Кенаса в місті садів
Почати

Бахчисарай – колишня столиця. Вже сама його назва асоціюється з затишком і комфортом. Оскільки мовами корінних народів Криму назва міста означає “садовий палац” чи “палац у саду”. 

Палац там дійсно чудовий. Дуже незвичайна резиденція правителів, бо в ній немає жодної помпезності, пафосу, претензійності, характерних для інших монарших палаців. Це відчувають певно всі, хто бував, приміром, у Версалі чи Зимовому палаці Петербурга. Бахчисарайський палац дуже затишний, співрозмірний людині, покликаний не прославляти велич керівника держави, а зробити його життя там максимально комфортним. Це ж можна сказати й загалом про Бахчисарай. Тихе місто, де ніхто нікуди не поспішає, де панують східна неквапливість та медитативність. І принадна атмосфера кримської давнини.

Бахчисарай кенаса
Бахчисарай кенаса

Назву річки Чурук-Су правильно було б писати Чӱрӱк Су, але в українській мові немає літери “ӱ” з умлаутом. Сюди, в долину Чурук-Су, столиця спустилася з гори – з Чуфут-Кале. Це трапилося на межі XV й XVI ст., коли хан Менґлі Герай, син засновника Кримського ханства, побудував свій палац у Салачику, а потім його син Сахіб Герай заснував свою резиденцію в двух кілометрах від батьківської оселі. Він і назвав цю місцину Бахчисараєм.

Довкола його палацу оселилося чимало ханських підданих. А от караїми залишилися на горі, в Чуфут-Кале. Для караїмів Бахчисарай тривалий час був місцем роботи, але не життя. Тут у них були торгові лавки та ремісничі майстерні, а їхні хати були на Кале. Вранці караїми спускалися з гори й шли на роботу, а ввечері здійснювали сходження на гору, додому. Шлях на роботу та з роботи займав у них близько години. Про це пише, зокрема, відомий турецький мандрівник XVII ст. Евлія Челебі. А російський журналіст та історик ХІХ ст. Микола Васильович Берґ писав, що торгували караїми у Бахчисараї на частині головної вулиці, що називалася базирян-сураси – тобто купецький або красний ряд. Там торгували переважно тканинами й мануфактурними виробами, а також сідлами, шапками, бурками, мештами, бринзою й виноградом. У торгівлі караїмам складали компанію греки й вірмени. Лавки належали не тільки, кажучи сучасною мовою, фізичним особам-підприємцям. У торговому ряду Пічакчилар десять лавок належало вакуфу караїмської кенаси Чуфут-Кале. Вакуф – майно, що належало релігійній громаді.

Доповнює складання пазлу історії караїмів Бахчисарая сучасний кримський історик Дмитро Прохоров, що дослідив минуле цієї громади й статистику зміни караїмського населення міста.

На початку ХІХ ст. караїми стали поступово спускатися з гори в долину вже для постійного проживання. Тоді в Бахчисараї мешкали 256 караїмів, переважно купців і міщан. До середини того ж століття Чуфут-Кале покинули майже всі караїми. Караїмське населення Бахчисараю в середині століття складало вже близько півтисячі осіб, але далі воно зменшувалося.

В 40-х рр. ХІХ ст. імперська влада зобов’язала караїмські громади призначити собі по двоє офіційних газзанів. Імперія прагнула уніфікації. У караїмів газзан – це людина, що веде спільну молитву в кенасі. Оскільки Тору й молитовник у давнину могли читати ледь не всі чоловіки, то теоретично читача молитв можна було міняти хоч щодня, й ці обов’язки могли по черзі виконувати ті, в кого наразі було на це натхнення. Але в Російській імперії на все треба було мати папір із печаткою. Тож у 1840-х рр. караїмські громади Тавричної губернії й Одеси обирають собі по два газзани на громаду. А у вересні 1843 р. поліцмейстер Бахчисарая повідомив у Таврійське й Одеське караїмське духовне управління в Євпаторії, що оскільки караїмів у Бахчисараї не надто багато, то місцева кенаса може мати й одного газзана.

Кенаса в місті садів
Газзан Іцхак Саппак

24 вересня того ж року відбулися збори громади, на яких на цю посаду вибрали Шеломо бен Аврагама Бейма, уродженця Одеси, а до тих виборів – настоятеля кенаси й вчителя на Чуфут-Кале, засновника караїмського училища в цьому стародавньому місті. Це освічений вчений, інтелектуал, знавець релігійної традиції і історії свого народу. В молоді роки він супроводжував відомого караїмського дослідника Авраама Фірковича в його експедиціях Кримом у пошуках юдейських старожитностей. Згодом проводив археологічні раскопки на Чуфут-Кале і в Старому Криму, став членом Імператорського географічного товариства. Шеломо Бейм також є автором наукових праць з історії караїмів і міста Чуфут-Кале. Згодом він кілька років виконував обов’язки Таврійського і Одеського караїмського гахама, був духовним лідером усіх караїмів.

Є відомості про дві караїмські кенаси, які діяли в Бахчисараї до Кримської війни. Можливо, другим будинком молитви названий бет мідраш – приходська школа. Де вони знаходилися, нині немає відомостей. У 1870 р. караїми зводять новий, більш просторий будинок молитви. Будівля збереглася до нашого часу, хоч і в спотвореному в пізніші часи вигляді. На відміну, приміром, від сімферопольської кенаси, в бахчисарайської з географічною орієнтацією все було гаразд: будівля розташована чітко за віссю північ-південь, тобто гехалом розташована в бік Єрусалим. Прямокутна будівля з каменю-вапняку стоїть на цоколі. Її фасади мають вертикальні й горизонтальні членування, вертикальні членування виконані пілястрами, а горизонтальні – профільованими тягами. Вони дають зрозуміти, яким був внутрішній поділ будівлі.

Кенаса в місті садів
Кенаса в місті садів

Всередині кенаси було все традиційно – зал молитви біля північного боку закінчувався мошав зеккенім – місцями для старих, і жіночим балконом над ними. Вхід для чоловіків було розташовано в цоколі, для жінок – на рівні другого поверху, куди вели сходи. Будівлю прикрашали арочні вікна з різьбленими лиштвами. Первісний вигляд фасадів частково зберігся до нашого часу.

Поруч із кенасою був мідраш, що містився в окремому кам’яному будинку. Економічне підґрунтя для релігійного життя в бахчисарайських караїмів було досить непоганим. Бахчисарайській кенасі належали три будинки та 33 лавки. Щорічно вони приносила 600 крб. орендної платні, також кенасі належали процентні папери на 5600 крб. Втім, наприкінці ХІХ ст. в кенасі за штатним розкладом служив так само один газзан. До його потенційної пастви належав 691 караїм, що мешкав тоді в цьому місті.

Караїмські діти навчалися не лише в мідраші, а й в загальноосвітніх школах. Цікаве спостереження за їх успіхами маємо з доповідної записки викладачки Бахчисарайського земського приходського училища Ембарт, датованої січнем 1891 р. Пані викладачка відзначала, що “арифметика дається караїмським дітям набагато легше інших предметів, оскільки вони відрізняються більшою кмітливістю. А російська мова для них набагато важча, оскільки розмовляють вони переважно татарською. Мають успіхи з цього предмету тільки завдяки взірцевій старанності”. Кенаса в місті садів

Останнім газзаном у бахчисарайській кенасі з 1904 р. до її закриття був Іцхак бен Шеломо Саппак-Карабаджак. Радянська влада закрила її в той же час, що й більшість караїмських кенас СРСР – у 1930 р. будівля була передана для потреб типографії, згодом її зробити актовою залею палацу піонерів. У довоєнний час колишню кенасу прикрасили барельєфами Маркса, Енгельса й Леніна, а перед фасадом встановили пам’ятник Сталіну. В роки другої світової війни він був перетворений на арт-об’єкт: замість голови встановили череп чи то коня, чи то барана, в шию із двох боків встромили рушниці.Кенаса в місті садів

Перебудована й перепланована в радянській час споруда в пострадянській період виявилася нікому не потрібною й закинутою. В грудні 1992 р. Рада міністрів Криму внесла будівлю кенаси до реєстру пам’яток архітектури. Кілька разів караїми з різних міст Криму проводили в ній відправи, але в самому Бахчисараї караїмів залишилося дуже мало, й утримувати кенасу їм не по силах. У 2010 р. її стан був уже аварійним. Тодішній директор Бахчисарайського історико-культурного заповідника Валерій Науменко, виступаючи на на засіданні постійної комісії Верховної Ради Криму з міжнаціональних відносин і проблем депортованих громадян, оцінив вартість потрібного будівлі ремонту в 900 тис. гривень. Того ж року за рішенням Бахчисарайської міської влади будівлю кенаси з господарськими будівлями та котельнею було передано на баланс Бахчисарайського історико-культурного заповідника для створення там музею караїмської історії і культури. З того часу кенаса чекає реставрації. Чи дочекається?

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Проект реалізовано за підтримки Українського культурного фонду

Олександр Дзюба

Автор культурологічних матеріалів, голова Харківської караїмської громади, історик

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: