Комуністичне будівництво
/

Комуністичне будівництво

Почати

З перших місяців перебування при владі в Криму більшовики почали здійснювати політику «експропріації експропріаторів». Почалася націоналізація підприємств та поміщицьких маєтків. Протягом лютого – квітня 1918 р. більшовики націоналізували залізничний транспорт, торговельний флот, більшу частину підприємств півострова, надра землі та моря, соляні промисли, ліси, банки, аптеки, зв’язок, зовнішню торгівлю, електростанції, трамвайні лінії Бельгійського акціонерного товариства, тютюнові фабрики, млини, установи кустарно-ремісничого виробництва, майно церковних та релігійних громад, готелі, мебльовані кімнати, театри, кінематографи, музичні підприємства, частково типографії.

Втілювався в життя ще один засіб для «підриву економічної сили буржуазії». Севастопольська рада визначила контрибуцію в 10 млн руб. (внести готівкою протягом 48 годин), Ялтинський ревком – в 20 млн руб., Феодосійська рада – в 5 млн руб., Сімферопольська рада – в 10 млн руб. Тих, хто відмовлявся виплачувати накладену більшовиками контрибуцію, у кращому разі чекав арешт. Голова Таврійського ЦВК Ж. Міллер через деякий час з гордістю розповідав: «На буржуазію була накладена контрибуція. У разі її невиконання ми брали заручників. Від великої буржуазії взяли 200 осіб. Зрозуміло, був спротив, адже жодна людина не бажає віддавати власний скарб задурно. Ми осіб 10-12 змушені були розстріляти, і тоді контрибуція була внесена».

В тих випадках, коли необхідну суму неможливо було отримати, уряд своїми декретами самочинно знімав потрібні йому гроші з власних банківських рахунків мешканців Криму. М. Прохоров згадував: «Першим заходом радянської влади в Криму були заходи, спрямовані на пошуки грошей. 20 січня була проведена реквізиція всіх банків. 14 лютого був виданий наказ про те, що вся готівка обов’язково має бути здана до банків, казначейств чи ощадних кас. Застосовувалися засоби для того, щоб усі кредитні білети, котрі зберігалися у сейфах, були внесені на поточні рахунки в банках, щоб усі домовласники, які отримували орендну платню за квартири та інші помешкання, також вносили її до банків на власні рахунки. Якщо місячна дохідність будинку перевищувала 300 руб., вони повинні були 50% тієї суми вносити на рахунок сімферопольського військово-революційного комітету. Нарешті, з тією ж метою, буржуазія була обкладена грошовою контрибуцією в декілька млн руб.».

Комуністичне будівництвоЗвинувачення у справах про контрреволюцію, саботаж (так звалися страйки), мародерство та спекуляцію повинні були готуватися протягом двох діб. Слідство максимально спрощувалося. Ще в лютому 1918 р. було створено комісаріат тюрем. На березневому губернському з’їзді рад зазначалося, що він «спромігся поставити справу таким чином, що тюрма являє собою не місце покарання, а місце визнання своєї провини». Наркомат юстиції ліквідував інститут мирових суддів, на зміну яким прийшли народні судді, які, як правило, призначалися цим наркоматом. Ради отримали право висувати комісарів у судових справах при місцевих судах. До їхньої компетенції входило: нагляд за судовими установами та місцями ув’язнення, право арешту, санкції на арешт, нагляд за слідчими комісіями при революційних трибуналах.

Судові міри покарання (навіть за незначні провини) все більше замінювалися надзвичайними. Так, наприклад, покарання за продаж спиртних напоїв (згідно з розпорядженням наркома фінансів О. Коляденка, воно дорівнювало злочинній діяльності, а учасники розглядалися як пособники класових ворогів) підпадало під ті, якими займався виключно революційний трибунал. В. Оболенський згадував: «Червоні міліціонери опечатали винний підвал, попередньо забравши з нього бочку для власного використання, і наш численний клан, таким чином, був залишений без єдиного джерела доходів. Адже всі наші заощадження від колишніх заробітків невдовзі закінчилися. Щоб існувати, ми через діру, котру зробили в стелі підвалу, викрадали власне вино й таємно його продавали».

Заборона на продаж вина його власниками, окрім всього іншого, дозволяла новій владі напиватися до повної втрати свідомості. Представник ВЦВКу Г. Коломін, який перебував у Криму з інспекційною перевіркою, у звіті написав, що під час свого інспектування побачив у дворі Севастопольської ради масу порожніх винних пляшок та почув свідчення радянських кухарів про те, що її члени напивалися до нестями.

Комуністичне будівництвоОскільки пияцтво було поширене майже серед усіх працівників нової влади, уряд прийняв рішення про боротьбу з «цією напастю». Але засоби боротьби були обрані також суто більшовицькі. Замість того, щоб боротися з причиною, більшовики розпочали боротьбу з наслідками. На сторінках більшовицького органу «Известия» було надруковано такий наказ: «Негайно знищити у місті всі запаси вина та спирту, запобігши цим неминучий п’яний розгул, який може загрожувати жахливими наслідками».

Оскільки більшовицькі працівники були мало обізнані в тому, що роблять, виливалося найцінніше колекційне вино, котре складало славу світового виноробства. У кримському архіві збереглася скарга Спілки працівників виноробного товариства, в якій вона благала новий уряд зупинитися: «Сьогодні комісар зі знищення вина розпочав виливання в Салгир вина з особливих бочок. Ці особливі бочки – це такі вина, котрі народжуються лише один раз в десятиріччя, і спеціальні знання та праця робітників, котрі були покладені на вироблення, догляд та витримку цих вин, є наслідками майже піввікової наполегливої діяльності. Ми благаємо Вас зберегти, не виливати цей здоровий продукт у Салгир, адже не кожен врожай може бути придатним для вироблення таких вин, котрі відрізняються від інших своїми лікувальними засобами. В ім’я оцінки праці робітників ми просимо Вас цей здоровий продукт, який може підтримати здоров’я хворих, зберегти для потреб лікарень та лазаретів». Ця мольба залишилася без уваги. На лист була накладена дуже промовиста резолюція: «До справи», чим усе й обмежилося.

Комуністичне будівництвоБільшовицька прискорена націоналізація промисловості, контрибуції, ліквідація ринкових відносин, робітничий контроль над промисловістю та розподілом та інші засоби не витягли господарство Криму з глибокої економічної кризи, а, навпаки, загострили її до краю. Нова влада не змогла вирішити ані фінансову, ані продовольчу проблеми, зупинити безробіття, що швидко зростало, збільшення цін на товари першої необхідності, а також злочинність. Як свідчив безпосередній учасник тих подій: «Життя в місті (йдеться про Феодосію, проте такий саме стан був майже в усіх містах півострова. – авт.) зовсім завмерло: майже всі міські установи припинили функціонування, магазини зачинилися, ринок не працював, вулиці були порожні, міліція зникла, лад у місті дуже слабко підтримувався лише самими робітниками; в місті постійно стріляли і грабували».

Комуністичний експеримент в економіці і суспільному житті, котрий виконувався насильницькими військово-адміністративними засобами, викликав невдоволення кримчан новою владою, і в підсумку провалився, що ще більш ускладнило і без цього тяжкий стан на півострові.

Тетяна Бикова, к.і.н., науковий співробітник Інституту історії України НАН України

Проект реалізовано за підтримки Українського культурного фонду

Тетяна Бикова

Кандидатка історичних наук, науковий співробітник Інституту історії України НАН України

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: