3) Петро Максимович Киричок. Джерело: petrokyrychok.wordpress.com
/

Перші ознаки українізації Криму

Почати

Цілком зрозуміло, що ні Кримський обком КПУ, ні облвиконком з успадкованими від РРФСР кадрами не міг генерувати істотні зміни у гуманітарній політиці, спрямовуючи її у бік україноцентричності. Немає сумніву, що ключові засади у гуманітарній сфері, безумовно у дозованих Кремлем межах, розроблялися у Києві. Дмитро Полянський, як безпосередній кремлівський вихованець, хоч у душі і не погоджувався з новим курсом київських очільників, але змушений був його виконувати. Проте впроваджувати у життя найважливіші рішення і він сам, і апарат кримського обкому не поспішали.

Тож і не дивно, що певні зміни у гуманітарній політиці керівництво області задекларувало лише наприкінці року, хоч це було потрібно зробити вже у перші місяці після перепідпорядкування області Україні.

Якщо аналізувати прийняті кримською владою рішення останніх місяців 1954 року, то можна дійти висновку, що всі вони припадають на секретарювання Дмитра Полянського, і до Києва більшість пропозицій надійшло за його підписом. Це стосується багатьох документів, які надходили до Києва з Криму або ініціювались ЦК КПУ та його апаратом.

Передплата “Блокнота агітатора” на сторінках газети “Радянський Крим”. Фото з архіву “Кримської світлиці”, № 45-46 від 12.06.1998 року

Привертає до себе увагу записка завідувача відділу пропаганди та агітації В. Пашка до ЦК КПУ з пропозицією опублікувати частину накладу «Блокнота агітатора» українською мовою. (“Крим в умовах суспільно-політичних трансформацій (1940-2015)”. Київ, 2016, “Видавництво “Кліо”. – Док. № 61, від 3 вересня 1954 р.). Це свідчить про те, що не кримські партійні функціонери, а апарат республіканського ЦК КПУ та його секретарі вже у перший рік після передачі Криму до складу України намагалися внести певні корективи в усталений російськомовний інформаційний простір.

У записці констатувалося, «що «Блокнот агітатора» як ідеологічне видання в Криму видається лише російською мовою. В той час, як переважна більшість переселенців особливо у сільських районах на півострів прибули з України. Тому проводити агітаційну роботу агітаторам краще українською мовою, використовуючи україномовний дублікат видання». Відділ пропаганди і агітації слушно запропонував кримським ідеологічним партапаратчикам забезпечити певну частину накладу україномовним дублем видання.

Кримський обком партії, безумовно не без втручання київського керівництва, прийняв ще одну важливу постанову «Про дублювання газети «Крымский комсомолец» українською мовою.

В постанові зазначалося, що входження Криму до складу України ставить перед молодіжною організацією необхідність її дублювання українською мовою. Наявні три випуски газети на тиждень та невеликий наклад (10 тисяч примірників) не задовольняють запити 90 тисяч комсомольців». Обком партії за підписом Дмитра Полянського наприкінці 1954 року звернувся з проханням до ЦК КПУ дозволити з 1 січня 1955 року збільшити періодичність видання «Кримського комсомольця» до 5 випусків на тиждень, накладом 20 тисяч примірників, передбачаючи друкування з 1 липня 1955 року 5 тисяч українською мовою (Док. № 75 від 8 жовтня 1954 р., там само).

Наприкінці вересня 1954 року президія ЦК КПУ приймає рішення «Про видання обласної газети «Радянський Крим» (Док. № 69 від 20 вересня 1954 р., там само). Щоденний наклад газети – 20 тис. примірників. Фінансування газети відбувалося з державного бюджету. Редакцію забезпечили також автомобілем «Победа», а Міністерство культури УРСР уряд зобов’язав виділити газеті 100 тис. крб. за рахунок капіталовкладень для обладнання редакції. Держплан УРСР для придбання меблів для редакції надав ще 30 тис. крб.

Відділу пропаганди та агітації ЦК КПУ було поставлено завдання надати допомогу місцевим органам у доборі керівників та творчих працівників редакції україномовної газети «Радянський Крим». Таке ставлення тогочасної влади до створення українського інформаційного простору, перш за все обласної газети, мало б бути повчальним для всіх керівників незалежної України. Адже єдина у Криму україномовна газета «Кримська світлиця», яка цього року святкуватиме своє 25-ліття, всі ці роки була позбавлена державної уваги. А після окупації Криму Росією і переведення редакції до Києва малопатріотичні керманичі міністерства культури взагалі знищують «Кримську світлицю» й у брутальний спосіб позбавляють її фінансування.

Шлях до виконання постанови президії ЦК КПУ про створення у Криму україномовної газети «Радянський Крим» розтягнувся майже на рік. Газета мала вийти 1 листопада 1955 року. Оскільки процес створення україномовного друкованого партійного органу зволікався або вірніше саботувався, то Микола Подгорний як другий секретар ЦК КПУ змушений був у серпні 1955 року звернутися до ЦК КПРС з листом, у якому він обґрунтовував доцільність створення у Криму такого партійного друкованого органу:

«После присоединения Крымской области к Украинской ССР среди трудящихся области возрос огромный интерес к хозяйственной, политической и культурной жизни республики. Растут запросы на украинскую литературу и периодические издания на украинском языке. В настоящее время в Крымской области проживает свыше 200 тыс. украинцев, что составляет около 25 проц. общего количества населения области. В северных сельскохозяйственных районах украинское население составляет 35 процентов.

Для усиления политико-воспитательной работы среди населения назрела необходимость создания в Крымской области самостоятельного печатного органа на украинском языке.

ЦК КП Украины просит разрешить издание областной газеты «Радянський Крим» – органа Крымского обкома КП Украины и областного Совета депутатов трудящихся, установив для нее объем 4 полосы полного формата «Правды», периодичность – 5 номеров в неделю, разовый тираж – 20 тыс. экземпляров.

Расходы на издание газеты в сумме 2586 тыс. рублей будут покрываться доходами от реализации газеты и печатания объявлений, а остальные 1443 тыс. рублей – дотацией из республиканского бюджета за счет ассигнований на печать.

Газетная бумага, необходимая для издания газеты в количестве 15 тонн на год, будет выделена из республиканских фондов».

Група студентів 3-го курсу новоствореного українського відділення біля кінотеатру «Сімферополь», 1955 рік. № 4 30 квітня 2004 року “Крымские известия”. Джерело: petrokyrychok.wordpress.com

Лише на початку вересня 1955 року з Москви надійшов дозвіл на видання у Криму газети українською мовою «Радянський Крим». 30 вересня 1955 року Кримський обком КПУ приймає постанову «Про видання обласної газети українською мовою «Радянський Крим».

Відповідальним працівникам Кримського обкому (Полянському, Клязниці, Ричикову і Каткову) та голові обласної ради Кузьменку давалось доручення вивчити пропозиції працівників, яких ЦК КПУ відрядив до Криму для роботи в редакції газети «Радянський Крим». Відділ пропаганди та агітації (Карпенко) до 10 жовтня 1955 року мав подати на розгляд бюро склад керівників і творчих працівників газети.

Аби забезпечити гарантоване поширення газети в Криму, для всіх міст та районів області, в тому числі і для Севастополя, обком партії встановив ліміт на передплату видання. Залежно від чисельності мешканців у кожному населеному пункті він коливався від 450 до 1700 примірників.

Важливе значення для утвердження української культури та освіти у Криму мало й урядове рішення про організацію відділення української мови і літератури в Кримському педагогічному інституті.

Наприкінці вересня 1954 року відділ шкіл підготував для ЦК КПУ службову записку про організацію відділення української мови і літератури в Кримському педагогічному інституті. У документі зазначається, що Кримський обком КПУ і міністерство культури вносять пропозицію щодо організації у 1954-1955 навчальному році відділення української мови і літератури при історико-філологічному факультеті КПІ. Передбачалося з числа вже прийнятих студентів створити у виші одну академічну групу з 25-ти осіб. А на наступний 1955-1956 навчальний рік планувалось прийняти перший курс українського відділення у складі двох академічних груп (50 студентів).

Міністерство освіти УРСР прийняло рішення перевести відділення російської мови і літератури КПІ на навчальні плани і програми цих відділень педагогічних інститутів УРСР. Ними передбачалося вивчення української мови на 2, 3 і 4 курсах (190 годин) та української літератури на 3 і 4 курсах (140 годин).

У числі тих, хто переїхав до Криму, щоб налагоджувати навчальний процес на новоствореному українському відділенні, були кандидати філологічних наук доценти П. М. Киричок і Г. Я. Неділько та кілька викладачів, які не мали наукового ступеня. У 1955 році була створена перша українознавча кафедра в Кримському педагогічному інституті ім. М. В. Фрунзе – кафедра української мови і літератури, яку очолив П. М. Киричок.

Необхідно зазначити, що керівні київські партійні органи до опрацьованих фахівцями пропозицій поставились досить відповідально. Виконання всіх україноцентричних рішень та постанов перебувало під постійним жорстким контролем Києва. Правда, керований Дмитром Полянським Кримський обком партії досить часто зволікав з виконанням прийнятих рішень, що і викликало невдоволення київського партійного та радянського керівництва його діяльністю. Це призвело до заміни Дмитра Полянського. Наприкінці 1955 року його позбавили посади першого секретаря Кримського обкому і призначили першим секретарем малопрестижного Оренбурзького обкому у Російській Федерації. Безперечно, це було значне пониження, рівноцінне засланню. Але його заміна на Василя Ком’яхова відіграла величезну роль для подальшої українізації півострова.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Петро Вольвач

Автор культурологічних матеріалів, дійсний член НТШ, член НСПУ, заслужений діяч науки і техніки АР Крим, кримчанин із 60-річним стажем. Журналіст газети "Кримська світлиця". Видавець: ТОВ "Видавничий дім "Українська культура"

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: