Зустріч духівництва РКЦ у Севастополі. 8 лютого 2017 року
//

«Любов до ворогів не означає підтримки їхніх дій»: буття Римо-Католицької церкви в окупованому Криму

Почати
  • This page available also in
  • EnglishEnglish

Російська окупація Кримського півострова понад вісім років тому внесла свої корективи у життя всіх без винятку прошарків суспільства у регіоні. Крім примусового накидання свого громадянства місцевим мешканцям, держава-окупант поширила на загарбану територію те, що в цивілізованому світі зазвичай називають правовим полем, змушуючи як фізичних, так і юридичних осіб вести свою діяльність відповідно до її законодавства. Винятком не стала більшість осередків релігійних організацій, членам яких довелося прийняти нові правила гри, аби не втратити не лише парафіяльне майно та самі громади як такі, а й суттєву складову своєї ідентичності.

У складному становищі опинилися кримські парафії Римо-Католицької церкви (далі – РКЦ), яка охоплює близько 1,3 млрд вірян у цілому світі. Видимий голова цієї церкви, Папа Римський, є також головою Ватикану – розташованої на території Італії незалежної крихітної держави, яка, як і всі європейські держави, не визнала «російського» статусу окупованого Криму. Зокрема, це рішення у 2014 році підтвердив тогочасний Апостольський нунцій (посол Ватикану) в Україні архієпископ Томас Едвард Ґалліксон: його ствердженням керувалася Одесько-Сімферопольська дієцезія РКЦ, утримуючи свою структуру на півострові. У березні 2017 року його наступник архієпископ Клаудіо Ґуджеротті, відповідаючи на питання журналістів, чи є Крим територією України з точки зору Апостольської Столиці, запевнив, що Святий Престол, відповідно до міжнародного права, не визнає жодних змін кордонів і порушення територіальної цілісності держави.

З початком російського вторгнення до України у лютому–березні 2014 року провідні релігійні лідери України висловилися з цього приводу чітко і недвозначно. Одними з найбільш рішучих були представники Католицької Церкви обох обрядів – східного і західного. Зокрема, тогочасний єпископ-помічник Києво-Житомирський Станіслав Широкорадюк назвав збройну агресію РФ проти України «помстою диявола за початок очищення української землі від диявольських знаків і від усього того зла, що в ній панувало».

Яцек Пиль, єпископ-помічник Одесько-Сімферопольської дієцезії РКЦ, Делегат Пастирського округу РКЦ в АР Крим і м. Севастополі

26 лютого 2014 року, в день, коли під Верховною Радою АР Крим у Сімферополі під час багатотисячного мітингу відбулися сутички між проукраїнськими активістами та прибічниками ідеї відриву Криму від України на користь Росії, єпископ-помічник Одесько-Сімферопольської дієцезії РКЦ Яцек Пиль, що постійно служить на півострові з 2013 року, виступив із заявою, в якій повідомив, що кілька тижнів РКЦ молиться за мирне вирішення проблем, що стоять перед Україною, і приймає добровільний піст на хлібі та воді в цьому намірі. З виникненням напруженої ситуації в Криму, особливі молитви підносилися за півострів і за всіх його мешканців, незалежно від їхнього віросповідання, походження та політичних поглядів. «Ми молимося, щоб люди, які протягом десятиліть жили у мирі, і сьогодні не піднімали один на одного руки; молимося, щоб запобігти кровопролиттю, яке сталося на київському Майдані. Я закликаю всіх, як віруючих, так і невіруючих, в ім’я солідарності зі спадщиною наших батьків, які дбали про розвиток АРК, утриматися від екстремізму, і в ці важкі хвилини не дозволити розірвати братський зв’язок між людьми, що живуть в Криму. В AРK проживають поруч один з одним українці, росіяни, кримські татари, люди з вірменськими, польськими, німецькими, чеськими та іншими коренями. Протягом століть наш півострів жив дружно та мирно: православні, мусульмани, протестанти, католики, юдеї, караїми, представники інших конфесій і невіруючі – і сьогодні ми не дозволимо, щоб наше походження або віра, яку ми сповідуємо, ділили нас. Ми діти Єдиного Бога, Який є нашим Отцем. Гасло Криму, що написане на гербі, – це слова “Процвітання в єдності” . Нехай вони залишаться нашим девізом і у важкий час. Своїм словом хочу також звернутися до віруючих, щоб не припиняли молитися за мир, а ті, хто може, добровільно постили. Нехай Добрий Бог звільнить наші серця від усіх спокус до зла, і благословить наші добрі наміри», – йшлося в тексті заяви. За два дні, коли Крим вже було окуповано російськими військами де-факто, владика Яцек став одним із підписантів заяви подібного змісту, виданої членами Міжконфесійної ради Криму «Мир – дар Божий», яка діє на півострові з 1992 року і до якої він входить. В інтерв’ю єпископ відзначав, що зовнішнє втручання у справи України «становить собою небезпеку для світу», і наголошував, що РКЦ не приймає політичних позицій і не підтримує жодну партію, а лише хоче закликати до діалогу та до вирішення будь-яких проблем  мирним шляхом.

Звернення єпископа-помічника Одесько-Сімферопольської дієцезії РКЦ Яцека Пиля під час сеперетистських заворушень у Криму. 26 лютого 2014 р.

12 березня 2014 року тогочасний єпископ Одесько-Сімферопольський РКЦ Броніслав Бернацький відзначив, що висловлювання з приводу політичної ситуації в країні «не є звичною справою» для його церкви, проте як громадянин України та єпископ дієцезії, до складу якої входить Крим, він не зміг залишатися байдужим під час російського вторгнення до нашої країни. За словами владики Броніслава, Крим, де люди багатьох різних національностей жили в мирі та гармонії, став місцем народної ненависті і конфліктів. Джерело надії на зміни в Україні, що з’явилося на початку 2014 року, стало приводом для люті російського очільника Володимира Путіна, який не може дозволити українському народові будувати нове, більш справедливе суспільство. «На територію України без жодних причин були введені російські війська. В той же час російсько-український кордон перетнуло багато громадян Росії, які намагаються дестабілізувати ситуацію також в інших куточках держави. Щораз голосніше чути про те, що Крим має бути відокремлений від України і приєднаний до РФ. За кілька днів на нас чекає “референдум”, який має довести 80% підтримки цієї ідеї», – висловився єпископ Одесько-Сімферопольський, припустивши, що відрив Криму від України «є тільки початком»: далі він спрогнозував подібну долю для східних і південних регіонів та можливу окупацію РФ цілої країни. Такі дії Путіна єпископ Броніслав назвав частиною його ширшої політики, відомої ще з воєн у 1992 році в Придністров’ї та у 2008 році проти Грузії. При цьому владика розкритикував ЄС і США, які висловлювали «глибоке занепокоєння» та критику і «застереження» на адресу Путіна, роблячи те, на що він очікував – «конкретно нічого». Таку нестачу реакції єпископ Броніслав порівняв із ситуацією в 1930-х рр., що призвела до початку ІІ світової війни. «Спостерігаючи за розвитком подій, бачу, що немає жодної надії на те, що Росія зупиниться, і що коли міжнародні сили не допомагають Україні, нашою єдиною надією є Бог. Хочу ще раз закликати людей доброї волі з цілого світу, щоб молилися про мир в Україні. Молімося разом, щоб Боже Милосердя  зупинило  війну, на порозі якої стоїмо. Закликаю уряди всіх світових держав, щоб зробили все можливе, щоб стримати Росію, поки не пізно для нас і цілого світу», – висловився єпископ Броніслав Бернацький.

Наступного дня після протизаконного «референдуму про статус Криму», 17 березня 2014 року, єпископ Яцек Пиль під час богослужінь доручив півострів Непорочному Серцю Пресвятої Богородиці. «Перед Пресвятими Дарами ми благали про мир для нашого краю і про таких керівників, яким лежатиме на серці благо мешканців. Католицька Церква стоїть понад усіма поділами, допомагає всім, молиться про мир і мудрих відповідальних керівників держави. Люди хочуть насамперед жити у мирі та згоді. Кожен прагне держави, в якій пануватиме соціальна справедливість, будуть хороші зарплати, а насамперед усі прагнуть, щоб не було війни та пролиття братньої крові», – повідомив він. 18 березня, у день проголошення державою-окупантом створення «республіки Крим», єпископ Яцек звернувся до католиків Європи братів про духовну підтримку для одновірців у Криму під час Великого Посту і заявив, що почувається «як Ісус в Гетсиманському саду». «Я молюся і сподіваюся. Ми потребуємо дива, але у нас є також віра й надія на те, що Бог керує історією і направляє також цю ситуацію. З вірою ми сподіваємося на Боже Провидіння: що б не сталося, це буде Його воля, а не воля правителів і царів. Адже історією керує Бог», – додав він.

Менш ніж за місяць в інтерв’ю польським виданням єпископ Яцек Пиль розповів про тогочасну ситуацію в Криму, розповівши, що в Одесько-Сімферопольській дієцезії довелося видати дві версії пастирського послання до Великодня, з різним поглядом на суспільно-політичні реалії: «Одна для одеської частини, що на території України, і друга для кримської, яка нині є територією РФ». Єпископ Яцек також заявив, що мешканці Криму буцімто однозначно негативно оцінюють події на Майдані, який, на їхню думку, є справою «бандерівців». «Я був на Майдані, та бандерівців не бачив. Але їх бачило російське телебачення, яке сформувало таке бачення також і в мешканців Криму, а тут його дивляться всі», – додав він, закидаючи пропагандистську політику й українському телебаченню, зокрема, в частині сюжетів про спорожнілі крамниці на півострові. На питання про можливу реєстрацію парафій за законодавством держави-окупанта владика Яцек відповів, що компетенцію в подібних справах за канонічним правом має єпископ-ординарій, що перебуває в Одесі – «тобто вже в іншій державі»; відтак він припустив можливе прийняття відповідного рішення Апостольської Столиці, подібно до тих, які застосовувалися щодо дієцезій на спірних територіях. Також кримський єпископ пообіцяв пастирську опіку місцевим греко-католикам і навіть вірянам УПЦ КП у разі закриття або захоплення УПЦ МП їхніх храмів – «однак не українською мовою, аби уникнути закидів у прозелітизмі, а російською» (втім, богослужіння у кримських парафіях РКЦ дотепер у певні години проводяться українською мовою). За його словами, всі 12 парафій РКЦ в Криму діяли перешкод, однак перед їхніми настоятелями, 8 з яких були громадянами Польщі та 4 – України і які не мали намірів залишати окупований півострів, постала необхідність «забезпечити собі нові документи проживання». При цьому єпископ Яцек відзначив, що не всі мешканці Криму бажають ставати громадянами держави-окупанта.

У той же час єпископ Одесько-Сімферопольський Броніслав Бернацький в інтерв’ю для Радіо Ватикану розповів, що звернувся до кримських священиків з проханням не залишати своїх парафіян. Також він додав, що предстоятель УГКЦ Верховний архієпископ Києво-Галицький Святослав (Шевчук) попрохав єпископа Яцека Пиля, аби той узяв під свою опіку вірян греко-католицьких парафій, священики яких були змушені залишити Крим через загрози для життя членів їхніх родин і їх самих. При цьому єпископ Броніслав відзначив, що склад католицьких громад Криму є вельми строкатим, і тут «можна натрапити і на віруючих, які за Росію». «Це місійний терен, і тут немає жодної християнської традиції, бо ментальність тут залишилася радянська. Їм важко думати про те, що треба шанувати своє. Залишається розмовляти з людьми, переконувати їх», – додав він.

Вже у другій половині квітня 2014 року спостерігалося скорочення кількості вірян, що брали участь у богослужіннях на парафіях РКЦ в Криму: дехто залишив окупований півострів, дехто просто мав страх долучатися до будь-яких зібрань, не знаючи, як з ними поведеться нова «влада».

Храм Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії РКЦ у Ялті

У середині літа 2014 року перед релігійними організаціями окупованого Криму постало питання «перереєстрації» відповідно до законодавства держави-окупанта, що мала відбутися до 1 січня 2015 року. Зокрема, священнослужителі-негромадяни РФ могли виконувати свої обов’язки на території півострова лише три місяці, після чого виїхати на місяць і звернутися до місцевої «влади» з проханням пустити їх до Криму знову. Під час засідання Секретаріату Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій, яке відбулося 20 жовтня 2014 року під головуванням речника на той час УПЦ КП архієпископа Євстратія (Зорі), директор Департаменту у справах релігій і національностей Міністерства культури України Володимир Юшкевич запевнив, що українська влада вважає Крим тимчасово окупованою територією, а тому усі зареєстровані там відповідно до законодавства України релігійні громади і надалі визнаються та будуть захищатися українським урядом. У той же час окупаційна «влада» відмовила у продовженні терміну дії посвідки на тимчасове проживання настоятелеві парафії РКЦ у Сімферополі, громадянинові Польщі о. Петрові Росохацькому, внаслідок чого він був змушений виїхати з Криму; не допомогло навіть звернення до «голови республіки Крим» Сергія Аксьонова та «головного прокурора республіки Крим» Наталі Поклонської під час «міжконфесійної наради» у Сімферополі. Така ж доля до кінця року мала чекати й на інших католицьких ченців і черниць на півострові – навіть тих, для кого термін дії посвідок на проживання добігав кінця у наступних роках. Зокрема, через виїзд трьох черниць-громадянок України та Польщі, яким було відмовлено у продовженні посвідки на проживання, у листопаді 2014 року в Сімферополі припинив свою діяльність невеликий монастир, заснований у березні 1997 року ченцями-францисканцями для сприяння душпастирюванню в місцевій парафії. На служінні залишився єдиний священик – громадянин Польщі о. Кшиштоф Контек, який повідомив, що декому з його співбратів «посадовці» місцевої «міграційної служби» «порекомендували» не займатися оформленням «документів» на проживання. Звернення вірян місцева «влада» ігнорувала, наполягаючи, що запрошувати іноземних (під це визначення підпадали і громадяни України) священиків на служіння можуть лише релігійні громади, зареєстровані за законодавством держави-окупанта – при цьому 5 відповідних заявок на «перереєстрацію» (від духовного управління мусульман Криму та громад християн віри євангельської) «міністерство юстиції республіки Крим» відхилило без пояснення причин. Втім, причина була – оформлення заяв українською мовою.

Храм святого Мартіна РКЦ у Євпаторії

У вересні 2014 року російський священик РКЦ о. Юрій Дорогін, який ще до окупації Криму РФ кілька років служив у Ялті, потім повернувся до свого рідного Санкт-Петербурга, а восени 2014 року прибув на деякий час на колишнє служіння на півдні Криму, повідомив, що більшість вірян у Ялті та Алушті «задоволені і кажуть, що вони вдома». За його словами, ялтинську парафію залишили двоє настоятелів – громадянин Польщі, який мав проблеми з переоформленням документів, та громадянин України, якого буцімто під виглядом співробітника ФСБ РФ намагався шантажувати незнайомець. При цьому о. Юрій зауважив, що кримські парафії РКЦ надалі перебувають у підпорядкуванні Одесько-Сімферопольської дієцезії. Тоді ж єпископ Одесько-Сімферопольський Броніслав Бернацький у коментарях ЗМІ повідомив, що чимало кримські католиків виїжджають на материкову територію України через недостатню кількість товарів та зростання цін на них, а також через труднощі з працевлаштуванням. До того ж, під загрозою опинялися люди, які відмовлялися від примусового накидання їм громадянства держави-окупанта. Деякі священики-громадяни Польщі так само були змушені залишити свої парафії, дехто з них, як-от у Ялті – через тиск з боку російських спецслужб.

Правовий статус кримських парафій ускладнився тим, що кримська окупаційна «влада» відмовлялася приймати документи з підписом одеського єпископа. Зокрема, «начальник відділу реєстрації некомерційних організацій міністерства юстиції республіки Крим» Ірина Демецька наполягала на тому, що Одеса є «закордонним» містом, відтак парафії РКЦ не можуть бути керовані тамтешнім єпископом, і задля отримання «юридичного статусу» від держави-окупанта їм доведеться перепідпорядкуватися іншим канонічним структурам. При цьому вважалося, що парафії РКЦ в окупованому Криму можуть бути зареєстровані на підставі українських документів, виданих до російської окупації півострова: зокрема, «голова республіки Крим» Сергій Аксьонов під час зустрічі наприкінці грудня 2014 року запевняв у цьому єпископа Яцека Пиля, який мав отримати посвідку на проживання в окупованому Криму. Втім, у Москві вирішили інакше.

Храм Успення Пресвятої Діви Марії РКЦ в Керчі

Наприкінці 2014 року у ЗМІ з’явилося повідомлення, що Апостольська Столиця в рамках робочих контактів державного секретаріату з представником РФ при Святому Престолі дійшла порозуміння з владою держави-окупанта у справі душпастирювання у Криму: тамтешні парафії мали бути об’єднані у т. зв. душпастирський округ, делегатом якого з правами дієцезіального єпископа мав бути призначений Яцек Пиль. Відповідні вказівки було передано посольству РФ при Святому Престолі. 22 грудня 2014 року владика Яцек Пиль був призначений відповідальним за пастирський округ особливого статусу, надавши йому права ординарія на окупованій території АР Крим і м. Севастополя. Сам він своє призначення назвав формою домовленості між Ватиканом та РФ з метою можливості реєстрації парафій РКЦ в окупованому Криму без змін у плані канонічного права, при цьому додавши, що парафії лишаються у підпорядкуванні Одесько-Сімферопольської дієцезії. За схемою, запропонованою кримським «міністерством юстиції», всі кримські парафії РКЦ мали бути зареєстровані за законодавством держави-окупанта, після чого на основі трьох з них був би сформований душпастирський округ як централізована організація, що також мала б отримати відповідну «реєстрацію».

Тим часом релігійні спільноти півострова отримали від дозвіл на перереєстрацію до 1 березня 2015 року: до того часу окупаційна «влада» мала напрацювати «юридичні формули», які б дозволили «реєструвати» парафії на нових підставах. Однак станом на кінець лютого 2015 року в Криму були «зареєстровані» лише 9 спільнот різних конфесій; жодної парафії РКЦ «зареєструвати» не вдалося. На той час, крім єпископа Яцека Пиля, в окупованому Криму служили 6 священиків та 5 черниць; при цьому місцева «влада» обіцяла відсутність проблем із наданням російських віз для священиків з Польщі, які б мали працювати на окупованому півострові. Наприкінці 2014 – на початку 2015 рр. з Кам’янець-Подільської дієцезії до Сімферополя та Керчі прибули оо. Валентин Розгон та Вадим Варфоломієв; до Євпаторії з російського П’ятигорська від місії облатів прибув громадянин Польщі о. Вєслав Кубальський, що мав замінити іншого священика – о. Кшиштофа Бузіковського, який не міг залишити Крим навіть щоб поховати батька, оскільки боявся, що назад на півострів його не впустять. Що стосувалося «перереєстрації» релігійних громад – кожна з них мала бути сформовані як мінімум з десяти осіб, що були б визнані громадянами держави-окупанта.

Руїни костелу Серця Ісуса Христа в селі Олександрівка Красногвардійського району

На початку зими 2015 року єпископ Яцек Пиль у відповідь на непорозуміння та хибні тлумачення ситуації у ЗМІ був змушений пояснювати, що створення окремого душпастирського округу для вірян РКЦ в окупованому Криму є суто адміністративною, а не канонічною зміною. За його словами, питання «перереєстрації» парафій перебувало «у підвішеному стані» через часті «кадрові зміни» у кримських «відомствах»; також у Міністерстві юстиції РФ мала бути зареєстрована нова адміністративна церковна структура. У той час не всі парафії встигли оформити документи на храми та території біля них. «Католицька церква в Криму знайде своє місце, так само, як діє Католицька церква в Росії. Москва зацікавлена в тому, щоб Католицька церква мала свої структури в Криму», – заявив владика Яцек, зазначивши, що у 2014 році мав спілкування з Апостольським адміністратором південноєвропейської частини Росії єпископом Клеменсом Пікелем, який незаконно прилітав до Сімферополя з території РФ та обіцяв допомогу парафіям РКЦ в окупованому Криму, а також заручився підтримкою московського архієпископа Паоло Пецці – який ще у 2010 р. заявляв, що в Росії «неможливо бути католиками без найглибшої поваги до РПЦ, без найщирішого і найгарячішого бажання об’єднатися з нею», а в липні 2011 р. отримав громадянство РФ. Також єпископ Яцек подякував «голові Криму» Сергію Аксьонову за прискорене отримання російських віз для священиків, що мали б служити в окупованому Криму – зокрема, для вже згаданого о. Петра Росохацького. При цьому він звернувся до мешканців материкової України з проханням не засуджувати духівництво та вірян, які залишилися в Криму, «проповідують Слово Боже, не втручаються в політику, хочуть бути добрими християнами та прагнуть жити у мирі і злагоді зі всіма». «Я взагалі вражений: надворі ХХІ століття, розвинена техніка, мас-медіа, комунікації – а різні проблеми вирішуються за допомогою війни. Це примітивно, оскільки прогрес має вирішувати все без зброї. Деякі люди виїхали з півострова – особливо ті, які думали, що будуть репресії з приводу переконань чи віросповідання. Навіть сім’ї поділилися: одні залишилися, інші поїхали. Але зараз багато хто повертається назад, жалкують, що піддалися паніці та повтікали. Люди тут дуже переймаються через усю цю ситуацію, але зрозумійте: не від них вона залежить. Зараз триває інформаційна війна: російське телебачення показує одне, українське – зовсім інше, а реальне життя – ще інакше. Залиште суд Богу – Йому краще видно», – висловився єпископ Яцек Пиль, який у коментарях ЗМІ прямо вживав термін «анексія Криму». Загалом, за його словами, кількість вірян РКЦ на півострові становила близько тисячі осіб. При цьому єпископ поділився деякими нюансами з релігійного життя католиків у Криму. Так, у Євпаторії місцева «влада» дозволила вірянам пройти вулицями міста процесією до свята Божого Тіла, однак у міській «прокуратурі» при цьому попросили, щоб хода не перетворилася на демонстрацію.

Парафія Матері Божої Неустанної Помочі в селі Лобанове Джанкойського району

1 квітня 2015 року Рада Федерації РФ схвалила ухвалені Держдумою РФ законодавчі поправки, які продовжили крайній термін «перереєстрації» релігійних організацій в окупованому Криму до 1 січня 2016 року. 8 квітня було оприлюднено експертні висновки ради з проведення державної релігієзнавчої експертизи при Міністерстві юстиції РФ щодо парафій РКЦ у Криму, в яких зазначалося наступне: «У грудні 2014 р., враховуючи входження Криму до складу РФ, у республіці було створено окремий пастирський округ. <…> Згідно з поданою до Експертної ради інформації Державного секретаріату Ватикану, округ виведений з юрисдикції Одесько-Сімферопольської єпархії і прямим чином підпорядкований держсекретаріату». Наприкінці липня 2015 року єпископ Яцек Пиль, все ще позиціонуючи себе як єпископа-помічника Одесько-Сімферопольської дієцезії РКЦ, розповів, що у червні всі 9 парафій в  окупованому Криму були про «перереєстровані» за законодавством держави-окупанта, після чого один зі священиків мав вирушити  до Москви для реєстрації пастирського округу. В цих справах допомагали вже згаданий російський архієпископ РКЦ Паоло Пецці та тогочасний Апостольський нунцій у РФ Іван Юркович, що був Апостольским нунцієм в Україні у 2004–2011 рр. Також владика Яцек висловив занепокоєння положенням щодо заборони на в’їзд іноземних громадян до окупованого Криму, прийнятої 4 червня 2015 року: на таку проблему наразився він сам. Лише 16 вересня Кабінет Міністрів України постановою № 722 передбачив можливість в’їзду до Криму іноземних священиків для здійснення релігійної діяльності, але з суттєвим зауваженням: в’їзд на тимчасово окуповану територію України та виїзд з неї можливий лише через контрольні пункти на материковій Україні за паспортним документом та спеціальним дозволом, виданим територіальним органом Державної міграційної служби України.

Меморіальна дошка в пам’ять про єпископа Олександра Фрізона (1875-1937) на стіні каплиці Успення Пресвятої Діви Марії у Сімферополі

9 листопада 2015 року єпископ Яцек Пиль зустрівся з «начальником управління у справах національностей і релігій департаменту внутрішньої політики уряду Севастополя» Володимиром Рябих. Під час зустрічі обговорювалися питання, що стосувалися життя католицької громади та духовного розвитку Севастополя. Єпископ Яцек подякував «урядові» Севастополя за сприяння католицькій громаді, в тому числі в «юридичній реєстрації» парафії Святого Климента в місті та пастирського округу РКЦ в окупованих АР Крим і місті Севастополі, а також подарував «чиновникові» освячений Папою Франциском розарій та ікони святого Івана Павла II. При цьому владика відзначив «теплі» стосунки з громадою УПЦ МП та місцевою «владою» і пообіцяв розповісти про них Папі Франциску під час зустрічі, що планувалася. Ці жести кримського католицького єпископа дали окремим українським медійникам привід заявити про буцімто «офіційне визнання кримської “влади” Ватиканом». На подібні закиди довелося реагувати представникам РКЦ, які закликали не розцінювати церкву як організацію, що підлягає правилам «не зовсім морально чистих» політичних правил гри, та не ігнорувати століття теорії і практики церковного вчення щодо суспільного життя. На думку оглядачів, подальший розвиток теми міг би завдати відчутної шкоди конкретним людям і РКЦ як у Криму, так і загалом, і «надати козирі нашим східним сусідам». «Крим залишається в складі Одесько-Сімферопольської дієцезії. Єпископ Яцек Пиль належить до Конференції єпископів України і є головою Літургійної комісії РКЦ в Україні. Завдання будь-якого єпископа – забезпечити релігійні потреби місцевих вірних, яких церква не може кинути напризволяще. Які б не були політичні умови, справа Церкви – проголошувати Слово Боже всім людям, незважаючи на обставини, геополітику, національність та інше. Церква не дозволить, щоб її втягнули у політичні розбірки, тому що вона є Вселенською і служить усім людям», – йшлося у коментарі головного редактора сайту «CREDO» о. Миколи Мишовського. Свою думку щодо ситуації висловив також генеральний директор Радіо Ватикану о. Федеріко Ломбарді, який заявив наступне: «Аби уникнути будь-якої полеміки територіальної скерованості, можна наголосити, що звичайною практикою церкви є дбання про душпастирські потреби її вірних, хоч би де вони перебували. Само собою зрозуміло, що це передбачає також вирішення питань адміністративно-технічного характеру, які, однак, жодним чином не включають зайняття позицій політичного або територіального характеру. Крім того, Святий Престол, зважаючи на роль, яку він відіграє у міжнародній спільноті, не має звичаю безпосередньо втручатися у питання такого характеру, підпорядковуючись радше рішенням міжнародної спільноти в цих справах та залишаючи за собою право вказувати на етичні принципи, якими повинні надихатися стосунки між державами. У тому, що стосується України, позиція Святого Престолу чітко та регулярно наголошується під час прилюдних виступів, і сьогодні залишається незмінною».

Освячення меморіалу в пам’ять про католицьких священиків, що служили в Сімферополі з 1812 року, на Старому кладовищі. 2 листопада 2019 р.

24 березня 2016 року настоятель парафії РКЦ у Сімферополі о. Даниїл Мисленцев, громадянин РФ, який раніше служив у Білорусі та російському Калінінграді, провів під будівлею «міської адміністрації» Сімферополя одиничний пікет з вимогою надати католицькій громаді землю під будівництво храму; в руках він тримав розп’яття та плакат із написом «Католики – не марсіяни, а уродженці Сімферополя». Ще в січні під час зустрічі з представниками міської та регіональної «влади» о. Даниїл отримав обіцянку розв’язання питання протягом тижня, яку не було виконано. Протягом усього Великого Посту парафіяни молилися за успішне вирішення  цього питання, після чого висловили намір влаштувати мітинг під «адміністрацією» Сімферополя, однак настоятель узяв ініціативу виключно на себе, щоб громада не мала проблем. За 15 хвилин після початку акції до священика вийшов представник «відділу в справах релігій», однак о. Даниїл не почув від нього нічого нового і висловив побоювання, що не зможе в подальшому стримувати емоції своїх парафіян, обурених тим, що деяким комерційним організаціям та іншим конфесіям в окупованому Криму ніщо не заважає проводити забудову навіть у парковій зоні. Після акції о. Даниїла представники «адміністрації» Сімферополя не лише засудили його вчинок, а й зажадали від його парафіян дати оцінку його діям у письмовому вигляді, проте громада проти свого настоятеля виступати відмовилася. За словами священика, ще у грудні 2015 року до Криму приїздила делегація Європарламенту та журналістів, членам якої місцеві «чиновники» на прикладі католицької громади показували, як усе добре на окупованому півострові, та обіцяли надати варіанти земельних ділянок для будівництва католицького храму; варто було делегації поїхати – представники «влади» припинили спілкування з настоятелем та старостою громади. Ці дії «чиновників» о. Даниїл пов’язав із їхньою «особливою ментальністю» – мовляв, вони не зроблять нічого, якщо їм не накажуть згори і якщо це не пов’язано з прибутком.

У серпні 2019 року архієпископ (нині митрополит) Сімферопольський і Кримський ПЦУ Климент заявив, що міська «влада» Сімферополя віддала у користування РКЦ земельну ділянку, надану ще у 2013 році під будівництво кафедрального собору УПЦ КП. За словами кримського архієрея ПЦУ, активним пошуком земельної ділянки під будівництво католицького храму займався неназваний священик, який у 2014 році прибув до Криму з Санкт-Петербурга. «Він знав, що ця земля належить православним. Їм було запропоновано три земельні ділянки. Вони зупинилися на тій, яку було раніше надано Кримській єпархії [УПЦ КП] під кафедральний собор. На мої запити до Аксьонова повідомили, що ця земля належить місту. А місто дало відповідь, що вони не скажуть, кому саме вони віддали цю земельну ділянку, оскільки це суперечить російському законодавству. А я мушу довести, що ця ділянка належить мені», – поскаржився архієпископ Климент. У сімферопольській парафії РКЦ повідомили, що дійсно планують будівництво кафедрального собору на згаданій ділянці, яка є власністю міста і перебуває в оренді релігійної громади. «Землю було давно отримано звичайною процедурою надання релігійним організаціям. Ми не знаємо точно, яка ділянка належала ПЦУ», – додали представники парафії. У листопаді 2020 року вже митрополит Климент повернувся до цієї теми, принагідно задекларувавши своє негативне ставлення до представників кримських католицьких громад обох обрядів через їхній «прагматизм» і «відсутність патріотизму» та додавши, що колишній «віце-прем’єр республіки Крим» Руслан Бальбек, схиляючи його у 2014 році до співпраці з кримською «владою», нібито повідомив про таємне розпорядження з Москви щодо сприяння Католицькій церкві на окупованому півострові. «Пів гектара землі, які у квітні 2013 року видали УПЦ КП для будівництва кафедрального собору в Сімферополі, віддали католикам у серпні 2019 року. Ті знають, що ділянку виокремили для православних, але беруть її. А коли стається скандал, вони мене звинувачують у тому, що я чиню наклеп, і вимагають відмовитися від землі, бо вони вже туди вклали гроші», – розповів владика Климент.

У часі повномасштабного воєнного вторгнення РФ до України, останнє повідомлення на офіційному сайті душпастирського округу РКЦ в Криму датоване 15 березня 2022 року – анонс посвяти 25 березня Папою Франциском України та Росії Непорочному Серцю Пресвятої Богородиці. У квітні єпископ Яцек Пиль перебував в Одесі задля «владнання певних формальностей» і чекав на можливість повернення до Криму, де потрібно «бути готовим на мучеництво». Як і протягом багатьох років, він наголосив, що церква не може бути використаною для політики і молиться за мир та проповідує істину – і при цьому додав, як колись: «Але це не означає, що я задоволений цією ситуацією» – вочевидь, маючи на увазі російську війну проти України, і зауважив при цьому, що любов до ворогів не означає підтримки їхніх дій. Владика так само, як і кілька років тому, закликав не засуджувати людей, які після 2014 року залишилися в Криму – оскільки ніхто не знає їхніх намірів, та й патріотизм полягає не в тому, щоб покинути свою домівку на окупованій території. «Зараз час випробування нашої віри, нашої любові до своєї країни. Пролита кров Авеля не принесе благословення землі і не дасть духовного миру носіям агресії», – зауважив єпископ Яцек. І з цими словами неможливо не погодитися. Чи вдасться архіпастиреві повернутися до своїх вірян – наразі складно сказати, так само, як і про те, коли окупований Крим повернеться до України. В обох випадках лишається тільки молитися і чекати.

P. S. Під час підготування цього матеріалу стало відомо, що 12 липня за підсумками засідання секції з проблем нейтралізації внутрішніх загроз національній безпеці наукової ради при Раді безпеки РФ було запропоновано низку заходів боротьби з іноземними релігійними організаціями, що «чинять негативний вплив на російське суспільство». Зокрема, було запропоновано активізувати роботу з виявлення механізмів використання іноземними державами діяльності релігійних об’єднань для втручання у внутрішні справи РФ. На засіданні російського Радбезу були презентовані факти негативного впливу на ситуацію в країні деяких закордонних та підконтрольних їм російських організацій, які здійснюють «деструктивну діяльність» під виглядом гуманітарних, освітніх, культурних, національних та релігійних проектів; про які саме організації була мова – не зазначалося. При цьому було заявлено, що у релігійній сфері практикується «вседозволеність та використання релігійних догм для негативних цілей, що породжують релігійний екстремізм», і що «розширення впливу радикальних релігійних концепцій на російське суспільство» буцімто викликає загрози національній безпеці. В якості перспективних напрямків наукових напрацювань було виокремлено питання закріплення у російському законодавстві базових понять на кшталт «релігійна деструктивна секта», «іноземна релігійна організація», «традиційна / нетрадиційна релігія (конфесія)», «релігійний екстремізм», «релігійний радикалізм» та «релігійний фундаменталізм» задля протидії «радикальним» релігійним концепціям.

Раніше, 27 квітня, заступник Ради безпеки РФ Дмитро Медведєв звинуватив «колективний Захід» у спробі буцімто налаштувати ієрархів різних гілок християнства проти Росії, заявивши при цьому, що для західних країн захист свободи віросповідання «давно став рутинним політичним інструментом тиску на сучасну Росію» і що у теперішній Європі традиційні християнські цінності «піддані катастрофічній девальвації та очевидній нарузі», що, на думку Медведєва, дає декому привід розглядати Росію як «оплот християнського світу загалом». При цьому він похвалив колишнього Апостольського нунція у США архієпископа Карла Марію Віґано, який фактично виступає як «адвокат Путіна», за те, що він «прямо розкрив роль НАТО у нацьковуванні київського режиму проти Донбасу» та «викрив табуйовану на Заході тему підтримки неонацистських формувань в Україні, починаючи з 2014 року», а також очільника глава міжнародної гуманітарної організації «Сумка самаритянина» Франкліна Ґрема – за «висловлення розуміння причин денацифікації України». Також Медведєв заявив, що подібну точку зору поділяють чимало інших священиків і архієреїв, які «поки що побоюються робити офіційні заяви». Лишається тільки з побоюванням очікувати наслідків подібних висловлювань можновладців держави-агресора для членів релігійних спільнот на окупованих нею територіях України.

_______________________________________

Фото: CREDO (https://credo.pro/), Католическая Церковь в Крыму (http://crimeacatholic.org/), ForPost (https://sevastopol.su/)

______________________________________

Матеріал підготовлено в рамках проекту “Інформаційна платформа “Голос Криму. Культура” – про Крим чесно, якісно, актуально” за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США. / Implemented within the project “Information Platform” Voice of Crimea. Culture “- about Crimea honestly, qualitatively, actually” with the support of the Media Development Fund of the US Embassy in Ukraine. The views of the authors do not necessarily reflect the official position of the US government.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Сергій Конашевич

Автор численних культурологічних публікацій, редактор ТОВ "Видавничий дім "Українська культура"

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: