«Лісовий храм» у Судаку
/

«Лісовий храм» у Судаку

Почати

У 2016 р. біля підніжжя гори Кіліса-Кая за 4 км на північний схід від Судака внаслідок незаконних «археологічних досліджень» були виявлені руїни триапсидного хрестово-банного храму, який був споруджений приблизно у 2-й пол. XII –1-й пол. XIII ст. Місцеві ЗМІ повідомили, що залишки храму біля гори Кіліса-Кая виявила «військово-патріотична пошукова організація» (назва не уточнювалася), члени якої шукали бліндажі часів ІІ Світової війни і спочатку прийняли знахідку за винний льох.

За припущеннями, храм є частиною монастирського комплексу на честь Івана Золотовустого. Наразі він вважається найбільшою християнською культовою спорудою свого часу на території Криму; завдяки цьому окупанти можуть визнати Судак «колискою християнства» на півострові.

Особливо прикметною є унікальна збереженість храму: завдяки прихованості під землею та віддаленості, його виявили практично цілим (найбільша висота знайдених залишків стін – 4,6 м). На підставі знахідок було висунуто припущення, що храм використовувався за призначенням до підкорення Криму Османською імперією в 1475 р., після чого був перетворений на кошару, що існувала до кінця XVII ст., і після цього до кінця XVIII ст. був практично повністю похований під товщею землі.«Лісовий храм» у Судаку

Письмові джерела не вказували на наявність середньовічного храму на місці його виявлення. Єдиною вказівкою на наявність тут колись культового християнського об’єкта залишилася назва гори, під якою він розташований. Найменування «Кіліса» – запозичене з грецької мови слово «Еклезія» («церква»), яке у тюркських мовах набуло звучання «Еклезі», «Еклізі» або «Кілісе». Археологічні розвідки на цьому місці проводилися неодноразово: зокрема, востаннє у 1999 р. їх безуспішно проводили співробітники Кримської філії Інституту археології НАН України.

Наприкінці квітня 2016 р. Міністерство культури РФ видало дослідникам «дозвіл» на проведення робіт з виявлення та вивчення об’єктів археологічної спадщини, після чого у травні розпочалися розкопки. Первинні дослідження показали, що найкраще храм зберігся в північній частині. Надалі постало питання про консервацію об’єкта. Постановою «ради міністрів республіки Крим» №627 від 20.12.2016 р. руїни храму було внесено до переліку пам’яток містобудування та архітектури регіонального значення. Об’єкт перебуває в Єдиному державному реєстрі об’єктів культурної спадщини (пам’яток історії та культури) народів РФ. На сайті музею-заповідника «Судацька фортеця», створеному після російської окупації Криму, було заявлено, що розкопки «лісового храму» в околицях Судака проводяться з 2014 року. Згідно з попередніми висновками, будівельні конструкції храму мають очевидні сліди значних сейсмічних пошкоджень, які поширювалися вздовж широтної вісі: вогнище землетрусу могло виникнути в безпосередній близькості до храму або під ним.

В липні 2017 р. феодосійський краєзнавець-аматор Хачатур Казарян, котрий висловив занепокоєння проведенням «археологічних розкопок» храму на схилі гори Кіліса-Кая, заявивши, що на місці працюють «чорні копачі». Об’єкт на той момент залишили основні робітники, яких на добровільних засадах змінили аматори. Будь-яка інформація про організацію, що проводила роботи, буда відсутня; каміння зі стін споруди було хаотично розкидане довкола, а її фрагменти використовувалися в підсобно-побутових цілях або взагалі перебували у відвалах ґрунту. На додачу Казарян висловив припущення, що знайдений храм належав вірменській церкві: на його думку, на це вказує архітектура та характерне розташування будівлі, що логічно вписується в ланцюжок виявлених довкола вірменських храмів і монастирів.«Лісовий храм» у Судаку

Споруда мала хрестово-банну конструкцію, про що свідчать чотири масивні підпорні стовпи, три вівтарні частини, місце для служіння єпископа та нечасто притаманний християнським храмам великий притвор, через який відвідувачі потрапляли досередини. Крім притвору, храм також мав двоє бічних дверей; одні з них виходили просто до скелі, яку давні архітектори використовували як природну підпорну стіну, що захищала від осипань ґрунту. У вівтарній частині були облаштовані п’ять вікон, які розсіювали світло.

Спочатку припускалося, що апсиди мають напівкруглу форму ззовні, однак вони виявилися гранчастими, що підкреслює значущість храму. Культових споруд такого плану відомо не надто багато – зокрема, храм Івана Предтечі в Керчі, храм у вірменському монастирі Сурб-Хач і частково розкопаному монастирі Сурб-Стефанос у Кіровському районі. В основі всіх колон є невисокий фундамент. Храм усередині був оштукатурений і розписаний. Підлога була викладена з плит. За 70 м вище від храму було облаштовано джерело з давньою рукотворною купіллю, яке археологи дещо розчистили; за припущеннями, від нього до храму йшов повноцінний водогін, рештки якого було виявлено неподалік.«Лісовий храм» у Судаку

Результати геосканування, проведеного вченими Російського географічного товариства, дозволили припустити, що знайдена будівля стоїть на підвалинах більш давньої споруди, а поблизу землею затягнуло ще декілька споруд. Також припускалася наявність чернечих келій у скелі. Загалом припускається, що храм довкола мав істотну інфраструктуру. У 2018 р. вчені відтворили його приблизний зовнішній вигляд.

Проект реалізовано за підтримки Українського культурного фонду

Сергій Конашевич

Автор численних культурологічних публікацій, редактор ТОВ "Видавничий дім "Українська культура"

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: