Приховані сторінки знаності: всесвітньо відома / невідома Ялтинська кіностудія
/

Приховані сторінки знаності: всесвітньо відома / невідома Ялтинська кіностудія

Почати
  • This page available also in
  • EnglishEnglish

Приховані сторінки знаності: всесвітньо відома / невідома Ялтинська кіностудія10 вересня – День українського кіно. Як і в багатьох сферах культурного життя, в кіномистецтві до сьогодні залишається маловивченою роль України в зародженні та становленні Ялтинської кіностудії. Ще й нині це питання не має спеціальних розвідок у фахових працях, хоча, вже з огляду на ті поодинокі факти, довідки й фрагменти документів, ця роль є істотно недооціненою. Тож День українського кіно є приводом для висвітлення замовчуваних сторінок вітчизняної кіноіндустрії, які, попри всі труднощі, мали славні моменти своєї історії.

Приховані сторінки знаності: всесвітньо відома / невідома Ялтинська кіностудіяЕтапним періодом, проривною хвилею в розвиткові українського кіномистецтва став 1922 рік. Цього року творчою інтелігенцією засновано Всеукраїнське кінофотоуправління (ВУФКУ), й українське кіно починає заявляти про себе як про окрему галузь національного мистецтва. ВУФКУ об’єднало всю галузь, включаючи кіностудії, кінопрокат, кінопромисловість, кіноосвіту та кінопресу України та (увага! – ред.) Криму в період з 1922 до 1930 року. Варто зазначити, що юридичний статус ВУФКУ отримав від Української економічної ради (Українська економічна рада – орган, що розглядав питання відбудови та організації народного господарства України, складав річні промислові плани, регулював експортно-імпортні операції). Тобто з бюджету тодішньої України виділено кошти на розвиток кіномистецтва і за ці кошти відбувалося, зокрема, й становлення та розвиток Ялтинської кінофабрики. Мало того, у відбудову Ялтинської кінофабрики виділено коштів більше, ніж заплановано, оскільки після землетрусу 1927 року матеріально-технічна база зазнала руйнувань, відтак потребувала додаткового позапланового фінансування.

Приховані сторінки знаності: всесвітньо відома / невідома Ялтинська кіностудія
Олександр Ханжонков, один із найбільших кінопідприємців Російської імперії, продюсував фільми і займався кінопрокатом власних та закордонних стрічок

У підпорядкування ВУФКУ було передано близько 600 кінотеатрів України та Криму, а також кінофабрики в Києві, Ялті, Одесі. Виникає природне запитання: а чому вже у 20-х роках ХХ століття Україна відає і розпоряджається базою Ялтинської кіностудії (тоді Ялтинська кіностудія називалася Другою кінофабрикою ВУФКУ)? Та очевидно, що з точки зору економіки, географічної близькості, інфраструктурної оперативності… Крим так чи інакше мав значно більші зв’язки з Україною, ніж те, що сьогодні часто заявляють деякі «історики».

Завдяки діяльності членів ВУФКУ Ялтинська кінофабрика стала самодостатнім осередком, де вже можна було знімати кіно, яке цілком задовольняло потреби тодішнього глядача. До цього часу в Ялті повноцінної кіностудії/кінофабрики не існувало. Тобто ВУФКУ отримав у розпорядження від Української економічної ради ательє та кіноконтори Єрмольєва та Ханжонкова в Ялті, а вже згодом у Криму з’являється своя кінофабрика.

На кінофабриках ВУФКУ відбувається формування й ґрунтовне оновлення матеріально-технічної бази. Саме зусиллями членів Всеукраїнського кінофотоуправління Ялтинська кінофабрика якісно оновилася і не відставала від інших українських кінофабрик. Дослідники історії радянського кіно підкреслювали, що до ВУФКУ Ялтинська кінофабрика – це, власне, і не фабрика, а примітивне, напівзруйноване і пограбоване ательє. Його реконструювали, наповнили матеріально-технічною базою і перетворили на кінофабрику. Так, у журналі «Кіно» вміщено статтю під назвою «На Ялтинській кінофабриці», де зазначено: «Фабрика має удосконалену знімальну і освітлювальну апаратуру, підсобні підприємства, розширена й забезпечена випробуваним складом кінопрацівників, закінчується перебудова лабораторії, що має апарати найновішої конструкції».

У 20-ті рр. українське кіно поступово заміщує на ринку кіномистецтва закордонні картини, які до цього часу домінували на телеекранах країни. До кінця 20-х років ХХ століття вітчизняне кіномистецтво з нуля піднялося до рівня конкурентоспроможного і посіло чільне місце у світових кінопрокатах. Дослідники історії кіно зазначають: «Якщо за єдиний економічний критерій взяти принцип самофінансування, то через три роки ВУФКУ стає другою за потужністю державною кінофірмою в СРСР після «Совкино». Над успіхом цього проекту працювало широке коло української інтелігенції та, з огляду на брак професійних режисерів, фахівці з інших країн. Участь у проектах ВУФКУ взяли передусім українські письменники й театральні діячі, творча інтелігенція українських культурних центрів.

Приховані сторінки знаності: всесвітньо відома / невідома Ялтинська кіностудія
Знімальний павільйон кіностудії О. Ханжонкова в Ялті. Фото – Станіслав Цалик

Завдяки зусиллям українських діячів про Ялтинську кінофабрику знали в Німеччині, Великій Британії, Франції, Чехії тощо, оскільки за кордоном проходили покази українських кінострічок. Мало того, провідні бібліотеки зарубіжних країн одержували часопис «Кіно», сторінки якого відображали життя українського кіно. Масштаб розвитку українського кіномистецтва того часу демонструє цитата з журналу «Кіно»: «Усі фактори говорять про те, що Україна через свої природні, технічні й матеріальні можливості протягом найближчих років стане центром радянської кінематографії». Знаменно, 1926 року Україна стає другим після США постачальником кінофільмів для Німеччини. Фільми, зняті на Ялтинській студії, користуються неабияким попитом у світі. Кінокартини ВУФКУ експортуються до США, Японії, Німеччини, Іспанії, Франції, Італії тощо, де створюють широкий резонанс.

Аж до 1926 року, поки не почала активну роботу Київська кінофабрика, центрами української кінопродукції були Одеська та Ялтинська студії.

Найплодовитішим режисером Другої кінофабрики був Володимир Гардін. Знаменно, в одному із кінофільмів, що створений на спільних базах Першої та Другої кінофабрик, «Остапі Бандурі» (1924) востаннє на телеекрані з’явилася легендарна українська акторка Марія Заньковецька. У свої 70 років акторка зіграла роль матері головного героя. Критики одностайні, що в цьому фільмі гра М. Заньковецької цілком природна і художньо вмотивована. Очевидно, що як і в театрі корифеїв, у становленні й розвої українського кіно сильно відчутний фольклорний струмінь, який жодним чином не применшує якості тодішнього вітчизняного кіно, яке легко конкурувало з подібними стрічками французьких чи німецьких режисерів.
Незалежний розвиток української кіноіндустрії тривав недовго, фактично до 1929 року. Епоха «розстріляного відродження» не оминула й кіно. У листопаді 1930 року ВУФКУ було реорганізовано в «Українафільм» і підпорядковано «Союзкіно», а незабаром узагалі припинила своє існування.

Другу кінофабрику ВУФКУ (Ялтинську) ще 1928 року передають до складу організації «Востоккіно», створеної з метою усунення з кіноринку фільмів низької якості. Такі фільми знімалися тоді кінокомпаніями «Чувашкіно» та «Німкіно». Шляхом об’єднання цих компаній і включенням до їхнього складу Ялтинської кінофабрики відбулося створення «Востоккіно». Метою цієї організації була допомога східним республікам у становленні й розвитку кіноіндустрії. Виробництво ж фільмів мало відбуватися на матеріалах історії і сучасності малих народів РРФСР.

Таким чином, солідний потенціал Ялтинської кінофабрики, який зародився в руслі українського кінематографа, згодом був розтрачений, а для збереження Ялтинської кіностудії остання переживала близько шести пере- і підпорядкувань.

Нині майно Ялтинської кіностудії уже вдруге націоналізовано: вперше націоналізація пройшла на підставі декрету Леніна, а вдруге – у 2014 р., в руслі всіх тих скандальних кримських подій. Після першої націоналізації знадобилися зусилля України для розквіту Ялтинської кіностудії, а після другої…

Ярослав Самовидець, «Кримська світлиця» № 38, 2016 р.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Проект реалізовано за підтримки Українського культурного фонду

Ярослав Самовидець

Автор культурологічних матеріалів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: