ЗАГРОЗИ ВТРАТИ ОБ’ЄКТА СВІТОВОЇ ТА УКРАЇНСЬКОЇ СПАДЩИНИ «ХЕРСОНЕСУ ТАВРІЙСЬКОГО» ЯК НАСЛІДОК РОСІЙСЬКОЇ ОКУПАЦІЇ
Херсонес Таврійський до окупації Криму. Фото Анатолія Ковальського
//

Херсонес Таврійський. Наслідки окупації для культурної спадщини

Почати
  • This page available also in
  • EnglishEnglish

Херсонес Таврійський — античне та візантійське місто-держава в південно-західній частині Криму, між Карантинною й Пісочною бухтами (Севастопольська міськрада), що за античної доби стало важливим торговельним, ремісничим і політичним центром південно-західного узбережжя Таврики. Упродовж майже всього ХХ ст. загальноприйнятою датою заснування Херсонеса вважалися 422–421 рр. до н.е., проте найдавніші археологічні знахідки на його території датуються межею 3-ї і 4-ї чверті VI ст. до н. е.

Херсонеське городище є залишками античного міста Херсонес аврійський (за Візантії — Херсон). Початково оборонні споруди відокремлювали землі північно-східного раону Херсонеса із портом. На зламі IV ст. до н. е. територія міста збільшується більш ніж удвічі і будується нова фортифікація. В цей час будуються ворота в портовій частині, в ІІІ ст. до н.е. зводиться вежа Зенона — потужна кутова оборонна споруда, що захищала під’їзд до головних воріт в портову частину міста. В римський час близько ІІ ст. н.е. зводиться протейхізма — зовнішня захисна стіна, що утворюючи разом з основною стіною перибол (коридор між двома стінами), захищала в’їзд до головних воріт. Також повністю перебудовується припортовий район, там зводиться цитадель із преторієм і митниця зі складами, перебудовується і укріплюється вежа Зенона. Територія міста розширюється до півдня, ймовірно, внаслідок росту кількості населення і потреб нової забудови. Нові оборонні стіни будуються на підвищеній частині неподалік Пісочної бухти на місці елліністичних некрополів. У візантійський час оборонні споруди Херсона також зазнають кардинальної перебудови, змінюється система в’їздів і оборонних веж. Ця система функціонувала аж до загибелі Херсонеса на зламі XIV ст. від набігу татар.

Система вулиць Херсонеса демонструє класичний приклад античного міста, створеного за Гіподамовим планом: довгі поздовжні вулиці під прямим кутом перетинаються додатковими поперечними. Вулиці ділять міську забудову на квартали-інсули. Квартали забудовуються класичними античними будинками із андроном (внутрішнім двором). В кожному такому будинку було невеличке домашнє святилище. За християнських часів планування міста не змінюється, за винятком появи в кожному кварталі–інсулі невеликої каплиці. Замість зруйнованих на теменосі античних храмів в IV—VI ст. будуються християнські храми в візантійській архітектурній традиції в різних районах міста.

Головна вулиця Херсонеса функціонує і досі, як головна вулиця заповідника «Херсонес Таврійський». Вона починається від північного храму — перебудованої із античного храму християнської базиліки, і проходить по центру уздовж всього городища до нинішніх південних воріт. Там лежали усі постаменти від статуй заслуженим громадянам і залишки декретів. Там же знайдено стелу із присягою громадян Херсонесу. В римський час головну вулицю було бруковано кам’яними плитами і це дотепер єдина в Україні брукована римська дорога. В Херсонесі був єдиний в Північному Причорномор’ї античний театр. Водозабезпечення в Херсонесі аж до VI ст. відбувалося через збір дощової води в домашні цистерни у дворах будинків і громадські криниці на вулицях міста. Лише у VI ст. н. е. цистерни у дворах засипають сміттям, що пов’язано із появою великої водозбірної цистерни-басейна в південно-східній частині міста. Вода до неї подавалася по керамічних трубах із гірського масиву Карагач і Сапун-гори через увесь Гераклейський півострів.

Навколо Херсонеса розташовані його чисельні некрополі — кладовища. За християнських часів деякі з них, де були поховані перші вбиті язичниками християни, отримали статус святих місць. На Дівочій горі, що розташована упритул до городища Херсонеса, знаходиться одне із ранньохристиянських кладовищ міста. В середньовічних джерелах це місце відоме під назвою «Святі могили». Згодом на цьому місці виникає підземна крипта, а потім і наземний храм. Цей ранньохристиянський поховально-поминальний комплекс, а згодом і монастир продовжує функціонувати за панування османів після загибелі Херсонеса-Херсона як обитель Богородиці Влахернської.

Хора або сільськогосподарська округа античного полісу – Херсонеса була основою його функціонування і підмурком демократичного ладу. Вона складалася із приватних земельних наділів, що належали громадянам полісу (причому, саме наявність приватної власності на землю із правом передачі її в спадок було основою виникнення громадянства і набуття прав політа — громадянина полісу), і земель міської громади (громадські землі і священні ділянки).

Хора Херсонеса на Гераклейському півострові, або ближня хора розмежовувалась у два етапи: в І половині IV ст. до н. е. виникає межування в північній частині півострова в безпосередній близькості до бухт вздовж одного із перших античних шляхів — із Херсонеса на березі Карантинної бухти до Страбонова Херсонеса на Маячному півострові. Близько середини IV ст. до н. е. Гераклейський півострів розмежовується повністю цього разу за єдиним планом разом із переплануванням самого Херсонеса Таврійського, ймовірно, об’єднавши навколо себе всі античні поселення Гераклеї. Розмежування відбулося за системою Гіпподама Мілецького. Мережею поздовжних і поперечних доріг і межових стін, що перетиналися під прямими кутами, землі було поділено на більш ніж 400 рівних ділянок площею 26,5 га. Кожна із цих ділянок була обмежена проїзними дорогами і поділена в свою чергу межовими кам’яними стінами висотою до 2 м на шість рівних по площі наділів близько 4,5 га кожний. Двоє таких наділів складали клер — частку землі поліса, що розподілялася між його громадянами за жеребом. Наділи також мали і внутрішнє розмежування на поля, плантажі для виноградників і садиби. Таким чином Херсонес здійснив розподіл більш ніж 10 000 га тільки на Гераклейському півострові. Унікальна система межування в Херсонесі Таврійському, майже ідеально відповідна Гіпподамову плану, разом із такою саме системою планування міста Херсонеса і дуже хороше збереження будівельних залишків цього античного поліса із хорою стали основним аргументом для внесення цієї пам’ятки до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у 2013 р.

У 2009 році Херсонес Таврійський було занесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України як пам’ятку культурної спадщини національного значення (охоронний номер 270001-Н)[1]. У подальшому до реєстру також було занесено комплекс некрополя Херсонеса Таврійського (IV ст. до н. е. – ХIII ст., охоронний номер 270020/1-Н) та давню дорогу до Херсонеса з залишками виробничих майстерень (охоронний номер 270020/3-Н)[2].

23 червня 2013 р. під час 37-ї сесії Комітету світової спадщини ЮНЕСКО Херсонес Таврійський і його хора (сільськогосподарська округа) одностайним рішенням були включені до світової спадщини ЮНЕСКО[3].

Захоплення та нищення української спадщини. Моніторинг подій

Після окупації АР Крим та м. Севастополь, протягом 2015–2016 рр. Уряд РФ видав низку розпоряджень, якими Херсонес Таврійський було зараховано до «об’єктів культурної спадщини федерального значення» та включено до «єдиного державного реєстру об’єктів культурної спадщини (пам’яток історії та культури) народів РФ»  під номером 921520336350006 [4].

Як і інші об’єкти культурної спадщини на території Кримського півострова, Херсонес було незаконно експропрійовано окупаційною владою.

1 лютого 2017 р. «Донецький національний університет» (далі «ДонНУ») уклав «партнерську угоду» за № 01/21-13 з «федеральною державною бюджетною установою культури «Державний історико-археологічний музей-заповідник «Херсонес Таврійський».[5] Того року студенти «ДонНУ» були залучені до незаконних розкопок римського сторожового поста II–III ст. н. е. на Суздальській висоті у Севастополі.[6] Ця та подальші «практики» студентів «ДонНУ» в окупованому місті відбувалися під кураторством «професора кафедри світової історії історичного факультету ДонНУ» Лариси Шепко.[7] 8 серпня 2019 р. депутат Державної Думи РФ Дмитро Саблін, який також є «секретарем» севастопольського «відділення» партії «Единая Россия», під час патронування занять для 14 студентів «історичного факультету ДонНУ» наголосив, що вони проходять практику на розкопках у Херсонесі, таким чином «ознайомлюючись з новою історією Севастополя у складі Росії». У прес-релізі було зазначено, що студенти «історичного факультету ДонНУ» вже не перший рік приїжджають до Херсонеса на літню практику на чолі з викладачами, і що вони у рамках «археологічної практики» вивчать основи реставрації кераміки, візьмуть участь у розкопках, ознайомляться з розкопками на горі Масляній.[8] При цьому в своєму інтерв’ю у вересні 2020 р. Лариса Шепко заявила, що у 2019 р. студенти «історичного факультету ДонНУ» участі в розкопках на території Кримського півострова не брали.[9] У серпні 2020 р. 7 студентів 2–4 курсів «історичного факультету ДонНУ» спільно з «науковими співробітниками» «державного історико-археологічного музею-заповідника «Херсонес Таврійський» пройшли «практику», що полягала в їхньому залученні до незаконних «археологічних розкопок» ділянки античного шляху в районі вулиці Корчагіна й Античного проспекту в Севастополі.[10] У своєму інтерв’ю «професор кафедри світової історії ДонНУ» Лариса Шепко розповіла, що це «історико-археологічне стажування» було організоване та проведене в рамках «інтеграції до російського культурно-освітнього простору» відповідно до «угоди» між «ДонНУ» та «державним історико-археологічним музеєм-заповідником «Херсонес Таврійський». Вона повідомила, що разом зі своїми студентами у 2020 р. у складі «археологічної експедиції» «музею-заповідника» взяла участь у незаконних розкопках античного шляху IV ст. до н. е., що пов’язував Херсонес із сільськими садибами і був виявлений на початку 2000-х рр.[11]

7 вересня 2017 р. Президент РФ В. Путін за підсумками візиту до окупованого Севастополя  доручив Уряду РФ спільно з так званим «урядом Севастополя» та за участі Російської академії наук прийняти рішення щодо створення так званого історико-археологічного парку «Херсонес Таврійський» та встановити межі його території. Міністерству оборони РФ було окремо доручено забезпечити звільнення та надання місту Севастополю земельних ділянок, необхідних для створення історико-археологічного парку «Херсонес Таврійський».[12]

Створення цього парку нібито було зумовлено необхідністю охорони та захисту історичного комплексу, проте, в дійсності це стало приводом для розгортання будівельних проєктів окупаційної влади в інтересах та задля посилення впливу Російської Православної Церкви (далі – РПЦ) в Криму та знищення археологічної спадщини. Візантійське минуле Херсонеса і зв’язок давнього міста з раннім християнством використовується РПЦ як фундамент для власної релігійної експансії.

Так, з грудня 2017 р. Міністерство культури РФ спільно з керівними та дорадчими органами РПЦ почало реалізовувати проєкт будівництва парку. У рамках цього проєкту в період з лютого по серпень 2020 р. Фондом підтримки гуманітарних наук «Моя історія» (оператор проєкту) та за участі РПЦ, «уряду Севастополя» та «федеральної державної бюджетної установи «Управління охорони об’єктів культурної спадщини міста Севастополя» («Севнаследие») були організовані та профінансовані незаконні масштабні археологічні роботи т. зв. «комплексної Херсонеської археологічної експедиції». 

Фотофрагмент з офіційного сайту Державного Ермітажу, на якому відображені результати археологічних розкопок на території Херсонеса Таврійського протягом 2020 року.

Зазначена експедиція складалася з археологічних загонів Інституту археології РАН, Державного Ермітажу та «федеральної державної установи культури «Державний історико-археологічний музей-заповідник «Херсонес Таврійський».

На фото відображене проведення археологічних розкопок, що відбулися на території хори Херсонеса протягом 2020 року. Фото з сайту «Державного історико-археологічного заповідника Херсонес Таврійський».

За вказаний період на місці, де припускалося розташування елліністичного некрополя IV ст. до н.е., було виявлено невідому раніше частину давнього Херсонеса. Органи окупаційної влади поставили пам’ятку на облік у т. зв. «управлінні охорони об’єктів культурної спадщини міста Севастополя» як новий об’єкт культурної спадщини під назвою «Південне передмістя давнього міста «Херсонес Таврійський».

Під час незаконних археологічних робіт учасники «комплексної експедиції» виявили три житлові комплекси (два приміщення, вирубані в скелі, та одне приміщення в природному гроті), вирубані у скелі поховальні споруди епохи еллінізму (склеп із довгим дромосом, могилу з двома підбоями тощо). За інформацією учасників так званої комплексної експедиції, були виявлені та дообстежені також господарські та виробничі приміщення, нові оборонні мури, цистерни для води, виночавильня з тарапаном. У результаті досліджень також було виявлено родинні склепи та одиничні поховання у ґрунтових могилах. 

З археологічної пам’ятки незаконно вилучено чималу колекцію червоно- та чорнолакового античного посуду, білоглиняний полив’яний посуд константинопольського виробництва, металічні, скляні, кам’яні та кістяні вироби, намиста й інші прикраси, світильники, теракоти, тавровані амфори для вина херсонеського, родоського та синопського виробництва. Також вилучено понад 600 монет, у тому числі срібних і золотих.

Артефакти, що вилучені під час незаконних розкопок археологічної пам’ятки Херсонес Таврійський. Фото з сайту  “Державний історико-археологічний заповідник Херсонес Таврійський”.

З-поміж безлічі археологічних знахідок відомо про вилучені з археологічної пам’ятки щонайменше такі унікальні артефакти:

  • золотий семіссій часів візантійського імператора Артавазда (742 р.);
  • фрагмент золотої монети часів візантійського імператора Костянтина X Дуки (1059–1067 рр.);
  • золота монета Османської імперії часів султана Абдул-Меджида (1843 р.);
  • золоті нашивні бляшки (І-ІІ ст.);
  • рідкісні молівдовули (свинцеві печатки) візантійських чиновників, зокрема печатка головного логофета, імператорського протоспатарія Епіфанія (IX ст.);
  • бронзові та срібні візантійські монети VIII–IX ст.;
  • слов’янська сережка-лунниця IX ст.;
  • численні мідні литі херсонеські монети IX–X ст.;
  • бронзові персні;
  • фрагмент мармурового надгробка з зображенням жіночої голови (І-ІІ ст.).[13]

У 2021 році зазначені роботи Державного Ермітажу та Інституту історії матеріальної культури Російської академії наук було продовжено. До них залучені «державний історико-археологічний музей-заповідник «Херсонес Таврійський», «інститут археології Криму РАН», «Севастопольський державний університет».

На місці планованого спорудження так званого історико-археологічного парку у скельному виступі у буферній зоні Херсонеса розкопано попередньо датований IV–VII ст. унікальний склеп, який міг бути родинною усипальницею. Склеп містив широку поховальну камеру з трьома лежанками, на яких збереглися рештки понад 10 осіб.

Заяви окупаційної влади про створення історико-археологічного парку та обраний спосіб будівництва створюють пряму загрозу знищення унікальної пам’ятки Давнє місто Херсонес і його хора.

«Сама площа дослідження дуже велика. Це понад 30 тисяч квадратних метрів. Терміни невеликі, але ми сподіваємося, що в ці терміни вкладемося і виконаємо роботи вчасно», – зазначив в одному з інтерв’ю Сергій Соловйов, науковий співробітник відділу охоронної археології Інституту історії матеріальної культури РАН, керівник незаконної діяльності. Червень 2021 року.[14]

Протягом травня – липня 2021 року на території охоронної зони пам’ятки Херсонес Таврійський під контролем службовців Міністерства оборони РФ було проведено низку земляних та будівельних робіт із використанням екскаваторів, вантажних автомобілів (самоскидів) та іншої важкої будівельної техніки, що супроводжувалися невибірковим і  безрозсудним вилученням глибоких шарів ґрунту. У результаті зазначених дій не досліджена раніше ділянка пам’ятки світового значення «Херсонес Таврійський і його хора» була безповоротно знищена.

Після оприлюднення інформації про знищення культурного шару хори Херсонесу в зв’язку з застосуванням важкої будівельної техніки на ділянках хори, що раніше не були досліджені науковцями, провідний науковий співробітник Інституту історії матеріальної культури Російської академії наук Юрій Виноградов,  якому Міністерством культури РФ видало «відкриті листи» на незаконні розкопки у південному передмісті давнього городища Херсонес Таврійський[15] і який навіть за законодавством окупанта є відповідальним за визначення послідовності виконання археологічних робіт та методику досліджень, виступив із заявою. В інтерв’ю севастопольському телеканалові «НТС» Виноградов повідомив, що він не давав жодних вказівок щодо застосування важкої будівельної техніки у буферній зоні городища. Хто прийняв рішення про використання важкої техніки він, як особа прямо відповідальна за «археологічні розкопки», не знає.

Проте протягом тривалого часу (щонайменше травень-липень 2021 року) будівельні роботи з використанням екскаваторів та самоскидів без попереднього археологічного дослідження продовжуються; Виноградов підтвердив, що їх здійснюють військові підрозділи РФ.

У земельних відвалах місцеві мешканці, зокрема науковці, знаходять елементи стародавнього посуду, давньогрецькі монети.

Ділянку, на якій працювала важка техніка, Виноградов згодом назвав малоцікавою з археологічної точки зору, оскільки ґрунт на ній завезений, тож особливих втрат історичних знахідок праця машин «не завдає». Водночас у 2020 р. фахівці Інституту археології РАН заклали на території південного передмістя Херсонеса 47 шурфів до 5 м завглибшки, площа одного з яких склала 76 кв. м, більшості інших – 25 кв. м. Під час шурфування було встановлено, що досліджуваний “сміттєвий шар” є античним.

Варто зазначити, що відкриття давнього передмістя Херсонеса Таврійського хоч і відбулося за незаконних дій окупаційної влади, але є непересічною подією в античній археології не тільки України, а і Причорноморського регіону загалом. Такі передмістя відомі у переважній більшості античних полісів, проте на Херсонесі Таврійському раніше відкриті не були. Виникнення передмістя Херсонеса на місці некрополя є дещо несподіваним, але ця ділянка пам’ятки світового значення однозначно є надзвичайно цінною з огляду її наукового і культурного значення. Окупаційна влада з міркувань пришвидшення будівництва нового комплексу, спрямованого на пропаганду нового російського православ’я, усунула від виконання археологічних досліджень попередню команду археологів. Натомість “ліквідацією” пам’ятки археології зайнялися ті, хто погодився на цю злочинну з точки зору не тільки закону, а і науки діяльність. Ситуація, що склалася з розкопками, організованими окупаційною владою в Херсонесі Таврійському, яскраво ілюструє, що будь-які намагання відбілити незаконну діяльність під приводом порятунку пам’ятки археології є нічим іншим, як прикриттям злочинних намірів і нищенням реальної культурної спадщини для чіткої мети, поставленої замовником (у цьому випадку – владою РФ) перед науковцями-археологами, що зголосилися бути виконавцями.

Водночас окупаційна влада приховує інформацію про осіб, у розпорядженні яких перебуває земельна ділянка, на якій проводяться будівельні роботи, а також про тих, хто здійснює будівництво та/або є відповідальними за нього, використовуючи час для унеможливлення в подальшому проведення археологічних робіт, які уповільнюють будівництво та/або ставлять можливість новобудови під сумнів.

Фрагмент відео — незаконні земляні роботи із залученням важкої техніки в охоронній зоні археологічної пам’ятки Херсонес Таврійський.Червень 2021 року[16]
Знищення Херсонеса і його хори та завдання шкоди старовинним зразкам давньогрецької (елліністичної) та інших культур відбувається на підставі рішення та під контролем вищого політичного керівництва Російської Федерації.

Характер та обраний окупаційною владою спосіб діяльності свідчать про подальші широкомасштабні протиправні земляні роботи і ландшафтні перетворення на забороненій для будівництва території, яка перебуває під безумовною охороною відповідно до норм міжнародного права.

За час окупації Кримського півострова фахівці Державного Ермітажу (група осіб під керівництвом наукової співробітниці відділу античного світу Державного Ермітажу Новосьолової Н.Ю.) в період з 2014 по 2021 рр. активно проводили незаконні “археологічні розкопки” на території ХХ кварталу північної сторони городища пам’ятки “Давнє місто Херсонес і його хора”.

2014

Розрито підвал у північно-східному куті кварталу під середньовічними будівельними комплексами; розмір розкритої частини – 2,5 × 2,5 м, глибина – 2 м. Всі вилучені з пам’ятки артефакти відносяться до III–II ст. до н. е., зокрема і цінна архітектурна деталь зі збереженим розписом.[17]

2015

Незаконні роботи на ділянці площею близько 100 кв. м. Розриті елліністичний підвал, середньовічна піч для випалу черепиці, шари елліністичного, римського та середньовічного часів. З пам’ятки незаконно вилучено колекцію середньовічної черепиці з мітками, фрагменти мегарських чаш, посудин із рельєфними орнаментами, фрагменти столового та кухонного посуду, рідкісні для цього району фрагменти червонофігурної кераміки, а також барабан мармурової колони з канелюрами та парні вапнякові вівтарики зі слідами фарби.[18]

2016

Незаконні роботи на ділянці площею близько 100 кв. м. на глибині понад 4 м на деяких ділянках. Розрито культурні шари, що належать до античного та середньовічного часів, зокрема підвал елліністичної садиби, з якого незаконно вилучено унікальний комплекс артефактів II ст. до н. е. – фрагменти мегарських чаш, теракот, кістяні вироби, монети, уламки мармурових плиток, фрагменти розписної штукатурки.[19]

2017

Розрита незабудована частина кварталу ХХ, де був виявлений потужний черепичний засип початку XI ст., а також так званий дім Архелая, заснований у ранньоелліністичні часи і цілковито перебудований у середині II ст. до н. е. Дім Архелая отримав свою назву завдяки грецькому графіто, знайденому під час розкопок у 2016 р. на стінці колхідської амфори. Ґрунт підвалу містив зразки  чорнолакового елліністичного посуду кінця III ст. до н. е., столової розписної кераміки, фрагменти скульптури, фарби індиго, уламки кераміки та елліністичних амфор. Під час досліджень дому Архелая глибина розкопу сягала 4 м, незабудованої частини кварталу ХХ – близько 0,8 м. Загальна площа незаконних розкопок склала близько 300 кв. м. [20]

2018

Розриті візантійські будинки IX-X та XII-XIII ст. З пам’ятки вилучені зразки візантійської кераміки у техніці сграфіто в хорошому стані, рідкісні для Херсонеса фрагменти кераміки, цілі форми білоглиняного посуду, а також халцедоновий штамп-печатка з ім’ям астинома Гераклія кінця IV – початку III ст. до н. е. для опечатування державних документів, що становить собою прямокутну пластинку (3×2 см) з написом; на зворотному боці в центрі виточений виступаючий прямокутний паз (3×1 см) для кріплення накладної ручки. Подібні знахідки невідомі в античному періоді. Незаконно вилучена штамп-печатка є унікальною пам’яткою античного каменерізного мистецтва та державної історії Херсонеса. Загальна площа незаконних розкопок склала близько 300 кв. м.[21]

2019

З пам’ятки незаконно вилучені зразки візантійського білоглиняного розписного посуду високої якості, зібрані цілі форми у техніці сграфіто, а також фрагмент мармуру зі згадкою «грамматера», що містить трирядковий напис I ст. н. е.[22]

Таким чином, за рішенням вищого політичного керівництва Російської Федерації окупаційна влада експропріювала майно держави Україна, організувала та з залученням російських бюджетних установ науки та культури здійснила незаконні розкопки, вилучила цінні артефакти з археологічної пам’ятки, розпочала будівництво в буферній зоні пам’ятки світового значення зі знищенням ділянки пам’ятки світового значення «Давнє місто Херсонес і його хора».

Зазначені дії Російської Федерації разом з іншими діями держави-окупанта у своїй сукупності можуть складати воєнний злочин у вигляді широкомасштабного руйнування і привласнення культурних цінностей, не виправданого воєнною необхідністю, і здійснюване незаконним чином і безцільно.

Залучення до незаконної діяльності провідних наукових та освітніх закладів Російської Федерації, зокрема Державного Ермітажу та інституцій Російської академії наук, збільшує рівень загрози безкарного знищення пам’ятки в зв’язку з наявністю ділових, наукових та культурних зв’язків зазначених закладів та їх співробітників з науковими, культурними, політичними колами іноземних країн.

Знищення Російською Федерацією культурного шару пам’ятки “Давнє місто Херсонес і його хора” триває.

Група експертів з моніторингу Регіонального центру прав людини,

робоча група експертної мережі «Кримська платформа – гуманітарна політика»

_____________________________________________________

[1] Постанова КМУ від 03 вересня 2009 р. № 928 – https://cutt.ly/XnENnJh

[2] Постанова КМУ від 10 жовтня 2012 р. № 929 – https://cutt.ly/CnENWQd

[3] Ancient City of Tauric Chersonese and its Chora. UNESCO World Heritage Centre 1992-2013. Режим доступу: https://archive.ph/uU7li

[4] Див. розпорядження голови уряду РФ Дмитра Медведєва від 3 вересня 2015 р. № 1721-р (https://cutt.ly/OnENUqH) та від 12 лютого 2016 р. № 206-р  (https://cutt.ly/enENOlO), а також наказ т.в.о. Міністра культури РФ Миколи  Малакова від 8 червня 2016 р. № 1279 «Про включення виявленого об’єкта культурної спадщини – пам’ятного місця «Старовинне місто Херсонес Таврійський і фортеці Чембало та Каламіта» (місто Севастополь) до єдиного державного реєстру об’єктів культурної спадщини (пам’яток історії та культури) народів РФ в якості об’єкта культурної спадщини федерального значення, а також про затвердження меж його території» (https://archive.ph/BJJKJ)

[5] Сведения о заключенных договорах с иностранными и (или) международными организациями по вопросам образования и науки. Донецкий национальный университет. Режим доступу: https://archive.is/2peNl

[6] Екатерина Середа. Крымские стажировки историков ДонНУ. Донецкое время. 08.09.2020. Режим доступу: https://archive.is/P1MsE

[7] Інформація про особу: https://archive.is/f6jJZ

[8] В Херсонесе Дмитрий Саблин встретился со студентами из Донецка. Херсонес Таврический. 08.08.2019. Режим доступу: https://archive.is/12YMN

[9] Екатерина Середа. Крымские стажировки историков ДонНУ. Донецкое время. 08.09.2020. Режим доступу: https://archive.is/P1MsE

[10] Студенты Донецкого национального университета прошли практику в музее-заповеднике «Херсонес Таврический». Херсонес Таврический. 28.08.2020. Режим доступу: https://archive.is/GfNSL

[11] Екатерина Середа. Крымские стажировки историков ДонНУ. Донецкое время. 08.09.2020. Режим доступу: https://archive.is/P1MsE

[12] Перечень поручений по итогам поездки в Севастополь. 7 сентября 2017 года, 19:40. Режим доступу: https://archive.is/TLjRN

[13] Археологическое исследование пригородов Херсонеса. Авторы: Д.А. Костромичев (ГИАМЗ “Херсонес Таврический”), Н.Ю. Новоселова (Государственный Эрмитаж), О.В. Шаров (Институт археологии РАН). Режим доступу: https://archive.ph/gvFDh

[14] Відео з Youtube-каналу «Фонд Моя История» під заголовком «Невиданный ранее склеп IV-VII вв обнаружили в “Южном пригороде Херсонеса”» від 30 червня 2021 р. Електронний доступ: https://archive.ph/aao9P

[15] № 0515-2021, № 0548-2021 (термін дії – 28.04.2021-19.04.2022 рр.), № 0555-2021 (термін дії – 25.05.2021-19.04.2022 рр.). https://culture.gov.ru/upload/iblock/aed/aeda9ea36fb6fbc4567986693a012bf0.docx

[16]  Відеорепортаж телеканалу НТС Севастополь під заголовком «Почему «Херсонес» копают экскаватором и откуда взялись артефакты на свалке грунта?» від 17 червня 2021 р. Електронний доступ: https://youtu.be/ctfzDVoBUyE

[17] Отчет Государственного Эрмитажа. 2014 / Государственный Эрмитаж. – СПб. : Изд-во Гос. Эрмитажа, 2015. – 244 с. : ил. – С. 161-162. – Режим доступу: https://archive.ph/0mnIC

[18] Отчет Государственного Эрмитажа. 2015 / Государственный Эрмитаж. – СПб. : Изд-во Гос. Эрмитажа, 2016. – 200 с. : ил. – С. 128. – Режим доступу: https://archive.ph/BfPYL

[19] Отчет Государственного Эрмитажа. 2016 / Государственный Эрмитаж. – СПб. : Изд-во Гос. Эрмитажа, 2017. – 204 с. : ил. – С. 135. – Режим доступу: https://archive.ph/P9PcP

[20] Отчет Государственного Эрмитажа. 2017 / Государственный Эрмитаж. – СПб. : Изд-во Гос. Эрмитажа, 2018. – 216 с. : ил. – С. 152. – Режим доступу: https://archive.ph/9IvR7

[21] Отчет Государственного Эрмитажа. 2018 / Государственный Эрмитаж. – СПб. : Изд-во Гос. Эрмитажа, 2019. – 228 с. : ил. – С. 151-152. – Режим доступу: https://archive.ph/uopLT

[22] Отчет Государственного Эрмитажа. 2019 / Государственный Эрмитаж. – СПб. : Изд-во Гос. Эрмитажа, 2021. – 244 с. : ил. – С. 176. – Режим доступу: https://archive.ph/99IJ6

_________________________________________

Матеріал підготовлено в рамках проекту “Інформаційна платформа “Голос Криму. Культура” – про Крим чесно, якісно, актуально” за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США. / Implemented within the project “Information Platform” Voice of Crimea. Culture “- about Crimea honestly, qualitatively, actually” with the support of the Media Development Fund of the US Embassy in Ukraine. The views of the authors do not necessarily reflect the official position of the US government.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: