноапостольних князя Володимира та княгині Ольги та захисту права на свободу світогляду та віросповідання вірян Кримської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)».   Адже її виконнаня забезпечить захист права на свободу світогляду та віросповідання вірян Кримської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України).

«Постанова Кабміну фактично реалізує державну політику України в питані реінтеграції тимчасово окупованої території АРК та м. Севастополя. Адже в цьому документі зазначені правові рішення як на період деокуації, так і після звільнення Криму, для органів місцевого самоврядування Республіки Крим, що будуть з часом відновленні. А також це збереже приміщення Кафедрального собору святих рівноапостольних князя Володимира та княгині Ольги, яке релігійна громада Кримської Єпархії ПЦУ отримає, нарешті, у власність. Це поставить справедливу крапку в довгоочікуваній боротьбі українців Криму за право мати свій храм Української Церкви в Криму», – наголосив експерт Андрій Щекун.

_________________________________________

Микола КІККАС,

юрист Регіональний центр прав людини, експерт групи “Гуманітарна політика” Міжнародної експертної мережі Кримської платформи

за підтримки Людмили БОЖЕНКО, оглядачки медіаплатформи “Голос Криму. Культура” на замовлення редакції газети “Кримська світлиця”

_________________________________

Джерела:

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: