«Військовий Спас» у Свято-Володимирському соборі на території музею-заповідника «Херсонес Таврійський» у Севастополі

Кримська хресна хода російської «головної бойової ікони»

Почати

Храми, каплиці і ікони,

І ставники, і мирри дим,

І перед образом Твоїм

Неутомленниє поклони.

За кражу, за войну, за кров,

Щоб братню кров пролити, просять

І потім в дар Тобі приносять

З пожару вкрадений покров!

(Тарас Шевченко. «Кавказ»)

28 квітня 2019 року глава Російської православної церкви (РПЦ) патріарх Московський і всієї Русі Кирило після Великоднього богослужіння у московському храмі Христа Спасителя освятив ікону «Спас Нерукотворний», створену коштом президента РФ Володимира Путіна для головного храму Збройних сил РФ, який споруджується у парку «Патріот» у підмосковній Кубинці до 75-річчя перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, що відзначалася у 2020 році.

95-метрова культова споруда, котра має стати третьою за висотою серед православних храмів світу, повинна стати духовним, навчально-методичним і просвітницьким центром для військовослужбовців, священиків і цивільних осіб. Російські ЗМІ називають створення згаданого храму «яскравим прикладом продовження традиції спорудження на Русі військових православних храмів, які уособлюють духовні та історичні цінності народу».

«Спас Нерукотворний» – назва канонічного зображення Святого лику Ісуса Христа, який, за переказом, дивним чином з’явився на шматку матерії і був переданий Спасителем слузі царя Авгара V. На сучасній «військовій» версії цієї ікони від РПЦ лик Христа оточують образи Пречистої Божої Матері Казанської, Володимирської (у давнину – Вишгородська), Смоленської та Тихвинської, розташовані на рельєфах, котрі зображують знакові події в історії російської держави, а також образи архангела Михаїла та святих покровителів різних родів російських військ: Миколи Чудотворця, Андрія Первозванного, святої великомучениці Варвари, пророка Іллі, Олександра Невського, Федора Ушакова, а також київських князя Володимира та княгині Ольги. Також зазначається, що згадана ікона була створена вручну за традиціями російського іконопису XIV-XV ст. з використанням старовинних технологій і поміщена у позолочений бронзовий складень масою близько 100 кг; сама ж вона важить 30 кг.

Проект ікони розробив академік Російської академії мистецтв, народний художник РФ Василь Нестеренко. Під час її оформлення було використано «звитяжну» російську зброю: основу становить лафет знаряддя XVII ст., у дошки якого вмонтовані два приклади від гвинтівок, з якими російські вояки штурмували перевал Шипки під час російсько-турецької війни 1870-х рр. При цьому російська преса зазначає, що митці Сретенських майстерень створили не копію, а абсолютно новий образ Спаса Нерукотворного – лик Христа, зображуваний на «корогвах російського війська, з якими воно йшло у бій».

30 квітня 2019 року російський «військовий Спас» розпочав хресну ходу храмами РПЦ та військовими частинами ЗС РФ, щоб вклонитись йому могли православні віряни «з усіх куточків нашої батьківщини». Першим «куточком» цілком очікувано став окупований Крим.

На севастопольському аеродромі Бельбек майбутню головну ікону головного військового храму держави-окупанта, котрий споруджується в тому числі й на кошти, зібрані у кримських єпархіях Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ МП), за благословенням митрополита Сімферопольського і Кримського УПЦ МП Лазаря зустрічали кримські священики Дмитро Кротков і Василь Гумаров, які відповідають за співпрацю Сімферопольської і Кримської єпархії УПЦ МП з окупаційними військовослужбовцями.

Першим у Криму іконі вклонився командувач на той час ЧФ РФ, а згодом Північного флоту, віце-адмірал Олександр Мойсеєв. У дорозі ікону супроводжували голова Синодального відділу РПЦ щодо взаємодії зі ЗС та правоохоронними органами єпископ Клинський Стефан і заступник міністра оборони РФ, очільник головного військово-політичного управління ЗС РФ генерал-полковник Андрій Картаполов.

У супроводі роти почесної варти кортеж прибув до Херсонесу, де біля пам’ятника святому апостолові Андрію Первозванному ікону зустрів благочинний Севастопольського округу УПЦ МП о. Сергій Халюта і духовенство благочиння, а також військовослужбовці з’єднань і частин ЧФ РФ та мешканці окупованого Севастополя. Хресною ходою образ було перенесено до Свято-Володимирського собору на території музею-заповідника «Херсонес Таврійський», де відбувся подячний молебень, очолюваний єпископом Стефаном. За словами Андрія Картаполова, Севастополь був обраний не випадково: «По-перше, саме тут у 988 році охрестився князь Володимир, який потім охрестив усю Русь. Це — колиска нашої православної віри. По-друге, 9 травня ми будемо відзначати 75-ту річницю звільнення Севастополя від німецько-фашистських загарбників, і нам би хотілося, щоб головна ікона була саме тут, на кримській землі».

Ікону вносять до Олександро-Невського собору в Сімферополі. Фото надано автором.

«Військовий Спас» пробув у Севастополі до 2 травня 2019 р. Наступного дня ікону доправили до Олександро-Невського собору, який є кафедральним храмом Сімферопольської і Кримської єпархії УПЦ МП. За словами «глави Криму» Сергія Аксьонова, який взяв участь в урочистостях, наразі РПЦ та МО РФ приділяють велику увагу розвиткові духовності військовослужбовців; ікона ж, котра прибула до Криму, «нагадує про те, що кожен чоловік має свій військовий обов’язок перед нашою Росією». Віце-адмірал Олександр Мойсеєв додав, що «Спас Нерукотворний» «віддавна є покровителем російського війська».

Не лишився осторонь і кримський митрополит УПЦ МП Лазар, який виступив після подячного молебню з такими недвозначними репліками: «Ця святиня створена для головного храму збройних сил нашої вітчизни. Протягом усієї історії нашої вітчизни церква завжди благословляла нелегке військове служіння, молилася за надання перемог, а у скорботні дні ділила з народом біль втрати загиблих на полі бою. Радісно, що сьогодні церква й армія, як і раніше, знов об’єднані у служінні народові, про що й свідчить ця дивна ікона, перед якою вже звершується молитва за мир, єдність і згоду в нашій батьківщині, за її збереження від будь-якого неприятеля. Молитовно бажаю всім військовослужбовцям нашої країни міцності душевних і тілесних сил, мужності й успіхів у шляхетному служінні вітчизні».

У заходах участь узяли понад 1200 людей – у тому числі єпископ Ялтинський Нестор, секретар єпархії о. Олександр Якушечкін, сімферопольські благочинні оо. Богдан Северин та Іван Шимон, священики міських парафій УПЦ МП, військовослужбовці ЧФ РФ, курсанти Росгвардії та МВС РФ, представники «казачєства», Юнармії, «Кримпатріотцентру», учні кадетських класів сімферопольських шкіл.

Далі головна російська військова ікона прибула до феодосійського храму святої великомучениці Катерини (сюди її допомагав доправляти командир з’єднання ВПС і ППО Південного військового округу РФ в окупованому Криму, генерал-майор Микола Верепаха), 7 травня – до керченського храму Івана Предтечі (у церемонії взяв участь заступник командувача ЧФ РФ віце-адмірал Сергій Ліпілін), 8 травня — до джанкойського собору Покрови Пресвятої Богородиці, 11 травня – до євпаторійського Свято-Миколаївського собору. 12 травня «військовий Спас» повернувся до севастопольського гарнізонного храму ЧФ РФ на честь Архістратига Божого Михаїла. 13 травня під час святкування дня ЧФ РФ ікона пройшла на катері від Графської пристані севастопольською затокою вздовж стоянки кораблів ЧФ РФ, після чого вирушила до Ростова-на-Дону, а звідти – у подальше «турне» з’єднаннями та частинами військових округів держави-агресора, в тому числі й за межами РФ.

Вочевидь, ікони вагою в майже півтора центнери для молитов за «перемоги російської зброї» видалося замало. 8 травня у МО РФ повідомили, що на ЧФ РФ було доправлено ковчег із часточками мощів святих покровителів російських військових – апостолів Петра й Андрія Первозванного, святителя Миколая Чудотворця, великомучеників Георгія Побідоносця, Пантелеймона Цілителя та Варвари, преподобного Сергія Радонезького, «праведного воїна» Федора Ушакова. Було анонсовано, що ковчег привезуть до Володимирського собору в Севастополі, після чого він «подорожуватиме» Росією та окупованими нею територіями разом із «військовим Спасом» і з ним-таки у 2020 році буде виставлений у головному храмі ЗС РФ у Підмосков’ї.

Сучасне російське православ’я в умовах «вставання з колін» і «боротьби з фашизмом» у Придністров’ї, Абхазії, Південній Осетії, Криму, ОРДЛО, Сирії зазнало коректури: зараз воно просить ті сили, в які вірить (навряд чи тут йдеться про Бога), щоб війна була. Як і належить – благословенна та священна, за «правое дело». До неї система «військово-патріотичного» виховання готує населення РФ та окупованих нею територій практично з пелюшок. Не в останню чергу задіяна в цьому процесі й церква: структура, яка має закликати до миру і сприяти його встановленню, продовжує благословляти «собирание земель русских». Активно у працю включаються представники РПЦ та її філій на вже «зібраних» територіях – зокрема, у Криму, де місцеві ієрархи та клірики УПЦ МП уже неприховано називають Росію не інакше як «наше отечество» і моляться о «даровании побед властям и воинству ея».

Найчіткіше сублімація «культу святої Перемоги» відобразилася у створенні «бойової ікони», яку возять країною, розпочавши її маршрут із територій, «звільнених від українського фашизму». Причому на цих територіях підтримує та благословляє ці акції церква, яка тут підкреслює свою приналежність до Московського патріархату, а на вільній території України зрікається цієї приналежності і подає себе як «єдину істинну церкву українського народу».

Втім, відкритим залишається питання: що на меті мають подібні «військово-духовні» «флешмоби»? Чи не готуються у МО РФ до «4-ї оборони Севастополя»? Можливо, ця структура всерйоз намагається за допомогою «російського православ’я» як найголовнішої «духовной скрепы государства» «вернуть России её былую мощь и славу» за заповітами «святих отців», котрі стверджують, що «якщо відбудеться уцерковлення армії – Росія стане непереможною»? До речі, хотілося б згадати, що в сюжеті телеканалу ЗС РФ «Звезда» про прибуття «головної військової ікони» до окупованого Криму Москва була безапеляційно названа «центром православного світу» (sic!), а Севастополь – «місцем, де почалася історія всієї РПЦ». Може, саме цю істину держава-агресор спробує довести іншим державам за допомогою «непобедимого русского оружия»?

Віталій СОЛОНЧАК

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: