Пам’ятки таврів
/

Пам’ятки таврів

Почати

Існує ціла низка пам’яток західної групи кизил-кобинської культури, матеріали яких відомі лише за короткими повідомленнями у науковій літературі. Серед них є кілька, про які зазначено, що вони містять кераміку із врізаним орнаментом, але там відсутні посудини, орнаментовані гребінцем. Це також може вказувати на їхню приналежність до ранньої фази таврського періоду (друга половина VIII — середина VI ст. до н.е.), тобто вони засновані етносом, з яким пізніше зустрілися греки під час заснування Херсонеса.

Пам’ятки таврів
Вид на схили Сапун-гори із поселеннями таврів

У першій половині IV ст. до н.е. на всіх варварських поселеннях цього періоду ранньої фази життя припиняється. Натомість у V-IV ст. до н.е. з’являється щонайменше вісім невеликих поселень на територіях, що межують із хорою Херсонеса. Поселенням цього етапу і дослідженню їхніх матеріалів уваги майже не приділялося. Усі поселення таврського періоду західної групи відомі за матеріалами епізодичних розкопок чи розвідок, тому говорити про їхні планування і традиції домобудівництва або вузьку хронологію наразі неможливо.

 

Кілька таких пам’яток значаться в реєстрі пам’яток національного значення України. До них належать:

  1. Поселення і могильник Чорноріччя, що розташовані на східному березі р. Чорна між селищами Хмельницьке і Чорноріччя в Південно-Західному Криму (Севастопольська міськрадаБалаклавський район). Обидві пам’ятки атрибутуються кизил-кобинською культурою (XI-IV (ІІІ) ст. до н.е.), досліджені у другій половині ХХ ст. візуально та розвідками з шурфуванням і розкопками. Наявний матеріал досліджень не дозволяє встановити вужчу дату пам’яток. Входять до західної групи пам’яток кизил-кобинскої культури басейну р. Чорна.

Могильник Чорноріччя є пам’яткою національного значення (270018-Н, могильник № 15). Поховальні конструкції представлені кам’яними скринями, за даними розвідки, деякі поховання були здійснені в ямах із кам’яною обкладкою. На поселенні досліджено господарську яму із кизил-кобинською керамікою.

На початок весни 2014 року кам’яні скрині могильника були вщент зруйновані оранкою.

  1. Два поселення і курган біля с. Верхньосадове. Пам’ятки розташовані на південному березі р. Бельбек, у районі залізничної станції Верхньосадова. Щодо поселень даних немає, щебенистий курган заввишки 1 м, діаметром 3 м не розкопувався.
  2. Два поселення біля с. Тернівка. Пам’ятки розташовуються у Кара-кобинській долині в околиці с. Тернівка. У підйомному матеріалі міститься кераміка І тис. до н.е.
  3. Поселення Кучки. Пам’ятка розташована у верхній течії р. Чорна у кілометрі на схід від колишніх татарських селищ Кучки у безіменній лощині. Підйомний матеріал локалізується на площі близько 3 га, знахідки належать раннім горизонтам ККК. Серед знахідок — фрагменти ліпних пателень, лискованого посуду, в тому числі чаш і мисок, орнаментованих наліпами і пружками, кістки та роги оленя, мушлі равликів і мідій.
  4. Поселення і могильник Заря Свободи. Пам’ятки розташовуються у долині р. Бельбек на південній околиці селища Заря Свободи (Поворотне). Розвідки і розкопки проводились М. М. Печонкіним (1903), Гераклейською експедицією Херсонеського заповідника (1964), О. Я. Савелею (1973). На поселенні відкрито напівземлянки із залишками каркасно-тинових конструкцій їхніх наземних частин і 11 господарчих ям. Будівлі з вогнищем біля південної стінки. Матеріал заповнення ям і будівель датується ІІ — першою половиною І тис. до н.е. Площа поселення близько 2 га. Могильник представлено кам’яними скринями, досліджувався Печонкіним, матеріал не зберігся. Зараз скрині повністю зруйновані. Поруч відкрито ґрунтовий могильник із похованнями VІ-V ст. до н.е. і ІІ-VІ ст. н.е., перекритий середньовічним поселенням.
  5. Поселення Загайтанське. Поселення розташоване на Загайтанській скелі (Ак-Керман). Пам’ятка культури національного значення (270014-Н). Розкопки проводились Л. М. Соловйовим (1924-1925), С. Ф. Стржелецьким (1949), О. Я. Савелею (1989). Матеріал розповсюджується на відстань 400 м під урвищем Загайтанської скелі на високій терасі правого берега р. Чорної. Це переважно кераміка — ліпні посудини з лискуванням, пізньоантичний і ранньосередньовічний посуд, фрагмент червонофігурної посудини і ручка чорнолакового килика.

Історична картина таврського періоду кизил-кобинської культури не така яскрава, як попередніх. Починається період разючою зміною матеріального комплексу у другій половині VIII ст. до н.е., що можна пов’язати із приходом нової людності у регіон, цього разу зі сходу — Передкавказзя і Кубані. З цього часу центр культури пересувається у долину Салгиру, а пам’ятки Західного Криму стають периферією. Таврський період продовжився у Західному Криму аж до кінця IV ст. до н.е. Саме це населення можна вважати історичними таврами. Кількість пам’яток за цього періоду значно зростає, проте великі поселення попереднього періоду зникають, а ті, що з’являються, — загалом невеликі й переважно одношарові.

Протягом другого етапу таврського періоду визначальним фактором для племен таврів стає Херсонес. Попри існування поодиноких знахідок архаїчної кераміки в мішаних шарах Херсонеського городища, більшість дослідників дотримувалася висновку А. І. Тюменєва про заснування Херсонеса в 422-421 ст. до н.е. Однак після досліджень останніх десятиліть на Херсонеському городищі й обробки архівного матеріалу М. І. Золотарьов подавнив заснування Херсонеса до останньої чверті VI ст. до н.е. Навіть якщо розглядати це раннє поселення на території городища не як апойкію, а з точки зору емпоріальної теорії, немає жодних підстав вважати, що гераклеоти перепливали Чорне море з метою торгівлі з місцевими племенами. Саме тому VI ст. у проблемі греко-варварських контактів у Західному Криму варто визначити як початок входження регіону до ареалу впливу античної культури, що, безперечно, не могло не відбитися на розвиткові місцевих племен.

Пам’ятки таврів
Загайтанська скеля із пам’ятками археології, історії і культури

Контакти між греками і варварами, якщо такі відбувалися, могли спричинити критичне соціальне розшарування громади таврів, як це сталося за таких контактів у Західній Європі. Знахідки античної кераміки на кизил-кобинських поселеннях Гераклейського півострова і долини річки Чорної є свідченнями виникнення грецького поселення, а отже, сусідства різних суспільств із різним рівнем соціальної організації, що відбувалося і в інших порубіжних частинах античної ойкумени. Неясним лишається питання, яка саме сфера діяльності була вигідна, з одного боку, грекам-першопоселенцям, а з іншого, — таврам, і на якому етапі такого роду контакти стали грекам непотрібними. На античних і тубільних пам’ятках у Західному Криму кизил-кобинські керамічні типи існують до IV ст. до н.е., у Східному — вони трансформуються у своєрідну місцеву варварську еллінізовану культуру, а у Центральному — існують іще у ІІІ ст. до н.е. і зникають лише із постанням пізньоскіфського ранньодержавного об’єднання, уніфікацією типів матеріальної культури і поглинанням племінної культури державною.

Евеліна Кравченко

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Проект реалізовано за підтримки Українського культурного фонду

Евеліна Кравченко

кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту археології НАН України, керівник Інкерманської експедиції ІА НАНУ

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: