Фото з сайту Севастопольського Пласту.
/

Пласт в Криму: хто робив півострів українським

Почати

«Місія Пласту– творити успішну Україну через спроможних пластунів.

 Ми віримо, що виховання молоді – найкращий шлях до успіху…

Пласт – це потужна сила. І ця сила в людях.

Людях, які з іскрою в очах вкладають свій час та енергію у розвиток

 нового покоління відповідальним та успішним», – офіційної сторінки органзації.

Що відомо про Пласт в Криму? Хто його заснував та відновлював, активно допомагав, підтримував, проводив проукраїнську роботу на півострові. Хто ці люди, яка у них була мотивація та чому вони безкоштовно проводили просвітницьку роботу на півострові? На ці та багато інших питань ми й шукатимемо відповідь у цьому матеріалі.

Осередки Національної скаутської організації України Пласт тепер існують в кожній області, а в 1997 році перші пластові гуртки були створені і в м. Севастополі. Усе почалось з найпершого табору під скелею Парус неподалік смт Форос. Тоді табір складався з 12 учасників. На допомогу організації прийшли всі українські громадські організації, які тільки існували в Севастополі і звісно ж батьки пластунів та скаутські організації. За їх підтримки було організовано харчування, походи, заняття з першої допомоги тощо. Визначну роль в становленні та розвитку Пласту в м. Севастополі зіграла громадська організація “Союз Українок Севастополя”, особливо пані Богдана Процак. Ця організація опікувалася Пластом, наче мати своєю дитиною[1].

3 березня 1997 року відбувся перший Загальний Збір станиці Севастополь. Цей перший крок становлення і розвитку “НСОУ” Пласт у Севастополі і є датою офіційного заснування організації. Поодинокі севастопольські пластуни відбували перші табори в Карпатах ще у 1995-1996 рр. Вперше вони заговорили про себе на Орликіаді в Рівному восени 1996 р., здобувши гетьманське третє місце. Перший гурток мав назву “Чайки”. В ньому було четверо дівчат — Марія Процак, Зіна Беланюк, Ірина Топіліна, Юля Єрмошкіна.

Першим паросткам Пласту було дуже не просто пробиватися, бо підтримки ані від громади, ані від місцевої влади жодної. «…українська скаутська організація зіткнулась з неприйняттям її місцевою громадою. Тоді в м. Севастополі суспільство ще не звикло до українських традицій та ідей, і, напевно, ще не було готове прийняти існування такої організації. Державні установи віддавали пріоритет іншим молодіжним організаціям. Дуже рідко і з величезними зусиллями можна було отримати хоч якусь підтримку. Засновники Пласту в Севастополі звикли не сподіватися на такого роду підтримку. Було важко говорити українською мовою на зборах, тому що не всі ще розуміли її. Збори виконували й просвітницьку функцію. У міському транспорті люди з неприязню в очах озирались на нас – живу українську мову на той час мало хто чув. Важко було виховувати патріотизм до країни, яку в ньому місті просто зневажали. Важко було прищеплювати повагу до віри в Бога, не кажучи про саму віру. Але не можна було дозволити собі працювати в підпіллі»,  – так пластунка,  Ірина Топіліна у журналі «Практична психологія та соціальна робота» описала ситуацію стосовно сприйняття Пласту.

Ти не менш пластовий рух був започаткований і потроху набирав обертів. Севастопольські пластуни почали брати участь у всеукраїнських злетах разом з представниками інших осередків Пласту та інших скаутських організацій, а також, що важливо, організовували злети кримських пластунів. Традиційні злети “Кримська Осінь”, які на початках збирали до п’ятдесяти учасників з усього Криму.

Фото з сайту Севастопольського Пласту

На сайті видання «Українське життя в Севастополі»[2] у матеріалі Миколи Владзімірського датованому 2002 роком, розповідається про святкування Івана Купала поблизу мальовничого озера на околиці Орлиного поблизу Севастополя. «Відбулись вишкільні заняття і походи 75 пластунів з станиць Севастополь, Євпаторія, Саки, Сімферополь, Нижньогірська. Кримські пластуни вже вдруге підтримують реальними справами традицію українського народу і відзначили свято під час окружного вишкільного табору «Дубок-Ікс», Як повідомив станичний міста Севастополь Сергій Гоголь. Чудова інсценізація «Лісової пісні» Лесі Українки театральною групою «Світанок» із Сімферополя, кидання вінків у воду дівчатами, виловлювання їх хлопцями, стрибки через вогонь, який очищає, співання традиційних і молодіжних сучасних українських пісень створили незабутнє відчуття єднання з природою. Традиційну підтримку пластунам, так би мовити «матронат», здійснила Севастопольська організація «Союзу Українок», яку очолює пані Богдана Процак. Вона ж організувала і приїзд до табору більше, ніж 30 зацікавлених гостей – просвітян, освітян, союзянок, журналістів»[3].

А 2003 року за ініціативи «Союзу Українок» відбулася зустріч групи американців українського походження  з представників української громади міста Севастополя. «Трансконтинентальна зустріч була дуже щирою з перших же хвилин спілкування. Українська Федеральна Кредитова кооператива з Нью-Йорку зробила перший суттєвий внесок в побудову храму Успіння Пресвятої Богородиці Української Греко-Католицької церкви в Севастополі, матеріально підтримала громадську активність товариства «Просвіта», «Союзу українок», Севастопольської станиці НСОУ «Пласт», сайту «Українське життя в Севастополі»… Пластунів також привітали їх побратими з «Чоти крилатих» з Нью-Йорка та преміювали пластунів з 5-го куреня «Червоної калини» (Нью-Йорк), яких представляв президент Пластової Фундації пан  Богдан Михайлів»[4].

Поділився з авторами матеріалу цікавою історією створення пластової організації в Євпаторії кримчанин Сергій Сухобойченко, адже до цієї організації його привели пошуки родичів.

«Якось я запитав у свого батька, чи є у нас родичі за кордоном. З того все і почалося. Відповідь була така: «Є у Канаді, але ми ніколи не спілкувалися». Так почалися мої пошуки закордонної родини, які увінчалися успіхом… я отримав поштову адресу мого брата з Монреалю. Я написав і ми почали листуватися. Згодом запросив його до Криму. В 1993 році мій брат Леонід Цехмістро разом з його мамою пані Надією Вертій-Цехмістро приїхали у гості в село під Євпаторію, де я тоді мешкав.  Леонід приїхав у пластовому однострої. До того часу я і не бачив пластунів і не чув нічого про Пласт. То був 1993 рік і ст.пл.скоб Леонід їхав на першу «Лісову Школу», яка з того року відбувається щорічно в Україні… Додам ще, що пані Надія Вертій-Цехмістро на той час була головою Української суспільної служби Монреалю. Тоді я мав 23 роки і не займався громадською діяльністю. Мої родичі поїхали далі в Карпати, а я залишився з інформацією про Пласт і українську діаспору в Канаді. За кілька років – в 1996 – ми заснували з дружиною Наталією Євпаторійську Спілку Скаутів. На одному з кримських таборів, яку проводила організація скаутів з селища Нижньогірського, ми познайомились з пластункою з Красноперекопу Галиною Каширіною. Нас запросили до Львову і в Косів в пластові сім’ї на Різдво. Так ми познайомились з пластунами куреня «Чономорці» Мироном Гуменецьким, Марком Чуквінським та пластунками куреня «Чорномоські Хвильки». Далі нас чекали зустрічі з чудовими ідейними пластунами та пластунками. Невдовзі ми всією євпаторійською організацією стали пластунами».

Становлення пластового осередку в Євпаторії відрізнялося від становлення того ж самого «Пласту» в Севастополі. За словами Сергія Сухобойченко до «Пласту» і всіх скаутських організацій ставилися нормально. Перешкод не було ані в школі, ані в родинах дітей, ані з боку місцевої влади. Основною перешкодою на шляху розвитку були адміністративні дії в середині самого офісу (провід) Пласту в Києві: «Там ніяк не могли юридично визначати, чи є ми пластунами, чи ні… Дуже багато було ідей, які не мали продовження саме з цієї причини. Наприклад, керівництво Національного центру управління та випробувань космічних засобів готові були укласти договір про створення бази Пласту на базі Центру. Військові частини, які базувалися на узбережжі Донузлава, з селищ Новоозерне та Мирний біля Євпаторії так само готові були надати у розпорядження пластунів технічні можливості для розвитку пластових таборів. Чому вони нас підтримували? А тому, що дуже багато військових було із Західної України. Проте наші ініціативи не проходили адміністративних бар’єрів усередині самого центрального українського проводу». Водночас Сергій зазначає. Що не дивлячись ні на що, він дуже радий, що діти були учасниками пластових таборів, що дало багатьом серйозну практичну школу. Адже «Пласт» – це не тільки гарні спогади, але й ідейний шлях крізь усе життя[5]. 

А поява пластового осередку в Бахчисараї розпочалася з родини Щекунів, а саме батька та двох синів. Як зазначив Андрій Щекун  у Бахчисараї не легко було будувати «Пласт», власне, не було умов, організаційної структури для створення осередку. Стояло питання, де взяти дітей, які б могли і захотіли піти в «Пласт»? «Ми розпочали з відкриття в садочку групи, потім класів з українською мовою навчання. Потім — активна участь: моя, інших громадських активістів, запрошення діючих пластунів з Севастополя, з інших регіонів України, щоб людям продемонструвати й розказати. Звісно, коли ми вже створили підґрунтя, тоді я вже комунікував із «Пластом», який був у Севастополі і Сімферополі щодо необхідності відкриття куреня чи гуртка в Бахчисараї. Мій старший син, Олексій, спочатку їздив до Сімферополя на всі заходи. Потім підріс ще середній син, Володимир, теж пішов у «Пласт».  Скажу відверто, що «Пласт» справив неабияке враження на обох моїх синів, тобто мої сподівання, як батька, він виправдав повністю! Діти — змінилися, діти — підрослішали, діти стали лідерами. І той невеличкий «Пласт» у Бахчисараї — навіть цей гурток, який сформувався навколо моїх синів — це все не минулося. Бо “Пласт” – це єднання вільних людей», – констатував Андрій Щекун.

Друзі кримського Пласту

Розповідаючи про становлення Пласту в Криму Микола Яриновський, голова Кримської округи Пласту 2011-2014 р. повідомив авторам статті, що організація в Криму розвивалася етапами, були спади і підйоми активності: «Пласт в Криму заснований в середині 1990-х років і був у Сімферополі, Севастополі, Євпаторії, Ялті, Керчі, Красноперекопську. З 2005 року Пласт діяв тільки в Севастополі. Адже Пласт – це волонтерська організація, активність залежить від проактивних лідерів, які віддають свій вільний час для розвитку організації.».

Микола Яриновський пригадує, що на момент його головування українське середовище в Криму було активним і підтримало відновлення Пласту в Сімферополі, це в першу чергу: Андрій Щекун, митрополит Климент, Анатолій Ковальський, Віктор Качула. Також з українського середовища були залучені і майбутні виховники. З приміщенням для занять з дітьми допомогла директорка української гімназії в Сімферополі Наталія Руденко. Було проведено вишколи дійсного членства для старших пластунів в Краснокам’янці і Севастополі та з’явилися нові осередки Пласту в Красноперекопську (опікувався Андрій Іванюк), Бахчисарай (Андрій Щекун).

Микола Яриновський відзначає, що протягом 2010-2014рр. у кримському Пласті відбулося чимало важливих подій, які суттєво вплинули на розвиток цього руху. Була відновлена діяльність Пласту в 3 містах Криму: Сімферополь, Красноперекопськ, Бахчисарай. На території Криму проведено 2 вишколи дійсного членства, учасниками яких стали місцеві та пластуни з інших регіонів України. Три роки поспіль  – з 2011 по 2013рр. – організовано літні юнацькі табори[6]. Пластуни організовували передачу Вифлеємського вогню миру громадам Сімферополя, Севастополя, Красноперекопська. Діти мали можливість розвиватись в українському середовищі, їздити на різноманітні пластові заходи в Криму та в інші регіони України. Старші пластуни брали активну участь в русі «ЄвромайданКрим», підтримці блокованих українських військових під час подій в лютому-березні 2014 р. Після 2014 р. всі активні виховники виїхали з Криму, частина з них надалі є активними пластунами.

Зародження Пласту у с. Щасливе. Фото надано родиною Щекунів.

Андрій Щекун,  голова Кримського центру ділового та культурного співробітництва «Український дім», переконаний, що нині, в час окупації Криму Росією діяльність на півострові Пласту уже геть не можлива, але, як і сто років тому, пластуни діють в екзилі, підтримуючи безперервність традиції, виховуючи зміну для нового відродження. Підтвердженням сили впливу пластунського вишколу на юних є той факт, що кримський пластун Володимир Щекун наполегливими зусиллями, спираючись на власний досвід та співпрацю з друзями-пластунами, створив пластовий осередок уже «в екзилі»: в селі Щасливому, що на Бориспільщині Київської області. Гурток так і називається: «Щасливі леви»[7]. Наразі діти та молодь села мають можливість бути активною. Особливо важливою є вже затверджена програма підтримки Пласту Пристоличною сільською радою.

Постійно підтримував Пласт і голова Кримської єпархії ПЦУ Климент. Коли Климент отримав сан митрополита, на сторінці Пласту йому подякували та згадали про його добрі наміри та вчинки: «Владика Климент уособлює Українську Церкву у Криму та опікується її віруючими. Зокрема, Климент підтримував і пластунів Кримської округи:  брав участь у відродженні Пласту в Криму,  у вересні 2012 році Владика Климент освятив хоругву Кримської округи — знамено, яке свідчить про сталий розвиток Пласту в окрузі, часто бував на пластових заходах та допомагав організаційно, проводив молебень на таборах»[8].

Реакція на окупацію Криму

У 2014 році Російська Федерація окупувала українську територію  – півострів Крим та розпочала війну на Донбасі. Пласт не лишився осторонь подій і оприлюднив заяву з приводу тимчасової окупації Автономної Республіки Крим[9].

«У зв’язку з подіями, що відбуваються у Криму, керівництво Пласту – Національної Скаутської Організації України звертається до української спільноти. Незважаючи на заяви окремих осіб в Криму та представників сусідньої держави, Пласт і надалі вважає Крим територією України, а відповідно і надалі підтримує стосунки з місцевими осередками Пласту у Криму та Севастополі.

Діти, молодь та дорослі особи, які є членами місцевих осередків в Криму та Севастополі, і надалі є членами Пласту – НСОУ. Дорогі подруги і друзі пластуни, батьки та члени Пластприяту в Криму, будьте певні, що ви і надалі користуєтеся відповідними правами і є членами пластового товариства на рівні з іншими регіонами України. Запрошуємо вас брати участь у заходах, акціях та конкурсах Пласту, незважаючи на складну ситуацію на півострові. Також нагадуємо, що родини пластунів в інших регіонах готові забезпечити тимчасове місце проживання для сімей з Криму, які вимушені виїхати у зв’язку з подіями. Детальна інформація є на Пластовому порталі.

Керівництво Пласту закликає усі всеукраїнські дитячі та молодіжні організації звернутися до своїх осередків у Криму з подібними заявами і таким чином публічно підтримати територіальну цілісність України. Слава Україні!».

Уже восьмий рік окупації. Більша частина активу та виховників змушена була покинути півострів через окупацію, однак ті, з ким ми спілкувалися висловлюють сподівання, що після деокупації на півострові відродиться функціонування Пласту.

Матеріал підготували Ольга ГЕРАСИМЧУК та Олекса БЕСКИД

________________________________________

[1] Діяльність НСОУ «Пласт» у місті Севастополі. І. О. Топіліна, спеціаліст І категорії Севастопольського УССМ (м. Севастополь). ПРАКТИЧНА ПСИХОЛОГІЯ ТА СОЦІАЛЬНА РОБОТА, #8, 2005. http://plast.ukrlife.org/topilina.htm

[2] http://ukrlife.org

[3] http://plast.ukrlife.org/2002/2406dubok.htm, Микола Владзімірський, газета “Кримська світлиця”, “Дзвін Севастополя”

[4] Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ. м. Севастополь. «Кримська світлиця» http://plast.ukrlife.org/sensuality.htm

[5] ЮМПЗ 2002: відкриваємо планету «Україна». https://100krokiv.info/2011/03/yumpz-2002-vidkryvajemo-planetu-ukrajina/

[6] Відкриття пластового року 2012-2013. https://nsouplast-sev.ucoz.ru/news/vidkrittja_plastovogo_roku_2012_2013/2012-10-08-6

[7] “Кримська світлиця”. 18 квітня 2018 р. ·  Сильно! Красно! Обережно! Бистро! Максим Дубов’яз.

[8] https://www.facebook.com/PlastUA/posts/10157487418477393

[9] Звернення проводу Пласту до місцевих осередків у зв’язку з подіями в Криму https://100krokiv.info/2014/03/zvernennya-provodu-plastu-do-mistsevyh-oseredkiv-u-zvyazku-z-podiyamy-v-krymu/?fbclid=IwAR0jYOB-So4euwW1RroySRNVm7I-SasmclS5800THjjp3TLvpALsRqirlJg

Також по темі: С. М. Авраменко. Виховання толерантності підлітків у діяльності дитячих та молодіжних громадських об’єднань Криму середини XX ‒ початку XXI століття https://drive.google.com/file/d/1roulz8ppEJoVP5C_W324q5iDJ5OK8o9B/view?fbclid=IwAR3yZR7ZgUg9VnGHY4XfkfimlVivEqgpJskIaZtp2aTzrGjsp0ku1hOWFH0

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: