Хора Херсонеса Таврійського
/

Хора Херсонеса Таврійського

Почати

Хора, або сільськогосподарська округа, античного поліса була основою його функціонування і підмурком демократичного ладу давньогрецького суспільства. Вона складалася із приватних наділів, що належали громадянам поліса (причому саме наявність приватної власності на землю із правом передачі її у спадок була основою виникнення громадянства і набуття прав політа – громадянина поліса), і земель міської громади (громадські землі і священні ділянки).

Хора Херсонеса на Гераклейському півострові, або ближня хора, розмежовувалась у два етапи: в І половині IV ст. до н.е. виникає межування в північній частині півострова в безпосередній близькості до бухт уздовж одного із перших античних шляхів – із Херсонеса на березі Карантинної бухти до Страбонова Херсонеса на Маячному півострові. Ця рання північна хора тяжіє до двох поселень: ділянка від Маячного перешийка до Стрілецької бухти – до Страбонова Херсонеса – античного поселення на перешийку Маячного півострова, а ділянка від Стрілецької до Південної бухти – до Херсонеса Таврійського. Також виникає межування на півдні Гераклеї, як коротко називають півострів, – від мису Виноградний до Балаклавської бухти біля античного поселення Симболон Лімен.

Близько середини IV ст. до н.е. за правління Агасікла Гераклейський півострів розмежовується повністю цього разу за єдиним планом разом із переплануванням самого Херсонеса Таврійського, ймовірно, об’єднавши навколо себе всі античні поселення Гераклеї. Розмежування відбулося за системою Гіпподама Мілецького. Мережею поздовжних і поперечних доріг і межових стін, що перетиналися під прямими кутами, землі було поділено на більш ніж 400 рівних ділянок площею 26,5 га. Кожна із цих ділянок була обмежена проїзними дорогами і поділена, своєю чергою, межовими кам’яними стінами заввишки до 2 м на шість рівних по площі наділів близько 4,5 га кожен. Два таких наділи складали клер – частку землі поліса, що розподілялася між його громадянами за жеребом. Наділи також мали і внутрішнє розмежування на поля, плантажі для виноградників і садиби. Таким чином, Херсонес здійснив розподіл більш ніж 10 000 га тільки на Гераклейському півострові. Унікальна система межування в Херсонесі Таврійському майже ідеально відповідна Гіпподамову плану, разом із такою саме системою планування міста Херсонеса. Дуже хороше збереження будівельних залишків цього античного поліса із хорою і стали основним аргументом для внесення цієї пам’ятки до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у 2013 р.

На зламі IV-III ст. до н.е., коли Херсонеська держава поширила свою владу на Північно-Західну Таврику, забравши до свого складу Керкінітиду, Калос-Лімен, садиби і поселення західного узбережжя Таврики, там також з’являються плантажні стінки розмежування земель на наділи. Щоправда, їхня площа значно більша за наділи на Гераклеї. Ці землі є дальньою хорою Херсонеса. Крім того, є залишки межових стін на Північній стороні м. Севастополь, щоправда, вони досі лишаються малодослідженими.

Хора Херсонеса Таврійського
Гераклейський пів-в у V — першій половині IV ст. до н.е.: а — поселення кизил-кобинської культури; б — межі ранньої хори (за Г. М. Ніколаєнко); в — сліди давнього розмежування (за Г. М. Ніколаєнко).

У першій третині ІІІ ст. до н.е. Херсонеська держава внаслідок просунення в Крим і седентаризації скіфів втрачає всю свою дальню хору в Північно-Західному Криму із містами Калос-Лімен і Керкінітидою та меншими поселеннями і садибами. Пізніше в ІІ ст. до н.е. зазнає руйнування і ближня хора на Гераклейському півострові. Херсонес поновлює свої володіння лише в кінці ІІ ст. до н.е. після походів Діофанта.

На початок весни 2014 року значну частину Гераклейської хори – близько ¼ її території – займала багатоповерхова житлова і промислова забудова м. Севастополя. На цій території практично втрачено стародавнє розпланування, однак зберігаються місця розташування декількох античних садиб. Ще близько ¼ території хори перебувало під сучасною садибною забудовою (приватні володіння і садові кооперативи), при цьому багато ділянок цієї забудови зберігають планування і парцеляцію стародавнього розмежування. Зрештою близько ½ території близької хори Херсонеса залишалося незабудованою і лише частково використовувалося як сільськогосподарські та лісові угіддя. Нині недоторканий ландшафт хори зберігається на площі не менше 2000 га: на космічній зйомці цієї території чітко видні сліди розмежування античної хори. У межах цієї території особливою збереженістю виділялися заповідні ділянки з розташованими на них пам’ятками – залишками стародавніх доріг, межових і плантажних стін, руїнами садиб, що вичерпно характеризують Гераклейську хору Херсонеса Таврійського.

Однією з найкраще збережених і найменше вивчених ділянок хори є заповідна територія в центральній частині Гераклейського півострова в межах об’єкта світової спадщини ЮНЕСКО «Стародавнє місто Херсонес Таврійський та його хора» у Стрілецькій балці.

Хора Херсонеса Таврійського
Гераклейський пів-в у середині — третій чверті IV ст. до н.е.: а — поселення кизил-кобинської культури; г — Херсонес; д — ближня хора Херсонеса (за Г. М. Ніколаєнко); е — мури на Маячному пів-ві.

Територія заповідної ділянки площею понад 15 га розташована на пологій вершині південно-західного схилу Стрілецької балки за 2 км на південь від її устя, в центральній частині Гераклейського півострова. В межах вказаної території розташовано фрагментарно дві стародавні земельні ділянки елліністичного часу — № 151 (південна частина) і № 175 (північна і центральна частини). На поверхні ділянок візуально простежуються прекрасно збережені сліди межових і плантажних стін, поздовжньої і поперечних доріг, залишки садиб.

У південно-східній частині ділянки № 151 розкопано і частково законсервовано залишки плантажних стін елліністичного часу. В межах ділянки № 175 видно залишки двох садиб — античної з оборонною баштою, побудованою з великих вапнякових блоків, у південній частині, і ранньосередньовічної — у північній. Крім того, на території заповідної ділянки розташовано залишки інших недосліджених кам’яних будівель, можливо, середньовічного часу.

Дана заповідна ділянка найменш вивчена, однак, є однією з кращих за ступенем збереженості стародавніх конструкцій, які сховані у землі, але видні на поверхні й формують специфічний археологічний ландшафт херсонеської хори.

Евеліна Кравченко

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Проект реалізовано за підтримки Українського культурного фонду

Евеліна Кравченко

кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту археології НАН України, керівник Інкерманської експедиції ІА НАНУ

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: