Кенаса в Сімферополі. Фото автора, 21.01.2022 р.
/

Хто такі караїми і що наразі відбувається в Криму з караїмською спадщиною

Почати
  • This page available also in
  • EnglishEnglish

Якщо ви бували в Криму до окупації Росією, то скоріш за все, пробували караїмські пиріжки. Їх часто також називали кримськими, але правильна назва — караїмські. Це традиційні пиріжки караїмів, корінного народу Криму.

За радянських часів караїмів називали “народністю”. Сьогодні їх помилково називають національною меншиною, а насправді це — один із корінних народів України, поряд із кримськими татарами та кримчаками. З XIII століття вони проживають на території сучасного Криму. Колись численні і дуже шановані, сьогодні караїми — один із нечисельних народів. Окупація Криму зробила збереження караїмської спадщини ще складнішим. Розповідаємо про те, що наразі відбувається із караїмською спадщиною в окупованому Криму.

Хто такі караїми

Кенаса, м. Київ, вул. Ярославів вал. Фото Posterrr для Вікіпедії.

Дослідники з експедиції Ukraїner підкреслюють: сьогодні караїми є одним із найменш чисельних корінних народів України. Караїмські громади в Євпаторії та Сімферополі налічують декілька сотень осіб, у Феодосії залишилося близько ста караїмів. За межами півострова представників цього етносу ще менше. Найбільша караїмська громада за межами Кримського півострову діє в Мелітополі, єдина діюча кенаса — молитовний будинок караїмів — належить невеликій, але активній громаді Харкова. Декілька осіб також мешкає у Києві, Галичі, Івано-Франківську та Луцьку. До речі, в Києві, поблизу станції метро “Золоті ворота” також знаходиться караїмська кенаса, але вона наразі не діюча.

У Херсоні, де караїми у XIX — на початку ХХ століття складали дуже впливову громаду, єдину караїмську кенасу знесли у 70-х роках минулого століття задля будівництва помпезних сходів до театру. В Одесі кенасу караїмів знесли ще у 30-х роках під час сталінського терору. В Криму ж до перевороту 1917 року було 11 караїмських кенас — радянська влада закрила їх всі до 1959 року. До окупації Криму Російською Федерацією кенаси діяли в Євпаторії та Чуфут-Кале.

Караїми сповідують караїмізм — це релігія, яка поєднує в собі риси юдаїзму, християнства та ісламу.

Мова караїмів

Софія Ялпачик. Джерело фото: news.mspravka.info

Караїми мають свою мову — караїмську. Станом на 2001 рік в Україні рідною назвали караїмську 76 осіб, а всього караїмів було 671 особа. За класифікацією ЮНЕСКО, мова знаходиться у стані вимирання. Наразі в Україні вивчення караїмської мови дуже потужно підтримує саме мелітопольська громада: голова Мелітопольського національно-культурного караїмського товариства “Джамаат” Олена Арабаджи та членкиня правління Мелітопольського національно-культурного караїмського товариства “Джамаат” Софія Ялпачик. Пані Софія — Почесна громадянка Мелітополя. Саме ця громада має недільну школу та навчає караїмської мови.

У харківській громаді караїмів хоча і немає носіїв мови, все ж намагаються  зберегти традиції, а також ті слова і словосполучення, обороти мови, які знають.

Караїми в сучасному Криму

Перші караїмські громади в Криму з’явились у містах Солхат (Старий Крим), Кирк-Єр (з XVII ст. — Чуфут-Кале) та Кафа (сьогодні — Феодосія), про що свідчать караїмські некрополі XIII–XIV століть. Після початку окупації Криму Росією зв’язок із тамтешніми караїмами ускладнився. Якщо до окупації караїми проводили регулярні зустрічі, а Євпаторія і Сімферополь ставали місцями таких зустрічей, то сьогодні такі публічні зустрічі виключені.

Фото з архіву Михайла Вірлича, надане для даного матеріалу 

Караїми України, що наразі проживають за межами півострову зв’язок підтримують — із початком пандемії коронавірусу в онлайн-форматі. Час від часу до такого онлайн-спілкування долучаються караїми з Криму, але не завжди і неохоче: різні погляди на окупацію Кримського півострову Росією та небезпеки переслідувань з боку окупаційної влади часто стають перепоною.

Зустріч караїмів у Криму. Фото з архіву Михайла Вірлича.

Важко однозначно стверджувати, чи прийняли караїми Криму російську окупацію — вони вимушені жити за умов окупації в Криму. Росія позиціонує своє ставлення до караїмів як “відродження”. У заголовках статей в медіа можна побачити і “відродження мови”, і “відродження пам’яток”, а вивчення мови планують проводити на базі кримськотатарської. Але проблема в тому, що караїмська мова має щонайменше два діалекти і діалект, що дійсно схожий на кримськотатарський, — це один із діалектів. Тоді як існує ще й трокайський (литовський), який караїми вважають “чистою” мовою. Отже, Російська Федерація в Криму цієї особливості не враховує.

Пам’ятки культурної спадщини караїмів, що знаходяться в Криму, опинилися під загрозою руйнування в зв’язку з окупацією півострову Російською Федерацію, оскільки держава-окупант проводить на півосторві безрозсудну та хаотичну політику щодо пам’яток культурної спадщини[1]. А Україна, як держава-суверен (власне, як і міжнародна спільнота) не має контролю над ситуацією зі збереженням пам’яток і активністю окупанта в цій сфері.

В мережі інтернет наявні матеріали про стан окремих пам’яток караїмів в Криму[2]. Проте належні аналітичні дослідження з цього приводу органами державної влади України та/або представниками громадянського суспільства ще не проводилися.

Крім того, більшість наукових робіт і досліджень, які проводились у Криму до окупації, наразі недоступні. Зокрема, домени сайтів, де розміщувалась інформація, поступово відключаються. Наприклад, опис феодосійського караїмського кладовища, який було зроблено до окупації, у вільному доступі вже відсутній[3].

Безумовно, це вимагає від органів державної влади України докладати більших зусиль до моніторингу ситуації з захистом пам’яток культурної спадщини караїмів, оскільки небезпека їх знищення під час окупації створює реальні загрози національній безпеці України. Проте жодної інформації про таку активність нашої держави в публічному доступі не знайдено.

Караїми в сучасній Україні 

Караїмів в сучасній Україні небагато, особливо якщо врахувати, що караїмам з Криму важко тримати систематичний зв’язок, а відтак, вести облік також важко. Втім, ті громади, які є в інших регіонах України, як ми вже згадували раніше, зв’язок підтримують.

Музей караїмської історії та культури, м. Галич. Фото: https://karpaty.rocks/

Однією з найбільших культурних установ, яка зберігає історію та культуру караїмів в Україні, можна назвати Музей караїмської історії та культури в Галичі. Створений у 2004 році, музей є філією державного заповідника “Давній Галич”. У трьох залах знаходиться експозиція, яка знайомить гостей з релігійними та культурними традиціями караїмів, суспільним та побутовим життям караїмської громади Галича. За однією з версій, вони прибули в Галич за домовленістю короля Данила з ханом Батиєм у 1246 р. Як і в Херсоні чи в Криму, караїми Галича здебільшого займались торгівлею.

А найбільшою культурною громадою, яка займається розвитком караїмської культури в Україні, є Мелітопольське національно-культурне караїмське товариство «Джамаат». Створили його у 1991 році. У витоків його створення стояли Ялпачик Гелій Семенович та  Тихонова – Катик Тетяна Олексіївна. Вона була головою товариства протягом 20 років.

Діяльність товариства була спрямована на відродження, вивчення та збереження етнокультурної спадщини караїмів. Задля цієї мети за авторством та під керівництвом Гелія Ялпачика підготували до друку та видали російсько-караїмський розмовник (1993р.), російсько-караїмський словник (1998 р.). Учбовий посібник «21 урок караїмської мови» побачив світ у 2001 р. та був перевиданий у 2004 р. за допомогою доньки Гелія Ялпачика —  Софії Геліївни. У 2014 р. вийшов «Етнографічний нарис про караїмів» за авторством родини Ялпачик за матеріалами, які збирав їх батько та дідусь. Наразі в Мелітополі викладають караїмську мову.

Результатом кропіткої та натхненної праці активістів товариства, викладачів Мелітопольського державного педагогічного університету ім. Б. Хмельницького, кореспондентів газети «Мелітопольські відомості» став альманах історичних нарисів «Караїми Мелітополя». В книзі відображено великій внесок караїмів у розвиток культури, науки, громадського життя міста Мелітополя. В альманасі зібрано численну кількість фотографій з родинних альбомів караїмів міста. Книга викликала неабиякий інтерес у істориків, етнографів, краєзнавців та вже давно стала бібліографічною рідкістю.

Також в Мелітополі працює етнографічний культурний центр «Кале», що об’єднує караїмський музей і кафе караїмської кухні.

Софія Ялпачик із караїмськими пиріжками. Фото: https://authenticukraine.com.ua.

У грудні 2018 року елемент нематеріальної культурної спадщини «Традиція приготування  караїмських пиріжків (етъ аякълакъ) – рецепти караїмів міста Мелітополя Запорізької області» включений до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Іншими словами  караїмські пиріжки визнані державою як елемент нематеріальної культурної спадщини народу. Неймовірну роботу у цьому напрямку проводить представниця мелітопольської караїмської громади, кандидатка географічних наук Олена Семенівна Арабаджи. Вона підготувала низку наукових публікацій щодо особливостей караїмської національної кухні та збереження нематеріальної культурної спадщини караїмів.

Закон про корінні народи України: чи збереже це культуру караїмів?

У 2021 році Верховна Рада України прийняла Закон України “Про корінні народи України”, який визначає, що корінними народами України, які сформувались на території Кримського півострова, є кримські татари, караїми, кримчаки. «Корінний народ України – автохтонна етнічна спільнота, яка сформувалася на території України, є носієм самобутньої мови і культури, має традиційні, соціальні, культурні або представницькі органи, самоусвідомлює себе корінним народом України, становить етнічну меншість у складі її населення і не має власного державного утворення за межами України», – йдеться в документі.

Закон спрямований на максимальний захист культурних, інформаційних та інших прав корінних народів, надання їм механізмів та інструментів роботи з Українською державою. Зокрема, визнаються представницькі органи корінних народів. Для караїмів це особливо важливо, адже представницький орган караїмів лише утворюється.

Законом забороняється заперечення етнічної приналежності чи етнічної самобутності корінних народів України. Це також важлива складова, особливо для караїмів, про яких російська пропаганда розповсюджує чимало дезінформації.

Кенаса в Сімферополі. Фото автора, 21.01.2022 р.

Згідно з документом, корінні народи мають право на дотримання, відродження та розвиток своїх духовних, релігійних та культурних традицій і звичаїв, збереження матеріальної та нематеріальної культурної спадщини; визначення переліку власних місць та об’єктів релігійного та культурного значення; відновлення своєї історичної топоніміки; співпрацю із закладами освіти задля забезпечення вивчення своєї мови, історії, культури корінного народу.

Також корінні народи мають право через представницькі органи створювати свої засоби масової інформації та отримувати державну підтримку.

На нашу думку саме інформаційна складова може стати основою збереження караїмської спадщини в Україні. Це може стати підґрунтям введення до цільових програм як на національному так і на місцевих рівнях заходів, направлених на збереження і розвиток культури караїмів. Наразі такі програми вже існують в декількох громадах Західної України, а також Півдня (Мелітополь та Херсон).

Вбачається, що Закон дозволить державі сформувати систему підтримки інструментів збереження культури караїмів: вивчення мови караїмів, дослідження історії та культури караїмів, створенню та розповсюдженню контенту про караїмів та їх культуру, тощо.

Окремо варто наголосити на необхідності глибокого вивчення ситуації з пам’ятками культурної спадщини караїмів, що знаходяться на території Кримського півострову, оскільки саме Крим став місцем формування караїмів як окремого народу, і саме в Криму зконцентрована абсолютна більшість пам’яток культурної спадщини караїмів, а тому ці пам’ятки підлягають посиленому захисту, як невід’ємний елемент культурної спадщини України, що наразі опинилася під владою окупанта.

Можливо, саме повноцінна реалізація Закон України “Про корінні народи України” дійсно зможе забезпечити якщо не розвиток, то принаймні збереження культури, мови, традицій та пам’яток культурної спадщини корінного народу України. Можливо, підтримка вже існуючих практик громад караїмів Мелітополя, Харкова, Херсона, Галича та інших міст і містечок України дозволить передати спадщину цього народу наступним поколінням українців.

Проте “може” не означає “буде”. І лише активна взаємодія самих караїмів, українського суспільства в цілому та органів державної влади перетворить ймовірне у реальне.

Євгенія ВІРЛИЧ,

журналістка, членкиня Ради національних меншин

 та корінних народів при Херсонській ОДА

______________________________________________

[1] https://krymbezpravil.org.ua/analytics/2552/

[2] https://www.youtube.com/watch?v=ZccCzhCaTyo

[3] Ельяшевич В. Феодосийское караимское кладбище: / В. Ельяшевич. URL:http://feodosea.com/attractions/феодосийское-караимское-кладбище/

________________________________________________

Матеріал підготовлено в рамках проекту “Інформаційна платформа “Голос Криму. Культура” – про Крим чесно, якісно, актуально” за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США. / Implemented within the project “Information Platform” Voice of Crimea. Culture “- about Crimea honestly, qualitatively, actually” with the support of the Media Development Fund of the US Embassy in Ukraine. The views of the authors do not necessarily reflect the official position of the US government.

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: