Балаклава. скрін з відео.
/

Культурна спадщина Балаклави: знищення заради імперських «прожектів»

Почати

На початку лютого цього року московський історик і письменник Сергій Галані, що є членом правління товариства дружби Росія – Греція, повідомив, що нащадки кримських греків, у тому числі депортованих після ІІ світової війни, готують звернення до Адміністрації президента і Міністерства оборони РФ, а також на адресу помічника президента РФ, скандально відомого колишнього міністра культури РФ Володимира Мединського з проханням допомогти врятувати від знищення старовинне кладовище у Балаклаві, занепокоєння долею якого викликають плани окупаційного «уряду» Севастополя та забудовників щодо запланованого спорудження яхтової марини. При цьому Галані наголосив на тому, що ситуація довкола балаклавського некрополя, який існував з першої половини XVIII століття, турбує його не в останню чергу через родову пам’ять: його пращури мешкали на території Криму з початку XIX століття, один з них, Іоанн Галані, був унтер-офіцером грецького легіону імператора Миколи I і брав участь в обороні Севастополя під час Кримської війни. Історик додав, що серед тих, хто знайшов останній спочинок на старому балаклавському цвинтарі, були представники відомих родин – Серафим, Михайлі, Спаї, Терленді, Гіналі. Попри те, що за радянських часів (наприкінці 1950-х років) кладовище було частково втрачене через видобуток сировини у кар’єрі Балаклавського рудоуправління, на ньому вціліли десятки надгробків, і написи на деяких добре читаються. Нині ж як цвинтар, так і прилегла до нього територія наразі охороняється окупантами як місце під реалізацію чергового «федерального цільового проекту». На думку Галані, запобігти будівництву на кістках можливо кількома шляхами – перевезти останки на інший цвинтар (наприклад, Братський на Північній стороні Севастополя, де поховані учасники Кримської війни) або законсервувати балаклавський некрополь із подальшим наданням йому статусу історико-меморіального об’єкта.

Проект залізничної станції на старому грецькому цвинтарі у Балаклаві, скрін з відео. Джерело: https://krym.moe

Практично водночас із заявами Сергія Галані у російськомовному тижневику «Мир і Омонія», що виходить в Афінах, було опубліковано відкритий лист представників грецької інтелігенції та громадськості з Греції, Швеції та Великої Британії до президента РФ Володимира Путіна з проханням захистити старовинний грецький цвинтар у Балаклаві, який не лише перебуває у гнітючому становищі, а й врахований далеко не у всіх «документах», пов’язаних із «розвитком» окупованого міста. Особливу прикрість щодо ситуації, яка склалася, автори листа висловили з огляду на те, що держава-окупант приділяє «виключно важливу увагу» питанням військової історії, а її громадські організації у Греції за минулі два десятиліття за сприяння місцевої влади домоглися відновлення багатьох «російських» поховань. Серед останніх, у тому числі, згадуються поховання 1920-р років на острові Лемнос – куди з Криму евакуювалися близько 16 тисяч кубанських козаків. Однак напис на надгробку чітко зазначає, що встановлений він у пам’ять про «русских людей».

На повідомлення ЗМІ щодо ситуації довкола некрополя у Балаклаві поквапився відреагувати маріонетковий «уряд» Севастополя, запевнивши, що місце поховань до проекту яхтової марини не входить, тож окупанти не збираються ані зносити його, ані будувати щось на його місці – принаймні тому, що не несуть за нього відповідальності. 3 лютого в «офіційному повідомленні» було зазначено, що територія старого цвинтаря у Балаклаві прилягає до земельної ділянки, яка перебуває у користуванні «Балаклавського рудоуправління ім. О.М. Горького», і не входить до меж реалізації проекту зі створення яхтової марини в рамках «державної програми «Соціально-економічний розвиток республіки Крим і міста Севастополя». Будівництво на вказаній території не планується, однак при цьому розглядається питання її «благоустрою». Сам цвинтар перебуває на балансі «спеціалізованої служби з питань похоронної справи», яка повідомила, що кладовище не є діючим і поховання на ньому не відбуваються. На додачу в окупаційному «уряді» міста нагадали, що реалізують пріоритетний проект «Розвиток Балаклави», який є спрямованим на «комплексний підхід до розвитку території та вдосконалення міського середовища Балаклавського муніципального округу» і має на меті «збереження особливо охоронюваних природних територій та об’єктів культурної спадщини». До того ж, передбачається відтворення планувальної структури історичної частини забудови Балаклавської затоки – тобто «створення нових об’єктів сучасної архітектури, які не суперечитимуть історичній». При цьому слід згадати, що наприкінці минулого року в «уряді» Севастополя на весь 2022 рік анонсували поетапне проведення робіт на Таврійській набережній у Балаклаві в рамках будівництва яхтової марини на 600 суден від 6 до 75 метрів, «державний контракт» на спорудження якої було укладено з російським публічним акціонерним товариством «Мостотрест», що було підрядником незаконного будівництва мосту через Керченську протоку.

Зі слів «уряду» Севастополя «фейком» інформацію про можливу забудову старовинного грецького цвинтаря у Балаклаві назвало й російське видання «Комсомольская правда» – з яким, до речі, афілійована афінська газета «Мир і Омонія», що оприлюднила згаданий вище відкритий лист до Путіна. мовляв, представники грецької діаспори навіщось переглянули старий незатверджений проект реконструкції Балаклави, от і наклепали далеких від публікацій та спричинили громадське обурення. Та й дехто з мешканців Севастополя став на захист окупаційного «уряду» міста: було собі кладовище нікому не потрібне, засипане відвалами та багаторічним вапняковим пилом – а тут раптом якісь іноземці з доброго дива перейнялися його долею.

Втім, приводу для легковажності не бачить очільник кримського «центру грецьких досліджень ім. Кондаракі», член «Севастопольського товариства греків «Херсонес», кандидат історичних наук Ігор Мосхурі.  Зокрема, він нагадав, що яхтова марина є лише частиною масштабного проекту «реконструкції» Балаклави – так само, як і канатна дорога до генуезької фортеці Чембало, готельні комплекси і навіть залізнична станція: всі ці об’єкти зображені у «концепції розвитку інфраструктури Балаклавської затоки» – саме на місці некрополя, за збереження якого виступають нащадки греків Севастополя та Балаклави. Зокрема, це питання нещодавно порушив голова «севастопольського товариства греків» Христофор Єфимов під час зустрічі з послом Греції у РФ Єкатеріні Нассіка та президентом Федеральної національно-культурної автономії греків Іваном Савіді, який також є членом Ради з питань міжнаціональних відносин при президенті РФ. У громаді греків Севастополя запевнили, що готують усі необхідні документи і планують передати «офіційний» протест проти руйнування кладовища у Балаклаві до вищих інстанцій держави-окупанта. На сприятливе розв’язання питання кримські активісти сподіваються з огляду на те, що поточний рік через пандемію було так само, як і попередній, оголошено «перехресним роком історії Росії та Греції», а у 2023 році відзначатиметься 170-та річниця початку Кримської війни. До слова, у «республіці Крим», яка з волі окупантів є для Севастополя «сусіднім об’єктом федерації», «державна рада» ще 8 серпня 2014 року прийняла «постанову» щодо пам’ятних заходів, серед яких зазначаються заходи з благоустрою цвинтарів, територій пам’ятників та пам’ятних місць, пов’язаних із подіями Кримської війни. Однак при цьому в окупованому Криму щороку «офіційно» відзначається «день пам’яті російських вояків, полеглих під час Кримської війни 1853–1856 років та оборони Севастополя»: таким чином окупанти ясно дають зрозуміти, що в їхній історичній пам’яті місця немає ані воякам армії Російської імперії грецького походження, ані численним «грицькам» з материкової території України, ані будь-кому ще.

Фрагмент мапи Севастополя та околиць 1836 року. Фото надано автором.

Прийнято вважати, що вперше балаклавський некрополь з’явився на мапі 1874 року, виконаній капітаном корпусу військових топографів Карасьовим. Однак Ігор Мосхурі стверджує: кладовище було позначене ще на верствовій «Мапі околиць Севастополя», укладеній у 1836 році топографом 2-го класу унтер-офіцером Осиповим, та на «Мапі Південного Криму, що належить до Кримського збірника Петра Кеппена», виданій того ж року за розпорядженням Новоросійського та Бесарабського генерал-губернатора графа Михайла Воронцова. Найбільш ранній зі збережених надгробків, виявлених під час досліджень, датований 1871 роком: він був встановлений на могилі Христини Єгорівни Фонті, що народилася у 1794 році. Втім, дані про померлих у метричних зошитах Балаклавської батальйонної Свято-Миколаївської церкви свідчать і про більш ранні поховання – наприклад, майора Балаклавського грецького піхотного батальйону Єгора Дмитровича Сальті (1785–1847), чий надгробок не зберігся, як і багато інших пам’ятників. На некрополі також наявне поховання колишнього балаклавського міського голови Петра Ксіріхі. За даними метричних книг, вдалося встановити наявність на цвинтарі кількох десятків поховань вояків, офіцерів та членів їхніх родин. Зокрема, тут були поховані учасники бою Балаклавського грецького піхотного батальйону з супротивником, який мав колосальну кількісну перевагу, брати Федір і Спиридон Гіналі: перший був підпоручиком батальйону, після його розформування та своєї відставки – міським головою Балаклави, другий – спадковим почесним громадянином міста, власником готелю «Гранд Отель», будівничим Хрестовоздвиженської церкви в центральній частині цвинтаря на спомин про згаданий бій. Також брати Гіналі своїм коштом спорудили у північно-східній частині кладовища невелику кам’яну каплицю з підземним родинним склепом: наразі вона не лише перебуває у напівзруйнованому стані, а й опинилася на узбіччі нового ґрунтового шляху на Таврійську набережну, прокладеного частиною некрополя для руху важкої будівельної техніки.

Список поховань балаклавського некрополя далеко не повний: грецька громада Севастополя наполегливо працює над відновленням його історії. Крім офіцерів та нижніх чинів Балаклавського грецького піхотного батальйону, що брали участь у російсько-турецьких війнах 1768–1774, 1787–1791 та 1806–1812 років, тут поховані учасники оборони Севастополя під час Кримської війни, а також могили підприємців та громадських діячів Балаклави кінця XIX – початку ХХ століть – наприклад, родичів першого голови соціалістичного союзу молоді Севастополя Оріона Алексакіса, членів «Експедиції підводних робіт особливого призначення»,  представників родин Алексакіс і Христопуло, народовольців М.Н. Тригоні та Є.Д. Левенсон та багатьох інших.

У 1925 році релігійна громада балаклавської Свято-Миколаївської соборної церкви орендувала грецький цвинтар «за особливою угодою» і підтримувала його стан, однак на ньому вже майже не було вільного місця, а нові поховання здійснювалися на місці старих «із великими незручностями». Відтак громада звернулася до міської ради з проханням щодо розширення території кладовища для нових поховань. Після депортації греків з Криму наприкінці червня 1944 року переважна частина могил залишилася без нагляду. З 1 січня 1960 року кладовище було закрите за рішенням Севастопольського міського виконавчого комітету.

Ймовірний склеп родини Гіналі на старому грецькому цвинтарі у Балаклаві, скрін з відео. Джерело: https://krym.moe

У концепції збереження старого цвинтаря у Балаклаві, розробленій грецькою громадою, зазначається, що наразі він перебуває під загрозою цілковитого знищення, і його зникнення завдасть не лише морально-етичних збитків, а й непоправних втрат у вивченні історії міста. До того ж, представників громади на додачу непокоїть факт відсутності повної синхронізації у планах і «документах» окупаційного регіонального «уряду»: хоч той і запевняє, що територія старовинного кладовища не входить у межі проекту майбутньої марини і відтак будівництво на його території не планується, однак в інших концепціях та різних проектах можна побачити візуалізації, на яких просто на території цвинтаря розташовані різні інфраструктурні об’єкти, тож ця ситуація вимагає однозначної ясності – не лише під час будівництва марини, а й під час реалізації інших проектів «благоустрою» Балаклави. Зокрема, ці побажання та пропозиції були передані «віце-губернаторові Севастополя» Марії Литовко, яка є також куратором проекту марини. Якщо «уряд» регіону передасть земельну ділянку з історичними похованнями, яка наразі займає менш ніж гектар, грецькій громаді, її члени зобов’язуються взяти на себе догляд за нею та її утримання.

Проект «розвитку» Балаклави є пріоритетним для «уряду» Севастополя і виконується на виконання доручень керівника держави-окупанта ще від 2016 року; функціональним замовником виступив «департамент економічного розвитку Севастополя». Згідно з концепцією, затвердженою у 2018 році, Балаклаву до 2030 року планується перетворити на «значний міжнародний центр туризму». Раніше, у 2017 році, було укладено «спеціальний інвестиційний контракт» з «Балаклавським рудоуправлінням», яке зобов’язалося до 2020 року ліквідувати розташовані у затоці дробильно-збагачувальну фабрику та маневрову ділянку площею 6,5 га і передати останню Севастополю разом із Західнобалаклавським кар’єром, що займає площу 20,5 га; ймовірно, до вказаної ділянки входить некрополь. Також на базі «інвестиційних майданчиків» у районі Балаклавської затоки передбачається створення туристично-рекреаційного кластеру з готелями, торгівельно-розважальними центрами, ресторанами, мережею канатних доріг, яхт-клубом та комплексом для ремонту і зберігання суден. Наразі ніхто не може сказати, чи будуть могили кримських греків принесені у жертву цим далекосяжним планам окупантів.

Віталій СОЛОНЧАК

_____________________________________________

Матеріал підготовлено в рамках проекту “Інформаційна платформа “Голос Криму. Культура” – про Крим чесно, якісно, актуально” за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США. / Implemented within the project “Information Platform” Voice of Crimea. Culture “- about Crimea honestly, qualitatively, actually” with the support of the Media Development Fund of the US Embassy in Ukraine. The views of the authors do not necessarily reflect the official position of the US government.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: