Позиція кримських татар щодо подальшої долі Криму
У період Першого Курултаю, зліва направо: Сеітджеліль Хаттатов, Асан-Сабрі Айвазов, Номан Челебіджихан, Джафер Сейдамет. Бахчисарай, 1917 рік
/

Позиція кримських татар щодо подальшої долі Криму

Почати
  • This page available also in
  • EnglishEnglish

8 травня в Сімферополі відновилася діяльність Курултаю, який був визнаний німцями як верховна влада Криму. Його перше засідання відбулося 10 травня у присутності генерала Коша та Сулькевича. Головою Курултаю було обрано Асана-Сабрі Айвазова. У вступній промові той зазначив: «Більшовизм у Криму завдав важких ударів не тільки нашій культурі й політичному життю, він розклав життя й інших народностей, посіяв зовсім зайве, нікому не потрібне й для всіх сторін шкідливе насіння національної ворожнечі. У результаті пам’ятного нам тримісячного розгулу розгнузданого більшовизму наш народ зазнав надзвичайно великих втрат».

Позиція кримських татар щодо подальшої долі Криму
У період Першого Курултаю, зліва направо: Сеітджеліль Хаттатов, Асан-Сабрі Айвазов, Номан Челебіджихан, Джафер Сейдамет. Бахчисарай, 1917 рік

Айвазов розповів про підсумки переговорів, які проводило Тимчасове бюро з німецьким командуванням, зазначивши, що «німецький народ не має жодного наміру заважати відродженню татарського народу».

Далі голова закликав усіх докласти великих зусиль, щоби створити необхідні умови для згуртування представників різноманітних націй, політичних партій та організацій, що існували в Криму, навколо вирішення питання про подальшу долю півострова. Між іншим, Айвазов сказав: «Історичне та етнографічне право кримськотатарського народу, його півторастолітнє рабство й ті численні жертви, яких він зазнав протягом трирічної війни й 14-місячної революції, дають йому право брати на себе ініціативу в організації влади у Криму. Але зараз ми цим правом охоче й щиро готові поділитися з усіма іншими народами Криму й не будемо використовувати його на шкоду іншим народам. Як було до цієї пори, так буде й надалі, ми маємо дотримуватися політики, заснованої на справедливості. Виходячи з цієї точки зору, ми повинні визнати за всіма народностями право на участь в управлінні краєм. Тільки за цієї умови можна створити уряд, який буде вільно захищати інтереси всіх прошарків населення без розрізнення національностей. Ми глибоко віримо, що за такої політики буде неможливим повторення кошмару й відбудеться повне процвітання рідного нам Криму».
А. Озенбашли висловив думку, що потрібно «перетворення теперішнього татарського парламенту на загальнокрайову законодавчу установу з включенням до неї представників інших національностей, які населяють Крим».

За підсумками обговорення було ухвалено проект майбутньої організації влади в Криму, який передбачав об’єднання всіх наявних політичних сил: «Зараз життя в Криму висуває наступні завдання, які, на наше глибоке переконання, потрібно вирішувати ініціативою татарського парламенту:
1) Кримські установчі збори на основах всезагального, прямого, таємного й рівного голосування.
2) Парламент повинен взяти на себе ініціативу до якнайшвидшого скликання цієї високої установи, для чого обрати комісію, надавши їй право запрошувати до свого складу для вироблення положень про вибори представників від різних політичних партій і суспільних груп.
3) Створення тимчасової крайової влади за участі представників від інших народностей і громадських організацій.
4) До скликання Кримських установчих зборів тимчасова крайова влада відповідальна перед татарським парламентом».

10 травня у передовій статті кримськотатарської газети «Крым» було надруковано звернення до населення краю, в якому зазначалося: «Ми вважаємо, що майбутня Кримська республіка має висловлювати волю та інтереси більшості населення. Уроки пережитого більшовизму мусять навчити нас, що не можна будувати державу на диктатурі однієї якої-небудь групи населення. Держава повинна захищати інтереси всіх класів, усіх народів, які населяють Крим. Наша майбутня Республіка має повести наш край до прогресу як у культурному, так і в політичному та в соціальному відношенні, являти собою гарний оазис».

Проте ініціатива татарського Курултаю не була підтримана іншими політичними силами Криму. На засіданні міської думи 11 травня було ухвалено резолюцію, яка, з одного боку, підтримувала необхідність скликання Кримських установчих зборів, але, з іншого боку, зазначала: «До скликання Кримських установчих зборів лише земські, міські самоврядування можуть висловлювати волю населення Криму, й жодні національні організації не повинні вважати себе спроможними говорити від імені всього населення. Через це є конче необхідним скликати з’їзд представників земського й міського самоврядування Криму для утворення тимчасового уряду».

Слід зазначити, що ця резолюція одночасно була спрямована як проти самочинних дій татар, так і проти німецького командування, яке заборонило проводити скликання Загальнокримського з’їзду представників міст і земств.

Позиція кримських татар щодо подальшої долі Криму
Асан-Сабрі Айвазов

11 травня на турецькому військовому кораблі «Сакиз» до Криму повернувся Д. Сейдамет. Спочатку він намагався повернути орієнтацію представників татарського революційного руху на бік Османської імперії. Тим більше, що разом з ним на півострів прибула група офіцерів. Пізніше Сейдамет розповідав, що перед приїздом до Криму він зустрічався з представником партії младотурок Енвер-пашею, з яким мав бесіду щодо подальших дій. «Перше заперечення Енвер-паші, — зазначав Сейдамет, — стосувалося того, що ми бажали затвердити нашу владу лише в Криму. Він же мислив про всю Таврійську губернію».

Після прибуття до Сімферополя Д. Сейдамет прийшов на засідання Курултаю, де виступив з палкою промовою. Він усіляко вихвалював «революційний рух младотурок» і передав Курултаю «братерський привіт» від представників татарської політичної еліти. За спогадами учасника тих подій А.-С. Айвазова, далі Сейдамет сказав: «Більше немає царської Росії. Росія та її союзники переможені. Більшовики також переможені. Ні керенщина, ні більшовики не змогли витримати політичного іспиту. Держави, які загубили власну самостійність й які потрапили в пазурі до царської Росії, безумовно, відійдуть від неї й розбудуються. Само собою зрозуміло, що й Крим має стати самостійним… Зараз це питання ми самі повинні порушити. Я вас запевняю, що нас, кримців, у цьому відношенні підтримає Туреччина, її союзники та інші держави». Щоразу, коли Сейдамет говорив у позитивному тоні про Османську імперію й про те, що вона неодмінно підтримає кримських татар у їхньому прагненні до відновлення власної держави, в залі лунали гучні оплески членів Курултаю.

Німецьке військове керівництво, як уже зазначалося раніше, не бажало надавати союзникам шанс здобути вплив на події в Криму. Того ж дня Джафера Сейдамета було заарештовано і доставлено до німецького штабу, де з ним провели бесіду щодо того, кого саме треба підтримувати кримським татарам. Після бесіди Сейдамет був доставлений до готелю «Європейський», де провів майже тиждень під домашнім арештом. Тільки після активного клопотання з боку Курултаю німецьке керівництво звільнило Сейдамета.

Позиція кримських татар щодо подальшої долі Криму
Амет Озенбашли

Ці події позначилися на планах Сейдамета. Він змінив протурецьку орієнтацію на прогерманську. 16 травня, виступаючи на засіданні Курултаю, Сейдамет проспівав осанну німецькому кайзеру: «Є лише одна велика особистість, яка уособлює Німеччину, великий геній німецького народу. Цим генієм, який охоплює собою всю високу німецьку культуру, який підняв її на безмежну висоту, є не хто інший, як глава Великої Німеччини, імператор Вільгельм, творець величної сили й моці. Цей геній водночас ніколи не був ворогом права й справедливості. Інтереси Німеччини не тільки не суперечать, а, мабуть, навіть і збігаються з інтересами самостійного Криму».

На вечірньому засіданні Сейдамет продовжив свою програмну промову. Говорячи про те, яку саме політику мають надалі проводити кримські татари й на яку саме країну їм потрібно орієнтуватися, він підкреслив: «Я – не прибічник таємної дипломатії. Тому у питанні щодо нашої орієнтації, говорячи ще більш зрозумілою мовою, чи маємо ми у питанні про долю Криму бути з Туреччиною або іншою державою, мушу сказати, що хоча з турками нас поєднує релігія, національність і мова, з власними почуттями ми можемо побажати Туреччині щастя й благоденства. Але водночас ми вже дійшли до такого періоду нашої політичної діяльності, коли розум може переважати над почуттями, коли ми не можемо забути про власне щастя… Таким чином, нам треба зупинитися на такій державі, яка була би в змозі сприяти нашій культурі й економічному зростанню, допомогти нам у справі управління, захистити й відстояти самостійність Криму на майбутній конференції. Такою державою може бути лише Німеччина. Звідси – нашою орієнтацією може бути лише німецька орієнтація».

Вважаючи фігуру Сейдамета, який протягом 1917 р. проявив себе більш ніж яскраво, здатною об’єднати навколо себе якнайбільшу кількість політичних сил півострова, німецьке командування остаточно зупинилося саме на ньому як на майбутньому главі уряду. Через це генерал Кош звернувся до Сейдамета з листом такого змісту: «Джафер Сейдамет-ефенді. Німецькі війська вступили в межі Криму з метою відновлення порядку, спокою й надання кримському населенню свободи визначення своєї власної долі. Татарський народ першим звернувся до німецького командування з проектом створення крайової влади; вважаючи, що ви будете стояти на сторожі благополуччя й щастя всіх народів Криму, я доручаю вам організацію кабінету, який створить загальнокримський парламент. Німецьке командування буде беззастережно підтримувати уряд, який організовується, у справі відтворення порядку та спокою».

Позиція кримських татар щодо подальшої долі Криму
Джафер Сейдамет

18 травня на засіданні Курултаю було ухвалено рішення про відновлення на півострові незалежної держави:
«1. Кримськотатарський парламент оголошує себе тимчасовим кримським державним парламентом і бере на себе ініціативу організації крайової влади і крайового уряду.
Примітка: Щодо того, на яких засадах парламент буде поповнений представниками від інших народностей, комісія повідомить парламенту не пізніше п’яти діб.
2. Після створення крайового парламенту й у випадках обговорення в ньому національних татарських справ за участі лише членів-татар він розглядається як татарський парламент.
3. Питання щодо скликання Кримських установчих зборів татарський парламент передає на розв’язання загальнокримському парламенту.
4. Кримський уряд створюється на коаліційних засадах за участі народностей, які складають важливу одиницю в кількісному й суспільно-економічному відношеннях.
5. Голова уряду (прем’єр) обирається татарським парламентом і створений ним кабінет (рада міністрів) одержує санкцію від парламенту у вигляді довіри до нього.
6. До створення загальнокримського парламенту уряд є відповідальним перед татарським парламентом.
7. Державними мовами новоствореного уряду є мови татарська й російська.
8. Державним прапором визнається блакитний прапор аж до остаточного вирішення цього питання Кримськими установчими зборами.
9. Уряд складається з прем’єра та вісьмох міністрів.
10. Міністерства такі: 1) міністерство внутрішніх справ, 2) міністерство іноземних справ, 3) міністерство військове, 4) міністерство шляхів сполучення, пошти й телеграфу, 5) міністерство народної освіти, 6) міністерство землеробства, торгівлі й промисловості, 7) міністерство фінансів і державного контролю та 8) міністерство юстиції».
На цьому засіданні прем’єр-міністром одноголосно було обрано Джафера Сейдамета.

Ці намагання наштовхнулися на опір з боку нетатарських партій і рухів. Наступного дня питання про владу обговорювалося на нараді земських та міських гласних, землевласників і торговців Сімферополя. Нарада ухвалила меморандум, зміст якого не збігався з тим, що проголошувалося у запропонованому Курултаєм варіанті.

У меморандумі вимагалося: встановлення «твердої, спокійної, правосудної влади», «найскорішого встановлення нормального функціонування губернських та земських установ на основі точного дотримання положень і законів, які діяли до революції», «свободу торгівлі й промислів», «недоторканність права власності». Окрім цього, земства вимагали для себе 5 з 9 місць, призначених у майбутньому уряді.

Позиція кримських татар щодо подальшої долі Криму
Роберт Кош, 1915 р.

Іншу позицію зайняли кадети. За спогадами В. Оболенського, більшість кримських кадетів не зійшлася думками з татарами у трьох дуже важливих, з їхньої точки зору, питаннях. По-перше, вони вважали, що Крим не є самостійною державою, а лише частиною Росії. По-друге, уряд Криму мусить відмовитися від дипломатичних відносин з іноземними державами (передусім, з Німеччиною й Османською імперією) й особистих збройних сил. Третім важливим питанням, в якому кадети були непримиренні, – на чолі уряду може стояти тільки та особа, на рахунок якої буде досягнуто спільної домовленості з Курултаєм, але це має бути хтось інший, але тільки не Д. Сейдамет. «Уряд, який формується, – зазначав В. Оболенський, – має вважати себе владою лише до повалення більшовиків і створення загальноросійського уряду. Всі піклування його мають бути спрямовані на створення порядку й внутрішнього благоустрою краю».

21 травня у приміщенні Курултаю відбулася зустріч членів Тимчасового бюро з представниками інших партій та рухів. Переговори закінчилися безуспішно для членів Курултаю. Постать Сейдамета абсолютно не влаштовувала кадетів. З їхніми доводами погодилися й представники губернського земського зібрання.

22 травня генерала Коша відвідала делегація сімферопольської міської думи й передала йому той меморандум, який був ухвалений під час наради земських та міських гласних, землевласників і торговців Сімферополя.

26 травня кримськотатарська газета «Крым» виступила проти органів місцевого самоврядування. У статті зазначалося, що місцеве самоврядування не є повноважним у вирішенні кримських справ, тому що воно було обране не кримськими мешканцями, а курортниками, солдатами та іншими «некримцями». Проти місцевого самоврядування також виступили й октябристи, які разом з татарами почали вимагати цензове переобрання міських дум та земських зібрань.

Честолюбні намагання Д. Сейдамета очолити урядовий кабінет зазнали поразки. Разом з ним невдача спіткала й плани німецького командування створити в Криму національний уряд на чолі з Сейдаметом. Адже невдовзі німецький штаб зміг побачити, що Сейдамет користувався підтримкою лише партії Міллі Фірка, а на все інше населення півострова не мав жодного впливу.

Позиція кримських татар щодо подальшої долі Криму
Володимир Оболенський

Впливовий діяч партії кадетів Д. Пасманік підбив підсумки цих «політичних маневрів» на сторінках своєї газети «Ялтинский голос»: «Шанований Дж. Сейдамет виголосив на Курултаї знаменну промову; до того ж він розширив власну програму, відмінну від тієї, яку захищав кілька місяців тому, коли вимагав рішучої боротьби з імперіалізмом в усіх його проявах. А між тим перед Кримом на даний момент зовсім не стоїть дуже гостро питання щодо «орієнтації». Це взагалі не кримське питання. …Ми вважаємо всі суперечки щодо кримської орієнтації чистою декорацією. Крим потребує організаційної, а не дипломатичної роботи. Ми впевнені, що найближчі дні покажуть обґрунтованість наших сумнівів, що ви (члени Курултаю, – авт.) не навчилися цінувати справжню свободу, рівну для всіх, а під впливом ваших нерозумних вожаків ви захопилися жадобою влади, вас навчили не мати потребу в братерстві, а прямувати до панування, диктатури».

Позиція кримських татар щодо подальшої долі Криму
Джафер Сейдамет, 1950-ті роки

Бажаючи пришвидшити створення в Криму органу крайової влади, 1 червня генерал Кош звернувся до Д. Сейдамета як до прем’єр-міністра нового уряду з офіційним зверненням, в якому відверто підкреслювалося: «Становище краю потребує, щоб уряд, який формується, найближчим часом взяв би в свої руки управління краєм. Через це бажано негайне формування кабінету».

На початку червня в Сімферополі було зроблено ще одну спробу створити коаліційний уряд. На квартирі октябриста В. Налбандова відбулися перемовини між представниками Курултаю й кадетами. Після тривалих переговорів було ухвалено приблизний склад уряду. Від кримських татар туди мали увійти Д. Аблаєв (прем’єр-міністр), Д. Сейдамет, С. Сулькевич. Від німців – В. Налбандов, Т. Рапп або кадет Шредер чи граф В. Татищев. Від кадетів – С. Крим, В. Келлер (німець), В. Набоков або В. Оболенський.
Проте й ця спроба залишилася нездійсненною. Кадети не змогли погодитися на самостійність Криму, відділення його від Росії й орієнтацію на країни Четверного союзу. Татари, своєю чергою, перш за все в особі Сейдамета, також не мали наміру здавати власні позиції. Так ні про що і не домовившись, 5 червня Курултай пішов на канікули.

Тетяна Бикова, к.і.н., науковий співробітник Інституту історії України НАН України

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Проект реалізовано за підтримки Українського культурного фонду

Тетяна Бикова

Кандидатка історичних наук, науковий співробітник Інституту історії України НАН України

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: