Фото ГО "Кримська громада, м. Чернігів, 28.08.2021

Комеморативні практики та виникнення нових публічних традицій в українській громаді Криму під час російсько-української війни у 2014-2021 рр.

Почати

Комеморативні практики[1] є одним із основних механізмів формування, збереження й розвитку національної та етнонаціональної ідентичності. Для існування колективної тожсамості такого типу вкрай важливим є створення та підтримання спільних уявлень про минуле через вироблення ритуалів вшанування, увічнення подій і осіб, конструювання «місць пам’яті». У цій статті робиться спроба розглянути, як працюють механізми комеморації в українській громаді Криму, що є другою за чисельністю в регіоні, в екстремальних умовах захоплення півдня України Російською Федерацією та дискримінаційної політики окупаційного режиму. Особливу увагу буде звернено на запровадження деяких нових публічних традицій активістами громади, які вимушені були залишити Крим або були депортовані окупантами з його території, на материковій частині держави.

Тимчасова окупація Росією АР Крим і м. Севастополя підриває основи міжнародного правопорядку, адже стала першою у постгітлерівській Європі спробою анексувати частину території суверенної держави. Дії держави-агресора створили цілий комплекс проблем. Одним із головних негативних наслідків агресії Росії проти України стало перетворення Криму на «півострів страху»: в окупованому українському регіоні РФ систематично здійснює масштабні та системні порушення прав людини і громадянина та колективних прав етнічних спільнот Криму. Найбільш дискримінованими серед останніх є кримськотатарський народ і громада українців Криму, причому проблеми останніх нерідко залишаються поза увагою органів влади, громадянського суспільства та міжнародного співтовариства.

Держава-окупант у 2014-2021 рр. переслідувала, витискала з тимчасово окупованої території або протиправно позбавляла свободи активістів і лідерів української громади Криму (були й трагічні випадки їх зникнення та вбивств), практично цілком ліквідувала систему української/україномовної освіти, більшість українських закладів культури і ЗМІ в Криму, заборонила діяльність українських політичних і більшості громадських структур, переслідувала ті конфесії, серед парафіян яких переважають українці, прагнула максимально розірвати зв’язки з освітньо-інформаційним та культурним простором України. До того ж на українську громаду Криму здійснюється великий інформаційно-психологічний та етнодемографічний пресинг (масове переселення громадян Росії на окупований південь України). Український народ або його представники в Криму, українська мова, інші прояви української ідентичності часто є об’єктами «мови ворожнечі» у кримських, російських ЗМІ, які розповсюджуються на окупованих територіях України, або з боку представників російського політикуму та органів влади. З верхівки російської владної вертикалі лунають шовіністичні заяви, що українці та росіяни є «одним народом». Це твердження фактично містить заперечення української суб’єктності в державному, суспільно-політичному та культурному житті, а у певних контекстах трактується й як відкидання української ідентичності загалом. За сім років окупації, всупереч вимогам міжнародного права і законодавства України, з Росії до Криму переїхало, за експертними оцінками, 500-800 тис. російських колоністів.

Росія не виконує рішення Міжнародного суду ООН від 2017 р. про відновлення україномовної освіти в Криму. Водночас вона намагається маніпулювати «українським питанням»: з метою використання в інформаційній війні проти України і маскування своєї дискримінаційної політики утворює фейкові організації «кримських українців» або проводить у Криму так звані «з’їзди української діаспори», учасники яких озвучують російські пропагандистські тези антиукраїнського змісту.

Крим є найспецифічнішим у етнодемографічному сенсі регіоном України, оскільки на його території проживають корінні етноси – кримські татари, караїми, кримчаки, а також українці та інші етнічні спільноти, найчисленнішою ж групою кримчан є етнічні росіяни. Лише у двох адміністративно-територіальних одиницях держави – АР Крим і м. Севастополі – етнічні українці не становлять більшості. До окупації, за результатами Всеукраїнського перепису 2001 р., загалом українці (24,4%, 492,4 тис. осіб), росіяни (58,5%, 1180,4 тис. осіб) та кримські татари (12%, 243,4 тис. осіб) складали 95% населення АР Крим[2]. Значною мірою саме від їхньої взаємодії залежить стабільність і розвиток цієї адміністративно-територіальної одиниці. Дещо відрізняється етнополітична ситуація у Севастополі. За підсумками Всеукраїнського перепису 2001 р., серед севастопольців етнічні українці були другою громадою (22,4%, 84,4 тис. осіб), росіяни складали 71,6%, або 270 тис. осіб, а кримські татари – 0,7%, або 2,5 тис. осіб[3]. В окупованому Криму можна спостерігати й маніпуляції з боку Росії з етнодемографічною інформацією. Так, наприклад, у березні 2015 р. окупаційна влада оголосила, що, за попередніми результатами перепису, який вона незаконно провела в окупованих регіонах півдня України, у 2014 р. в Криму проживало 344,5 тис. українців, що на 40% менше показника 2001 р., зафіксованого під час Всеукраїнського перепису[4]. Тобто частка етнічних українців у кримському населенні нібито зменшилася за 13 років з 24,4% до 15,7%. Ймовірно, і за результатами незаконного перепису 2021 р. у Криму будуть оголошені подібні цифри.

Загалом дискримінаційна політика держави-окупанта створила умови для поступової асиміляції етнічних українців Криму шляхом їх русифікації. Частина кримської громади українців є вразливою щодо політики дискримінації. Довіряти результатам опитувань, які проводяться на окупованих територіях в умовах несвободи, немає підстав, адже вони міститимуть суттєві похибки через неправдиві або неточні відповіді значної частини респондентів, а також, імовірно, і свідомі маніпуляції.

Прогноз стосовно стану української громади Криму в умовах окупації стабільно негативний, адже послідовна політика держави-окупанта впливає на носіїв української ідентичності деструктивно. Це, звісно, стосується й комеморативних практик і традиційних публічних заходів, які проводили представники громади й які були спрямовані на підтримання та розвиток української ідентичності.

У 2014 р. окупаційна влада знищила кілька «місць пам’яті», пов’язаних з історією та культурою України. Так, у Севастополі було демонтовано пам’ятник гетьману П. Сагайдачному, пам’ятний знак «10-річчю ВМС України», демонтовано і пошкоджено погруддя Л. Українки в одній зі шкіл, імовірно, також знято і бюст Т. Шевченка. У Сімферополі під час російської окупації робилися спроби перейменувати Кримську республіканську бібліотеку імені Івана Франка і кінотеатр імені Тараса Шевченка, лунали заклики демонтувати і погруддя Кобзаря у парку його імені. Натепер цього не сталося, втім, окупація Росією Криму унеможливила відкриття пам’ятника Т. Шевченку в Джанкої, яке було анонсовано восени 2013 р., та в селищі Новоозерному Євпаторійського регіону, де навіть демонтували закладний камінь пам’ятника. В Ялті та Феодосії школи позбавили імен українських культурних діячів С. Руданського та О. Теліги. Приватний скансен – Музей української народної архітектури та побуту «Рідне село» у Бахчисарайському районі, основу якого складають українські архітектурні споруди, після 2014 р. перейменували у «Славянскую деревню».

Припинили в умовах окупації функціонувати в Криму традиційні Всекримський конкурс учнівської і студентської молоді «Змагаймось за нове життя!», присвячений Л. Українці, та Всеукраїнський літературний конкурс «Ми – діти твої, Україно!» імені Данила Кононенка. У першому з них у 2004-2014 рр. взяли участь тисячі дітей, абсолютна більшість яких була з Криму. Обидва конкурси «з кримським корінням» після 2014 р. вимушено проводяться на материковій частині України, мають загальноукраїнський статус. Беруть у них участь і кримські діти, проте їхня частка кардинально зменшилася.

Хода звіздарів у Сімферополі (січень 2013 р.) Фото з архіву ІА “Голос Криму”.

У 1991-2014 рр. кримські українці виробили певні традиції проведення публічних заходів як суспільно-політичного, так і культурницького характеру. Так, наприклад, за кілька років перед агресією Росії активісти української громади започаткували в Криму марші вишиванок, зокрема в Євпаторії, та Різдвяну ходу звіздарів у Сімферополі. Обидва заходи підтримували та пропагували українські традиції, збирали значну кількість учасників. З поч. 1990-х – у 2000 рр. активісти громади кримських українців щороку відзначали у Севастополі, Сімферополі та інших містах АР Крим такі загальнонаціональні суспільно-політичні свята та пам’ятні дні, як День Незалежності України (24 серпня), День Соборності (22 січня), День народження Тараса Шевченка (9 березня), День козацтва та УПА (14 жовтня), День пам’яті жертв Голодомору, який певний час мав назву День пам’яті жертв політичних репресій і Голодомору (кін. листопада).

Окупаційний режим унеможливив або вкрай ускладнив їх проведення у публічних місцях в Криму. Так, наприклад, 24 серпня 2014 р., у День Незалежності України, посилені патрулі російських силовиків не пускали людей до парку Шевченка у Сімферополі, оскільки нібито отримали дзвінок про його мінування. Це, очевидно, було пов’язано з тим, що у першій половині березня 2014 р. у цьому місці відбувалися мирні масові акції спротиву кримчан окупації. Неподалік від пам’ятника Кобзарю 24 серпня 2014 р. окупаційна влада встановила водомет. Тоді ж російська поліція затримала там кількох українських активістів і знімальну групу телеканалу «Інтер». У 2015 р. окупаційна влада заборонила представникам громадськості проводити традиційний публічний захід із вшанування пам’яті Кобзаря у день його народження у парку Шевченка в Сімферополі. Натомість проукраїнським активістам було запропоновано провести урочистості на честь річниці народження Т. Шевченка у Гагарінському парку біля пам’ятника трьом граціям. 9 березня 2015 р. у Сімферополі російські силовики затримали організатора цього заходу Л. Кузьміна та його учасників В. Шукурджиєва та О. Кравченка «за демонстрацію української символіки, яка не була зазначена в заявці на проведення заходу»[5]. 12 березня 2015 р. так званий «Залізничний районний суд Сімферополя» засудив затриманих активістів до 40 годин громадських робіт за використання синьо-жовтих прапорів і стрічок, а пізніше визнав винним ще одного учасника акції – К. Абдуллаєва в порушенні регламенту проведення публічного заходу, оскільки він розгорнув прапор України з написом: «Крим – це Україна»[6]. Невдовзі Л. Кузьмін втратив роботу вчителя і був побитий невідомими. Того ж року О. Кравченко і В. Шукурджиєв через тиск окупантів були вимушені виїхати з Криму. Ці та подібні факти свідчать про системні порушення прав громадян на свободу зібрань. Останніми роками публічні масові заходи біля пам’ятника Т. Шевченку в Сімферополі дозволяли проводити лише цілком підконтрольним окупаційній владі організаціям, утім, окремі громадські активісти та інші представники української громади продовжують покладати квіти у пам’ятні або святкові дні індивідуально або невеликими групами.

Загалом політика Росії щодо етнічних українців на тимчасово окупованій території Криму є дискримінаційною. Спроби самоорганізації українців і проукраїнських сил у тимчасово окупованому Криму стикаються з величезними проблемами та труднощами, а часом призводять до трагічних наслідків. Так, наприклад, навесні 2014 р. у Сімферополі були викрадені лідер та активіст Українського народного дому[7], що, схоже, паралізувало організацію. У 2015 р. у Сімферополі виник Український культурний центр, який ставив суто культурницькі завдання, але за кілька років більшість його членів через адміністративні та судові переслідування змушені були виїхати на вільну територію України.

Активісти української громади Криму, які вимушено виїхали або були вислані окупантами на материк, продовжували відзначати загальнонаціональні свята із кримською специфікою. Наприклад, у Києві останніми роками 9 березня проходять з ініціативи Кримської правозахисної групи та за підтримки інших громадських організацій та активістів акції солідарності з українським Кримом. «День народження Тараса Шевченка у 2014 році для мешканців Криму став одним із головних днів боротьби проти російської окупації. 9 березня 2014 року багато кримчан у різних містах півострова вийшли до пам’ятників Шевченку на знак спротиву окупації. Цього дня були викрадені організатори руху «Євромайдан-Крим» Андрій Щекун та Анатолій Ковальський, а через рік, 9 березня 2015 року, затримані активісти Вельдар Шукурджиєв, Олександр Кравченко та інші, які вийшли з українськими прапорами», – нагадали у 2021 р. організатори акції[8]. Вони зазначили, що вже протягом семи років окупації в умовах системних і масових порушень прав людини, політично мотивованих переслідувань, політики Росії на знищення української ідентичності кримчан, які підтримують незалежну Україну, мешканці  півострова зберігають українську мову та культуру й чинять мирний спротив окупації. Захід має загальнокримський формат, спрямований не лише на підтримку української громадянської та культурної ідентичності, а й політики деокупації та реінтеграції півдня України загалом. Під час нього виступають представники різних громадських організацій та етнічних спільнот Криму, зокрема – Меджлісу кримськотатарського народу і Крайової ради українців Криму, органів влади і самоврядування.

Під час російсько-української війни в офіційному календарі України з’явилася пам’ятна дата, пов’язана з початком агресії Росії в Криму. Спецоперація із захоплення Кримського півострова, яка стартувала 20 лютого 2014 р.[9], здійснювалася Кремлем на початковому етапі приховано. У Севастополі в її ході Росії вдалося 23 лютого 2014 р. фактично повалити легітимну українську владу в місті та почати її передачу громадянину РФ, бізнесмену В. Чалому, якого того дня на мітингу за участі перевдягнених моряків ЧФ та членів їхніх родин оголосили «народним мером».

Подібний сценарій, схоже, був заготований і для Криму. 25 лютого 2014 р. під Верховною Радою АР Крим відбувся мітинг проросійських сил, де лунали сепаратистські заяви. До мітингувальників вийшов голова кримського парламенту В. Константинов, який уже перебував де-факто під контролем Кремля, й оголосив про скликання позачергової сесії.  Для того, щоб зірвати кремлівський сценарій дезінтеграції держави, Меджліс кримськотатарського народу ініціював 26 лютого 2014 р. проведення мітингу на підтримку єдності України. До участі в ньому долучилися рух «Євромайдан-Крим», вболівальники футбольного клубу «Таврія» та інші проукраїнські сили. В пику йому російські колаборанти зібрали суттєво менш численний мітинг, хоча звозили його учасників навіть із Севастополя. Між учасниками проукраїнського та проросійського заходів відбулися сутички, в яких постраждало кілька десятків осіб та двоє загинуло[10]. В результаті 26 лютого 2014 р. Верховна Рада АР Крим так і не ухвалила жодного рішення. Спроба Росії приховано реалізувати сценарій відторгнення Криму від України нібито через дії кримського громадянського суспільства, по суті, провалилася, і тоді в ніч на 27 лютого 2014 р. російські сили спеціального призначення захопили будівлі органів влади автономії – Верховної Ради і Ради міністрів.Російська пропаганда намагалася подати спецоперацію Кремля із захоплення Криму в лютому-березні 2014 р. як акт волевиявлення кримчан, приховати реальні механізми окупації за пропагандистськими ідеологічними конструкціями. Її вплив відчувався навіть серед частини українських громадян. З метою формування реалістичних уявлень про перебіг процесів у Криму Верховна Рада України в 2016 р. внесла до переліку пам’ятних дат та ювілеїв абзац: «2 роки з дня проведення мітингу кримських татар у місті Сімферополі на підтримку територіальної цілісності України (26.02.2014)»[11]. У такому формулюванні відображено, що ініціатором і головним організатором проукраїнського мітингу був Меджліс кримськотатарського народу й що більшість учасників були кримськими татарами. Звідси пішла одна з неформальних назв цієї дати – «День кримськотатарського спротиву російській окупації Криму», яку іноді й досі використовують окремі ЗМІ в Україні. Проте заслужено більше розповсюдження отримала назва «День кримського спротиву російській окупації Криму», яка повніше відображає реалії 26 лютого 2014 року (вона апелює як до вагомого кримськотатарського внеску у спротив, так і до участі в ньому євромайданівців, ультрас та інших кримчан) й є більш інклюзивною, а тому й більш мобілізуючою для суспільства. У 2017-2019 рр. до цієї дати, яка не мала офіційного статусу, як представники громадянського суспільства, так і органи влади організовували публічні заходи з питань деокупації Криму різного рівня, зокрема й міжнародного. В їх проведенні активну участь брали й представники української громади Криму. Логічним завершенням цих зусиль стало закріплення Указом Президента України № 58/2020 від 26 лютого 2020 р. офіційного статусу 26 лютого як Дня спротиву окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. У підписаному В. Зеленським документі міститься таке обґрунтування запровадження пам’ятної дати: «З метою вшанування мужності і героїзму громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території – в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, у відстоюванні територіальної цілісності України, з нагоди відзначення річниці від проведення 26 лютого 2014 року в місті Сімферополі мітингу на підтримку територіальної цілісності України за участі кримських татар, українців та представників інших національностей»[12].

Представники громади кримських українців є солідарними з іншими кримчанами, які борються за відновлення територіальної цілісності України та дії права в Криму, беруть участь у спільних акціях, проводять заходи, присвячені етнічно неукраїнським спільнотам або особам, які зазнають переслідувань окупантів на півдні України. Водночас представники української громади неодноразово заявляли про дефіцит розуміння та уваги до їхніх специфічних проблем як з боку органів влади та громадянського суспільства України, так і міжнародного співтовариства. Так, наприклад, митрополит Сімферопольський і Кримський ПЦУ Климент вкрай емоційно оцінив ситуацію цього року: «Про кримських татар говорять багато, а про українців Криму не говорить ніхто. …І мене це не просто дивує, це мене ображає. Таке відчуття, що нас просто викреслили з мапи Криму»[13].

Така драматична ситуація вимагала і вимагає дій з привернення уваги суспільства, держави й міжнародного співтовариства до проблем етнічних українців в окупованому Криму. Одним із механізмів для цього стало щорічне відзначення спеціального дня, коли обговорюються проблеми спільноти, згадуються її здобутки та напрацьовуються плани на майбутнє. В історії української громади Криму особливу роль відіграли події Української революції 1917-1921 рр., оскільки саме у той час виникла перша структура самоорганізації кримських українців регіонального масштабу. Сторічні ювілеї знакових революційних подій актуалізували цю проблематику. Оскільки в умовах окупованого Кримського півострова повноцінно відзначати їх було неможливо, а потреба нагадати про минуле української громади зросла через тиск окупантів, то українці-вимушені переселенці з Криму відзначали їх на вільній частині держави.

Вперше публічно пропозиція відзначати День захисту прав української громади пролунала від імені громадських організацій «Таврійська гуманітарна платформа» і «Союз вимушених переселенців» 20 січня 2017 р.[14] в Києві на презентації книги «Наш Крим: неросійські історії українського півострова». Запропонована тоді дата – 28 серпня ­– спирається на важливі для кримських українців історичні прецеденти, адже 27-29 серпня 1917 р. у Сімферополі відбувся попередній з’їзд українців Таврійської губернії (Північної Таврії та Кримського півострова), а 28-29 серпня 1918 р. – перший з’їзд українських організацій Криму, на якому було створено Крайову українську раду в Криму[15]. Цікаво, що і другий з’їзд українських організацій Криму відбувся у серпні 1919 р.[16] Ініціатори Дня захисту прав української громади Криму на презентації книги у січні 2017 р. підкреслювали, що за умов загрози ідентичності та самому існуванню цієї спільноти в результаті політики окупаційного режиму пам’ятна дата має бути не святом, а часом напруженої роботи над проблемами кримських українців.

29 серпня 2017 р. у рамках відзначення Дня захисту прав української громади Криму у знаковому для українців місці – Національному заповіднику «Софія Київська» – відбувся публічний діалог з історії «Українська революція на Півдні: перший досвід самоорганізації українців Криму у 1917 році». Захід було приурочено до століття проведення у Сімферополі першого з’їзду українців Криму та Північної Таврії, який став першим досвідом самоорганізації українців Криму та материкової частини губернії у регіональному масштабі. Проведення з’їзду було однією з віх завершення початкового етапу самоорганізації українців у загальнонаціональному масштабі, адже Таврійська губернія стала останньою серед 9-ти українських губерній, де відбувся подібний форум. Організували публічний діалог громадська організація «Таврійська гуманітарна платформа», Національний заповідник «Софія Київська», Союз вимушених переселенців, громадський діяч, ексзаступник Постійного Представника Президента України в АР Крим Б. Дубас. Під час заходу кримські науковці розповіли про український національний рух у 1917-1918 рр. в Криму і Севастополі, координатор медіанапряму Кримської правозахисної групи Ірина Сєдова доповіла про дискримінацію українців у тимчасово окупованому Криму. В заході взяли участь науковці, журналісти та представники громадськості. Серед останніх були й кримські переселенці – керівник Кримської філії Наукового товариства ім. Т. Шевченка, академік УЕАН П. Вольвач, голова організації «Українська громада Криму» В. Хмеловський, один з лідерів Севастопольської організації УРП І. Кирющенко, багаторічний ведучий і режисер україномовних програм на ДТРК «Крим» О. Польченко.

Після виступів відбувся активний діалог експертів і присутніх щодо подій сторічної давнини та поточного стану українців Криму. Деякі доповідачі зазначали, що в Криму й перед його окупацією не вистачало інформації про розвиток українського національного руху на півострові у 1917-1920 рр. За підсумками обговорення учасники заходу закликали органи влади України розпочати систематичне вивчення історії українців Криму та включити в 2018 р. у загальнодержавний Перелік ювілейних і пам’ятних дат 100-річний ювілей першого з’їзду українців Криму та 130-річчя з дня народження голови Крайової української ради в Криму у 1919-1920 рр. П. Горянського (1878-1935), вирішити деякі інші проблеми кримської громади українців у гуманітарній сфері. Український інститут національної пам’яті підтримав частину цих пропозицій, проте Верховна Рада України так і не включила їх до переліку дат, які офіційно відзначаються. Учасники діалогу 29 серпня 2017 р. також вирішили підготувати звернення до органів влади України, інших держав і міжнародних організацій щодо запровадження санкцій до осіб, причетних до незаконного позбавлення волі та катувань фермера з Роздольненського району АР Крим В. Балуха за його проукраїнську позицію.

Голова Кримської філії Наукового товариства імені Т. Шевченка, академік УЕАН П. Вольвач демонструє на заході в Будинку вчених (Київ, серпень 2018 р.) номер газети «Правда України» з матеріалами до Конгресу українців Криму 1992 р. Фото надано автором.

Наприкінці серпня 2018 р. у День захисту прав української громади в Музеї Української революції 1917-1921 рр. (у Будинку Центральної Ради) в Києві зусиллями ГО «Таврійська гуманітарна платформа» за підтримки директора ДП «Держзовнішінформ» Б. Дубаса було проведено публічний діалог «100 років першому з’їзду українських організацій Криму. Досвід самоорганізації кримських українців у ХХ-ХХІ ст.». Відбулося активне обговорення стану громади українців Криму в 2014-2018 роках, у якому, зокрема, взяли участь координатор руху «Євромайдан-Крим» у 2013­-2014 рр., директор Національного газетно-журнального видавництва А. Щекун, адміністратор сторінки у фейсбуці «Кримські українці» С. Вікарчук, голова громадського комітету «Крим з Україною – Соборність», учасник бойових дій на Донбасі М. Поровський. Учасникам діалогу було показано фільм про кримчанку-захисницю незалежної УНР, першу жінку, нагороджену українською державною нагородою у ХХ ст., Х. Пекарчук.

Того року активістами кримської громади українців було виявлено на Державному історико-меморіальному Лук’янівському заповіднику могилу голови Крайової української ради в Криму в 1919-1920 рр., консула УНР в Ялті П. Горянського. Тому після діалогу активісти громади з усіма охочими виїхали до цього місця, щоб вшанувати пам’ять лідера кримських українців початку ХХ ст.

У 2019 р. в Києві у День захисту прав української громади Криму також з ініціативи Таврійської гуманітарної платформи відбулася публічна церемонія вшанування пам’яті П. Горянського у Лук’янівському заповіднику за участі кримської та київської громадськості, духовенства і журналістів. Адміністрація заповідника підтримує заходи кримчан із відновлення пам’яті про одного з лідерів української громади Криму початку ХХ ст.

Вшанування пам’яті голови Крайової української ради у Криму в 1919-1920 рр. Павла Горянського в Києві у День захисту прав української громади в Криму, 28.08.2021. Фото ІА “Голос Криму”

28 серпня 2020 р. було продовжено традицію відзначення пам’ятного для кримської громади українців дня. Того разу заходи, організовані громадськими організаціями «Таврійська гуманітарна платформа» і «Союз вимушених переселенців» за підтримки Гетьманського фонду Петра Дорошенка, розпочалися з пресконференції «Громада українців Криму: шість років боротьби за збереження ідентичності в умовах дискримінаційної політики окупантів» в Українському домі в Києві представників спільноти кримських українців, серед яких були митрополит Сімферопольський і Кримський ПЦУ Климент, ексзаручник Кремля В. Балух і ексзаручник Кремля, заслужений журналіст України М. Семена[17]. Пізніше на Державному історико-меморіальному Лук’янівському заповіднику відбулася церемонія вшанування пам’яті П. Горянського та полеглих кримчан-захисників України. Панахиду відслужив митрополит Климент. У заході взяв участь Постійний Представник Президента України в АР Крим А. Кориневич.

Того ж дня після завершення офіційної частини учасники заходу обговорили можливість відновлення діяльності Крайової української ради в Криму, яка діяла у 1918-1920 рр. У вересні 2020 р. представники близько 20 організацій вимушених переселенців з окупованого півдня України зібралися у приміщенні НДІ українознавства в Києві і вирішили відновити діяльність структури, яка прагне представляти та захищати інтереси кримських українців – Крайової ради українців Криму (далі КРУК – А.І.).

28 серпня 2021 р. у Києві на акції «Українці Криму: коло солідарності». Фото ІА “Голос Криму”.

У 2021 р. вже КРУК опікувалася організацією Дня захисту прав української громади Криму. Цього разу, крім традиційної церемонії вшанування пам’яті П. Горянського в Києві, було започатковано акцію «Українці Криму: коло солідарності». Ініціатори рекомендували цього дня біля пам’ятників Кобзарю, які є у багатьох населених пунктах і стали символами боротьби українців Криму та країни загалом за свободу, проводити публічні заходи на підтримку дискримінованої окупантами громади кримських українців. 28 серпня 2021 р. у Чернігові (організатор – ГО «Кримська родина») й у Києві в рамках акції пройшли мітинги, де взяли участь як громадські активісти, так і окремі представники органів влади. Під час публічних заходів обговорювалися проблеми громади та деокупації Криму загалом, згадувалися кримські українці-політзаручники Кремля, вшановувалася пам’ять кримчан-борців за волю України. У Києві також уже традиційно було ухвалено звернення до органів влади та міжнародної громадськості, яке містило конкретні пропозиції щодо захисту прав і свобод громади українців Криму. У Харкові, Львові, а також на тимчасово окупованих територіях АР Крим і м. Севастополя цього дня відбувалися покладання квітів громадянами до пам’ятників Т. Шевченку.

День захисту прав української громади Криму має неформальний характер і проводиться вже 5 років силами громадянського суспільства. 31 серпня 2021 р. КРУК звернувся до Постійного Представника Президента України в АР Крим А. Кориневича з пропозицією офіційно його відзначати в Україні 28 серпня «з метою інформаційної та моральної підтримки дискримінованої державою-агресором громади українців тимчасово окупованого Криму, вшанування мужності її представників, які захищали та захищають незалежність і територіальну цілісність України». Представництво Президента України в АР Крим на початку вересня 2021 р. запропонувало Міністерству з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, обласним державним адміністраціям, органам самоврядування обласних центрів розглянути можливість підтримки цієї ініціативи. Частина адресатів продемонструвала готовність долучитися до неї вже на цьому етапі. Так, наприклад, черкаський міський голова А. Бондаренко у жовтні повідомив Постійному Представнику Президента України в АР Крим, що у місті проведення заходу «з відзначення Першого з’їзду українських організацій Криму» буде включено до Єдиного календарного плану культурно-мистецьких заходів управління культури департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради на 2022 рік[18]. Частина адресатів заявила, що в принципі підтримує ідею проведення Дня захисту прав української громади Криму, але вважає доцільним проводити пов’язані з цим заходи «лише після визначення відповідної пам’ятної дати у відповідному Указі Президента України чи Постанові Верховної Ради України»[19]. Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України повідомило 29 вересня 2021 р., що «не має заперечень» щодо ініціативи запровадити День захисту прав української громади Криму.

Спільне фото після зустрічі представників КРУК з керівництвом Представництва Президента в АР Крим. Фото Представництво Президента в АР Крим.

Висновки. Дискримінаційна та асиміляторська політика держави-окупанта Росії щодо громади українців Криму змушує активістів і лідерів громади шукати шляхи захисту прав та інтересів кримських українців. Одним із напрямів такої діяльності стало підтримання та розвиток комеморативних практик, які сприяють збереженню української ідентичності на тимчасово окупованих територіях АР Крим і м. Севастополя. Держава-окупант унеможливила або кардинально звузила можливість публічно відзначати в Криму українські загальнонаціональні суспільно-політичні свята та пам’ятні дні. Росія досягає цього незаконним застосуванням на тимчасово окупованих територіях півдня України свого обмежувального щодо свободи зібрань та свободи слова законодавства, адміністративного, карного та позасудового переслідування організаторів і учасників подібних заходів, знищенням або переслідуванням структур громадянського суспільства українців, які є незалежними від окупаційної адміністрації та здатні підтримувати українські комеморативні практики, протиправною ліквідацією частини місць пам’яті, пов’язаних з історією та культурою України.

Відповіддю на асиміляційну загрозу, обмеження або знищення комеморативних практик української громади на тимчасово окупованій території Криму стало, зокрема, започаткування її активістами традицій відзначення нових пам’ятних дат, а також наповнення новим змістом деяких традиційних. Так, день народження Т. Шевченка тепер відзначається кримськими вимушеними переселенцями, зокрема етнічними українцями, на вільній території країни також як День солідарності з Українським Кримом. У 2020 р. в Україні набув офіційного статусу День кримського спротиву російській окупації Криму, участь у відзначенні якого вже кілька років беруть і кримські українці. Особливе значення для збереження ідентичності кримських українців, боротьби за їхні права та свободи, інформування української та світової громадськості про їх порушення має відзначення з ініціативи кримської громадськості Дня захисту прав української громади Криму, який щорічно відзначається 28 серпня. Якщо в 2017-2020 рр. заходи з цього приводу проводилися силами громадськості, насамперед, у Києві, то в 2021 р. завдяки зусиллям Крайової ради українців Криму, яка відновила свою діяльність у 2020 р., заходи з нагоди цієї дати відбулися також у Чернігові, Харкові, Львові, у тимчасово окупованому Криму. Це дозволило КРУК порушити питання перед органами влади про офіційне визнання Дня захисту прав української громади Криму. Очевидно, що миттєво це не станеться, проте вже на цьому етапі є органи влади і самоврядування, які готові підтримати ініціативу його відзначення.

Андрій ІВАНЕЦЬ,

кандидат історичних наук

_____________________________________________________________

[1] Комеморація – комплекс заходів з увічнення та вшанування пам’яті значущих для суспільства подій і людей.

[2] Про кількість і склад населення Автономної Республіки Крим за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року. URL:  http://2001.ukrcensus.gov.ua/results/general/nationality/crimea/ (дата звернення: 29.11.20).

[3] Про кількість і склад населення Севастопольської міськради за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року. URL:  http://2001.ukrcensus.gov.ua/results/general/nationality/sevastopol/ (дата звернення: 29.11.20).

[4] Перепись населения в Крымском федеральном округе (2014). URL:  https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B (дата звернення: 29.10.20).

[5] Суд Криму назвав прапор України забороненою символікою. «Кореспондент», 12.05.2015. URL: https://ua.korrespondent.net/ukraine/3489952-sud-krymu-nazvav-prapor-ukrainy-zaboronenoui-symvolikoui

[6] У Криму напали на проукраїнського активіста. ZIK, 18.04.15. URL: https://zik.ua/news/2015/04/18/u_krymu_napaly_na_proukrainskogo_aktyvista_582345

[7] Спецпроєкт «Граней.ру» та «Медійної ініціативи за права людини». «Ті, що зникли за Крим»: Справа № 1. Розслідування зникнення Тимура Шаймарданова. 10.12.2017. URL: https://censor.net/ru/resonance/3038545/t_scho_znikli_za_krim_sprava_1_rozslduvannya_zniknennya_timura_shayimardanova

[8]

[9] 20 лютого – офіційна дата початку тимчасової окупації Криму. 20.02.2020. URL: https://www.ombudsman.gov.ua/ua/all-news/pr/20-lyutogo-of%D1%96cz%D1%96jna-data-pochatku-timchasovo%D1%97-okupacz%D1%96%D1%97-krimu/

[10] Волянюк О., Добровольська Х., Майоров М. Крим за завісою. Путівник зоною окупації. Б.м., б.д. С. 83.

[11] Додаток до Постанови Верховної Ради України від 2 лютого 2016 року № 971-VIII. Пам’ятні дати та ювілеї 2016 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/971-19#Text

[12] Указ Президента України № 58/2020 «Про День спротиву окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя» від 26.02.2020. URL: https://www.president.gov.ua/documents/582020-32537

[13] Сатпаєв М. Митрополит Климент: Про українців Криму не говорить ніхто. 17.08.2021. URL: https://uain.press/interview/mytropolyt-klyment-pro-ukrayintsiv-krymu-ne-govoryt-nihto-1318863

[14] МІП: Презентовано збірник «Наш Крим: неросійські історії українського півострова». 23.01.2017. URL: https://mkip.gov.ua/news/1632.html

[15] Протокол з’їзду українців Криму 28-29 серпня 1918 року. В. Сергійчук. Етнічні межі і державний кордон України. Вид. 3-є, доп. Київ: ПП Сергійчук М. І., 2008. С. 291-292.

[16] Протокол з’їзду українців Криму 28-29 серпня 1918 року. В. Сергійчук. Етнічні межі і державний кордон України. Вид. 3-є, доп. Київ: ПП Сергійчук М. І., 2008. С. 299.

[17] Бескид О. Пам’ять відновлена українцями. Урядовий кур’єр. 04.09.2020

[18] Лист міського голови Черкас А. Бондаренка від 29.10.2021 № 20078-01-3 Постійному Представнику Президента України в АР Крим А. Кориневичу (скан є у розпорядженні автора статті).

[19] Лист першого заступника Херсонської ОДА А. Шибаєва від 23.09.2021 Постійному Представнику Президента України в АР Крим А. Кориневичу (скан є у розпорядженні автора статті).

_______________________________________________________________

Матеріал підготовлено в рамках проекту “Інформаційна платформа “Голос Криму. Культура” – про Крим чесно, якісно, актуально” за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США. / Implemented within the project “Information Platform” Voice of Crimea. Culture “- about Crimea honestly, qualitatively, actually” with the support of the Media Development Fund of the US Embassy in Ukraine. The views of the authors do not necessarily reflect the official position of the US government.

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: