Кримськотатарський рух після повалення самодержавства
Амет Озенбашли
/

Кримськотатарський рух після повалення самодержавства

Почати
  • This page available also in
  • EnglishEnglish

Після революції серед татарських мешканців півострова, які в 1917 р. становили понад чверть населення, почався процес національного піднесення. За всієї різниці у поглядах між різними угрупованнями кримських татар їх об’єднувала єдина мета: всі вважали, що національний рух повинен якнайшвидше отримати офіційне оформлення. Політичне самовизначення татарської інтелігенції проходило в руслі, встановленому програмою створеної навесні 1917 р. Національної (Народної) партії – Міллі Фірка.

Кримськотатарський рух після повалення самодержавства
Делегати І Всеросійського мусульманського з’їзду

12 березня (27 лютого) за участі А. Боданінського відбулися загальні збори Кримського мусульманського благодійного товариства, на якому прийняли рішення скликати загальнокримські збори мусульман. Був створений тимчасовий мусульманський революційний комітет на чолі з Алі Боданінським, Ібраїмом Фехмі й Ібрагимом Тарпі. Останній претендував на обрання новим муфтієм, проте на новому зібранні кримськотатарських активістів 15 березня було прийнято рішення заборонити практику призначення муфтія «зверху». Новим муфтієм обрали Челебі Челебієва. В. Зарубін справедливо вказував: «В Челебієві органічно – для нового Сходу, який запозичив собі європейський дух, – поєднувалися два образи: релігійний лідер, вища фігура в мусульманській ієрархії, й реформатор, принциповий противник архаїчного духовенства, привілеїв поміщиків, національних «перехилень», всього, що пов’язане з так званим східним деспотизмом… Попереду Челебієв та його спільники вбачали скликання з’їзду кримськотатарського народу – Курултаю й далі – Всекримських установчих зборів»

Кримськотатарський рух після повалення самодержавства
Перша сторінка газети “Голос татар” – органу Мусвиконкому

25 (12) березня в Сімферополі під головуванням учителя С. Хаттатова відкрилося загальне засідання мусульман Криму. За різними джерелами, в його роботі взяло участь від 1,5 до 2 тис. делегатів. На цьому форумі обрали Тимчасовий кримсько-мусульманський виконавчий комітет (Мусвиконком). Він складався з 50 осіб на чолі з комісаром Духовного правління муфтієм Ч. Челебієвим. До його складу увійшли такі відомі діячі кримськотатарського руху, як А. Озенбашли, Х. Чапчакчи, С. Хаттатов, А. Боданінський, І. Тарпі, С. Меметов, С. Ідрісов та інші. Навесні та влітку в Криму була створена розгалужена мережа низових органів Мусвиконкому – 124 міських, повітових і волосних виконкомів, а також комітетів жінок та молоді.

Від 5 квітня фактично всі справи кримських татар перейшли до компетенції Мусвиконкому. Він виконував роль вищого органу кримських татар, тобто сфокусував у своїй діяльності релігійну, духовну, економічну і політичну сфери життя всього народу. Про це досить промовисто говорить, наприклад, той факт, що одним з перших декретів, прийнятих Мусвиконкомом, став декрет, котрий стосувався освіти.
Досить активну участь кримські татари брали у загальноросійських з’їздах мусульман. У травні Мусвиконком обрав двох представників – Асана Сабрі Айвазова та Мустафу Кіпчакського – до складу бюро мусульманської фракції Державної Думи для участі у підготовці І Всеросійського мусульманського з’їзду, який цього місяця відбувся у Москві. У роботі І-го з’їзду взяло участь 1500 делегатів, які приїхали з усіх міст, містечок та сіл колишньої Російської імперії. До Москви з Криму приїжджала делегація кримських татар, а через місяць інша кримськотатарська делегація завітала до Казані, де відбувся ІІ Всеросійський мусульманський з’їзд.

Кримськотатарський рух після повалення самодержавства
Вхідний квиток на засідання І Всеросійського мусульманського з’їзду

Центральними органами Мусвиконкому стали газети «Міллет» («Нація», редактор — А.-С. Айвазов, виходила з 27 червня) та тижневик «Голос татар» (редактори — А. Боданінський та Х. Чапчакчи, виходила з 22 липня).

Мусвиконком працював у тісній співпраці з кримськотатарськими професійними спілками, що почали з’являтися в цей час. Першою у квітні з’явилась профспілка мусульман Сімферопольського району, яка об’єднала 63 музиканти.

Кримськотатарський рух після повалення самодержавства
Амет Озенбашли

Під егідою Мусвиконкому створювалися організації, які повинні були згуртувати кримськотатарську молодь. Одним з перших 27 травня в Євпаторії був створений Мусульманський союз молоді. Очолили його Хаміль Зенкі та Умер Аджі Асан. Новостворений союз поставив перед собою такі завдання: поширювати серед татар знання, вивчати політичні питання, працювати в галузі розвитку національного мистецтва, викорінювати застарілі обряди. Такі організації почали створюватися й в інших містах. Так, наприклад, у Феодосії був створений мусульманський просвітницький кружок «Медженіє». На чолі його стояло правління з семи осіб під головуванням Умера Ефенді та його заступника Абляза Джемілєва.

З ініціативи Мусвиконкому влітку 1917 р. у Сімферополі відбувся Всекримський з’їзд татар, що навчалися. В ході його роботи було прийняте рішення створити організацію «Союз татар, що навчаються», котра повинна була вести культурно-просвітницьку роботу, організовувати бібліотеки-читальні, проводити благодійні заходи, самодіяльні вистави з метою збирання коштів для бідних студентів. Депутати з’їзду роз’їхалися по всіх містах, щоб організувати місцеві відділення Союзу. Найміцнішим виявилося Бахчисарайське відділення Союзу. Саме це місто було культурним центром Криму, і тому тут була найбільша кількість татарської молоді, яка навчалася. Згодом утворився самостійний центр, який отримав назву Бахчисарайський союз татар, що навчаються «Єднання».

Кримськотатарський рух після повалення самодержавства
Депутація кримських татар до Центральної Ради

4 серпня (22 липня) 1917 р. у газеті «Голос татар» було надруковано документ, який мав назву «Політична програма татарської демократії». Сьогодні цей документ ми називаємо першим варіантом розробленої татарськими лідерами політичної платформи, який став основою для ухваленої на початку серпня (наприкінці липня) першої програми кримськотатарської партії Міллі Фірка.

Цей проект складався з дев’яти пунктів:
«1. В єднанні з усіма політичними групами татарська демократія вважає своїм обов’язком підготувати татарський народ до того моменту, коли зберуться Господарі Землі Російської – Установчі Збори.
2. В Установчих Зборах татарський народ добиватиметься встановлення Федеративної Демократичної Республіки.
3. Татарський народ у єднанні з іншими народностями, які населяють Крим, не вимагає для себе політичної автономії, але не дозволить встановлення в Криму політичної гегемонії якого-небудь народу, який не має ні культурних, ні історичних, ні етнографічних прав на таку.
4. В Установчих Зборах татарська демократія буде вимагати передачі всієї землі трудовому народу.
5. Татарський народ вимагає повернення Вакуфному фонду всіх розкрадених земель і привласнених старим режимом вакуфних капіталів.
6. Татарський народ вимагає для себе національно-культурну автономію як необхідний чинник вільного розвитку національної самосвідомості.
7. Трудовий татарський народ вимагає скасування станових привілеїв, які існують для деяких татар (мурзаків), що були досі страхітливими паразитами на його тілі.
8. Татарська демократія ставить собі завдання – стояти на сторожі загальнодержавних інтересів, а тому вона цілком підтримує творчу роботу Тимчасового уряду, оскільки вона не йде врозріз з ідеологією революційної демократії.
9. Татарський народ вимагає виділення тилових солдатів-татар в особливі військові частини для несення служби на фронті у справі захисту держави від жорстокого ворога» .

Таким чином, ми бачимо, що ця програма передбачала створення татарської національно-культурної автономної федеративної республіки у складі єдиної федеративної демократичної держави. Проголошувався курс на скасування всіх станових привілеїв та зрівняння у правах усіх національностей. Особливо підкреслювалося, що вся земля і так званий вакуфний фонд мають бути передані татарам, які працюють. У вакуфному фонді накопичувався прибуток, отриманий з земель, майна та особистих грошових внесків, переданих татарськими мешканцями півострова. Вакуфний фонд завжди спрямовувався на благодійництво.

Окремим пунктом ішлося про організацію на півострові особливих суто татарських національних військових частин – так званих татарських ескадронів. Невдовзі з дозволу О. Керенського Мусвиконком почав формувати татарські національні військові формування, так звані ескадрони.
Наприкінці документа містився заклик якнайшвидше скликати Всеросійські Установчі збори, які повинні були законодавчо закріпити за татарами вищеназвані вимоги. Також татари запевняли Тимчасовий уряд у тому, що татарський народ буде всебічно підтримувати центральну владу у виконанні всіх його заходів, спрямованих «на закріплення в країні законності». Адже, як зазначалося у документі, «саме Тимчасовий уряд і повинен був стояти на сторожі всіх загальнодержавних інтересів».
Проте не так сталося, як гадалося…

У липні 1917 р. до півострова докотилася звістка про збройні зіткнення на вулицях Петрограда. Це призвело до того, що губернський комісар Тимчасового уряду М. Богданов вирішив посилити тиск на лідерів різноманітних політичних партій та організацій і навіть заарештувати тих, кого вважав небезпечним для збереження спокою в Сімферополі. Особливо небезпечним виглядав Ч. Челебієв, який гіпотетично міг би закликати татарські частини виступити проти Тимчасового уряду. Вранці 5 серпня (23 липня) силами сімферопольської контррозвідки Челебієва заарештували й автомобілем перевезли до Севастополя .

Арешт муфтія викликав серед кримських татар величезне обурення і призвів до організованого виступу проти органів Тимчасового уряду, що розташовувалися на півострові. З усіх місць півострова до Сімферополя на адресу губернського комісара Богданова надсилалися телеграми з протестами від кримськотатарських осередків Мусвиконкому та приватних осіб з обуренням через арешт муфтія та вимогами негайно його звільнити.
Фактично, дії місцевої влади призвели до того самого виступу, якого вона хотіла уникнути. Величезний натовп кримських татар оточив будинок тюрми з вимогами звільнити першого всенародно обраного муфтія Криму. Оскільки Челебієва у в’язниці не було, тюремна адміністрація відмовилася видати «злочинця» натовпу. Представники всіх 124 осередків Мусвиконкому отримали наказ негайно їхати до столиці, де повинен був відбутися екстрений з’їзд кримськотатарських організацій .

Саме у Сімферополі 6-7 серпня (24-25 липня) 1917 р. відбувся І Кримськотатарський делегатський з’їзд, робота якого була спрямована на узгодження співпраці органів міських та волосних відділень Мусвиконкому з демократичними та соціалістичними партіями. Наголошувалось на бажанні налагодити тісну співпрацю з Центральною Радою та Тимчасовим урядом. Адже налякані вибухом татарського незадоволення представники Тимчасового уряду в Таврійській губернії скасували наказ про арешт та звільнили заарештованого Челебієва .

Наміри щодо співробітництва з Центральною Радою були підкріплені офіційною делегацією, котру на початку серпня (наприкінці липня за ст.ст.) Мусвиконком відправив до Києва. Один із керівників руху Д. Сейдамет у споминах досить відверто описав той візит. Він констатував, що «анархія, котра оточувала нас з усіх боків, промовисто доказувала нам безпідставність наших намірів зберегти країну на договірній основі з росіянами, з російською владою. Це поставило нас перед необхідністю більш поглибленого вивчення національного руху українців» .

До Києва поїхали керівники Мусвиконкому Д. Сейдамет та А. Озенбашли. Вони зустрілись із головою Центральної Ради М. Грушевським, секретарем у міжнаціональних справах О. Шульгіним, головою Генерального секретаріату В. Винниченком і С. Петлюрою, брали участь у засіданнях Центральної Ради. Сейдамет був у захваті від постаті М. Грушевського, який «викликав подив та захоплення власною невтомною діяльністю, знанням історії, стратегічним мисленням: він краще за інших міг поставити мету устремлінь і визначити найкоротший шлях до неї». Підсумки поїздки кримських татар до Києва були викладені 11 серпня (29 липня) у газеті «Голос татар» .

Делегація подала представникам Центральної Ради декілька записок. У першій висловлювалося прохання про підтримку їхнього прагнення до встановлення на півострові автономії і побажання щодо приєднання Криму до України. Центральній Раді також була надана записка про створення на півострові мусульманського війська.

В Українській Центральній Раді на той час домінували політичні сили федералістського напряму. Обговоривши пропозиції мусульман щодо автономії, Генеральний секретаріат визнав небажаним порушувати це питання перед центральним урядом до вирішення питання про подальшу долю територіальної автономії для самої України. Підсумком зустрічі стало те, що Центральна Рада визнала основним суб’єктом самовизначення в Криму саме кримськотатарський народ .

Тетяна Бикова, к.і.н., науковий співробітник Інституту історії України НАН України

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Проект реалізовано за підтримки Українського культурного фонду

Тетяна Бикова

Кандидатка історичних наук, науковий співробітник Інституту історії України НАН України

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: