Молебень за «якнайшвидше відновлення миру на землі України» за участі російських військовослужбовців у храмі великомученика Георгія Побідоносця на Сапун-горі (Севастополь). Джерело: Севастопольськое благочиние УПЦ МП https://hersones.org/
/

 «Не може один раб служити двом панам»: позиція кримських єпархій УПЦ МП

Почати

24 лютого 2022 року перед світанком наша країна прокинулася від ракетних ударів по низці населених пунктів. Так почалася «спеціальна військова операція з демілітаризації та денацифікації України», про яку в прямому ефірі повідомив очільник держави-агресора Володимир Путін.

Неспровокована військова агресія, здавалося б, відвернула від Росії навіть найзапекліших її українських симпатиків. Несподіваною заявою того дня відзначився навіть голова Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ МП), яка де-факто є частиною Російської православної церкви (РПЦ), митрополит Онуфрій, який раніше демонстрував одіозні вчинки щодо України та її народу – на кшталт заяв про те, що Голодомор є «божим напоумленням» і взагалі «катюзi по заслузі» (2008)[1], збройна агресія РФ проти України є «громадянською війною»[2] (2015), окупований Росією Крим «сам відпав» (2016)[3] тощо.

В день початку руйнувань українських міст російськими снарядами Онуфрій видав аж два звернення до священнослужителів і пастви, в яких прямо визнав російську агресію, закликав посилено молитися за Україну та її військо і забути взаємні чвари та непорозуміння, «об’єднатися любов’ю до Бога і до нашої Батьківщини». Також він закликав Боже благословення на вояків, що стоять на захисті цілісності України, і висловив їм «особливу любов та підтримку» – чого не робив раніше, зокрема, відмовившись у 2015 році встати під час вшанування пам’яті у Верховній Раді героїв, загиблих на східному фронті.[4] Нині ж Онуфрій звернувся до Путіна з проханням негайно зупинити «братовбивчу» війну між українським і російським народами, які «вийшли із Дніпровської купелі хрещення»: війна між ними, за словами очільника УПЦ МП, є «повторенням гріха Каїна, який по заздрості убив свого рідного брата» і «не має виправдання ні у Бога, ні у людей».[5] [6]

В принципі, можна було б запитати голову української філії російської церкви – де ж він був останні 8 років, коли його архієреї в окупованих Росією Криму та ОРДЛО радо й інтенсивно благословляли місцеву «владу» на «добрі діяння», а російський військовий контингент – на «каїнову війну», проводячи його постійне «духовное окормление» та освячуючи зброю. Втім, відверто кажучи, нещодавній виступ був неочікуваним. Хоча насправді чекати іншого було годі: підтримка агресора, що веде війну проти твоєї держави – злочин на межі принаймні морального та репутаційного суїциду. Тим не менше, не до кінця зрозуміло, що рухало Онуфрієм – запізніле усвідомлення своєї причетності до України, а не до абстрактного «отечества», чи банальний страх втратити свою паству, яка й так за минулі роки не раз ставила руба питання, чому вона має молитися «святым земли русской» за «победу русского оружия» над їхньою країною.

За кілька днів повномасштабного вторгнення РФ до України єпархіями УПЦ МП прокотився рух своєрідної громадської непокори московському патріарху Кирилу, за якого ще донедавна підносилися молитви як «о великом отце и господине нашем». Так, на сайті Сумської єпархії з’явилося оформлене російською мовою звернення духівництва до митрополита Євлогія, де йшлося про підтримку митрополита Онуфрія, української влади і війська та про припинення згадування імені Кирила за молитвою на вимогу пастви. «Сумська єпархія є прикордонною, і тому на її територію припав один з найжахливіших ударів російської армії, по житлових кварталах. Гинуть ні в чому не винні мирні мешканці. При цьому ми з особливим сумом змушені визнати, що в ці страшні дні святіший патріарх Московський і всієї Русі Кирил ніяк не засудив агресивні дії російської влади», – йшлося в тексті.[7] Це звернення митрополит Євлогій підтримав. Аналогічну позицію духівництва та вірян підтримали архієпископ Волинський і Луцький Нафанаїл[8], митрополити Вінницький і Барський Варсонофій[9], Чернівецький і Буковинський Мелетій[10], Мукачівський Феодор[11], Кам’янець-Подільський і Городоцький Феодор[12] та Житомирський і Новоград-Волинський Никодим, який заявив, що «українська церква більше не може мати нічого спільного з країною-окупантом».[13] Духівництво Івано-Франківської єпархії повідомило свого митрополита Серафима про припинення патріарха Кирила на всіх богослужіннях, однак позиція архієрея з цього приводу поки що невідома.[14] Звернутися до Путіна з проханням зупинити війну Кирила закликали навіть у такому форпості «русского мира» в Україні, як Почаївська лавра.[15] Подібний рух спостерігається і в інших єпархіях УПЦ МП, однак поки що без офіційних підтверджень.

На дії митрополита Євлогія не забарився відреагувати Кирил – однак не особисто, а через керівника адміністративного секретаріату Московської патріархії, єпископа Одинцовського і Красногорського Фому, який повідомив зміст резолюції, накладеної очільником РПЦ на рапорт сумського архієрея. Висловивши співчуття щодо рішення сумського архієрея, московський патріарх пригрозив: «Припинення поминання предстоятеля церкви не через оману чи помилки у віровченні або канонах, а через невідповідність тим чи іншим політичним поглядам і вподобанням – це розкол, за який кожний, хто його чинить, відповість перед Богом, і не лише у часі майбутньому, а й у теперішньому».[16]

З точки зору відомого богослова, архімандрита Кирила Говоруна, доки митрополит Онуфрій поминає патріарха Кирила, всі, що поминають Онуфрія, згідно з канонічним правом, перебувають у підпорядкуванні Кирила. Відтак єдиним канонічним шляхом розриву з Московською патріархією є повернення до повноцінного спілкування зі світовим православ’ям разом із Православною Церквою України (ПЦУ).[17] На думку речника цієї церкви архієпископа Євстратія, саме по собі непоминання патріарха Кирила не може вважатися великим досягненням, оскільки дозвіл не поминати його і раніше був там, де для УПЦ МП цього вимагали обставини, а причини непоминання зазвичай були прив’язані до особистої позиції Кирила, а не до сутності проблеми, яка полягає в інституційному підпорядкуванні РПЦ. Найбільш важливою з канонічної точки зору відмова поминати Кирила буде тоді, коли про це оголосить митрополит Онуфрій, інакше непоминання Кирила не буде означати навіть формального розриву з ним і зі структурою РПЦ. Проте навіть якщо УПЦ МП розірве зв’язки з РПЦ і оформить самопроголошену чи навіть отриману від Москви автокефалію, її не визнають ані Вселенський Патріархат, ані інші помісні церкви.[18]

В принципі, у непоминанні московського патріарха у деяких парафіях УПЦ МП нема нічого дивного. Місцями ця практика існує віддавна – як, наприклад, у Володимир-Волинській єпархії.[19] Варто згадати, що під час нападу РФ на Україну з боку Криму та Донбасу у 2014 році єдиним архієреєм УПЦ МП, який відкрито назвав російську агресію злочином проти України і благословив свою паству не поминати російського патріарха, став нині покійний митрополит Черкаський і Канівський Софроній. Нині ж духовенство Черкаської єпархії вважає: одного непоминання Кирила замало – необхідно домагатися розірвання всіх відносин з РПЦ, відновлення церковного спілкування зі Вселенським Патріархом та іншими помісними православними церквами, відкритого діалогу з ПЦУ та пошуків виходу з глибокої кризи, в яку російський патріарх загнав світове православ’я.[20] З проханням скликати архієрейський собор УПЦ МП та прийняти на ньому рішення про вихід з РПЦ і проголошення автокефалії до митрополита Львівського і Галицького Філарета звернулося духовенство Львівської єпархії[21]; аналогічне прохання до єпископа Рівненського і Острозького Пимена скерували клірики Рівненської єпархії УПЦ МП.[22] 1 березня на засіданні єпархіальної ради митрополит Володимир-Волинський і Ковельський Володимир повністю підтримав прохання представників єпархії про невідкладне звернення до митрополита Онуфрія щодо вирішення «давно назрілого» питання про набуття УПЦ МП статусу «повноцінної автокефалії».[23]

У неоднозначній ситуації опинилися єпархії УПЦ МП, що діють в окупованому Росією Криму. Ще у 2014 році вони не лише пішли на співпрацю з окупаційним режимом, а й місцями сприяли його встановленню: зокрема, деякі кримські храми під час операції РФ з окупації півострова надавали притулок співробітникам російських спецслужб, які прибували під виглядом «паломників». Після окупації Криму Сімферопольська і Кримська єпархія УПЦ МП отримала у своє розпорядження два захоплені храми УПЦ Київського патріархату, розташовані на територіях військових частин ЗСУ в Севастополі та Сімферопольському районі. У цій та двох інших кримських єпархіях УПЦ МП були створені відділи для співпраці з окупаційними силовими та військовими структурами. До того ж, клірики єпархій беруть участь у вихованні кримських дітей та молоді в дусі «граждан отечества», в тому числі і з залученням мілітарного аспекту.

28 лютого 2022 року члени Священного синоду УПЦ МП у своєму зверненні повідомили захисникам України, що шанують їх і моляться за них, засвідчили підтримку державного суверенітету та територіальної цілісності України, а також звернулися до московського патріарха Кирила з проханням сказати хоч щось на тему «припинення» братовбивчого кровопролиття на українській землі та закликати керівництво держави-агресора до негайного припинення бойових дій, що «вже погрожують перетворитися на світову війну»; самого ж Путіна та президента України Володимира Зеленського члени синоду попросили «зробити все можливе, щоб покласти край гріху збройного протистояння двох наших братніх народів і почати переговорний процес».[24] Список підписантів невідомий, тож залишається тільки здогадуватися, чи був серед них митрополит Сімферопольський і Кримський Лазар, що є постійним членом синоду.

Скріншот зі сторінки на сайті Сімферопольської і Кримської єпархії УПЦ МП з молитвою за «пом’якшення жорстокості» українців (наразі видалена).

2 березня Київська митрополія УПЦ МП розіслала всім правлячим архієреям циркуляр щодо проведення 4 березня о 12:00 в усіх храмах і монастирях молебнів за встановлення миру в Україні. Ігнорувати це розпорядження у Сімферопольській і Кримській та Джанкойській єпархіях не стали (у Феодосійській в ці чорні дні взагалі немов кагору в рот набрали) – але перша взялася до його виконання його у доволі специфічний спосіб. Так, на сайті єпархії, розміщеному в російській доменній зоні, розмістили текст молитви за Україну, запропонованої до прочитання священикам і вірянам. Наводимо його повністю.

«Всевышний Боже, Владыко и Содетелю всея твари, наполняяй вся величеством Твоим и содержай силою Твоею. К Тебе Великодаровитому Господу нашему припадаем, сердцем сокрушенным и усердною молитвою о стране Украинстей, распрями и нестроениями раздираемей.

Премилосердый и Всесильный, не до конца гневайся, Господи! Буди милостив нам, молит Тя Твоя Церковь, представляющи Тебе начальника и совершителя спасения нашего Иисуса Христа. Укрепи силою Твоею верныя люди в стране Украинстей, заблуждающим же просвети разумныя очи светом Твоим божественным, да уразумеют Твою истину, умягчи их ожесточение, утоли вражды и нестроения на страну и мирныя люди ея воздвизаемая, да все познают Тебе, Господа и Спасителя нашего. Не отврати лица Твоего от нас, Господи, воздаждь нам радость спасения Твоего. Помяни милости, яже показал еси отцем нашим, преложи гнев Твой на милосердие и даждь помощь Твою народу украинскому, в скорби сущему.

Молит Тя Церковь Русская, представляющи Тебе ходатайство всех святых в ней просиявших, изряднее же Пресвятыя Богородицы и Приснодевы Марии, от лет древних покрывающия и заступающия страны наша. Возгрей сердца наша теплотою благодати Твоея, утверди волю нашу в воли Твоей, да якоже древле, тако и ныне прославится всесвятое имя Твое, Отца и Сына и Святаго Духа, во веки веков. Аминь».

У тексті цієї молитви не обійшлося без моментів, що безумовно привертають увагу. По-перше, кримська єпархія однозначно дала зрозуміти, що вона молиться як «Церковь Русская». По-друге, виглядало так, що ситуація в Україні була охарактеризована як «распри и нестроения» – тобто «чвари та негаразди», що роздирають країну. До того ж, у молитві містилося прохання до Бога «умягчить ожесточение» (пом’якшити жорстокість) якихось невідомих «заблуждающих» – вочевидь, тих, що не вірують у «русский мир».

На ці моменти звернув увагу ресурс «Крим.Реалії».[25] Після розміщення анонсу молебнів із цим текстом молитви з сайту Сімферопольської і Кримської єпархії просто прибрали сторінку – однак вона збереглася у кеші Google[26], тож її вдалося додатково заархівувати[27] та зробити скріншот.

До того ж, у «Крим.Реалії» зазначили, що цей текст молитви використовується в РПЦ з моменту російської окупації Криму. Справді, вперше ця молитва «за мир в Україні» за благословенням патріарха Кирила підносилася у всіх храмах РПЦ 23 лютого 2014 року, в час читання Євангелії про Страшний Суд; сам Кирил і присутні священики та парафіяни виголошували цю молитву на колінах.[28] У її тексті як «распри и нестроения», вочевидь, трактувалися події Революції гідності. Цю молитву, так само на колінах, Кирил повторював і напередодні Великодня, 19 квітня 2014 року, однак тоді він звернувся до своєї пастви зі словами: «Україна політично є країною за кордоном, але духовно та історично цього ніколи не було. Ми перед Богом один народ, ми сповідуємо одну православну віру, як не хотілося б комусь сказати, що український народ сповідує й інші віри. Ми стверджуємо і будемо стверджувати, що Україна, органічно пов’язана зі Святою Руссю, – православна країна. Ми сьогодні мусимо помолитися за народ Русі, який живе в Україні, щоб Господь … не допустив за жодних обставин міжусобної ворожнечі як всередині української держави, так і у відносинах між Україною та Росією, щоб зупинив задуми тих, хто хотів би політичними засобами або силовим тиском розірвати Святу Русь … і щоб ніколи і за жодних обставин ворог роду людського не зміг посіяти насіння розбрату всередині як України, так і всієї історичної Святої Русі».[29] Нагадуємо: на той час Росія вже фактично окупувала Кримський півострів та ОРДЛО.

Згадану молитву патріарх Кирил також виголошував у кафедральному соборі Христа Спасителя в Москві 27 лютого 2022  року – під час повномасштабного вторгнення російських військ до України за наказом очільника держави-агресора Володимира Путіна. Богослужіння відбулося знов-таки у дату, в яку РПЦ, вочевидь, полюбило благословляти «хрестові походи» своєї держави, – у Неділю про Страшний Суд. Очільник РПЦ закликав вірян молитися не лише за митрополита Онуфрія та УПЦ МП, а й за мир «на теренах історичної Русі, щоб церква наша зберегла свою єдність, щоб народ наш зберігав міцні зв’язки братерства та єдності, сформовані спільним хрещенням і понад 1000-літньою традицією спільного духовного життя». Також Кирил попросив Бога берегти «землю Русскую, Отечество наше, Церковь нашу».[30]

Тоді ж, 27 лютого, єпископ Бахчисарайський УПЦ МП Калінік очолив у кафедральному соборі Олександра Невського в Сімферополі літургію, під час якої були піднесені особливі прохання за мир в Україні. По завершенні богослужіння архієрей звернувся до вірян із проповіддю, в якій, серед іншого, було сказано наступне: «Це дні великої трагедії, коли братні народи вбивають один одного, коли проливається християнська кров, коли християнин здіймає зброю на християнина. Будь-якій війні немає виправдання, але й будь-яка неправда має завершення. Почуйте мій заклик: у цей час не мати жорстокі серця, наскільки це можливо! Навіть якщо ми не розуміємо до кінця, що відбувається, ми не повинні дозволити ворогові роду людського – сатані зробити нас настільки жорстокими, щоб ця жорстокість передалася через наших дітей».[31]

Здавалося б – раціональні заклики, вірні слова. Та тільки якщо не враховувати, хто їх промовляє. Нинішній вікарій Сімферопольської і Кримської єпархії єпископ Калінік під час російської окупації Криму не лише проводив на півострові антиукраїнську агітацію, а й дозволив «самообороні Криму» розташувати склад зброї на території храму Івана Хрестителя в селі Уютне Сакського району, настоятелем якого він був з 2008 року. За свою працю «на славу вітчизни» був удостоєний: у 2014 році – медалі «За захист Криму»[32]  та почесної грамоти від «керівника народного ополчення РК» Михайла Шеремета за «активну допомогу силам опору неонацизму»[33], у 2015 році – права носіння другого хреста від предстоятеля УПЦ МП митрополита Онуфрія, у 2017 році – ордена святого Володимира III ступеня від нього ж, а також ювілейної медалі РПЦ від патріарха Кирила на честь 100-ліття відновлення патріаршества у цій церкві, а у 2018 році – ордена святого Володимира II ступеня знов-таки від митрополита Онуфрія.[34] 29 січня 2016 року на засіданні Синоду УПЦ МП в Києво-Печерській Лаврі тоді ще архімандрит Калінік був призначений вікарієм Сімферопольської і Кримської єпархії з титулом «єпископ Бахчисарайський» з уточненням: «Місце наречення та хіротонії залишити на розсуд митрополита Онуфрія».[35] Це призначення викликало значний суспільний резонанс – враховуючи «послужний список» кандидата. Менш ніж за місяць у Сімферопольській і Кримській єпархії УПЦ МП заявили, що архімандрит Калінік «не брав участі ані в політичній, ані в агітаційній діяльності», а інформація про склад зброї на території храму в Уютному «не відповідає дійсності».[36] Єпископська хіротонія архімандрита Калініка відбулася майже за 4 роки після його призначення – у грудні 2019 року; при цьому її, ймовірно, планувалося засекретити, оскільки інформація про цей захід з’явилася на ресурсах УПЦ МП лише після громадського та медійного резонансу, а місце висвячення було чомусь обрано аж у Ніжині на Чернігівщині.[37]

Та повернімося до богослужбових текстів, якими користується Сімферопольська і Кримська єпархія УПЦ МП. На сайті Севастопольського благочиння спочатку без будь-яких пояснень під заголовком «Молитва за мир» було розміщено той же текст від московського патріарха, що й на сайті єпархії, проте після резонансу в ЗМІ його було замінено на інший. Цей текст наводимо також повністю.[38]

«Владыко Многомилостиве Господи, Иисусе Христе, Боже наш, молитвами Всепречистыя Владычицы нашея Богородицы и Приснодевы Марии, святых равноапостольных великого князя Владимира и великия княгини Ольги, святых Новомучеников и исповедников Церкви нашея, преподобных и богоносных отец наших Антония и Феодосия, Киево-Печерских чудотворцев, Сергия, игумена Радонежского, Иова Почаевского, Серафима Саровского и всех святых, благоприятну сотвори молитву нашу о Церкви и о всех людех Твоих.

От единыя купели Крещения, еже при святем князе Владимире, мы, чада Твои, благодать восприяхом, – дух братолюбия и мира в сердцах наших навеки утверди!

Иноплеменным же языком, брани хотящим и на Святую Русь ополчающимся, – запрети и замыслы их ниспровергни.

Благодатию Твоею власть предержащих ко всякому благу настави, воинов – в заповедях Твоих утверди, лишенныя крова – в домы введи, голодныя – напитай, недугующая и страждущая – укрепи и исцели, в смятении и печали сущим – надежду благую и утешение подаждь, на брани убиенным – прощение грехов и блаженное упокоение сотвори.

Исполни нас яже в Тя веры, надежды и любве, яко да во всех странах наших единеми усты и единем сердцем исповемыся Тебе, Господу и Спасителю нашему Иисусу Христу, со Безначальным Твоим Отцем, Пресвятым Благим и Животворящим Твоим Духом во веки веков. Аминь».

Відверто кажучи, з «духом братолюбства та миру» в товаришів, які рвуться розділити з нами «благодать від єдиної купелі хрещення за святого князя Володимира», поки що виходить, м’яко кажучи, не дуже. Та й пасаж про «іноземців, які хочуть війни і озброюються проти Святої Русі» сприймається більше як самокритика. Автор цієї молитви невідомий, однак її ухвалив московський патріарх Кирил 3 березня 2022 року.[39] Ані цей, ані попередній тексти молитов, принаймні у публічному медіапросторі, до практики в УПЦ МП не подаються.

4 березня у Свято-Володимирському соборі в Херсонесі благочинний Севастопольського округу УПЦ МП протоієрей Сергій Халюта очолив молебень за мир в Україні, по завершенні якого звернувся до вірян із миротворчою проповіддю, в якій не було таких звичних для нього тирад про «Святую Русь», «защиту нашего великого Отечества», «наш триединый русский народ», «державу нашу российскую», «христолюбивое воинство русское», «победу русского оружия», «русский дух», «собирание земель русских» та іншої патетики.[40] На 6 березня у тому ж соборі було анонсовано молебень за «примноження любові у світі».[41] У міжчассі в низці севастопольських храмів були відправлені молебні за мир в Україні – причому нерідко правили їх ті священики, що благословляють вояків окупаційної армії та освячують їхню зброю і техніку. До того ж, у деяких із цих богослужінь участь брали ці ж-таки вояки, що виглядало гротекскно. Враховуючи нечисленну кількість парафіян, присутніх на цих молебнях (візуально – від однієї особи до пари десятків максимум), виникає враження, що проводилися вони суто для фотозвіту перед церковним керівництвом.

У середині березня у Севастопольському благочинні УПЦ МП однозначно заявили, що їхнє військове духівництво від початку повномасштабного вторгнення РФ на територію України безперервно проводить в окупованому Криму зустрічі з російськими військовослужбовцями, «підкріплюючи їхній бойовий дух і підтримуючи правильну мотивацію». Так, 14 березня протоієрей Севастопольського благочиння УПЦ МП Василь Гумаров, який також є «помічником» начальника відділення з роботи з віруючими військовослужбовцями військово-політичного відділу окупаційного Чорноморського флоту РФ, провів із військовослужбовцями планову бесіду на тему «Блаженні миротворці».

18 березня «помічник командира Кримської військово-морської бази ЧФ РФ з роботи з віруючими військовослужбовцями» протоієрей Сергій Поливцев у рамках регулярних відвідин військовим духівництвом Севастопольського благочиння УПЦ МП поранених російських контрактників, що перебувають у 1472-му військово-морському клінічному шпиталі в окупованому Севастополі, здійснив такий візит, після якого заявив, що всі вояки «правильно розуміють свою роль у спеціальній воєнній операції, переконані у правоті та святості своєї справи, бажають повернутися до війська і змагатися до перемоги».

На початку березня Сімферопольська і Кримська єпархія за благословенням митрополита Лазаря узяла участь у пропагандистській акції Росії, передавши понад 5 тонн зібраної парафіянами храмів і монастирів «гуманітарної допомоги» мешканцям окупованих російським військом регіонів Херсонщини[42] – які відправили прибулий вантаж у вже легендарному напрямку російського військового корабля.[43] Прикметно, що окупанти не дають доправити до області гуманітарну допомогу від регіонів України та міжнародних партнерів.[44]

Все це показує, наскільки кримським єпархіям УПЦ МП дедалі незручніше стає розриватися в «канонічному шпагаті» між Київською митрополією, якій вони підпорядковані «де-юре», та Московською патріархією, якій вони підпорядковані «де-факто». На рівні інформаційних повідомлень від зазначених осередків спостерігається певна зміна не лише риторики, а й поведінкової моделі: якщо раніше електронні ресурси єпархій і благочинь просто-таки рясніли деклараціями вірності російській владі та її регіональним маріонеткам і доказами фактів співпраці з окупаційним силовим і військовим контингентом, то з моменту повномасштабного вторгнення РФ до України увага концентрується суто на соціальних, максимум – просвітницьких проектах.

У відповідь на звернення митрополита Сімферопольського і Кримського ПЦУ Климента 3 березня до матерів російських вояків з проханням забрати з України своїх живих і мертвих дітей[45] Сімферопольська і Кримська єпархія УПЦ МП заявила, що він не має відношення ані до діяльності цієї єпархії, ані до РПЦ (що цілком очевидно) – а відтак «не є ієрархом визнаної канонічної юрисдикції»[46], статусом якої РПЦ наділяє виключно себе. Таким чином, кримські панотці остаточно показали свою позицію. Однак вони й досі перебувають «між двох вогнів»: сказати щось всупереч Києву – «безпосереднє керівництво» не зрозуміє, заперечити Москві – собі дорожче. Тим паче, нещодавно Путін підписав закон про кримінальну відповідальність за «публічні дії, спрямовані на дискредитацію задіяння армії РФ з метою захисту інтересів держави і підтримки міжнародного миру та безпеки», а також за «публічні заклики до перешкоджання використанню армії РФ із цією метою».[47] Іншими словами: виступаєш проти російської «спецоперації з примусу України до миру» – ласкаво просимо на нари. У самій Росії вже є принаймні один прецедент притягнення священнослужителя до відповідальності за проповіді проти вбивства українських «братів і сестер у Христі».[48]

Ймовірно, ще не один сюрприз духівництву кримських єпархій Московського патріархату підготувало «отечество», яке за яке вони роками молилися і яке кликали на свою територію. І схоже, що «колеги» на материковій Україні наразі не мають бажання повторювати їхні помилки.

Віталій СОЛОНЧАК

(на прохання автора гонорар за матеріал перераховано на потреби ЗСУ)

_________________________________________

[1] https://www.religion.in.ua/36234-mitropolit-onufrij-ukrayincyam-yakshho-nemaye-miru-v-suspilstvi-znachit-nemaye-xrista-v-dushi-suspilstva.html

[2] https://www.pravoslavie.ru/80748.html

[3] http://blogs.zhitomir.info/index.php?task=show_blog_detail&id=1845

[4] https://lb.ua/news/2015/05/08/304421_upts_mp_poyasnila_povedenie.html

[5] https://news.church.ua/2022/02/24/zvernennya-blazhennishogo-mitropolita-kijivskogo-vsijeji-ukrajini-onufriya-virnix-ta-gromadyan-ukrajini/

[6] https://news.church.ua/2022/02/24/video-zvernennya-blazhennishogo-mitropolita-onufriya-ukrajinskoji-pastvi/

[7] http://portal-pravoslavie.sumy.ua/novini-eparhii/sumska-eparhiya-upc-pripinyae-molitovne-pominannya-moskovskogo-patriarha.html

[8] https://єпархія.укр/novyny-z-susidnoyi-yeparhiyi/

[9] https://eparhia.vinnica.ua/2022/03/02/vinnicka-ieparhiya-pripinyaie-pominannya-patriarha-moskovskogo-za-bogosluzhinnyam/

[10] https://newssky.com.ua/v-ukra%d1%97nskij-fili%d1%97-rpcz-pochavsya-bunt-proti-gundya%d1%94va/

[11] http://mukachevo.today/news/suspilstvo/u_mukachivskij_eparhii_upc_bilshe_ne_pominatimut_kirila

[12] https://svsobor.com/rishennia-ieparkhialnoi-rady-kam-ianets-podilskoi-ta-horodotskoi-ieparkhii-upts/

[13] http://zhytomyr-eparchy.org/uk/zvernennya-mytropolyta-nykodyma-u-zvyazku-z-viynoyu-zi-storony-rosiyskoyi-federaciyi-do-pastyriv

[14] https://ivano-frankivsk.church.ua/2022/03/02/duxovenstvo-ivano-frankivskoji-jeparxiji-pripinyaje-pominannya-patriarxa-moskovskogo/

[15] https://news.church.ua/2022/03/02/pochajivska-lavra-zvernulasya-do-predstoyatelya-rpc-cherez-vijnu-v-ukrajini/

[16] http://www.patriarchia.ru/db/text/5905352.html

[17] https://www.facebook.com/hovorun/posts/10158382157456551

[18] https://www.facebook.com/yevstr/posts/4895934190454826

[19] https://єпархія.укр/u-volodymyr-volynskij-yeparhiyi-ne-pomynayut-patriarha-kyryla-tomu-nemaye-potreby/

[20] https://procherk.info/news/7-cherkassy/100202-pid-zvuki-povitrjanoyi-trivogi-smiljanski-svjascheniki-upts-zaklikali-svoe-vische-kerivnitstvo-rozirvati-stosunki-z-moskovskim-patriarhatom

[21] http://upc.lviv.ua/publikatsiji/1918-dukhovenstvo-lvivskoji-eparkhiji-zvernulosya-do-mitropolita-filareta-z-listami-pro-terminove-sklikannya-arkhierejskogo-soboru-upts

[22] https://rivne.church.ua/2022/03/01/zvernennya-blagochinnix-okrugiv-duxovenstva-ta-chernectva-rivnenskoji-jeparxiji-do-arxijereya/

[23] https://єпархія.укр/mytropolyt-volodymyr-pidtrymav-aktualne-prohannya-yeparhialnoyi-rady-2/

[24] https://news.church.ua/2022/02/28/zvernennya-svyashhennogo-sinodu-ukrajinskoji-pravoslavnoji-cerkvi-vid-28-lyutogo-2022-roku/

[25] https://ua.krymr.com/a/news-krym-krymska–simferopolska-yeparkhia-upts-mp-molebny-myr-ukraina/31735925.html

[26] https://webcache.googleusercontent.com/search?q=cache:JcK3tZjgThAJ:https://crimea-eparhia.ru/59-events/22520-v-khramakh-i-monastyryakh-simferopolskoj-i-krymskoj-eparkhii-sostoitsya-molebnoe-penie-o-mire-na-ukraine+&cd=1&hl=ru&ct=clnk&gl=us

[27] https://archive.ph/UgGW9

[28] http://www.patriarchia.ru/db/text/3577076.html

[29] http://www.patriarchia.ru/db/text/3630283.html

[30] http://www.patriarchia.ru/db/text/5904377.html

[31] https://crimea-eparhia.ru/24-events/simf-2013/22502-v-nedelyu-o-strashnom-sude-preosvyashchennejshij-kallinik-episkop-bakhchisarajskij-vozglavil-bozhestvennuyu-liturgiyu-v-aleksandro-nevskom-kafedralnom-sobore-g-simferopolya

[32] http://psb4ukr.org/criminal/chernyshyov-konstantin-valerevich/

[33] http://crimea-eparhia.ru/index.php/evapatoria/2183-в-евпатории-торжественно-наградили-медалями-и-благодарностями-воинов-из-отряда-народного-ополчения

[34] http://kliment-monastery.ru/article/48

[35] http://news.church.ua/2016/01/29/v-ukrajinskij-pravoslavnij-cerkvi-obrano-novogo-vikarnogo-jepiskopa-dlya-krimskoji-jeparxiji/

[36] https://ru.krymr.com/a/news/27565249.html

[37] https://news.church.ua/2019/12/09/predstoyatel-ocholiv-urochiste-bogosluzhinnya-u-nizhini/

[38] https://hersones.org/novosti/13581-molitva-o-mire.html

[39] http://www.patriarchia.ru/db/text/5905833.html

[40] https://hersones.org/novosti/13584-v-svyato-vladimirskom-sobore-v-hersonese-pomolilis-o-mire.html

[41] https://hersones.org/novosti/13587-.html

[42] http://www.patriarchia.ru/db/text/5906216.html

[43] https://lb.ua/society/2022/03/04/507981_hersoni_protestuvali_proti.html

[44] https://nv.ua/ukr/ukraine/events/viyna-rosiji-proti-ukrajini-gumanitarna-dopomoga-na-hersonshchinu-ne-propuskayetsya-okupantami-50222633.html

[45] https://voicecrimea.com.ua/main/mainnews/mitropolit-kliment-materyam-rosiї-vashi-diti-peretvorilisya-na-vbivc-zaberit-svoїx-ditej-z-ukraїni.html

[46] https://crimea-eparhia.ru/59-events/22523-65857689709786979

[47] http://duma.gov.ru/news/53620/

[48] https://zona.media/news/2022/03/06/priest

_____________________________________________

Матеріал підготовлено в рамках проекту “Інформаційна платформа “Голос Криму. Культура” – про Крим чесно, якісно, актуально” за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США. / Implemented within the project “Information Platform” Voice of Crimea. Culture “- about Crimea honestly, qualitatively, actually” with the support of the Media Development Fund of the US Embassy in Ukraine. The views of the authors do not necessarily reflect the official position of the US government.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: