Літературна мапа Криму на сторінках «Поэтического атласа»
/

Літературна мапа Криму на сторінках «Поэтического атласа» (початок)

Почати
  • This page available also in
  • EnglishEnglish

Літературна мапа Криму на сторінках «Поэтического атласа»Які асоціації виникають у нас, коли ми згадуємо Крим? Навіть якщо ви ніколи не були на півострові, мозок щось видасть обов’язково. Це не дивно, адже певні уявлення були сформовані завдяки мистецтву: кіно, живопису, фотографії і, звісно ж, літературі.

Крим з’являвся у багатьох літературних творах. Найвідоміші з них належать перу письменників, які приїхали з різних куточків світу. Тому інколи складається враження, що Крим слугував чимось на кшталт однієї великої резиденції для літераторів. В основному російських. І в цій резиденції вони писали твори, в яких дія відбувалася ніби на тлі Криму. Усе навколо – яскраві декорації, що допомагають розкривати історичні події спочатку Російської імперії, а потім й Радянського Союзу. Або успішно забувати події до 1783 року.

Аби не бути голослівною, пропоную для ілюстрації «Поэтический атлас Крыма», виданий у сімферопольському видавництві «Таврия» 1989 року.
Упорядники видання назвали його «довідником туриста і краєзнавця». Концепція атласу полягає в наступному: в книжці зібрані вірші російських поетів (за винятком Адама Міцкевича), що присвячені або історично важливим місцям, або прекрасним краєвидам, на які щедрий Кримський півострів.

Зміст книжки більше схожий на клаптикову ковдру: ось Аджимушкай – пам’ятник Другої світової, а далі за списком – Ай-Петрі та Артек. Таким чином, упорядники спробували підкреслити нашарування різних історичних періодів і культур. Та разом з тим «Поетичний атлас» – це стереотипи в обкладинці із домінуванням лише однієї культури. Стереотипи, що спеціально були дібрані для того, аби вже у 2014 році Крим «вернулся в родную гавань».

Поруч із віршами упорядники розмістили невеличкі примітки «на полях». І вже перша примітка відсилає нас до російської літератури: «Крым известен в русской литературе со времен возникновения ее древнейших памятников».

Літературна мапа Криму на сторінках «Поэтического атласа»Тобто альтернативи не буде, і знаменита кримська мультикультурність перекреслюється вже в першому реченні. А далі – прив’язка до історії: «…Некогда притягательный край становится для Руси источником постоянной опасности, превращается в место, где навсегда исчезали угнанные в неволю пленники. Крепнущее Русское государство вступает в борьбу с Крымским ханством, бывшим в то время вассалом Турции. Борьбу за выход к морю, за прекращение опустошительных набегов».

Як бачимо, упорядники романтизують те саме «Русское государство», що згодом і «врятувало» Крим. А після починається вже зовсім ідилія: «Россия пристально всматривается во вновь приобретенный край, учится видеть в нем уже не поле боя, но требующее изучения «истинное сокровище», ей принадлежащее».

Тут важливо підкреслити абсурдне словосполучення «вновь приобретенный край»: коли Крим до 1783 року був саме російським???
Зрештою, нас цікавить не лише історична несправедливість, але й образ Криму в російській літературі. Який він?

Частково відповідь знаходимо на тій самій сторінці в примітках: «Не удивительно, что романтический край, экзотическая «Русская Италия» влекла не только правителей и ученых, но и поэтов».

Тобто Крим – це екзотичний край, що населений іншими, менш вартісними народами. І саме ця земля тепер російська, і саме про цю землю писатимуть піїти Російської імперії.

Тож запрошую всіх вас на екскурсію літературними місцями Криму.

Південний берег

Літературна мапа Криму на сторінках «Поэтического атласа»В атласі південь представлений головними курортними містами (Ялта, Алушта, Судак) і курортними містечками/смт (Алупка, Сімеїз, Кореїз, Гурзуф, Форос, Лівадія, Ореанда), а також історичними, природними та культурними об’єктами (Ай-Тодор, Артек, Аюдаг, Мартьян, Меганом). Одним словом – Велика Ялта.

Південний берег завжди був найпопулярнішим серед приїжджих, і саме тут будувала палаци та відпочивала в маєтках і на дачах спочатку імперська, а потім радянська еліта.

Зупинимось на Ялті, з якої і почався цей курортний бум. В атласі про це невеличке місто читаємо таке:
«Когда в 1783 г. Крым был присоединен к Российской империи, Ялта была крошечной деревенькой… Статус города Ялта получила в 1838 г., но стремительный расцвет ее начался после 1860 г. Именно тогда по совету известного русского ученого С. П. Боткина царская семья приобретает имение Ливадия неподалеку от Ялты… Сегодня бывшая «русская Ницца», «русская Ривьера» – это прекрасный город-курорт, исцеляющий и «оздоравливающий» миллионы трудящихся».

Тобто головна причина, через яку Ялта стала курортним містом, це факт відпочинку тут родини царя. А що у віршах?

Д. Д. Мінаєв писав: «Чудотворный этот климат, / как целительный бальзам». А далі за текстом автор розповідає, що повітря Ялти вилікує будь-якого хворого і навіть воскресить мертвого. І для прикладу розповідає історію про подорожнього з Полтавщини, з яким йому довелося пливти до Криму. Потім вони сходять на землю і йдуть у різні боки. За десять днів після відпочинку в Ялті автор випадково зустрічає свого знайомого і описує цю зустріч так: «Стал почти неузнаваем / мой свирепый малоросс. / Восхищался южным краем, / Всем довольный, как Панглосс».

Здається, Ялта має лише одне значення: великого лежбища, куди приїжджають лише за тим, аби подихати повітрям і завести курортний роман. На мапі Криму, і не лише літературній, значення Ялти перебільшено. Мабуть, це пов’язано з тим, що автори віршів про південні міста зазвичай приїжджали сюди масово і лише на відпочинок, тому і писали про те, що бачили на поверхні, – не заглиблюючись у сутність речей.

Південний схід

В атласі південний схід Криму згадується в контексті Феодосії, Старого Криму та Коктебелю (радянською мовою «Планерское»). А поруч із Коктебелем також згадується Карадаг.

Літературна мапа Криму на сторінках «Поэтического атласа»Слід зазначити, що Феодосія, Старий Крим і Коктебель мають особливе значення для російської літератури. В Феодосії стоїть будинок-музей Олександра Гріна, в Старому Криму – музей, могила і меморіал. А Коктебель взагалі став відомим лише через те, що там побудував свій «будинок поета» Максиміліан Волошин: «Трудно перечислить всех, кто побывал в гостеприимных стенах Дома поэта: К. А. Тренев, В. В. Вересаев, А. С. Грин, И. Г. Эренбург, М. Горький, В. Я. Брюсов, сестры Цветаевы, О. Э. Мандельштам, А. Н. Толстой, М. М. Пришвин…».

Прийнято вважати, що М. Волошин оспівував російський Крим. Однак насправді все із точністю до навпаки. Волошин один з небагатьох порушив питання про відповідальність Росії перед Кримом. У поемі «Дом поэта» знаходимо не лише оспівування природи, але й осмислення півострова як нашарування епох, культур, народів: «Каких последов в этой почве нет / Для археолога и нумизмата – / От римских блях и эллинских монет / До пуговицы русского солдата!.. / Здесь, в этих складках моря и земли, / Людских культур не просыхала плесень – Простор столетий был для жизни тесен, / Покамест мы – Россия – не пришли».

Максиміліан Волошин згадує про Крим доросійського періоду і Крим після 1783 року: «За полтораста лет – с Екатерины – / Мы вытоптали мусульманский рай».

Після таких рядків доречно згадати Старий Крим. В атласі знаходимо лише невеличку згадку про те, що у Середньовіччя місто називалося Солхат і було великим центром торгівлі. Однак автори зробили зміщення акцентів, і глава починається з вірша Рождественського з присвятою О. Гріну. Мусульманське минуле міста згадується мимоволі у вірші Ю. Друніної «Старый Крым», де є такі рядки: «Куры, вишни, славянские лица, / Скромность белых украинских хат. / Где ж ты, ханов надменных столица – / Неприступный и пышный Солхат?»

Маємо протиставлення: радянський Старий Крим і середньовічний Солхат. Друніна наголошує на тому, що колись це було величне місто, а зараз «Старый Крым на деревню похож». Хоча чому тут дивуватися, якщо після 1783 року почався процес руйнації мусульманської частини Криму? Так, коли столицю ханства перенесли до Бахчисарая, значення Старого Криму зменшилося, однак не зникло. А вже за радянських часів Старий Крим стає місцем, де жив О. Грін, аби створити нові асоціації.

Але не лише історія зіграла з містом злий жарт. Тривалий час Старий Крим був курортом. Тут стикаються чотири типи повітря: гірське, лісове, морське і степове. Цей унікальний повітряний мікс допомагав одужати людям із захворюваннями верхніх дихальних шляхів. Однак коли більш популярною стала Ялта, то лікарі почали масово відправляти хворих на південь, тож Старий Крим спорожнів зовсім.

Продовження тут.

Фото з відкритих джерел

Роза Кримська, «Кримська світлиця» №№ 1-2, 5-6, 2019 р.

Проект реалізовано за підтримки Українського культурного фонду

Роза Кримська

Авторка культурологічних матеріалів ТОВ "Видавничий дім "Українська культура"

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: