Падишах-Джамі (Храм з аркадою)
Почати

Крим – край, що не має власника. Він належить сам собі, й ніхто не затримується тут навічно. Яскравим свідченням того є примітна архітектурна пам’ятка в комплексі об’єктів культурного спадку Генуезької фортеці в Судаку.

Візантійці, сармати, венеціанці, турки, татари, генуезці, знову турки… Ласі на південний Крим завойовники зліталися сюди, наче бджоли…

Падишах-Джамі («Храм із аркадою») — культова споруда 13 — 15 століть у Судаку, в комплексі Генуезької фортеці. Археологи виявили в ній чотири різні кладки.

Перший раз споруджена в 20-ті роки 13 століття як мечеть — імовірно, сельджуками. Потім ненадовго перебудована на православну, а після захоплення міста генуезцями у 1375 році — на католицьку церкву, про що свідчить латинський напис над мусульманським міхрабом (міхраб – це молитовна ніша у мечеті). За іншою версією, будівля використовувалася генуезцями як консульська зала.

Падишах-Джамі (Храм з аркадою)
Фото кримської фотокореспондентки Тетяни Москаленко

Будівля розташована у східній частині фортеці, від брами до нього вела широка дорога. Коли у 1365 році Солдайя опинилася під владою Генуї, будівництво мечеті на деякий час припинилося, і відновилося через сім років. Це зрозуміло з латиномовного надпису над михрабом: «В ім’я Христа. Амінь. 1373 р. 4 січня цю будівлю звелів побудувати пан Г. Каталані. Христосе, спаси». Під надписом зображені два герби: міський герб Кафи (три кріпосні башти) і родовий герб Каталанів – морда лева. Каталані – рід, відомий у католицький церкві. Цілком вірогідним є припущення, що Г. Каталані – був релігійною, а не світською особою: монахом, місіонером чи священиком у Солдайї.

Після загарбання Солдайї турками у 1475 році цей храм знову стає мечеттю.

Вперше в літературі згадується у 1642 році в книзі Евлія Челебі  як мечеть Айя-Баязід. У 1771 р. після захоплення міста російськими військами підписаний на плані міста Падишах-мечеттю. Після 1783 року, коли Крим був приєднаний до Російської імперії, у Судацькій фортеці розташувався полк донських козаків, а «купольній будівлі» відвели роль гарнізонної церкви імені апостола Матвія.

Через аварійний стан будівлі у квітні 1817 року церкву закрили остаточно. Але у 1883 році будівлю реставрували. Внутрішнім оформленням храму виконав художник Л. Лагоріо. Робота була виконана за чотири місяці і приміщення передали вірмено-католицькій громаді Судака. У цій конфесійній приналежності храм проіснував до радянських часів, коли був закритий у 1924 році. З 1926 року в «храмі з аркадою» розташувався музей Генуезької фортеці, він тут функціонує і до наших днів.

Археологічні дослідження храму здійснювалися у 1926, 1969-75 і 1986 роках. Зокрема, у 1969-му археологи прокопали 10 шурфів, що дали сучасне уявлення про історію споруди.

Прямокутна, практично квадратна будівля 14,34 м x 13,87 м, споруда з півсферичним куполом згори. Іноді в літературі через це споруду називають не мечеттю і не православним чи католицьким храмом, а нейтрально: «купольною будівлею».

Давні фрески були замазані штукатуркою, коли турецькі завойовники вирішили перетворити цей храм на мечеть. У 1958 році великий шматок штукатурки відпав і світ знов побачив ці фрески.

Забудова Солдайї в генуезький період  в цій місцині визначена за датою на геральдичній плиті: не раніше тридцятих років XV ст. Точніше встановити не вдалося – напис зберігся погано.

Падишах-Джамі (Храм з аркадою)
Фото кримської фотокореспондентки Тетяни Москаленко

Відомо, що консул (міський голова) Солдайї Бенедетто Джудіче у 1450 році розпочав будівництво міської лоджії (ратуші). Достеменно не доведено, де ця муніципальна будівля розташовувалася. За припущеннями, це і був «храм з аркадою»; втім, сьогодні ця гіпотеза не вважається достатньо обґрунтованою. Наприклад, у «купольній споруді» не виявлено жодної подоби печі або іншого опалення, в той же час зберігся документ, де в міському бюджеті зафіксовані видатки на дрова для міської лоджії.

Різні епохи, різні будівники – і розкопки виявляють використання різних будівельних матеріалів: від бутового каменю та піщаника до вапняку.

Мечеті в Криму будувалися міхрабом до Мекки , отже на південь, а вхід, відповідно, з північного боку. Саме так і побудовано першу будівлю на цьому місці. Втім, фрески на стінах – виконані в італійському стилі, хоча з певними місцевими особливостями.

При тому збереглися сходи в мінарет, що був зруйнований наприкінці XVIII ст., коли Крим приєднали до Російської імперії. Мінарет замінили дзвіницею, не кам’яною, а металевою, яка також не дожила до наших днів. Збереглися питомо мусульманські візерунки. У храмі можна побачити і герб Генуї, і хрест, і кримськотатарську тамгу. Але помітно, що ні генуезці, ні татари й турки не встигали завершити повністю побудувати відповідно до своїх задумів.

«План судацької будівлі однаково не годиться ані для мечеті, ані для церкви» (О. Домбровський «Средневековое купольное здание Судакской крепости», «Сугдейский сборник» №2).

То що ж це за споруда? Мечеть з італійськими фресками, православна церква чи католицький храм з міхрабом? Магістрат чи музей? Насамперед, це пам’ятка історії Кримського півострова. Якою була історія – такою вийшла й «купольна споруда».

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Проект реалізовано за підтримки Українського культурного фонду

Валерій Верховський

Автор культурологічних статей, журналіст газети «Кримська світлиця»

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: