Засідання Вченої ради Нікітського ботанічного саду, присвячене передачі нових сортів південних плодових культур у державне сортовипробування
/

Наука на роздоріжжі: стан кримської науки в перше повоєнне десятиліття

Почати
Інститут мінеральних ресурсів, де розташовувалась Кримська філія Академії наук

Як у колишньому Союзі, так і у незалежній Україні Крим був одним із потужних і найбільш розвинених наукових регіонів. Кримська наука поміж інших областей вирізнялась галузевим розмаїттям та тісним зв’язком її з виробничими потребами краю. У ній традиційно домінували агрономічний, садівничий, виноградарський, курортно-медичний, геолого-мінералогічний, астрономічний, археологічний та океанологічний напрямки. В останні десятиліття на півострові стали розвиватися дослідження з вивчення та освоєння космосу та з обслуговування оборонного комплексу. Зазначимо, що переважна більшість знаних у всьому світі науково-дослідних установ, розташованих на півострові, виникла вже після передачі Кримської області Україні.

Про стан кримської науки у довоєнному Криму існує досить велика джерельна база. Тому ми свідомо не будемо аналізувати цей період. Тогочасна кримська наука не мала якихось істотних відмінностей та особливих досягнень порівняно з іншими регіонами країни. Природно-кліматична специфіка краю завжди значною мірою позначалась і на напрямках діяльності науково-дослідних установ. Безумовно, війна завдала величезної шкоди і кримській науці, і науково-дослідним установам та вищим навчальним закладам. Для їхнього відродження та подальшого розвитку потрібно було докласти чимало зусиль, матеріальних ресурсів та розуму.

У перше повоєнне десятиліття вдалося реанімувати діяльність усіх трьох кримських вищих навчальних закладів, колишніх підрозділів створеного ще за часів Врангеля у 1918 році Таврійського університету, – педагогічного, медичного та сільськогосподарського інститутів. У них ще жевріла хоч якась наука. Але матеріально-технічна база для наукової діяльності у тогочасних кримських вишах була досить слабкою. До того ж не вистачало і кваліфікованих науковців.

Нікітський ботанічний сад

У часи воєнного лихоліття великих збитків та руйнації не зазнав Нікітський ботанічний сад, у якому ще з 20-х років минулого століття проводились серйозні дослідження з ботаніки, інтродукції, дендрології та селекції плодових і субтропічних культур. Зазначені дослідження хоч і у менших обсягах науковці Ботанічного саду проводили й у повоєнні роки. Проте широкого впровадження у виробничу практику вони не мали.

Продовжували свою діяльність також Інститут виноградарства і виноробства «Магарач», Кримська дослідна станція садівництва, Кримська науково-дослідна станція тютюну і махорки та обласна сільськогосподарська станція, Кримська зсувна і гідрологічна станція Міністерства геології Союзу та Чорноморська гідрофізична станція Академії наук.

Сімеїзька обсерваторія

Одним з найбільших досягнень академічної науки на території Криму у перше повоєнне десятиліття стала відбудова Сімеїзької обсерваторії як філії Пулковської. З 1945 року, за розпорядженням союзного уряду, її перетворюють у самостійну Кримську обсерваторію АН СРСР. Центральною базою її стає новостворене містечко під назвою Научне поблизу колишнього кримськотатарського села Мангуш у Бахчисарайському районі. Але завершення будівництва цього селища й апогей наукових досягнень цієї всесвітньо відомої установи також пов’язаний з українським періодом Криму.

У перші повоєнні роки для розширення і поглиблення наукових досліджень, насамперед тих, які не опрацьовувалися у місцевих вищих навчальних закладах та у структурних наукових підрозділах галузевих союзних міністерств, було створене Кримське відділення Академії наук. Для нього поблизу нинішнього Дитячого парку в Сімферополі (територія колишньої філії Нікітського ботанічного саду та дослідного господарства сільськогосподарського інституту) виділили ділянку землі і розпочали будівництво академічного адміністративно-наукового корпусу. До здачі його в експлуатацію наукові підрозділи Кримського відділення АН СРСР розташовувалися у різних міських приміщеннях.

Радіотелескоп метрового діапазону в Научному, 1958 р.

Для сімферопольців та кримських науковців ця споруда більш відома як Інститут мінеральних ресурсів. У роки незалежності України в цьому приміщенні на правах оренди розташовувався офіс Кримського відділення Академії наук України.

До передачі Криму Україні науковою діяльністю місцевого відділення Союзної Академії наук, окрім Москви, опікувався ще і Кримський обком партії.

Оскільки статистичні дані з діяльності всіх наукових установ країни відсутні, то хоч деякі відомості про їхню роботу можна зустріти лише у партійних документах, які, на щастя, зберігаються у державних архівах. Тож саме з них, а не з відверто пропагандистських публікацій у місцевих обкомівських газетах можна довідатися про реальний, а не парадно-пропагандистський стан кримської науки.

Про діяльність та «грандіозні досягнення» наукових підрозділів Кримського відділення Союзної Академії наук напередодні передачі Кримської області Україні довідуємося з доповідної записки відділу науки та культури ЦК КПУ, підготовленої партійному керівництву республіки «Про стан справ у Кримській філії Академії наук УРСР» від 1 вересня 1954 року. (Крим в умовах суспільно-політичних трансформацій (1940-2015 рр.). С. 301-301. – ЦДАВО України. – Ф. 1. – Оп. 46. с. 134-135). Вона стала спадкоємцем Кримського відділення Союзної Академії наук лише наприкінці 1954 року. Тож партійне і господарське керівництво республіки, що знайомилось комплексно зі станом економіки та народного господарства нової області, зацікавилося і діяльністю наукових установ цього підрозділу. Вивчення стану наукових досліджень в існуючих на території півострова відомчих наукових підрозділах до компетенції Кримського обкому не входило. Наукову роботу на теренах Криму у той час здійснювали 8 відділів Кримської союзної філії Академії наук: геології, спелеології і краєзнавства, хімії, історії та археології, ґрунтознавства, геоботаніки, рослинництва, агролісомеліорації та степового лісництва. Філії підпорядковувались також Карадазька біологічна станція.

Педагогічний інститут, м. Сімферополь, 1958 р.

Штат наукових співробітників філії був невеликим і налічував 293 одиниці, з них 19 були вакантними. У наукових підрозділах філії працювало 5 докторів наук, 20 старших наукових співробітників – кандидатів наук, 10 молодших наукових співробітників – кандидатів наук та 38 молодших наукових співробітників без наукового ступеня. Дослідження проводились з 13 наукових проблем, які включали 24 теми із суспільних і геологічних, біологічних та хімічних наук.

У всіх підрозділах Кримської філії Академії наук бракувало кваліфікованих керівників. Істотним недоліком у роботі всіх наукових підрозділів філії була слабка видавнича діяльність. Так, із запланованих на 1954 рік 13 наукових видань (обсягом понад 292 д.а.) за перше півріччя підготували лише 6 обсягом 62 д.а., а видано всього 3 наукові праці.

Кримська філія АН потерпала від недоукомплектованості кваліфікованими керівниками та науковими кадрами. До літа 1954 року на Карадазькій гідробіологічній станції не були заповнені вакантні посади директора та ученого секретаря. У самій філії існувала вакансія як ученого секретаря, так і трьох завідувачів відділів. Усього по філії нараховувалося 19 вакантних одиниць.

Будівництво адміністративно-лабораторного корпусу для Кримської філії не виправдано зволікалося. Його здали в експлуатацію лише після передачі Кримської області до складу України. Тоді ж завершили будівництво і академічного житлового будинку.

Упродовж кількох років, тоді коли Кримська філія підпорядковувалась АН СРСР, вона не мала відповідального керівника. Перший голова філії академік Павловський постійно жив і працював у Ленінграді й установою фактично не керував. Його ж заступник, доктор геологічних наук Козін, займався заробітчанством. Крім офіційної посади заступника голови філії, він одночасно обіймав штатну посаду завідувача відділу геології, завідував кафедрою геології у Сімферопольському педінституті й очолював оплачувану посаду голови обласної організації товариства «Знання». Тож, по суті, Кримська філія і її співробітники перебували у вільному плаванні.

Колишня жіноча гімназія, в приміщенні якої розміщувались факультети педагогічного інституту

Місцеве керівництво, спокійно споглядаючи бездіяльність важливого наукового підрозділу, використовувало високооплачуваних науковців не за призначенням. Їх відволікали від наукової діяльності, використовуючи на сільськогосподарських роботах у колгоспах та на будівництві адміністративно-лабораторного корпусу і майбутнього житлового будинку. У доповідній записці зазначається, що місцеве керівництво області жодного разу не розглядало діяльність важливої наукової академічної установи, не цікавилось результатами її роботи та опосередковано сприяло деградації академічної і галузевої науки. Її відроджувати та розбудовувати у Криму після 1954 року довелося українській владі та Українській академії наук.

Вже у серпні 1954 року докорінно оновлений апарат Кримського обкому партії на вимогу ЦК КПУ підготував ґрунтовну доповідну записку «Про стан шкіл, вузів та культурно-просвітницьких установ Кримської області». Значне місце у ній посідає аналіз стану та діяльності всіх наявних наукових установ та вищих наукових закладів.

Кадровий потенціал вищих навчальних закладів Криму наводиться у таблиці.

 

 

Інститут Кількість студентів у т.ч., що мешкають у гуртожитках

 

Кількість аспірантів Кількість кафедр Кількість викладачів

 

З них

докторів професорів кандидатів доцентів

 

Сільськогосподарський 895 у т.ч.190 10 25 71 7 – 22

 

Медичний 1384 у т.ч.285 13 38 157 22 – 58

 

Педагогічний 1308 у т.ч.720 26 29 130 4 – 45
           
Всього 3587 у т.ч.1195 49 83 358 33 – 125
           
           

 

У доповіді зазначається, що матеріально-технічна база вишів, особливо медичного та сільськогосподарського, потребує покращення та поповнення професорсько-педагогічного складу. На трьох кафедрах у Кримському с/г інституті не було завідувачів. Роками не вирішувалося питання про створення на базі радгоспу «Комунар» Міністерства радгоспів РСФСР навчально-дослідного господарства. Забезпеченість студентів цього вишу гуртожитками була вкрай низькою. Головний навчальний корпус сільгоспінституту розташовувався у майже непридатних для навчального процесу приміщеннях (колишньому будинку купця Христофорова та у парку «Салгирка»). Існувала гостра потреба у будівництві нового навчального корпусу та житла для викладачів.

Медичний університет, м. Сімферополь, 1958р.

Головний корпус медичного університету у 1954 році ще тільки будувався. Медичний інститут потерпав від нестачі ліжок у лікувальних закладах для забезпечення навчального процесу.

Педагогічний інститут хоч і мав кращі умови для налагодження навчання, бо займав приміщення колишньої жіночої гімназії, будинок губернатора та інших губернських установ, але й у ньому не вистачало викладачів.

У зазначеній доповідній записці, мабуть, уперше за весь десятилітній період проводиться інвентаризація наявних у Криму науково-дослідних установ. Проте стан науково-дослідних робіт у них подається досить поверхнево і тезово. Отже, станом на кінець 1954 року наукова мережа в області нараховувала 21 наукову установу (три виші, кілька науково-дослідних інститутів та дев’ять дослідних станцій). До неї входила також Кримська філія АН з 7 відділами, Інститут кліматотерапії і туберкульозу легень, Інститут виноградарства та виноробства «Магарач», Інститут кліматології ім. Сєченова, Нікітський ботанічний сад, низка відділів республіканських інститутів, Кримська обсерваторія та її станція, а також відомчі наукові установи.

У науково-дослідних установах Криму станом на 1954 рік працювало понад 330 наукових співробітників, серед них 12 докторів та 88 кандидатів наук. Готувалися також 44 аспіранти. Фаховий стан інститутських та станційних кадрів був украй незадовільним. Сім керівників дослідних станцій (з дев’яти) не мали вченого ступеня. А багато завідувачів станційних відділів лише тимчасово виконували їхні обов’язки.

Дослідно-виробнича база цілої низки наукових установ не мала сучасного технічного і наукового обладнання. У більшості з них була досить низька культура землеробства. Так, на овочево-картоплярській та тютюновій станціях не було жодної сільськогосподарської машини та сучасного обладнання. Сільськогосподарські угіддя на станції були забур’янені.

Істотним недоліком науково-дослідних установ у Криму була їхня відомча розпорошеність. Вони перебували у підпорядкуванні семи союзно-республіканських і обласних відомств та міністерств. Навіть обсерваторії і станції АН СРСР працювали незалежно від Кримської філії Академії наук. Вони безпосередньо підпорядковувались різним московським інститутам та відділенням.

Отже, кримська наука у час передачі області Україні перебувала у занедбаному, розпорошеному, неструктурованому стані. До того ж матеріально-технічна база більшості наукових установ була досить слабкою, а кадровий потенціал – досить низьким. Потужна кримська наука сформується лише у часи перебування Криму в Україні.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Петро Вольвач

Автор культурологічних матеріалів, дійсний член НТШ, член НСПУ, заслужений діяч науки і техніки АР Крим, кримчанин із 60-річним стажем. Журналіст газети "Кримська світлиця". Видавець: ТОВ "Видавничий дім "Українська культура"

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: