Про що мовчать руїни на Караїмській слободі?
Напис הכח «сила» на її стіні.
/

Про що мовчать руїни на Караїмській слободі?

Почати
  • This page available also in
  • EnglishEnglish

Феодосія – одне з найдавніших міст Криму, чия історія почалася ще в VI столітті до нашої ери. Минали віки, змінювалися історичні епохи, й у XIVXV століттях це місто, яке тоді називалося Кафою, нараховувало близько 70 тисяч мешканців, це був один з найбільших портів не лише Чорного, а й Середземного моря, й у водах його гавані можна було побачити водночас близько двохсот суден.

Про що мовчать руїни на Караїмській слободі?
Загальний вигляд руїн синагоги 1309 р.

Великий торговий  осередок приваблював до себе людей багатьох віросповідань і культур. Католицький єпископ Іоанн Галіфонтен, який неодноразово відвідував Кафу, писав: «Тут розмовляють усіма східними мовами, й одного разу я зміг нарахувати цілих 35». Інший мандрівник того часу зазначав, що серед мешканців Кафи, окрім католиків, є послідовники шести різних віросповідань: віряни вірмено-григоріанської церкви, православні греки й русини, юдеї талмудичного й біблійного напрямку та мусульмани. Під юдеями біблійного напрямку свідок тих часів мав на увазі караїмів, іншим ім’ям яких є бней Мікра – «сини Святого Письма». Саме до часів генуезького панування, на думку більшості дослідників, належали два старовинних молитовних будинки – юдеїв-равіністів і караїмів.

Якщо поглянути на тогочасну мапу Кафи, можна побачити, що храми тієї чи іншої конфесії компактно розташовувалися в певній ділянці міста. Послідовники різних релігій воліли селитися поруч зі своїми одновірцями.

У старому мальовничому районі міста, Караїмській слободі, на південно-західному схилі гори Мітридат і донині живуть караїми. Тут ніби застиг час. Збереглося чимало стародавніх невисоких білих будинків, накритих черепицею-сарматкою, що виходять на вузькі вулички слободи. Центральна вулиця цієї місцини, звичайно ж, називається Караїмською.  Важко передати її характер і колорит краще й поетичніше, ніж це колись зробив Іван Михайлович Саркісов-Серазіні – лікар і науковець, який залишив нащадкам спогади про Феодосію:

«У жодній частині міста я не мав такого своєрідного відчуття минулих століть, як під час відвідування Караїмської слобідки. Мені здається, такою вона була за генуезців і залишалася за часів турецького панування. Вузенькі вулиці, покриті кам’яними плитами, несподівані вигини провулків, високі глухі стіни, заґратовані вікна. Вся слобідка стиснулася, сховалася під захист Мітридатова пагорба, замкнулася за важкі засуви своїх воріт, відгородилася від решти світу. Час змінив вигляд населення міста, але він майже не змінив його зовнішньої архітектури, будівель і своєрідного характеру вулиць, тупичків і провулків».

Про що мовчать руїни на Караїмській слободі?
Напис הכח «сила» на її стіні.

З часу, коли були написані ці рядки, минуло майже століття, але, здається, й нині мало що змінилося в архітектурному обличчі слободи. Можна легко собі уявити, як цими вулицями чинно простували сивочолі аксакали в довгих шатах, мигцем пробігали дівчата, вкриті легкою марамою, а в затінку біля водограю-чешме вовтузилися замурзані діти.

Всередині цього району на плані міста 1853 р. позначені дві синагоги – караїмська й єврейська. Жодна з них не вціліла.

Що ж може побачити в наш час допитливий перехожий на розпеченій сонцем вулиці старого міста?

Серед звичайних приватних будиночків сучасної вулиці Нагірної можна знайти рештки старовинної кам’яної споруди. На перший погляд, вона мало відрізняється від навколишньої забудови. Але якщо придивитися, на залишках фасаду можна побачити вибиті на камені слова на лешон кодеш – біблійному івриті. Власне, там кілька разів повторюється одне слово הכח (га-коах) – сила. Мається на увазі сила Творця світу.

Є три дати заснування синагоги – 850, 909 і 1309 роки. Про те, яка з них вірна, вже не перше століття точаться суперечки істориків. Більшість з них віддає перевагу останній.

На старому фото видно три вікна з південного боку споруди – характерна ознака для архітектури караїмських кенас. До нашого часу, на жаль, не збереглася мармурова дошка зі східної стіни, датована 1460 р. з написом на івриті: «Зі знанням побудуй будинок і з розумом підготуй; пішли Спасителя збирати вигнанців Ізраїлю».

На дерев’яній дошці ковчега синагоги був напис від 1404 року про пожертвування, зроблене азовськими караїмами. Він має неабияку наукову вагу, адже засвідчує існування в місті Азов караїмської громади.

Про що мовчать руїни на Караїмській слободі?
Сходи, поруч з якими до війни стояла караїмська кенаса 1292 р.

За цю будівлю певний час тривала суперечка між караїмами й равіністами, та знайдені поруч рештки мікви (ритуального басейну, який не передбачений караїмською традицією) вирішили її результат на користь равіністів. А як же докази щодо приналежності синагоги караїмам?

За легендою, яка побутувала серед вірян ще на початку ХХ ст., цю синагогу було знайдено під землею, а потім викопано й відновлено. Можемо висловити здогадку, що закинута з якихось причин караїмами споруда була згодом відновлена равіністами. В роки Другої світової війни вона була зруйнована внаслідок німецького бомбардування.

Кенаса караїмів була розташована за якусь сотню метрів від цієї стародавньої синагоги, на вул. Нагірній, 31. Її вік теж вельми поважний, кенаса була заснована 1292 року. Поруч із нею був мідраш – караїмський аналог церковно-парафіяльної школи. Він містився в одноповерховій споруді з парою класних кімнат. Згодом віряни спромоглися на зведення кращої будівлі.

У 1874 році на заповідані гроші заможного караїмського купця Шаббетая Сімовича Хаджи було споруджено будинок нового мідраша в прилеглому до Караїмської слободи районі, на вулиці Турецькій (Желябова). Це далеченько від кенаси, проте таке місце для мідраша було обрано не випадково: поруч стояв будинок самого пана Хаджи. Зараз адреса будівлі – вул. Богаєвського, 13.

Про що мовчать руїни на Караїмській слободі?
Загальний вигляд синагоги 1309 р. на поч. ХХ ст.
Про що мовчать руїни на Караїмській слободі?
Напис 1460 р.: «Зі знанням побудуй будинок і з розумом підготуй; пішли Спасителя збирати вигнанців Ізраїлю».

Якщо старовинна синагога хоча б частково збереглася до нашого часу, а будівля мідраша й нині виглядає непогано, то караїмській кенасі не пощастило. Вона загинула в роки Другої світової війни, в цю будівлю влучила радянська авіабомба. Не вцілів і фонтан, який був поруч із кенасою. Про часи її існування нагадують лише старовинні кам’яні сходи, що раніше стояли поруч зі спорудою й вели, певно, на її балкон, а нині прямують кудись у горішні простори. Втім, ще є написаний поетом Всеволодом Рождественським вірш «Феодосія», в якому згадується кенаса. Тож пам’ятаймо, що витвори з каменю можуть руйнуватися, а от поезія вічна.

 

 

…Есть колодезь у стен караимской кенасы,

Весь осыпанный листьями розовых груш.

Здесь, покуда у двери привратник сердитый

Разбирал принесенные дочкой ключи,

Я смотрел, как ломались о дряхлые плиты

В виноградном намете косые лучи. 

 

Фото надані автором

Олександр Дзюба

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Проект реалізовано за підтримки Українського культурного фонду

Олександр Дзюба

Автор культурологічних матеріалів, голова Харківської караїмської громади, історик

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: