Листівка. Фото надано автором.

Наукові острівці кримського українства та державотворення

Почати

Наприкінці 80-х років минулого століття горбачовська перебудова та падіння залізної завіси в Європі спричинили втрату для комуністичної партії провідної та спрямовуючої сили у радянському суспільстві. Це значною мірою стало причиною демократизації суспільного життя в країні. Ці позитивні процеси охопили й Україну.

Комуно-імперський заповідник, яким упродовж кількох десятиліть був Крим, також не стояв осторонь. За прикладом Києва, Львова та інших обласних центрів саме у цей час на півострові почали виникати різноманітні громадські організації, об’єднання та створюватися осередки перших українських національно-демократичних партій. Електоральною базою для них стала національно свідома наукова, гуманітарна, технічна інтелігенція та переселенці з материкової України, які вбереглися від тотального зросійщення.

Першим потужним громадським об’єднанням кримських українців стало Товариство української мови як обласний осередок загальноукраїнської організації.

Головними завданнями її стали відродження української мови, забезпечення її функціонування у різних сферах життя, відкриття у кримських школах україномовних класів, протидія сепаратизму та деструктивній діяльності проросійських організацій. На перший установчий з’їзд товариства з усіх регіонів Криму з’їхалось кілька сотень українців. Кримські комуністичні керманичі Микола Багров та Леонід Грач доволі підозріло ставилися до ініціатив української громади, яка стала пробуджуватися на півострові. Досить агресивно самоідентифікацію українського населення сприйняли на всіх щаблях кримської влади та войовничі проросійські засоби масової інформації.

Першим головою Кримського відділення Товариства української мови учасники зборів обрали відомого поета та журналіста, керманича місцевої організації Спілки письменників України Данила Кононенка. Згодом ці обов’язки поклали на актрису Кримського музично-драматичного театру Аллу Петрову.

За кілька місяців до розпаду Союзу в загальноукраїнському масштабі відбулася трансформація Товариства української мови. З нього виокремилося колись глибоко закорінене в українську історію і вельми популярне в Україні загальнореспубліканське громадське об’єднання «Просвіта» ім. Тараса Шевченка. Її осередок навесні 1991 року було створено і в Криму. Першим головою регіонального осередку було обрано колишнього працівника Кримського обкому КПУ, письменника і журналіста Олександра Кулика.

Величезну роль в активізації суспільного життя та самоідентифікації українського населення півострова відіграла київська націонал-патріотична творча організація «Народний рух за перебудову». Вона дещо пізніше перетворилася у вельми потужну спочатку громадську організацію Народний рух України, а згодом переросла в авторитетну однойменну партію. Майже одночасно були створені й інші патріотично-демократичні партії — республіканська та демократична.

Всі зазначені організації підготували ґрунт для проголошення Декларації про державний суверенітет України (16 липня 1990 р.), сприяли розпаду Радянського Союзу та пришвидшили проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року. Кримські вчені не стояли осторонь від усіх потужних суспільно-політичних процесів, які у цей час відбувалися на півострові.

Можна без перебільшення стверджувати, що жодна визначна подія у Сімферополі та Севастополі не відбувалася без участі науковців та місцевого студентства.

Осередки українських демократичних партій та Народного руху України, Конгресу українських націоналістів, Організації українських націоналістів та багатьох громадських організацій були тією ланкою, яка поєднувала нас із Києвом, Львовом та іншими регіонами України. Представники Криму та майже всіх місцевих організацій завжди були активними учасниками всіх бурхливих і знакових подій, які відбувалися в столиці.

Кримські представники, зокрема й науковці, викладачі та студенти сімферопольських і севастопольських вищих навчальних закладів, брали участь у велелюдній київській маніфестації в липні 1990 року на честь прийняття історичної декларації «Про державний суверенітет України». Прогресивна кримська громадськість і всі українські організації та осередки національно-демократичних партій виступили у серпні 1991 року проти спроби кадебістського перевороту. Вони рішуче засудили також намагання керівництва Кримського обкому партії підтримати кремлівських заколотників. Група кримських активістів, хоч і нечисленна, брала участь у потужній маніфестації біля Верховної Ради 24 серпня 1991 року на честь проголошення незалежності України.

Головним завданням усіх українських організацій та місцевих осередків демократичних партій після проголошення незалежності України стала протидія російсько-імперському сепаратизму як у середовищі проросійських організацій, так і кримського чиновництва. Згуртувавши та скоординувавши свої дії в Криму, вони чинили шалений опір утвердженню української державності, протидіяли проведенню загальнодержавного референдуму та вибору Президента України 1 грудня 1991 року.

Незважаючи на це та завдяки потужній конструктивній діяльності патріотичних організацій, зокрема української інтелігенції та активних науковців, 54% кримчан своїми голосами підтвердили незалежність України. Цей показник у Севастополі, завдяки військовослужбовцям, вихідцям з України, був значно вищим.

Активне українське середовище не підтримало сепаратистський багровський референдум про створення Кримської АРСР, яка існувала до 1944 року. Ми добре розуміли, що у законний спосіб кримські комуністи з допомогою Кремля намагаються створити на півострові небезпечний для української державності російський імперсько-шовіністичний анклав.

На жаль, комуністична та проросійська більшість у тогочасній Верховній Раді України не змогли протидіяти згуртованій позиції депутатів від Криму, керівництву Кримського обкому та облвиконкому і 12 лютого 1991 року ухвалили Закон «Про відродження Кримської автономної соціалістичної республіки», за який проголосувало 253 депутати Верховної Ради України.

Надалі саме це рішення і посприяло розбурхуванню сепаратизму та антиукраїнських настроїв у проросійському Криму. Вони потужно підтримувалися, спрямовувалися та координувалися кремлівською владою. Врешті-решт це і стало головною причиною російської анексії Криму в лютому 2014 року.

Згадуючи перші найскладніші і найтривожніші роки української незалежності в Криму, народний депутат першого скликання ВР України Микола Поровський пізніше писав: «Російські політичні кола імперського спрямування не могли змиритися із тим, що Крим належить незалежній Україні. Вони вважали, що це «русская» земля, бо була колись завойована Російською імперією. Тож до Криму зачастили московські олігархи різних формувань імперської спрямованості, депутати Держдуми РФ та високопосадовці і, звісно, фахівці з російських спецслужб — ГРУ та ФСБ. Спираючись на агентурну мережу КДБ СРСР і військової розвідки в Криму, спекулюючи на національних почуттях кримчан-росіян, вони розпочали у 1992 році створення проросійського сепаратистського руху – «Русское общество Крыма», «Русская партия Крыма», «Фронт национального спасения» і мєшковське «Республиканское движение Крыма» (РДК). Ці організації не приховували своєї мети, а, навпаки, цинічно демонстрували, заявляючи, «что отторжение Крыма от Украины нужно рассматривать как начало цепкой реакции по всей Украине, превращение ее в сырьевой придаток России».

Листівка. Фотокопія надана автором.

Усвідомлюючи смертельну загрозу для існування незалежної Української держави, Верховна Рада України сформувала в парламенті, на противагу комуністичній групі, яка складалася з 239, неофіційний комітет «Крим з Україною». До нього ввійшла низка народних депутатів від демократично-патріотичної фракції, відомі громадські діячі, активісти з багатьох кримських громадських об’єднань і місцевих осередків національно-патріотичних партій. У Комітеті широко були представлені науковці з сімферопольських та севастопольських вищих навчальних закладів, авторитетні науковці з наукових установ.

Зазначена ініціатива знайшла всебічну підтримку з боку керівників ВМС України й особисто першого командувача адмірала Бориса Кожина та його заступників. Для безпеки діяльності організації її штаб розмістили в одному з сімферопольських готелів Міноборони України. Керівництво Комітетом Народна Рада доручила народному депутату України Миколі Поровському. Офіційно Комітет почав діяти в травні 1992 року. З перших днів створення Комітет «Крим з Україною» на теренах півострова як у місцевих органах влади, так майже у всіх виробничих і наукових установах та навчальних закладах провів доволі потужну роз’яснювально-просвітницьку роботу. Кримські науковці за підтримки колег із Києва та Львова для таких бесід і зустрічей з кримчанами підготували добротно-переконливі матеріали. Вони вельми промовисто доводили, що економіка Криму тісно пов’язана з Україною і не може успішно розвиватися без тісної інтеграції в Українську державу.

Наукову обґрунтованість цієї важливої тези наочно доводять листівки, поширювані нами серед кримського населення.

Комітет з допомогою розгалуженої по всьому Криму мережі активістів розгорнув потужну діяльність в органах місцевої влади. Він став ініціатором проведення в Криму Конгресу депутатів місцевих рад «За мир та міжнаціональну злагоду». У його роботі взяло участь понад 300 депутатів різних рівнів, серед яких, безумовно, було багато науковців.

Листівка. Фотокопія надана автором.

Враховуючи важливість думки вчених щодо перспектив подальшого розвитку Криму як невід’ємної частини України, Комітет приділяв значну увагу такій співпраці з інтелігенцією, особливо з освітянами та науковцями Криму.

Наприкінці липня 1992 року в адміністративному приміщенні Сімферопольської районної ради Комітет провів велелюдні установчі збори науковців. На ньому були представники всіх вищих навчальних закладів і наукових установ Криму. Учасники заходу ухвалили резолюцію, в якій закликали кримське населення утриматися від референдуму про зміну статусу Криму. Науковці заявили, що Крим є і буде невід’ємною частиною незалежної України (по можливості надати резолюцію товариства вчених «Крим з Україною»), закликали кримських учених та інтелігенцію до об’єднання громадян на основі миру та громадянської злагоди і демократії заради майбутнього незалежної Української держави.

Учасники наради створили регіональні відділення товариства вчених «Крим з України» у Севастополі та Ялті й обрали керівні органи. Першим головою Товариства обрали викладача Сімферопольського держуніверситету (нині – Таврійського національного університету) професора-математика Володимира Ігнатенка, заступником став відомий учений-аграрій та громадський діяч, директор Південного наукового центру Петро Вольвач. До складу Ради Товариства ввійшло багато вчених-просвітян: професори Євген Регушевський, Петро Киричок, Олександр Кужель, Петро Гарчев, Анатолій Свідзинський, Василь Чирва та інші. Невдовзі за станом здоров’я професор Володимир Ігнатенко склав повноваження голови й на цю посаду обрали Петра Вольвача. Він очолював цю організацію до окупації Криму Російською Федерацією. Нині товариство працює в Києві, куди переїхало багато його членів.

Ще раніше, 19 червня, Кримське відділення Національної академії наук, очолюване всесвітньо відомим ученим-гідрофізиком та екологом Валерієм Бєляєвим, ініціювало розлоге, добре аргументоване звернення до кримського населення. Це звернення на пленарному засіданні автономії оприлюднили з парламентської трибуни.

Підпис під фото. Примірник цього звернення, підготовленого великим українським патріотом, етнічним росіянином Валерієм Бєляєвим, зберіг для історії сотні імен кримських учених, які захищали правду і незалежність Української держави.

Звернення вчених 1992 р. З архіву автора.

Кримське відділення НАН України під керівництвом академіка Валерія Бєляєва у перші роки незалежності України стало науковим рупором як кримського українства, так і всіх державницько-патріотичних сил. Із них дещо пізніше постане і кримський осередок Наукового товариства ім. Тараса Шевченка, про діяльність якого ми розповімо більш детально окремо.

Комітет «Крим з Україною» на чолі з головою проводу народним депутатом України Миколою Поровським провів величезну просвітницько-пропагандистську роботу по всьому Криму. Комітет ініціював проведення протягом 1992-1993 рр. регіональних зборів свідомого українства на Південному березі, у Севастополі та степовому Криму. В жовтні 1992 року українські організації ініціювали проведення Всекримського конгресу українців Криму в Сімферополі, наприкінці травня 1993 року — у Севастополі, в липні 1993 року — в Ялті. Були проведені аналогічні збори українців північних і степових районів (кінець вересня 1993 року), Конгрес українців східного Криму (вересень 1993 р.)[1].

Принагідно зауважимо, що саме кримські учені-подвижники з Товариства української мови, регіонального відділення «Просвіти» ім. Тараса Шевченка та Комітету «Крим з Україною» і його наукової структури — Товариства учених «Крим з Україною» були ініціаторами проведення Конгресу, сформулювали його ідеологічні засади та програму роботи. Вони уклали всі програмні документи і були головними доповідачами на цьому доленосному велелюдному з’їзді.

Необхідно зазначити, що всі заходи кримського українства були численними. Вони збирали по 300-500 делегатів. Найпотужнішим Конгрес українців у статусі всекримського був у Сімферополі. Його проведенню значною мірою посприяв великий резонанс від Всесвітнього конгресу українців, який відбувся у Києві наприкінці серпня 1992 року після святкування першої річниці незалежності України. Серед делегатів і гостей Конгресу було чимало представників наукового товариства «Крим з Україною» й Товариства української мови.

Зауважимо, що наприкінці цього року виповниться 30 років від дня створення першої у Криму державницької україномовної газети «Кримська світлиця». Вона була створена на виконання рішень І Всекримського конгресу українців Криму. Біля її витоків стояло чимало кримських науковців і просвітян. Одним із співзасновників часопису було і є досі Всеукраїнське товариство «Просвіта» ім. Тараса Шевченка. За майже тридцятилітній період своєї подвижницької діяльності часопис став трибуною кримського українського товариства, потужним осередком державотворення у Криму. Цілком закономірно, що з перших днів московської окупації півострова окупаційна влада та місцеві сепаратисти повели шалений наступ на редакцію видання. Часопис брутально викинули з орендованого приміщення у м. Сімферополі, всіляко перешкоджали діяльності часопису, протидіяли поширенню видання як у Криму, так і на території України. Через це частина працівників редакції газети змушена була переїхати до Києва у статусі вимушених переселенців. З 2016 року «Кримська світлиця» у паперовому та електронному варіантах виходить на території материкової України.

Необхідно зазначити, що впродовж усіх цих років на щедрій і життєдайній ниві «Кримської світлиці» доволі плідно та самовіддано працював героїчний колектив, очолюваний Олександром Куликом, Володимиром Миткаликом, Віктором Качулою, Леонідом Пілунським, Віктором Мержвинським та Андрієм Щекуном.

Мусимо констатувати, що завдяки І Всекримському конгресу українців невдовзі після його проведення українська громада провела ще один вельми представницький захід, на якому створила громадсько-політичну організацію «Український громадський комітет». Це був своєрідний представницький орган українського населення Криму на кшталт Меджлісу кримськотатарського народу. Головою Комітету обрали відомого кримського підприємця та громадського діяча Юрія Колесникова. Його заступниками стали відомі вчені Анатолій Свідзинський та Петро Вольвач. Комітет узяв участь у виборах до Верховної Ради України та Верховної Ради АР Крим, висунувши своїх кандидатів у депутати. Він проводив також підготовчу роботу до проведення наступного ІІ Конгресу українців Криму, зосередив свою увагу на виконанні доручень ухвал першого конгресу. Зокрема, було розроблено і затверджено стратегію створення наприкінці 1992 року всеукраїнської газети «Кримська світлиця». Обговорювалися також програми кандидатів у депутати, що підтримувалися українськими організаціями.

На жаль, без необхідної допомоги центральних державних органів та через внутрішні розбіжності в діяльності організації Комітету не вдалося провести своїх представників ані до Верховної Ради України, ані до ВР Криму. Юрія Колесникова не призначили також Представником Президента України в АР Крим, хоча на цьому наполягали кримські українці. Проте на першому етапі становлення української державності в незалежній Україні Конгрес українців та інші кримські організації відіграли позитивну роль і мали величезний вплив на пробудження національної свідомості та національної ідентичності. Таку ж роль відігравали і місцеві осередки загальноукраїнських національно-демократичних партій, насамперед, Народного руху України, Республіканської партії, Конгресу українських націоналістів, «Свободи» та Організації українських націоналістів.

Товариство вчених «Крим з Україною» стало центром концентрації та формування кримського осередку Наукового товариства ім. Тараса Шевченка. Його відродили з допомогою світового діаспорного українства науковці Львова у 1993 році незадовго до славетного 120-літнього ювілею.

За радянської влади Товариство було заборонено комуністичним режимом. Ініціаторами відродження виступили львівські науковці на чолі з видатним ученим-фізиком, авторитетним громадським діячем, академіком НАН України Олегом Романівим. Він доклав колосальних зусиль до відродження гучної слави Товариства, поновлення видавничої діяльності та створення регіональної мережі в потужних наукових центрах та університетах міст України.

У 1995 році за активної участі всекримського товариства вчених «Крим з Україною» та Товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка в Сімферополі було створено Кримський осередок Наукового товариства ім. Тараса Шевченка. Його головою було обрано відомого ученого-історика та громадського діяча Петра Гарчева. Членами товариства стали провідні науковці кримських вищих навчальних закладів та багатьох наукових установ: професори Петро Гарчев, Олександр Кужель, Василь Чирва, Євген Регушевський, Петро Киричок, Петро Підгородецький, Олена Совга, Роман Яремійчук, Валентин Брянцев, Дмитро Урсу, Юрій Ільїн, Едуард Ліщук, а також ціла низка кандидатів наук і доцентів місцевих вишів. У складі Кримського осередку перебували також директор Південного наукового центру агроекології, академік Петро Вольвач, директор Кримської філії Національного науково-дослідного інституту українознавства Віктор Лукашенко, директори шкіл Наталя Руденко, Валентина Чекалкіна, народна майстриня-вишивальниця Віра Роїк та архієпископ Климент (Павло Кущ).

З перших років створення Кримського осередку НТШ одним із головних його завдань стало всебічне утвердження та зміцнення державності в автономії, сприяння розвитку української мови як державної, турбота про створення в кримській освіті ще більше україномовних класів, а у подальшому – шкіл з українською мовою навчання. Члени НТШ намагалися донести до кримчан, особливо до військовослужбовців і правоохоронців, об’єктивну історію України та Криму. Тому члени нашого осередку постійно публікувалися на шпальтах загальноукраїнських та кримських газет, виступали на радіопередачах та в телеефірі. Тісна співпраця членів осередку налагодилася з першою україномовною державною газетою «Кримська світлиця» та багатьма кримськотатарськими виданнями. Спільно з кримськотатарською науковою громадськістю й іншими національними меншинами автономії ми провели цілу низку круглих столів та науково-практичних конференцій, вшановували пам’ять генерала Петра Григоренка, відомих громадсько-політичних діячів кримськотатарського та українського народів, письменників і митців.

Кримські науковці зробили, мабуть, найбільший внесок серед усіх регіональних організацій НТШ щодо відродження, збереження й популяризації наукової спадщини всесвітньо відомого українського вченого-садівника та помолога Левка Симиренка та знищеного мічурінцями і сталінським режимом професора Володимира Симиренка.

Кримськими дослідниками підготовлено і видано безліч наукових праць про видатних українських учених: першу в країні монографію про Левка Симиренка, три томи наукової праці «Л. П. Симиренко — фундатор українського промислового плодівництва», «Л. П. Симиренко і Крим». Здійснено репринтне видання першого тому його фундаментальної наукової праці «Кримське промислове плодівництво», знайдено, реконструйовано й видано її другий том, який вважався втраченим, і працю «Місцеві стародавні сорти плодової культури Криму», «Витоки промислового плодівництва».

Кримський історик аграрної науки, академік УЕАН Петро Вольвач та мелітопольський краєзнавець Володимир Різник здійснили видання цінної двотомної наукової праці з історії садівництва у Північній Таврії, освоєння сипких пісків Мелітопольщини та промислових культур «Провісник», «Серед пісків, за шляхом Муравським».

Член нашого осередку академік Роман Яремійчук підготував та опублікував цілу низку українських та україно-англійських словників із нафтогазової справи. Він є автором понад 10 історико-меморіальних книг і спогадів.

Українська майстриня-вишивальниця, Герой України Віра Роїк видала унікальну монографію «Мелодія на полотні». Відомий український історик, кримчанин Петро Гарчев підготував і видав кілька цінних наукових праць з етногенезу українського народу та історії первісного суспільства і початку державотворення на території України.

Перебуваючи за межами окупованого Криму, відомий історик, член молодої генерації у Кримському осередку НТШ Андрій Іванець під егідою Крайової ради українців Криму підготував і видав унікальну експертно-аналітичну доповідь «Громада українців Криму в умовах російської окупації станом на 2021 рік». Вона отримала високу оцінку на міжнародному майданчику Кримської платформи.

Вчені-мовознавці й літератори, члени нашого осередку професори Євген Регушевський, Петро Киричок, Олександр Губар, Віктор Гуменюк та інші опублікували кілька українських та українсько-кримськотатарських словників і монографічних праць про Степана Руданського, Михайла Коцюбинського, Лесю Українку, Павла Тичину та інших діячів української літератури. Професор Василь Чирва підготував і видав український підручник з органічної хімії для вищих навчальних закладів України, який Міністерство освіти рекомендувало для всіх навчальних закладів України.

Члени нашого осередку поети Данило Кононенко, Валентин Негода, Михайло Вишняк, Федір Степанов видали кілька поетичних збірок, а Віктор Стус опублікував цілу низку історико-літературних повістей і романів.

Велику роль у справу державотворення в Криму, у пробудження та збереження національної ідентичності української людності на півострові відіграла створена заслуженим працівником культури України, професійною актрисою Аллою Петровою зразкова дитяча студія «Світанок» при Сімферопольському міському будинку дитячої творчості. Вона підготувала кілька десятків молодих акторів, театральних діячів, музикознавців, професійних співаків і музикантів. Вистави студійців мали величезний успіх на республіканських та міжнародних конкурсах. Студія «Світанок» за сприяння кримських науковців підготувала театральну виставу «Платонів хутір», присвячену всесвітньо відомому українському вченому-садівнику та помологу Левку Симиренку. Вона успішно демонструвалась у Криму, на батьківщині ученого — Черкащині, у Києві, Львові та на театральних майданчиках кількох європейських країн.

Важливу роль у розвитку української культури в Криму відіграли українські програми на ДТРК та радіо, які систематично виходили в ефір під керівництвом і за активної участі талановитого професійного актора, режисера та журналіста Олександра Польченка, члена Кримського осередку НТШ.

Свідченням високої популярності цих україномовних програм стало те, що уже через кілька днів після захоплення Криму московські окупанти їх закрили.

Справжнім центром кримського українства та державотворення на півострові став створений у Сімферополі з ініціативи громади, кримської «Просвіти» та науковців Кафедральний собор рівноапостольних князів Володимира та Ольги УПЦ Київського патріархату (нині ПЦУ). Осередок кримської єпархії його діяв спочатку у Сімферопольському будинку офіцерів, потім не без участі науковців і просвітян українська церква перебазувалася до колишнього військового училища.

Єпископ, архієпископ, а згодом митрополит Кримський і Сімферопольський Климент (Павло Кущ) став справжнім духовним провідником кримського українства. Він залишився зі своєю пастою і в окупованому Криму. Митрополит докладає героїчних зусиль не лише для збереження єпархії та собору, а й виступає захисником політичних бранців Кремля.

Кримський осередок НТШ спільно з кримськотатарськими організаціями та вченими до окупації півострова Московією щорічно у травні проводили жалобні заходи у дні злочинної депортації цього народу. Разом ми вшановували також ювілеї легендарного борця з тоталітарним сталінським режимом, борцем за права і свободу депортованих генерала Петра Григоренка. Ми тісно співпрацювали з Меджлісом кримськотатарського народу та національними засобами масової інформації. Спільно з усіма державницькими організаціями та державно-патріотичними партіями ми всі ці роки святкували усі державні свята: День Незалежності України, День Конституції, День українського прапора, День злуки, День української писемності, роковини Української Народної Республіки, ОУН та УПА.

Наукове товариство ім. Шевченка ініціювало відзначення на державному рівні 50-ліття від дня входження Криму в Україну. Наші пропозиції щодо святкування 60-ліття передачі Кримської області до складу України антиукраїнський режим Януковича та кримські сепаратисти аксьонови, константинови та інші байстрюки проігнорували, бо готувалися здати Крим московським окупантам. Лише під натиском українських громадських організацій Криму проросійський президент Віктор Янукович 13 лютого 2014 року, тобто за тиждень до захоплення півострова московськими військами, видав указ про відзначення на державному рівні 60-ї річниці входження Криму в Україну. Безумовно, ніхто як у Криму, так і в Україні цю дату не збирався відзначати. Святкування 50-ліття передачі Кримської області до України (2004 рік), яке відбувалося за нашим клопотанням, проходило на належному державному рівні. Центральна влада тоді навіть випустила гарну медаль, а кримські науковці підготували добротну монографію «Крим: шлях до України». Було видано також працю Петра Вольвача «Українська провесінь Криму».

Кримські громадські організації та осередки місцевих національно-демократичних партій завжди опікувалися розвитком україномовної освіти та шкільництва. Ці питання перебували в центрі уваги, насамперед, Товариства української мови, Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка, Кримського осередку НТШ, Комітету «Крим з Україною» та Товариства учених «Крим з Україною». Ми рішуче виступали проти дискримінаційних законів Ківалова-Колесніченка та недолугих урядових постанов.

Ще до підписання сепаратистського закону КК члени нашого осередку звернулися з листом до Віктора Януковича із закликом не підписувати цей ганебний документ.

За всі роки діяльності Кримського осередку НТШ та Товариства учених «Крим з Україною» головні зусилля науковці спрямовували на збереження, пропаганду та на реалізацію і втілення в життя творчої спадщини національного пророка України Тараса Шевченка. Адже його ім’я увічнено у назві нашого Товариства. У Шевченківські дні наші науковці спільно з усім патріотичним кримським населенням влаштовували святкування днів народжень Тараса на наукових конференціях, шкільних заходах, у пресі, на радіо та телебаченні.

Особливо ретельно та відповідально ми, як і всі українські громадські організації й осередки національно-демократичних партій, готувалися до відзначення 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка.

Коли кримська сепаратистська влада фактично проігнорувала проведення цього ювілейного заходу, функції загальнокримського Шевченківського оргкомітету перебрала на себе громадськість.

Незважаючи на протидію сепаратистської та нової окупаційної влади, вшанування 200-ліття від дня народження Тараса Шевченка виявилося найпотужнішим за всі роки незалежності України. В ювілейних заходах у сімферопольському парку ім. Тараса Шевченка поблизу пам’ятника Великому Кобзарю взяло участь понад 2000 осіб. Мітинг мав антиокупаційне та антимосковське спрямування. Перед його початком сепаратистська «самооборона» та окупаційна влада заарештували кількох провідників ювілейного комітету, активних членів нашого осередку Андрія Щекуна та Анатолія Ковальського.

У наступні дні всі члени НТШ брали активну участь у протестних антиокупаційних акціях, які проводили українські патріоти по всьому Криму.

Українські вчені та письменники зверталися до керівництва держави й світової спільноти, закликаючи засудити московських окупантів.

Після окупації Криму Московією Товариство вчених «Крим з Україною» та Кримський осередок НТШ, як і багато інших державницьких організацій і осередків національно-демократичних партій, призупинили свою діяльність на теренах півострова через переслідування та погрози окупаційної влади.

Значна частина їхніх членів у статусі вимушених переселенців виїхала з Криму до Києва, Львова та інших міст материкової України. Проте діяльність багатьох українських патріотичних організацій у екзилі не припинялася. Кримські вчені брали активну участь у створенні в Україні всіляких організацій та структур вимушених переселенців, провели кілька заходів — українських зборів, створили Крайову раду та обрали Провід українців Криму. Науковці постійно беруть участь у зустрічах вимушених переселенців з Представництвом Президента України в Криму, у вшануванні важливих державних свят та ювілейних заходів, у роботі Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка та щорічних засіданнях НТШ у Львові, у відзначенні Шевченківських свят у Києві, Слов’янську, на Луганщині та Вінниччині. Члени нашого осередку брали активну участь у проведенні VІ Всесвітнього конгресу українців та чергових зборів українознавців у Києві. За їхньої участі підготовлено кілька важливих ухвал щодо московської агресії, окупації Криму та значної території Луганської та Донецької областей. Члени наших товариств брали найактивнішу участь у з’їздах та конференціях Спілки письменників України, у загальноукраїнських передачах на радіо та телеефірі.

Ми ініціювали проведення товариством на державному рівні визначних ювілейних дат, присвячених родині Симиренків, Лесі Українці, Михайлу Грушевському, Івану Франку, Симону Петлюрі, Євгену Чикаленку, Павлу Чубинському та іншим видатним діячам.

Члени Кримського осередку НТШ (Андрій Іванець, Андрій Щекун, Петро Вольвач, Роман Яремійчук) та інші взяли участь у підготовці аналітичних матеріалів і спогадів про окупацію Криму Московією, протидію українців та кримських татар захопленню півострова московськими військами.

Перебуваючи у статусі вимушених переселенців, українська громада Криму, серед якої чимало науковців, відновили у Києві видання державницької газети «Кримська світлиця», сформували дієздатну та ефективну редакцію, забезпечили її поширення в Україні.

Член і керівник Кримського осередку академік УЕАН Петро Вольвач, перебуваючи за межами Криму, підготував і видав книгу «Українське відродження Криму». У ній автор використав матеріали, які впродовж 2016-2019 рр. друкувалися на шпальтах «Кримської світлиці».

Перебуваючи в екзилі, член нашого осередку Андрій Іванець захистив кандидатську дисертацію з історії українсько-російської війни в Криму впродовж 1917-1921 рр. Дослідник відкрив величезний історичний пласт революційно-визвольної боротьби української громади, вивчив роль і місце українців у тогочасних трагічних подіях та визвольному процесі. Він довів згуртованість української громади у Криму в період національно-визвольної революції 1917-1921 рр. та проведення ними кількох потужних всекримських з’їздів і конгресів. Науковець встановив роль та подальшу долю перших керівників українського руху в Криму, відшукав у Києві могилу першого його провідника, уродженця Черкащини Павла Горянського.

Українська громада Криму опікується могилою свого славетного земляка, проводить щорічно дні його пам’яті, збирає кошти на встановлення пам’ятника Великому Кримчанину й патріоту України.

Українці Криму, об’єднані у Крайову раду, впродовж 2022 року планують вшанувати славетні ювілеї — 30-ліття проведення І Всекримського конгресу, 30-ліття газети «Кримська світлиця», 30-ліття Комітету «Крим з Україною», 30-ліття фундації Товариства «Крим з Україною», 30-ліття організації всекримського республіканського товариства «Просвіта» та 140-ліття організації Наукового товариства ім. Тараса Шевченка у Львові.

Проте головним завданням української громади, об’єднаної у Крайову раду, є деокупація Криму, повернення на півострів та перемога у війні з тоталітарною імперією Московії.

 

Петро ВОЛЬВАЧ,

голова Кримського осередку НТШ, академік УЕАН,

 доктор філософії, заслужений діяч науки АР Крим,

лауреат премії ім. Л. П. Симиренка

____________________________

[1] Петро Вольвач «Українське відродження Криму». — Київ — Одеса, 2021, 265 с.

____________________________

Матеріал підготовлено в рамках проекту “Інформаційна платформа “Голос Криму. Культура” – про Крим чесно, якісно, актуально” за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США. / Implemented within the project “Information Platform” Voice of Crimea. Culture “- about Crimea honestly, qualitatively, actually” with the support of the Media Development Fund of the US Embassy in Ukraine. The views of the authors do not necessarily reflect the official position of the US government.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: